Презентація на тему:
Іван Петрович Котляревський. Життєпис письменника

Тема: “Іван Петрович Котляревський. Життєпис письменника” Роботу підготувала: учитель української мови та літератури, учитель вищої категорії Полтавської ЗШ I – III ступенів №38 Кулько Наталія Олександрівна

Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по склоні кам'яному Котитись стала - час малий проплив, І вниз ревла лавина дужче грому. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз. Та був у нім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. Іван Франко

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня (29 серпня ст. ст.) 1769 року в родині канцеляриста Полтавського городового магістрату

І. Котляревський – дворянин. Батько мав славний родовід, який походив із волелюбного українського духівництва, а мати – з козацького роду Жуковських.

На мальовничих пагорбах над красунею Ворсклою промайнуло дитинство майбутнього поета. Стародавні обряди, звичаї, стихія народної мови, пісні, легендарні перекази про татарську навалу й Полтавську баталію – ось що найперше вплинуло на формування естетичних смаків і вражень малого Котляревського.

Ґрунтовна початкова освіта, Полтавська духовна семінарія, державна служба канцеляриста… Однак для талановитої людини цього замало. І тоді людина шукає себе. З осені 1793 до весни 1796 рр. Іван Котляревський учителює в поміщицьких маєтках Золотоніського повіту. Це була перша втеча від світу, який йому набрид.

Чим збагатив І. П. Котляревського цей період? “Записував пісні й слова, вивчав мову, звичаї, обряди, повір'я, перекази українців, ніби готуючи себе до наступної праці” (С. Стеблін - Камінський). Пісня, танці, звичаї, героїчна історія, народний гумор поглибили його знання, отримані в духовній семінарії. З'явилося нове розуміння світу Батьківщини. Що важливого було зроблено? Не лише усвідомив для себе значущість власного народу, а й виявив прагнення розповісти про це іншим. Це час написання 1 – 3 частин “Енеїди”.

“ За милу все терять готові: клейноди, животи, обнови, одна дорожче милой – честь…“ (“Енеїда “). У панському маєтку, де служив Котляревський, жила далека родичка господарів Марія Семенівна, мила й розумна дівчина. Їй присвячував Іван Петрович свої перші поетичні спроби. Доля не сприяла закоханим: поміщик відмовився видати свою вихованку за простого домашнього вчителя.

“Я тікав у світ честі й відваги, а потрапив у болото солдафонства, моральної нікчемності, де карти й горілка є головним змістом буття. Вісім років я був ад'ютантом генерала, та тільки – но почалася війна проти турків, радо подався на фронт. Це була друга втеча: від нудьги, презирства – у суворість і небезпеку“ ( І. Котляревський).

У роки військової служби І. П. Котляревський відзначився у битві під Бендерами, при облозі Ізмаїла, а також під час переговорів з войовничими племенами Буджацької орди ногайців. “ В том же 1806 году употреблен был я к склонению буджацких татар быть приверженными России, в чем и успел…, за что всемилостивейше пожалован орденом Св. Анны 4 – го класса“

Вийшовши у відставку, штабс – капітан Котляревський вирушив до Петербурга шукати посади на цивільній службі. Але без протекції та зв'язків знайти її було важко. До того ж, очевидно, мала значення і відставка, справжніх причин якої ми не знаємо. Займався письменник також виданням “Енеїди”, що саме тоді ( 1809 р. ) друкувалася в Петербурзі.

Навесні 1810 р. Котляревський залишає Санкт – Петербург і повертається до Полтави, де жила його мати. На батьківщину він повернувся відомим поетом: перше видання”Енеїди” у трьох частинах вийшло в Петербурзі 1798 р., друге – 1808 р., третє, авторське, у чотирьох частинах і з присвятою полтавському меценату Кочубею С. М. – 1809 р.

У серпні 1812 р. за дорученням Я. І. Лобанова – Ростовського І. П. Котляревський сформував 5 – й козачий кінний полк у м. Горошин Хорольського повіту. Крім формування ополченського полку, його участь полягала у виконанні військових доручень: весною 1813 р. возив папери в ставку російської армії в Дрезден. За заслуги нагороджений бронзовою медаллю Вітчизняної війни 1812 р.

На початку 1818 р. генерал – губернатор М. Г. Рєпнін –Волконський запросив до Полтави театральну трупу І. Ф. Штейна, у складі якої був молодий актор – кріпак Михайло Щепкін.Головним директором театру було призначено Котляревського. Він брав активну участь у викупі Щепкіна з кріпацтва. У цей же час пише п'єси “Наталка Полтавка” та” Москаль – чарівник”.

