Презентація на тему:
"Місто майбутнього"

Місто майбутнього

Незважаючи на те, що на шлях індустріального розвитку багато країн встали ще в 18 столітті, реально замислюватися про наслідки, які несе з собою технологічний процес, стали не так давно. З прогресуючим розвитком суспільства з'являлося багато наукових праць, нові галузі наук, існування яких раніше не уявлялося можливим. Не маючи наукової освіти, люди почали замислюватися про перспективи майбутнього і свої думки стали висловлювати в художніх творах.

Наприклад, двома найвідомішими романами XX ст. є твори Олдоса Хакслі «Про чудовий новий світ» і Джорджа Оруелла «1984». Саме ці два романи беруться за основу в більшості обговорень про вже нинішній світ.

В епоху, здавалося б, майже ідеального життя, людство має, напевно, ще більшу кількість проблем, ніж будь-коли. Однією з таких проблем є проблема забруднення, що, в свою чергу, ланцюговою реакцією викликає за собою низку інших.

Світ забруднюється. З кожним днем на нашій планеті накопичується все більше і більше сміття. Сміттєві звалища переповнені, по океанах плавають «сміттєві острови».

Можливо, в один день відходів стане занадто багато і людство не зможе з цим впоратися.

В такий момент перед нами гостро постане ще одна проблема - соціальна нерівність. З кожним роком ми помічаємо все більший розрив між бідними і багатими , скорочення середнього класу. Хтось буде жити в чистому середовищі, а хтось в нестерпних умовах.

Все це призведе до експансії «вищого» класу над «нижчим». Експлуатація дешевої робочої сили, нестерпні умови праці .

З одного боку, можливий позитивний шлях розвитку міст з використанням енергозберігаючих технологій, поєднання міської архітектури з природою, перехід на альтернативні види палива, використання потужних очисних споруд, переробкою відходів тощо.

Енергезберігаючі технології набувають все більшої популярності. Сфера застосування технологій альтернативних джерел енергії досить широка. Це, як державний сектор економіки, так і приватний.

Альтернативні системи енергозабезпечення на основі сонячних батарей показали свою ефективність в установці для будь-якого регіону.

Сонячні колектори прекрасний варіант для виробництва теплової енергії і знаходять застосування в опаленні й одержання теплої води.

Вітрогенератори чи вітряки можна встановлювати і обслуговувати у важкодоступних районах, де середньорічна швидкість вітру від 4 м / с і більше.

Серед відновлюваних, потенційних джерел енергії все більше виділяються новітні системи виробництва палива, засновані на процесах так званої «відновлюваної нафти".

Системи "Відновлювана нафта", дозволяють налагодити виробництво палива, використовуючи технології переробки масел, які отримують з будь-якого сировини з сільського господарства. Це можуть бути зернові та зерняткові культури, водорості, тваринні жири, відпрацьовані жири та олії, енергоємні культури біопалива та інші.

Існують також енергозберігальні світильники, які в майбутньому можуть повністю замінити звичні нам.

Утепління стін вже є реальністю і в майбутньому буде розвиватися далі, особливо в країнах з холодним кліматом.

Переробка відходів стає одним з пріоритетів в економіці будь-якого виробництва, що дозволяє істотно скоротити і екологічне навантаження на навколишнє середовище. А також продовжити виробництво з переробленої сировини.

Важливою складовою міста майбутнього є поєднання міської архітектури з природою.

Прикладом такого поєднання можуть бути роботи австрійського архітектора Фриденсрайха Хундертвассера.

Будинок Хундертвассера - житловий будинок у Відні, Австрія.

Незвичайним проектом цього архітектора є Сміттєспалювальний завод в Японії.

Прикладом міста майбутнього може бути Місто Сондо, Південна Корея. Фактично воно буде частково стояти на воді - як Венеція.

Дунтань- місто майбутнього по всім параметрам. Воно буде наповнене зразками сучасної архітектури, найбільш передовими досягненнями техніки і високих технологій. В місті будуть електростанції з нульовими викидами парникових газів і системою водопостачання. Енергію воно буде отримувати від вітрових турбін, спалювання біопалива, переробки органічних відходів. Стічні води міста будуть використовуватися для іригації і харчування компосту.

Якщо заглянути далеко у майбутнє, то можемо уявити собі таку картину. Людина йде шляхом освоєння космічного простору, здійснюються запуски супутників, наукових станцій, відправляться марсоходи для вивчення Марсу.

В найближчі 30 років серйозно розглядається питання польоту людини на Марс. Там буде будуватися перша колонія.

Цей проект має назву: «Столітній космічний корабель». На сьогодні, цей політ розцінюють, як путівка в один бік. Це призведе до значного скорочення вартості польоту , з'явиться можливість взяти більше вантажу і екіпаж.

Перших «марсіан» планується відправити до червоної планети вже в 2030 році. Група вчених або астронавти, доставлені на Марс разом з високотехнологічною апаратурою і невеликим ядерним реактором , зможуть виробляти кисень, воду і їжу.

Кожні два роки , коли Марс буде надаватися на потрібній орбіті , НАСА зможе поповнювати запаси «колоністів » і доставляти нових астронавтів.

У подальшому таких колоній може бути багато. Польоти на іншу планету стануть звичайною річчю, як і поїздка в інше місто. Хтось може мати космічний корабель у своєму гаражі.

На Землі машини будуть літати, а люди зможуть переміщуватися за допомогою телепортів.

Що ж стосується міст-колоній, то вони будуть мати свій неповторний вигляд. Над містом буде розміщений купол, в якому утримується атмосфера, а всю інфраструктуру міста потрібно буде розвивати заново.

