Презентація на тему:
Менеджмент

Основи менеджменту системи охорони здоров’я. Управління охороною здоров’я. доц. Романюк Л.М.

Управління охороною здоров'я - це складова частина соціальної медицини і організації охорони здоров'я, оскільки "організація" являє собою одну із функцій "управління", як поняття.

Визначення менеджменту Менеджмент – це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент – це управління – функція, вид діяльності, керівництво людьми в найрізноманітніших організаціях.

Менеджмент – це також галузь людських знань, які допомагають здійснювати функції певної посадової особи.

Управління

Класики наукового менеджменту Тейлор Фредерік (1856-1915) (засновник класичної школи управління, створив функціональну структуру управління) Мейо Елтон (1880-1947) (американський соціолог і психолог, засновник теорії людських відносин – основоположник психологічних аспектів сучасного менеджменту)

Класики наукового менеджменту Анрі Файоль (1841-1925) французький вчений, вперше обґрунтував принципи управління, виділив основні функції управлінської діяльності. Бернар Г. проф.Гарвардського університету (США), один із засновників теорії систем, системного підходу в управлінні. Валерій Терещенко – український економіст, понад 30 років працював у США. У праці “Наука керувати“ виділив 10 якостей керівника

Основні ієрархічні рівні управління охороною здоров’я в Україні базовий, регіональний, державний.

“Управління – це організація та реалізація цілеспрямованих дій” (В.Трапезніков).

Систему знань науки управління складають такі основні розділи: Теорія Організація Культура Методи Техніка

Спільні риси систем кожна система складається із підсистем, кожна з яких є системою по відношенню до її складових; кожна система може бути розчленована до таких елементів або компонентів, які вже не є системою.

Охорона здоров’я, як система, за причинною ознакою може бути поділена на дві підсистеми: медична допомога інші організації та відомства, що забезпечують здоров’я людей.

Недоліки охорони здоров’я на базовому рівні не займається соціальними проблемами здоров’я населення, бо не має для цього відповідної інформації та повноважень не займається економічними проблемами медичної допомоги через брак відповідних фахівців, необізнаність тощо основним методом управління залишається адміністративно-командний

Входом в систему інформаційного забезпечення на базовому рівні є облікові документи. Первинними з них є медична карта амбулаторного хворого та медична карта стаціонарного хворого. Безумовно, що ці документи ще певний час мають заповнювати лікарі, поки не отримають повсюдного поширення машинні носії інформації.

Процесом в системі інформаційного забезпечення управління охороною здоров’я є збір, зберігання та обробка облікових документів.

Виходом системи інформаційного забезпечення є критерії, аналітичні таблиці, залежності, закономірності, що випливають із аналізу статистичного та іншого матеріалу.

Системна концепція управління Формування робочих систем: керівні органи, оптимізація процесів, менеджмент інформаційних потоків та прийняття рішень, управління ресурсами, менеджмент якості Формування ідей, змісту: розвиток бачення перспектив та “портрету” організації, корпоративна ідентичність, орієнтація на потреби та клієнтів, політика та формування стратегії, розробка цілей та розвиток концепції, довгострокові програми Формування комунікативних процесів: керівництво співробітниками, розвиток персоналу, розвиток командного духу, менеджмент конфліктів, тренінги, бачення головного (за Гомесц/Пробст) Розвиток Саморозуміння Люди Menschen Організація Менеджмент & Управління

Управління ґрунтується на комплексному підході застосування законів: Головного економічного закону. Розподілу праці. Інтеграції трудового процесу. Неухильного росту продуктивності праці. Співвідносності керуючої і керованої системи. Зворотного зв'язку. Єдності дії всіх законів управління. Скорочення щаблів управління. Гармонійності структури і функції. Зміни функції управління. Інерції й опірності в людських взаємовідносинах. Поширеного контролю та інших.

Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я: удосконалення підбору керівних кадрів; наукове удосконалення стилю роботи керівників; комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефективне виконання функцій управління); удосконалення функції та структури апарату управління; наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах; забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.

Система управління це: сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей; сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Системи управління в ОЗ Керуюча Суб’єктом управління є людина або група людей, які здійснюють процес управління. Керована (підлегла) Об’єктом управління є техніка та суспільні групи, якими управляють.

Особливості та властивості системи: являє собою єдине цілісне утворення; складається з сукупності елементів; має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між собою у взаємодії; має внутрішні і зовнішні зв'язки; функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я - збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності народу; в системі медичної допомоги - відновлення здоров'я народу та проведення медичної профілактики).

Система складається з трьох самостійних, але пов'язаних між собою частин або підсистем: суб'єкта управління - керуючої підсистеми; об'єкта управління - керованої підсистеми; блоку наукового регулювання системи - служби інформаційно-аналітичного забезпечення. Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медичний заклад та ін.).

Управлінські операції послідовні (кожна наступна можлива тільки після виконання попередньої); паралельні (одночасне, рівнобіжне виконання тих самих операцій, наприклад, двома групами виконавців); паралельно-послідовні (передбачають часткове суміщення операцій).

