Презентація на тему:
Діти-як трудові ресурси. Дитяча праця. Дитяча освіта.

Глобальні проблеми людства. Діти-як трудові ресурси. Дитяча праця. Дитяча освіта.

Освіта Освіта готує дітей до участі у суспільному житті, а також до трудової діяльності. Частка дітей, що відвідують школу, зростає, однак багато дітей все ще позбавлені можливості навчатися, вони не можуть здобути навіть початкової освіти. Доступність високоякісної освіти для всіх дітей є важливою передумовою стабільного розвитку і подолання бідності.

У цілях розвитку тисячоліття, програмі ООН, прийнятій У 1990р., було поставлено завдання на 2015р. забезпечити усіх дітей можливістю отримати початкову освіту. Охоплення дітей початковими школами (% дітей, що навчаються в останньому класі початкової школи) є показником просування до цієї мети. Два регіони, Латинська Америка з країнами Карибського басейну та Східна Азія з Океанією, уже досягли вищезгаданої мети, тим часом як Європа і Центральна Азія близькі до цього результату. Субсахарська Африка і Південна Азія, де початковою освітою відповідно 60% і 80% дітей значно відстають. За підрахунками у 2005р. 75млн. дітей шкільного віку у світі не відвідували школу. Майже 75% з них жили у Субсахарській Африці і Півд. Азії.

Подальша освіта Щоб бути конкурентноспроможним в умовах сучасної економіки з її науковими технологіями та мінливими ринками, країнам потрібна кваліфікована робоча сила, що володіє знаннями та вміє їх застосовувати на практиці. Такі трудові резерви мають країни з розвинутими системами середньої та вищої освіти. Хоча в усіх регіонах рівень середньої та вищої освіти упродовж 1991-2005рр. зріс, тільки у двох регіонах – Європі і Центр. Азії та Латинській Америці і країнах Карибського басейну – частка людей, що мають середню освіту, становить 80%. У Субсахарській Африці, де рівень початкової освіти нижчий, ніж в інших регіонах, частка населення, що має середню освіту, становить 30%. У Сх. Азії і Океанії, де початкова освіта є загальною і обов’язковою для всіх, близько 70% дітей навчаються у сер. школі. Тільки у Європі і Центр. Азії частка населення, що має вищу освіту, близька до 50%.

Дитяча праця “Дитяча праця – це не види роботи для дітей. Це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи. Дитяча праця у її найгірших формах – це зловживання владою. Це дорослі, що експлуатують юних, наївних, невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску…” - Хуан Сомавія, генеральний директор Міжнародного Бюро Праці.

Близько 200млн.дітей віком від 5 до 14 років працюють. Вони виконують різні види робіт, від простої допомоги батькам по господарству до багатогодинної виснажливої праці на виробництві. Праця дітей нерідко пере-шкоджає здобуттю ними освіти та нормальному фізичному і ро- зумовому розвиткові, що у май- бутньому погано позначиться на шансах цих дітей стати кваліфікованими працівниками і вибра- тися зі злиднів. Найбільше працюючих дітей з найбідніших родин і сільської місцевості. Дівчатка найчастіше змушені працювати у домашньо- му господарстві.

ОСНОВНІ ВИДИ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ: виснажлива й надмірно тривала праця дітей у домашньому господарстві (насампе ред, це стосується сільських дітей); робота у промисловості, в установах та організаціях, яка не відповідає фізичним та розумовим здібностям дітей, шкодить їхньому здоров`ю, заважає навчанню та роз витку дитини; робота у сімейному бізнесі, яка перебуває поза громадським та державним контро лем, чим створюються передумови для перетворення такої праці у найгірші форми; робота на вулиці у несприятливих погодних умовах, часто — у несприятливому соціальному оточенні (миття автомашин, вулична торгівля, жебракування тощо). СФЕРИ ПРАЦІ ДІТЕЙ: Малий бізнес (праця в окремої особи) — основний споживач праці дітей. Робота у малому бізнесі, як правило, відбувається на основі усної домовленості, права дитини на соціальний захист і гідне поводження здебільшого не дотримуються. Найбільшим споживачем найгірших форм дитячої праці, незалежно від місця про живання, є сільське господарство, торгівля, сфера послуг.

