Презентація на тему:
Загроза суїциду у сучасному дитячому середовищі

Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей 5-14 років. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається.

Суїцид - це навмисне позбавлення себе життя. Думки про самогубство, відповідні висловлювання, загрози, наміри і спроби накласти на себе руки називаються суїцидальними.

фахівцями відзначається, що у віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму у 16-19 років

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе); афективний (з перевагою емоційного моменту); демонстративний (самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості).

Хронічна депресія Безнадійність, відсутність бачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка неприємностей Втрата когось із дорогих людей, розрив з коханою особою, зрада Шантаж, приниження, знущання, наруга Конфлікт з близьким оточенням (у сім’ї, у школі) Алкоголізм, наркотична залежність Наявність прикладів самогубства у близькому оточенні, дізнання про подробиці суїцидальних випадків із засобів масової інформації.

попередні спроби самогубства; суїцидальні погрози, прямі або масковані; суїциди в родині; вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин; афективні розлади; хронічні, або смертельні хвороби; втрата коханої людини; сімейні проблеми (дефіцит спілкування в родині, розлучення батьків, сімейне насилля, пияцтво батьків); різкі зміни настрою у дітей у віці 10-15 років, що може бути обумовлено як тяжкою формою депресії, так і біологічними особливостями статевого дозрівання, а також проявами різних інфекцій, ендокринних порушень, алергії, анемії, дії токсичних металів чи хімікатів; у провокації самогубств певну роль відіграє імітаційна поведінка (копіювання): телевізійні передачі, публікації у пресі, Інтернет-сайти молодіжних субкультур (ЕМО, ГОТИ), пов’язані з описом суїцидів, ведуть до зростання випадків ланцюгової реакції, сьогодні є загроза виникнення моди на суїцид, особливо коли з життя йдуть кращі (смерть слід за кумиром ).

Достеменний (коли людина дійсно хоче убити себе); Афективний (з переважанням емоційного моменту); Демонстративний (самогубство як спосіб привернути увагу до своєї особи).

1. Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим; 2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання (кохання без взаємності), ревнощі; 3. Переживання пов’язані зі смертю одного з батьків, розлучення батьків; 4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою; 5. Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням; 6. Страх перед покаранням; 7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; 8. Почуття помсти, погроз, шантажу; 9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття; 10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів (“ефект Вертера”).

погрожує покінчити собою; демонструє різкі зміни настрою, або агресивні напади; переніс тяжку втрату; роздає цінні речі; приводить до ладу діла; просить вибачення, немов прощається; втратив страх за життя (ризиковано себе поводить); не слідкує за собою; втратив самоповагу.

Тобто суїцидальна поведінка підлітка — це крик про допомогу. Підліток, що замислюється про суїцид, все-таки сподівається, що щось зміниться на краще, що хоч хтось побачить, як він потребує допомоги, розуміння і підтримки, як йому хочеться поділитися своїми переживаннями. Тоді він і починає поводитися так, щоб привернути увагу до себе. А завдання друзів і батьків побачити цю зміну в поведінці.

- недостача уваги і турботи про дітей у  сім'ї; - переживання, образи, - самотність, відчуженість; - неможливість бути зрозумілим, почутим; - почуття провини, сорому, невдоволення собою, страх покарання; - шкільні проблеми; - почуття помсти, протесту, загрози; - бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття; - ухилення від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації; втрата близької людини; - ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність; - погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем; - часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї; - розлучення батьків, або їхня  смерть; - часті  зміни міста проживання; - насилля у сім'ї (особливо фізичні і сексуальні).  

Погроза зробити суїцид. Як правило, суїцидальні підлітки прямо або побічно дають своїм друзям і близьким зрозуміти, що збираються піти з життя. Пряму загрозу не побачити важко. "Я збираюся накласти на себе руки", "В наступний понеділок мене вже не буде в живих"... Непрямі погрози, багатозначні натяки уловити важче. Непрямі погрози нелегко уловити з розмови, інколи їх можна розцінити за найзвичайніші "скарги на життя", які властиві всім нам, коли ми знервовані, втомилися або пригнічені.

скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»; висловлювання дитини: «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»; скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»; підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя; словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»; наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків; раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії; таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати; тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини - характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.

Не виключено, що ваш родич або знайомий задумав вчинити самогубство, якщо він виголошує фрази типу: - "Я вирішив покінчити з собою". - "Набридло. Скільки можна! Ситий по горло!" - "Краще померти!" - "Пожив і досить!" - "Ненавиджу всіх і все!" - "Ненавиджу своє життя!" - "Єдиний вихід - померти!" - "Більше ти мене не побачиш!" - "Ти віриш в переселення душ? Коли-небудь, може, і я повернуся в цей світ!" - "Якщо ми більше не побачимося, спасибі за все!"

