Презентація на тему:
МЕНЕДЖМЕНТ, ЙОГО ЕВОЛЮЦIЯ, РIВНI I ПІДХОДИ

МЕНЕДЖМЕНТ, ЙОГО ЕВОЛЮЦIЯ, РIВНI I ПДХОДИ ДО УПРАВЛIННЯ

1.Сутнiсть менеджменту.

1. Сутнiсть менеджменту. З раннього дитинства людині знайоме поняття „управління”. Спочатку вона бачить як керують автомобілем, потім пізнає, шо управляти можна обладнанням, а також поведінкою інших дюдей.

Менеджмент - це наука управлiння органiзацiями. Його зараховують до числа найкрупнiших наукових новацiй 20-го столiття. Слово "менеджмет" не має точного відповідника в українській мові.

У спрощеному розумінні "менеджмент"- це вміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. В англомовних країнах поняття "менеджмент" тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу мистецтво керівника, вміння організовувати ефективну роботу управлінського апарату.

SМенеджмент ( від англ. – управляти) – вид діяльності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо-господарською діяльністю організацією (підприємством), яка функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

иробництвом з метою пiдвищення його ефективностi i збiльшення прибутку.

Є iнше визначення менеджменту - це система поточного i перспективного планування , прогнозування i органiзацiї виробництва, реалiзацiї продукцiї та послуг з метою отримання прибутку.

Оксфордський словник англiйської мови дає такi тлумачення «менеджменту»: Менеджмент - це спосiб та манера спiлкування з працiвниками. Менеджмент - це влада та мистецтво управляти. Менеджмент - це вмiння та адмiнiстративнi навички органiзовувати ефективну роботу апарату управлiння та інш.

Термiн «менеджмент», «менеджер» швидко i мiцто увiйшли в сучасне життя, замiнивши вокористовуваний ранiше термiни «керування», «керiвна дiяльнiсть» «керiвник», «директор». Термiн менеджмент за своєю суттю є аналогiчним термiну керування, це його синонiм, однако не в повнiй мiрi.

Термiн «керування» значно ширший, поскiльки застосовується до рiзних видiв людської дiяльностi. Термiн «менеджмент» застосовується лише до керування соцiально-економiчними процесами на рiвнi фiрми, яка працює в ринкових умовах - технократи, бiлi манжети.

Вiн походить вiд латинського словосполучення manaagare , що перекладається як працювати руками. Iншого значення це поняття набуває з формуванням менеджменту як спецiальної галузi знань про закони управлiння органiзацiйними структурами бiзнесу. У зарубiжнiй термiнологiї дiєслово управляти має декiлька iнтерпритацiї, в тому числi to monage - управляти в господарськiй сферi.

Звiдси i виникло i iнше поняття: менеджер - це керiвник (управлiнець), котрий працює в господарськiй, перш за все, виробничо-ринковiй сферi i має професiй-нi знання з органiзацiї управлiння виробництвом.

2. Мета i завдання менеджменту. Мета менеджменту – забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу та залучення коштів.

Прибутковість організації свідчить про ефективність її виробничо-збутової діяльності, яка досягається внаслідок мінімізації витрат (на сировину, матеріали, оплату праці та ін.) і максимізації доходів від результатів виробництва – випуску продукції та подання послуг.

Завдання менеджменту – конкретизований у просторі і часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів виконавців відповідно до їх функціонального призначення.

Найважливішим завданням менеджменту стосовано фармацiї є створення, організація виробництва ЛП i ВМП, надання послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних та людських ресурсів і забезпечення рентабельної діяльності організації, її стабільного становища на ринку.

Менеджмент як управління в умовах ринкової економіки передбачає: 1. орієнтацію організації на попит і потреби ринку, конкретних споживачів; 2. виробництво видів продукції, які мають попит і можуть принести очікуваний прибуток; 3. постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: отримання оптимальних результатів із меншими витратами;

4. господарську самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати організації. Її підрозділів; 5. постійний перегляд цілей і програм залежно від ситуації на ринку; 6. встановлення остаточного результату діяльності організації, її підрозділів на ринку;

Кожне аптечне i фармацевтичне пiдприемство будує свою дiяльнiсть, зорiєнтовано на один критерiй - прибуток.. Його отримання пов'язано з необхiднiстю виробництва лiкiв та надання послуг.

Менеджмент одночасно повинен вирiшувати три завдання: 1. Отримання прибутку 2. Скорочення власних витрат 3. Розширення ринкового сегменту (ринку збуту)

Меджмент дiлиться на: виробничий менеджмент - спрямований на еа вибір основних параметрів технологічного процесу Фiнансовий менеджмент - аналiз i оцiнювання фiнансового стану; розроблення фiнансової стратегiї; пiдтримання лiквiдностi пiдприємства; цiнова полiтика

Операцiйний менеджмент - рацiональна органiзацiя управлiнням i виробництiва; планування продукцiї; управлiння запасами; контроль якостi продукцiї Менеджмент персоналу - Планування трудових ресурсiв; набiр i добiр кадрiв;визначення заробiтної плати; професiйне навчання; подiл працi.