І. П. Котляревський помер 10 листопада 1838 року. Поховали поета там, де він і заповідав, - у південному кутку міського кладовища під розлогою тополею. Першим із українських митців на смерть поета відгукнувся Т. Г.Шевченко елегією “На вічну пам’ять Котляревському” ( 1838 р.) Будеш,батьку,панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!

Творча спадщина Поема “Енеїда”. П'єса “Наталка Полтавка”. Водевіль “Москаль – чарівник”. Ода “Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку Олексію Борисовичу Куракіну”. “Ода Сафо”.

Літературна гра “ Я - дослідник”: 1.Скільки років І. Котляревський перебував на військовій службі? 2. За що отримав звання штабс – капітана? 3. Чого найбільше не терпів? 4. Як у реальному житті проявилися дипломатичні здібності? 5. Як після військової служби реалізував свої організаторські таланти? 6. Ідеї яких французьких просвітників мали вплив на становлення поглядів І. Котляревського? 7. Як прогресивні декабристські погляди вплинули на долю І. Котляревського? 8. Які іноземні мови знав письменник? 9. На якому музичному інструменті любив грати? 10. Твори якого митця І. Котляревський читав в оригіналі? 11. У якому місті вперше було надруковано “Енеїду”? 12. Скільки років писав поему?

Підсумок уроку

Часи І. Котляревського – це епоха руйнації української державності, рабської покори: за 5 років до його народження – 1764 р. – скасовано гетьманство, коли йому було 6 років – 1775 р. – зруйнована Запорізька Січ. Малим він пам'ятав, як царські війська йшли повз його двір. Тоді він мало що розумів, та бачив сумні очі батька і сльози матері. То було народне горе. До 1800 р. – Україна вже московська провінція, були затерті всі сліди української державності. “ Він перший почав писати мовою, якою говорило населення цілого краю. Він зробив цю м'яку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що її звуки рознеслися по всій Росії”. ( В. Г. Короленко).

Домашнє завдання Заповнити таблицю – опору: “Особистість Івана Котляревського”, враховуючи: час, місце народження, родина, навчання, робота, місце проживання, життєві позиції, творчість, головні твори, жанр, особливості стилю, новаторство. Прочитати матеріали про історію написання “Енеїди” та її значення в літературному процесі.

Додаток до уроку

У 1969 році з нагоди 200-літнього ювілею від дня народження класика нової української літератури за акварельним ескізом Т. Г. Шевченка було відновлено меморіальний комплекс-садибу І. П. Котляревського.

Полтавський літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського

Пам'ятник І. П. Котляревському у Полтаві (30 серпня 1903 рік)

Барельєф на постаменті за мотивами п’єси «Наталка Полтавка»

На урочистостях відкриття пам'ятника І.Котляревському

Пам'ятник Івану Петровичу Котляревському в Києві

Цікаві бувальщини Іди до нас, батьку! Під час війни з турками в 1806— 1807 роках Котляревський брав участь у боях під Бендерами та Ізмаїлом. Коли Котляревському довелося переправлятися через Дунай, везли його човном козаки-запорожці, може, ті, що оселилися за Дунаєм після зруйнування Запорозької Січі. Козаки розмовляли з Котляревським і, почувши його прізвище, запитали: - Чи не той це Котляревський, що написав “Енеїду”? Котляревський посміхнувся і сказав: - Той самий. Запорожці дуже зраділи: - Так це ти, батьку наш рідний? Іди, батьку, до нас, ми тебе зробимо кошовим

Шлях “Енеїди” до читачів Написавши “Енеїду”, Котляревський не думав її видавати. Він тільки давав читати й переписувати “Енеїду” своїм знайомим. Твір швидко розійшовся в багатьох переписаних примірниках. Один із них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури. Той почув, що автор кудись надовго виїхав, і надрукував “Енеїду” в Петербурзі в 1798 році власним коштом. Котляревський дуже образився на нього, називав “Мацапурою”. А той у 1808 році без дозволу автора знову видав “Енеїду”. Тоді вже й Котляревський випустив у 1809 році нове, виправлене видання. Отже, Парпура зробив велику справу — познайомив громадськість із видатним твором, уславив ім'я Котляревського, нарешті, змусив його видати поему в авторському оригіналі.

Доля пісні Пісня "Віють вітри..." була відома й популярна в народі ще з ХVII ст. ''Особливо збільшило її популярність те, що ввів її до своєї "Наталки Полтавки" Іван Котляревський. Відтак доля їй випала незвичайна. У 40-х рр. ХІХ ст. "Віють вітри..." переклала англійською мовою американська письменниця Тальві, пізніше ця пісня стала популярна в англо - американському середовищі Канади як суто англомовна. Німецький поет Ф.Баденштендт надрукував її у власному перекладі 1845 року у збірці "Поетична Україна".