Деякі поселення будуть будуватися прямо на космічних кораблях, що будуть дрейфувати в космічному просторі.

Однією з особливостей таких міст буде переважання вертикального розвитку, замість звичного нам горизонтального. Це також рятуватиме міста від перенаселення.

Ґрунтуючись на ландшафті планети, кожне місто матиме індивідуальну структуру. Такі міста, розвиваючись далеко від Землі, будуть давати початок новій культурі й цивілізації.

Все перераховане для багатьох видається життям-мрією. Але люди забувають про те, що в 21 столітті робота йде далеко не на задоволення потреб всього людства, а швидше на забезпечення життя окремих мас населення. Є серйозне підгрунтя вважати, що в майбутньому проблема соціальної нерівності так і не буде розв’язана. Хоча б з тих міркувань, що, згідно з нинішньою ієрархію, людство живе вже багато століть.

Принципова відмінність романів, про які згадувалося раніше, полягає в тому, що Оруелл стверджує, що нас погубить те, що ми ненавидимо, а Хакслі - те, що ми любимо. Спостерігаючи за станом речей, є схильність вірити другому варіанту.

Абсолютно «електронний світ» не буде настільки чудовим. Ми - суспільство споживачів, майже у всіх сферах, а значить, це намагатимуться використати у своїх цілях. Все може призвести до того, що люди будуть жити «під куполом», у т.зв. «електронних коробках», де все навколишнє буде проекціями на екранах, а життя буде спрямоване на те, щоб заробити собі речі, що навіть в руках потримати не можна.

Вже зараз поступово втілюються в життя проекти з імплантації чіпів в людей. Незабаром життя буде повністю підконтрольне державним верхам і про поняття «особисте життя, можливо, можна буде просто забути. Адже в тому ж аеропорту працівник держ.служби зможе взяти і переглянути все, що ви робили в попередні 72 години, а ви навіть не будете мати права цьому опиратися.

Процес перетворення нашого світу в абсолютно електронний справа навіть не десятиліть, і зараз ми теж маємо достатньо проблем, які вимагають первинного рішення. Однією з гострих проблем є проблема природних ресурсів.

Незважаючи на існуючі проекти ресурсозбереження, особливої ефективності від їх роботи поки не спостерігається, а попит на мінеральну сировину швидко зростає як в кількісному, так і в «асортиментному» відношенні. В епоху грецької культури використовували 19 хімічних елементів, в кінці XVII ст. - 28, в XX ст. – 59, а на рубежі XX-XXI ст. вже більше 100 елементів і їх численних поєднань.

Інтенсивна розробка родовищ залізної руди призвела до виснаження покладів не тільки Старого, але і Нового Світу. Збідніли запаси цієї руди на Уралі, в Лотарингії, у Великих американських озер. А тихоокеанська держава Науру, що колись славилася колосальними запасами фосфоритів, вже практично втратила їх.

Розвиток альтернативних джерел енергії знаходиться не на найвищому рівні. Розробка і головне - реальне втілення проектів - відбувається в переважно розвинених країнах.

Якщо найближчим часом не знайдуться способи заміни копалин чимось іншим, незабаром населення навіть розвинених країн може залишитися без двох найважливіших речей у сучасному світі - газу та електрики. Тоді про «місто майбутнього» можна буде забути.

Згідно з останніми прогнозами, основних видів корисних копалин вистачить до другої половини XXI ст. Уже в найближчі десятиліття будуть вичерпані запаси свинцевих та цинкових руд, олова, золота, срібла, платини, азбесту, алюмінію і т. д.

Найбільш гострою проблемою є мілітаризація та демілітаризація економіки. Військово-політичне протистояння призвело до накопичення величезної кількості боєприпасів, продовжує поглинати великі матеріальні, технологічні та інтелектуальні ресурси. Військовим виробництвом зайняті 60 млн. чоловік, а у 6-ти країн наявна ядерна зброя в кількості, що достатня для знищення життя на Землі кілька десятків разів.

Все це значно зменшує шанси малорозвинених країн на успішний рух у бік прогресу і загальмовує розвиток у передових країнах. Більше того, ніхто не застрахований від того, що при чергових військових зіткненнях країна не перетвориться на військовий полігон, а слідом і в пустелю.

Гострою є і продовольча проблема. Чисельність нужденних перевищує 800 млн, і щорічно помирає близько 18 млн чоловік. Важко представляється місто майбутнього в нашому традиційному розумінні з блукаючими голодними людьми в ньому.

У людства є два шляхи - до прогресу або до регресу. На жаль, уряди країн більш зайняті вирішенням міждержавних конфліктів і діленням світового панування, ніж реальним поліпшенням життя на нашій планеті, а багато проектів, які втілюються в життя, є нераціональними.

Суцільна електронізація все більше робить людей ледачими і все менш працездатними. І зовсім не радує перспектива життя в повністю механізованому світі, де живе навколо все одно буде штучним. Зараз природа використовується як територія для будівництва заводів, будівель і доріг. Все більше людей стурбовані побудовою «ще чогось», ніж лісонасадженнями і створенням заповідних територій.

Все це в майбутньому може і справді залишити нас без живої природи навколо. Але потрібно розуміти, що, в ідеалі, у розвитку подальшого життя на землі все ж слід зберігати баланс між механізмами і природою.

Позитивні тенденції в розвитку суспільства є, про що було вже сказано. Але якщо найближчим часом не почнуть дійсно займатися вирішенням проблем (а не продовжать створювати видимість роботи, спрямованої на «покращення»), не припинять займатися створенням міфів, на вирішення яких витрачаються величезні кошти, омріяне місто майбутнього так і залишиться омріяним.