Презентація на тему:
"Місто"

“Місто” В.Підмогильний Алєксєєнко В. 11-Б

“Вершники”

Мусій Половець Дофінівськийрибалка, непоказний хлопець, нижчий на голову заПоловчиху. “Томуроду не буде переводу, в якому браття милуютьзгоду”. ВрятувавЧубенказ французької плавучої війни. Половчиха Доброгорибальського роду, степової крові. “…висока тасувора,як упісні”,“маякневгасимоїсили”. Мотивзвернення до сил природи –“плачЯрославни” Іван комуніст Панас махновець Оверко петлюрівець Андрій денікінець Сашко махновець Під червоним прапором кінськогоінтернац.полку служить революції сухорлявий комісарська морда, наймит Леніна і комуни працює на заводі “Рідрозпадається, а клас стоїть,за нас К.Маркс” Підчорним прапором махновський душогуб контрабандист, привозив хустки, шовк, коньяк важкий і дебелий, довгеволосся мати важко народжувала-найдорожчий! застрелився сам “Анархіюнесемо” Артист, гравз греками у“Просвіті” надядькові гроші в семінарії вчився рибалка з нього ніякий “Найперше–держава” Підпрапорщик,геройСараками-шайЕрзерума вдавсяуд.Сидора, таке ж ледащо снився під вінцем “Проклинаютебе іменемРосії-матері” 14 років Високі й широкоплечі, з хижими дзьобами й сірими очима

Роман завершений письменником в 1927 році, опублікований вперше у Харкові в 1928 році. «Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Роман передусім — психологічний твір. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і разом — це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. Роман «Місто» переконав критику в тому, що письменник «цікавиться не людством, а людиною». Ця, на сьогодні цілком прийнятна характеристика, звучала далеко не позитивно в той час, коли в літературі вироблявся курс на уславлення колективізму, а психологізм зневажався як традиція «дрібнобуржуазна», як вияв ворожої ідеології. «Місто», хоча й широко читалося, зокрема молоддю, упереджено викривалося й паплюжилося в пресі. Починалося з того, що автор «дивиться на світ крізь вузькі щілинки рафінованого інтелігентського світогляду», а доходило до висновків, що «книжка антирадянська», бо в ній не показано «звички робітників і селян», а головний герой — «безмежний індивідуаліст, обиватель-міщанин з куркульською ідеологією».

Твір не був подібний до традиційної народницької прози 19 століття, бо автор орієнтувався на європейський роман 19-початку20 століття, засвоївши традицію романістики Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Анатоля Франса, Джека Лондона, а також вітчизняну — Агатангела Кримського, Володимира Винниченка.

Персонажі

В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку. Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до економічного вузу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Вперше Київ відкривається йому з Дніпра як своєрідний «пуп землі». Роман починається реченням: «Здавалось, далi пливти нема куди»

Степан переходять через світ студентства, так і не закінчивши вищої освіти, зазирає до робітничого середовища друкарні. Солідний уривок часу довелося йому витратити на життя у світі міської богеми — театральної публіки, тих, хто вечорами виходить на прогулянки та блукає вулицями й вуличками міста, переважно тільки тому, що насправді не має власного затишного куточка. Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання. Він був певен, що вирушає «завойовувати» місто, що місту потрібна «свіжа кров села», яка змінить «його вигляд і істоту. А він — один із цієї зміни, якій за долею призначено перемогти».

Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання «Бритва», про піднесення і занепади творчості, про довгі й важкі пошуки тем і натхнення. Він показав, як народився Автор — і навіть отримав нове хрещення, обравши псевдонім. Той, хто був Степаном, став Стефаном. Письменник залишає свого героя тоді, коли той сідає писати твір власного життя.