Менеджмент маркетингу - Виявлення потреб ринку;визначення споживчих якостей продукцiї вiдповiдно до потреб ринку; задоволення потреб ринку в продукцiї; забезпечення рентабельностi роботи пiдприємства

Прибутковiсть пiдприємства свiдчить про ефективнiсть його виробничо-збутової дiяльностi, яка досягається шляхом мiнiмiзацiї витрат (витрати на сировину, та iнш.) та максимiзацiї прибуткiв вiд результатiв випуску лiкарських засобiв та їх реалiзацiї.

Менеджмент призваний створити умови для успiшного функцiювання аптеки, складу фабрики чи заводу, виходячи з того, що прибуток ж не причиною iснування аптеки, а результат її дiяльностi, який в кiнцеву пiдсумку визначає ринок.

До завдань, що вирiшуються в менеджментi (крiм глобальних, якi вказанi ранiше) вiдносяться також: 1. визначення конкретних цiлей розвитку пiдприємства 2. вияв приоритетних цiлей , їх черговостi та послiдовностi вирiшення. 3. розробка стратегiї розвитку

4. господарських завдань та шляхiв їх вирiшення 5. розробка системи мiроприємств для вирiшення намiчених проблем на рiзнi часовi перiоди. 6. визначення необхiдних ресурсiв та джерел їх забезпечення 7. встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

До переяку загальних функцiй управiлiння включають: прогнозування, координування, контроль, керiвництво, звiтнiстть (облiк), активiзацiю (стимулювання), iнформацiю, регулювання,. аАналiз, оцiнку роботи, пiдготовку та прийнят-тя управлiнських рiшень, моделювання, програмування та погодження.

Використання функцiй управлiння на практицi можна проаналузувати на прикладi ппiдроздiлів пiдпрриємства , як правило назви пiдроздiлiв сiдчить про виконання ним конкретних функцiй: технiчний, виробничий, фiнансовий. У той же час усi вiддiлi вирiшують свої завдання за допомогою загальних функцiй управлiння: планування, органiзацiї, осмислення iнформацiї та iнш.

Ситуацiйний пiдхiд полягає в тому, що хоча загальний процес управлiння одинаковий, специфiчнi засоби, якi повинен використовувати керiник для ефективного досягнення мети органiзацiї, можуть значно ворi'ювати залежно вiд кон-кретної ситуацiї. Ситуацiйний пiдхiд тiсно пов'язаний з системним, але, на вiдмiну вiд останнього, дає можливiсть визначити, якi найважливiшi перемiннi ситуацiї i як вони впликають на ефективнiсть органiзацiї.

4. Еволюцiя управлiнської теорiї. У першій четверті ХХ ст різко зросла динаміка зовнішніх чинників діяльності господарюючих суб"єктів, тому виникла потреба у передбаченні майбутніх змін. Крім того, вирішальним чинником успіху стала здатність випускати максимальну товарну масу за мінімальних витрат.

Успіху досягли менеджери-технократи, які відмінно організовували виробництво. Досягненям у цьому напрямку були нормування праці, її раціональна організація, конвеєрна система виробництва. У 30-ті роки ХХ ст ринок ущільнився, його канали переповнилися товарною масою. На відміну від попереднього етапу, коли продавалося все, що вироблялося, як суттєву ознаку ринку почали розглядати попит покупців.

Менеджмент як діяльність зародився в США в останні четверті ХІХ ст. На той час це була єдина країна, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження. Уряд США підтримував одержання освіти, що сприяло збільшенню кількості людей, інтелектуально здатних працювати на різних ділянках в бізнесі.

Менеджмент як соцiально-економiчне вчення з'явилося наприкiнцi минулого столiття, коли були зробленi першi спроби привести до певної системи знання в галузi управлiння виробництвом. В 1981 р американець Джозеф Вартон розробив систиматичний курс управлiння з метою викладання його в коледжi.

Однак початком визнання управляння наукою i самостiйною галузею дослiдження традицiйно вважається 1911 р, коли була опублiкована книга Фредерика Тейлора «Принципи наукового управлiння».

Суть теорiї Тейолора полягає в тому, що використовуючи спостереження, замiри, логiку i аналiз, можна удосконалити багато операцiй ручної працi, домагаючись бiльш ефективно їх виконання. В Союзi було розповсюджено явище НОП.

