Дитячі роки Лесі Українки
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
При народженні: Лариса Петрівна Косач Дата народження: 25 лютого 1871 Місце народження: м. Новоград- Волинський Дата смерті: 1 серпня 1913 Місце смерті: м. Сурамі, Грузія Національність: українка Громадянство: Російська імперія Мова творів: українська, російська, французька Рід діяльності: прозаїк, поет, драматург, публіцист Роки активності: 1884—1913
Леся Українка у 7 років Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року в Новгород–Волинському, в славній родині Косачів (Лариса Петрівна Косач - Квітка).
. Мама була свого часу видатна письменниця і друкувалася під прізвищем Олени Пчілки. Батько Лесі – Петро Антонович Косач працював юристом, був людина освічена й для свого часу передова,
Любила музику, особливо гру на фортеп'яно, виявляла композиторські здібності. Лесю Українку та її брата Михайла в сім'ї через нерозлучність називали спільним ім'ям – Мишелося, пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю.
Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів (два сини і четверо дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Вона була о лагідна та безмежно добра, стримана, терпляча, наділена виключною силою волі.
Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як “Подоляночка”, “Зайчик”, “Женчичок - бренчичок” та інші.
До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала. Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Любила музику, особливо гру на фортеп'яно, виявляла композиторські здібності. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу.
Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного. В цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень. Перед текстами кожної пісні наклеєна була стрічка нотного паперу з нотами мелодії тієї пісні.
Та скоро сталося велике горе… Ось як розповідає її сестра Ольга: “… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти нога права, що вона незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю.
“тридцятирічна війна” В той час, коли не боліла нога, почався туберкульоз у китиці лівої руки, вилікуваний операцією восени 1883 року. Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою. Після руки знову почала боліти нога, туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих на Карпатах та в Італії легенів на туберкульоз заслабли нирки.
Свою журбу, що доведеться відмовитися від музичних занять, Леся вилила в автобіографічній елегії «До мого фортеп'яно». Через хворобу до школи не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії стала високоерудованою у цих галузях знань.
Лісова дівчина Мавка Леся Українка за 12 днів створить п΄єсу «Лісова пісня», де головною героїнею буде Мавка. У листі до своєї матері Леся писала:” Я ще здавна ту мавку в умі тримала. Видно, вже треба було мені її колись написати і тепер чомусь прийшов слушний час. Зачарував мене сей образ на весь вік»
Вшанування пам'яті Пам'ятник Лесі Українці в Телаві Пам'ятна монета, присвячена 125-річчю з дня народження Музей Лесі Українки у Києві Музей Лесі Українки у Колодяжному Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському Музей Лесі Українки у Сурамі Музей родини Косачів Музей Лесі Українки у Ялті 21 жовтня 2010 року Верховна Рада України постановила у лютому 2011 року урочисто відзначити на державному рівні 140-річчя з дня народження Лесі Українки[16].
Премія імені Лесі Українки 2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання»[18]. Іменем Лесі Українки названі бульвар, площа, театр, центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві. Ім'я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, вишів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.
Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, Істримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений, горітиме удень. Леся Українка
Схожі презентації
Категорії