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ФАЗИ УПРАВЛІННЯ Розробка і прийняття управлінських рішень Планування реалізації управлінських рішень Регулювання системи Реалізація управлінських рішень Контроль

ТИПИ УПРАВЛІННЯ ЛІНІЙНИЙ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МАТРИЧНИЙ –ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ зі штабом

Функція це: а) особливий вид управлінської діяльності, результат процесу розподілу праці і спеціалізації в сфері управління; б) конкретні форми управлінського впливу на діяльність системи, що обумовлюють і визначають змістовну частину ділових взаємовідносин.

Організація - це функція, націлена на формування структури об'єкта управління, а також його забезпечення всім необхідним для нормальної роботи - персоналом, матеріалами, устаткуванням, житлом, коштами й ін. У будь-якому плані завжди є стадія організації, тобто створення реальних умов для досягнення запланованих цілей.

Координація - це одна з головних функцій управління системою, що забезпечує безперебійність і безперервність його діяльності. Головна задача координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи за допомогою встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними і з навколишнім середовищем.

Регулювання - це узгодження за нормативами відповідності, які за побігають порушенню нормального режиму роботи системи. Регулювати — це домагатися необхідної відповідності й узгодженості характеристик щодо управління системою.

Мотивація - це функція управління, що має метою активізувати працюючих і спонукати їх ефективно трудитися для виконання поставлених цілей і задач. Для цього здійснюється матеріальне і моральне стимулювання працюючих, створюються умови для прояву творчого потенціалу робітників і їхнього розвитку.

Посадова інструкція складається на зареєстровану посаду. Посадова характеристика визначає функціональні обов'язки конкретної фізичної особи, тобто робітника

Службово-посадовий документ на конкретну посаду повинен включати: функції (обов'язки співробітника), знання (загальні і спеціальні, якими повинен володіти співробітник, для реалізації функцій), навички (вміння співробітника для реалізації функцій), управлінські операції (конкретизації навичок управлінськими елементами праці), управлінські процедури (порядок або алгоритм реалізації управлінських операцій).

Види управлінських рішень РІШЕННЯ З РИЗИКОМ- ОПТИМАЛЬНЕ ВРІВНОВАЖЕНЕ РІШЕННЯ ІМПУЛЬСИВНЕ РІШЕННЯ ЗАПІЗНІЛЕ РІШЕННЯ

За характером - оперативно-розпорядницькі, нормативні, організаційні та ситуаційно-тактичні; за компетентністю - одноособові та колегіальні; за способом фіксації - усно-розпорядницькі та документально фіксовані за періодом дії - разові, однократні та довгострокові; за жорсткістю регламентації - контурні, структуровані та жорстко регламентовані.

Форми регулювання діяльності системи співбесіди з фахівцями і посадовими особами; колегії або медичні ради; збори колективу чи співробітників; ділові наради; обходи; виїзди на місце.

Види КОНТРОЛЮ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ПОПЕРЕДНІЙ НАПРАВЛЯЮЧИЙ ФІЛЬТРУЮЧИЙ ЗАКЛЮЧНИЙ

Попередній контроль проводять на етапі розробки і прийняття управлінських рішень з метою попередження необгрунтованих наслідків, використовуючи переважно оперативну інформацію з власних джерел.

Заключний контроль передбачає використання оціночних показників з виходом на кінцеві результати (цілі) і відповідні елементи стимулювання (позитивні або негативні).

Інструменти управління Ініціювати Переконувати ідеями та схиляти на свій бік клієнтів, співробітників та керівників. Встановлювати та погоджувати цілі, давати чіткі установки; вимагати результатів, брати активну участь в дискусіях та засіданнях. Делегувати Концентрувати себе на суттєвому, розвивати здібності усіх; спонукати та підтримувати співробітників делегуванням завдань, не допускати зворотнього делегування. Вести переговори Вести переговори по діловому і з орієнтацією на проблеми, з партнером поводитись чесно і прагнути досягнення реалістичного вирішення питань; не залишати нікого в ролі такого, який програв. Вирішувати Приймати чіткі й однозначні рішення на базі відповідної інформації; бачити, коли доречними є рішення одного, а коли колективні рішення. Стимулювати Визнавати та відповідно стимулювати якість роботи співробітників, створювати можливості для успіху, пов’язувати особистий успіх з успіхом підприємства. Оцінювати Чесна, достойна довіри та предметна оцінка результатів, здібностей та поведінки співробітників; конструктивно підходити до помилок, дієво критикувати та визнавати успіхи. Контролювати Добиватись довготривалих результатів, звертати увагу на досягнення цілей, вказувати на наслідки, хвалити / спонукати до виправлення помилок. Інформувати Регулярно говорити із співробітниками; інформувати актуально, суттєво і коротко. Комунікувати Відкрито і прямо спілкуватися із співробітниками, колегами та керівниками; зберігати готовність до спілкування і у складних ситуаціях.

Управління на основі погоджених цілей Хто не знає, куди він прямує, не повинен дивуватись, якщо опиниться в зовсім іншому місці. До мети приходить лише той, хто її має. 1. Розвиток уявлень про цілі 2. Підготовка до погодження цілей 4. Визначення процедури контролю 3. Погодження цілей та стандартів результативності 6. Перевірка досягнення цілей, підтвердження цього 5. Керувати з огляду на рівень зрілості 7. Аналіз відхилень, розробка заходів

Дякую за увагу!