Подальший великий успiх у розвитку захiдної управлiнської думки пов'язаний з розвитком школи адмiнiстративного управлiння, основоположником якої вважається французький iнженер Анрi Фойль. Суть сформульованих ним принципiв управлiння полягає в розчленуваннi процесу управлiння на фази, що можна виз-нати першим самостiйним наслiдком науки адмiнiстрування, орiєнтованим перш за все на побудову формальних органiзацiйних структур та систем.

Третiй прорив в управлiнськiй думцi характеризується зародженням школи людських вiдносин Американський психолог i соцiолог Мейо проголосив, що продуктивнiсть людської працi врешт-решт визначає не машина, а людська психологiя, Пiзнiше цей напрямок був продовжений розвитком теорiї органiзацiй як соцiальних систем, але за своїм характером це було нiчим iншим, як використання досягнень психологiї та соцiологiї - науки про людську поведiнку в управлiннi.

У 90-тi роки видiляється три основнi тенденцiї в теорiї управлiння, Перша з них пов'язана з деяким поверненням до минулого - осмислення значення матерiально-технiчної бази сучасного виробництва надання послуг. Паралельно з цим спостерiгається i друга тенденцiя, що стосується вже соцiальних, поведiнських аспектiв - це посилення уваги до рiзних форм демокритизацiї управляння, участi рядових працiвникiв у здiйсненнi управлянських функцiй, у власностi.

думки цього перiоду - посилення Зрештою, третя особливiсть управлiнської мiжнародного характеру управлiння. Слiдом за переходом бiльшостi країн до вiдкритої економiки, рiзким пiдвищення ролi мiжнародної конкуренцiї i , в той же час, кооперацiя виробництва, розвитком транснацiональних корпорацiй, iнтернацiоналiзацiя управлiння ставить багато нових запитань перед управ-лiнською теорiєю та практикою.

5. Характернi риси та стадiї менеджменту Характернi для менеджменту риси включають економiчний, соцiально-психологiчний, правовий та органiзацiйно-технiчнi аспекти. Економiчний аспект має своїм змiстом керування процесом виробництва, в ходi якого досягається координацiя матерiальних i трудових ресурсiв, якi необ-хiднi для ефективного досягнення мети.

Соцiально-психологiчнi аспекти характеризуються дiяльнiстю особливої групи осiб по органiзацiї i керiвництву потугами всього пеорсоналу пiдприємства для досягнення поставлених цiлей.

Органiзацiйно-технiчний аспект менеджменту включає рацiональну оцiнку ситуацiї i систиматичний вiдбiр цiлей i задач, послiдовно розробку стратегiї для досягнення цих завдань, упорядкування ресурсiв, органiзацiю, керiвництво i контроль за дiями, якi необхiднi для досягнення вибраних цiлей, мотивацiю та винагороду людей, якi здiйснюють цю роботу.

В стратегiчному менеджментi є правило, яке вважається одним з головних. Воно заключається в тому, що необхiдно щоденно зменшувати риск пiдприємства, тобто захищати вже отриманий i сформований капiтал. А вже потiм задумоватись i працювати над його збiльшенням i розвитком

Функцiя стратегiчного планування повинна вiдповiсти на наступнi питання: 1.Де ми знаходимось на цей час. Керiвник повинен оцiнити сильнi i слабкi сторони органiзацiї в таких важливих галузях як фiнанси, маркетинг, виробництво, трудовi ресурси.

2. Куди ми хочемо рухатись. Оцiнюються можливостi окружаючого пiдприємст-ва середовище i фактори ризику, що йдуть зовнi - конкуренцiя, клiєнти, закони, полiтичнi фактори, економiчнi умови, технологiя, постачання. 3.Як ми збираємося це зробити. Що повиннi зробити члени колективу, щоб досягнути мети.

5. Рівні управління. Управління фарм. службою. Основоположною рисою кожної організації є розподіл праці всередині її. Цей розподіл буває двох типів: горизонтальний і вертикальний.

Горизонтальний поділ праці передбачає диференціацію трудового процесу, що спричиняє утворення підрозділів організації, які виконують специфічні конкретні завдання. Вертикальний поділ праці використовується для диференціації управлінської діяльності щодо координування всіх видів діяльності організації, які вживаються для досягнення її цілей. Такий вертикальний розподіл праці керівників створює рівні управління – технічний, управлінський і інституційний.

Керівники, котрі знаходяться на технічному рівні, в основному займаються щоденними операціями і діями. Необхідними для забезпечення ефективної роботи щодо виконання головних завдань організації. Керівники управлінського рівня, як правило забезпечують управління і координацію всіх видів діяльності різних підрозділів у середині організації. Керівники на інституційному рівні зайняті в основному розробкою перспективних планів, формування цілей, в якому існує і функціонує організація.