ЗАГАЛЬНА СИТУАЦІЯ: Значна частина дітей не отримує платні за свою роботу. Рівень трудової активності сільських дітей (у тому числі найгірших форм праці) перевищує аналогічні показники се ред міських дітей. Таке співвідношення має місце у будь-якій віковій категорії дітей, незалежно від типу сім`ї. У містах найчастіше трудове навантаження припа дає на дітей, які живуть у невеликих за кількістю домогосподарствах. Зі збільшенням у селах кількості домогосподарств практика активного залучення дітей до трудової діяльності поширюється. Але в цілому зі збільшенням кількості дітей у сім`ї активізується рівень залу чення до праці. Кількість дітей, які працюють 9 годин і більше протягом тижня, у сільській місцевості в кілька разів перевищує відповідні показ ники у місті. З віком тривалість праці збільшується незалежно від типу місцевості. Переважна більшість батьків не вбачають істотного зв`язку між роботою дитини та її навчанням, тобто не усвідомлюють негатив ного впливу праці на навчання. Відсутній дієвий механізм дер жавного контролю стосовно дитя чої праці в найгірших її формах, оскільки значна кількість дітей зайнята у неформальному секторі економіки. Згідно з Конституцією України, використання дитячої праці у суспільному виробництві було та залишається формально забороненим. Проте, неформальний сектор використання дитячої праці. Діти стають об`єктом маніпуляції та експлуатації. Актуальним для України є також завдання ліквідації дитячої проституції, примусоаої праці, порнографії, торгівлі наркотиками та дітьми — злочинів, які підпадають під країни, але про їхні масштаби фактично немає достовірних статистичних даних.

КОНВЕНЦІЯ № 182 КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАБОРОНУ ТА НЕГАЙНІ ДІЇ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ НАЙГІРШИХ ФОРМ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ (витяги) Стаття 1 Кожна держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію, негайно вживає ефективних заходів щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та ліквідації найгірших форм дитячої праці. Стаття 2 У цілях цієї Конвенції термін “дитина” застосовується до всіх осіб віком до 18 років. Стаття 3 У цілях цієї Конвенції термін “найгірші форми дитячої праці” включає: a) усі форми рабства або практику, подібну до рабст ва, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов`язкова праця, включаючи приму сове чи обов`язкове вербування дітей для викори стання їх у збройних конфліктах; b) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав; с) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах; d) роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров`ю, безпеці чи моральності дітей. Стаття 4 1. Національне законодавство або компетентний ор ган визначають після консультацій із заінтересовани ми організаціями роботодавців і трудящих види робіт, зазначені в пункті d) статті 3, беручи до ува ги відповідні міжнародні норми, зокрема положення параграфів 3 та 4 Рекомендацій про найгірші фор ми дитячої праці 1999 року. 2. Компетентний орган після консультацій із заінтере сованими організаціями роботодавців і працівників виявляє місця здійснення визначених таким чином видів робіт. 3. Перелік видів робіт, визначених згідно з параграфом 1 цієї статті, повинен періодично перевірятися то, якщо необхідно, переглядатися після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників. Стаття 5 Кожна держава-член після консультацій з ор ганізаціями роботодавців і працівників створює чи ви значає відповідні механізми контролю за впроваджен ням положень, які втілюють у життя цю Конвенцію.

Стаття 6 1. Кожна держава-член розробляє та здійснює програ ми дій з ліквідації, у пріоритетному порядку, най гірших форм дитячої праці. 2. Такі програми дій розробляються та здійснюються після консультацій з відповідними урядовими відом ствами та організаціями роботодавців і працівників, беручи до уваги, в разі необхідності, точки зору інших зацікавлених груп. Стаття 7 1. Кожна держава-член вживає всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного застосування та до тримання положень, які втілюють у життя цю Кон венцію, в тому числі шляхом введення та застосуван ня штрафних або, залежно від обставин, інших санкцій. 2. Кожна держава-член, враховуючи важливість освіти у справі ліквідації дитячої праці, вживає в установ лені строки заходів, спрямованих на: a) недопущення залучення дітей до найгірших форм дитячої праці; b) надання необхідної та належної прямої допо моги для припинення заняття дітей найгіршими формами дитячої праці та для їхньої реабілітації і соціальної інтеграції; c) надання всім дітям, звільненим від найгірших форм дитячої праці доступу до безплатної початкової освіти, та, в разі можливості то необхідності, до професійно-технічної підго товки; d) виявлення дітей, які перебувають в особливо важкому стані, та допомога таким дітям; е) врахування особливостей становища дівчат. 3. Кожна держава-член призначає компетентний ор ган, відповідальний зо застосування положень, які втілюють у життя цю Конвенцію. Стаття 10 1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих держав-членів Міжнародної організації праці, чиї ратифікаційні гра моти зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці. 2. Вона набуває чинності через 12 місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох держав-членів. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожної держави-члена через 12 місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти. а) автоматичну негайну денонсацію цієї" Конвенції, незалежно від положень вищенаведеної статті 11, за умови, що нова переглянута конвенція на була чинності; b) від дня набуття чинності новою переглянутою кон венцією цю Конвенцію закрито для ратифікації дер жавами-членами. 2. Ця Конвенція залишається у всякому розі чинною за формою та змістом для тих держав-членів, які її ра тифікували, але не ратифікували нову переглянуту конвенцію.