Презентація на тему:
Антонич Богдан-Ігор Васильович

Антонич Богдан-Ігор Васильович Виконала: Учениця 11 класу Жупанин Альона

Народився 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонич. Богдан-Ігор Антонич У 1914 р. родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для галицької Лемківщини.

Труднощі війни відбилися на здоров'ї хлопця. Він часто і тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 років віддали до Сяноцької гімназії. Саме в цій польській гімназії, дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину. У 1923—25 pp. Б.-І. Антонич почав писати твори. Два останні роки навчання в гімназії його вчителем був Лев Гец, згодом відомий український художник. Гец осучаснив смаки Антонича, й мав на учня великий вплив. Навчаючись в університеті та по його закінченні, Богдан-Ігор надсилав учителеві свої книжки, які той оцінював дуже високо, сприймаючи їх "з нестримним захопленням". Антонич-гімназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипці, котру потім згадував у віршах як "музичне дерево". Виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. Також малював і серйозно цікавився образотворчим мистецтвом.

У 1928р. Б. І. Антонич закінчив гімназію і записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність — слов'янська філологія); З 1931 р. почав друкуватися в періодиці. Саме тоді в бібліотеці журналу "Дажбог" заявилася його перша збірка "Привітання життя". Від 1934р. Б.-Г. Антонич активно друкується в західноукраїнських часописах "Вогні", "Дзвони", "Назустріч", "Ми". Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку "Три перстені", за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. У 193б р. виходить найбільша прижиттєва збірка Б-І. Антонича "Книга Лева".

Видужування після операції у 1937р. ускладнилося запаленням легенів. Слабе серце не витримало. 6 липня Богдан-Ігор Антонич помер. Поховано поета на Янівському цвинтарі у Львові. Збірки "Зелена євангелія" та "Ротації" вийшли у 1938р. посмертно. "Зелена євангелія" — це книга природи "Ротації" — книга міста й цивілізації, а "Велика гармонія" — книга віри. Зелена Євангелія Антонич Богдан-Ігор Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!

Творчість Антонича споріднена з фольклором, він розлого покликався у власних віршах на християнську міфологію, пов'язану зі старозавітними переказами, канонічними євангеліями і навіть апокрифами. В останніх двох збірках — "Зелена євангелія" та "Ротації" — Антонич дає ліричні переспіви початків існування: "Перша глава Біблії", "Міф", а також картини апокаліпсису: "Кінець світу", "Сурми останнього дня". Майбутню загибель цивілізації він бачить як момент вічного ланцюга творень і нищень.

Дякую за увагу!