Інший спосіб описання рівнів управління полягає у виділенні керівників низової ланки, або операційних управлінців; керівників середньої ланки, або функціональних управлінців, і керівників вищої ланки. Органiзацiйнi керiвники - це органiзацiйний рiвень, що знаходиться безпосередньо над робiтниками та iншими працiвниками. На виробництвi до цiєї групи можна вiднести - майстрiв цехiв, майстра змiни, технологiв.

Робота молодших керiвникiв координуєься i контролюється керiвниками середньої ланки. Керiвник середньої ланки часто очолює великий пiдроздiл або вiддiл органiзацiї, Характер його роботи великою мiрою визачається змiстом ро-боти пiдроздiлу, а не органiзацiї в цiлому. Начальники вiддiлiв. Начальники цехiв. Працiвники середньої ланки готують iнформацiю для рiшень, якi приймаються керiвниками вищої ланки, i передають цi рiшення, як правило.

Зарубiжнi мехiнiзми управлiння. Асоціації Концерни Консорцуціуми АТ - пізніше

Для порiвняння про керування за кордоном. Серед зарубiжних систем управлiння прiоритет вiддається японському та американським механiзмам управлiння, що мають суттєвi вiдмiнностi, але з тим i достатньо ефективнiсть. В основу розвитку i змiцнення громадської свiдомостi та колективизму в Японiї покладено принципи «Гармонiя - вище за все».Головне в цьому принципi - жити в мирi з групою, виявляти почуття турботи та вдячностi, прагнути до загального успiху та щастя.

Службовцi, окрiм вищого персоналу, передаються з однiєх роботи на iншу один раз на 5 рокiв. Ротацiя i просування часто здiйснюються одночасно. У вiддiлi планування працюють ледь бiльше 5 рокiв, збуту - близько 5 рокiв, виробництва - 5,5 рокiв, науково-дослiдних робiт-понад 6 рокiв.В ходi 15-20рiч-ної ротацiї по рiзноманiтних пiдроздiлах пiдроздiлах фахiвцi та iншi спiвробiт- ники проходять всебiчну i глубоку пiдготовку, накопичують великий виробничий досвiд д,осягають «фiлософiю фiрми»,змiцнюють персональнi зв'язки.

Управлiнська стратегiя США передбачає: 1. визначенiсть у широкiй галузi дiй 2. динамiчний розвиток капiталу i ефективне використання ресурсiв 3. акцент на фiнансових ресурсах з розрахунком виробничої полiтики на короткий термiн 4. самостiйну вiдповiдальнiсть кожного вiддiлення за ризик 5. використання у виробничiй стратегiї можливої конкуренцiї

Японська управлiнська стратегiя повнiстю збiгається з американською лише в п ятому положеннi.Iншими принципами управлiнської стратегiї в Японiї є: 1) зазначення напрямку дiй при широкiй свободi їх iнтерпретацiї з боку службовцiв ; 2) широка i тривала програма економiї ресурсiв;

3) акцент на людських ресурсах з тривалими програмами для забезпечення стабiльностi стану компанiї; 4) змешення ризику шляхом розгортання широких внутрiшньофiрмових зв'язкiв.

У сучасному американському менеджментi велику увагу придiляють культурi та розвитку органiзацiї. Кожна солiдна фiрма має свiй особливий дух, загальну атмосферу, яка визначає етичнi принципи, стиль вiдносин, девiзи працi.

Декiлька слiв про захiдноєвропейську модель менеджменту. Практика сучасного управлiння в країнах Захiдної Європи значною мiрою формувалася пiд впливом американського менеджменту. Однак сучасний захiдноєвропейський менеджмент має певнi особливостi, зумовленi реалiзацiєю нинiшньої економiчної ситуацiї в цих країнах.

Декiлька слiв про захiдноєвропейську модель менеджменту. Практика сучасного управлiння в країнах Захiдної Європи значною мiрою формувалася пiд впливом американського менеджменту. Однак сучасний захiдноєвропейський менеджмент має певнi особливостi, зумовленi реалiзацiєю нинiшньої економiчної ситуацiї в цих країнах.

До них належать: перехiд вiд диктату продавця до диктату споживача; усунення мiжнародних перепон для руху товарiв i грошей; проникнення на ринки європейських країн товарiв компанiй США i Японiї.

В Нiмеччинi, наприклад, особливу роль вiдiграють калегiальна управлiнська вiдповiдальнiсть i система оплати працi. Керiвник вiддiлу не пiдзвiтний не генеральному керiвнику, як в США, а комiтету керiвникiв, у складi якого 3-15 осiб. Ця система дiє ефективно, оскiльки до комiтету належать рiзнi функцiональнi керiвники, якi не допустять перекосiв на користь певних функцiй.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!