Харчування. Підлітки з хорошим апетитом стають розбірливі, ті ж, у кого апетит завжди був поганим, їдять "в три горла". Сон. В більшості своїй суїцидальні підлітки сплять цілими днями; Школа. Багато учнів, які раніше вчилися на "добре" і "відмінно", починають прогулювати, їх успішність різко падає. Зовнішній вигляд. Відомі випадки, коли суїцидальні підлітки перестають стежити за своїм зовнішнім виглядом. Активність. Підлітки, які переживають кризу, втрачають інтерес до всього, що раніше любили. Прагнення до самоти. Суїцидальні підлітки часто занурюються в себе, стороняться оточуючих, замикаються, довго не виходять зі своїх кімнат. Важка втрата. До думок про самогубство людину може підштовхнути смерть близьких: батьків, інших родичів, улюблених людей. Агресія, бунт і непокора. Підлітки, які хочуть розлучитися з життям, часто відчувають злість: вони злі на батьків, вчителів або друзів, які чимось їм не догодили, образили їх, не виправдали їх сподівань. Саморуйнівна і ризикована поведінка. Часто відбувається так, що злість, яку відчуває підліток, оточуючими не приймається. І тоді вона перенаправляється на себе і проявляється у саморуйнівній та ризикованій поведінці.

Підбирайте ключі до розгадки суїциду Прийміть суїциданта як особистість Налагодьте турботливі стосунки Будьте уважним слухачем Не сперечайтеся Запитуйте Не пропонуйте невиправданих утіх Пропонуйте конструктивні підходи Вселяйте надію Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику Зверніться за допомогою до спеціалістів

 За даними досліджень, у 10 – 15% дітей відбувається хвороблива зміна настрою. Однак деякі учні страждають на тяжку форму депресії.   Провідним фактором ризику захворіти на депресію для дитини є сім’ї, в яких хтось із батьків страждає на цю недугу. Спрацьовує фактор спадкової схильності, а також саме середовище негативних сімейних стосунків, що викликають пригнічений стан підлітка. До депресії може призвести і почуття власної нікчемності через неспроможність виправдати очікування батьків, педагогів, друзів або свої власні. Але найтяжча для підлітка втрата – це втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, що ти покинутий та нікому не потрібен.

1. Завжди підкреслюйте  все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан; не чинить тиск на підлітка, 2.Не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо; 3 Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять; 4. Приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі; 5. Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини; 6. Слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності.

1.    Станьте дитині другом, якому можна довіряти. 2.    Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину. 3.    Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних. 4.    Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу. 5.    Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте  прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше  загрозливими, аніж складні  запитання. 6.    Спрямовуйте розмову у бік душевного болю. 7.    Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини. 8.    Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації. 9. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає.

При дослідженні мікросоціальної середовища дітей і підлітків, які скоїли суїциди, було виявлено, що 87% сімей, в яких вони проживали, з соціально-економічними характеристиками були цілком благополучні. Незважаючи на це, основним фактором, що впливає на виникнення суїцидальної поведінки у дітей, є саме обстановка в сім'ї. 92% суїцидів в дитячому віці пов'язано з неблагополучною сімейною ситуацією. Суїцид тісно пов'язаний з високим рівнем тривоги, агресії, спрямованій на себе (аутоагресії), так і на навколишніх.

Теорії Дюргейма Базуються на причинах Егоїстичні Особисті цілі вищі за суспільні(ізоляція) Альтруїстичні суспільство поглинає особистість ( надобов’язок) Анемічні неспроможність пристосуватись до швидких змін у суспільстві

Базуються на категорії цілі Дійсні Демонстративно-шантажуючі Самопошкодження Нещасні випадки

Лист Міністерства освіти і науки України від 8. 08. 2002 року №1/9 – 365 “Про особливості діяльності психологічної служби системи освіти України в 2002-2003 навчальному році”. Лист Міністерства освіти і науки України від 2. 08. 2001 року №1/9 – 272 “ Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів в 2001-2002 навчальному році”. Дюргейм Э. “Самоубийство (социологический этюд)” М.: Мысль, 1994. Иванов В.Н. Девиантное поведение: причины и масштабы//Социально-политический журнал, 1993, №4. Конончук Н.В. “О психологическом смысле суицидов”//Психология, 1989. - Том 10,с. 95-102. Пелипа В Е. “Депрессия и суицид в практике общесоматических лечебных учреждений”//Лечащий врач. - № 6/ 98. Фролов С.С. Социология, М.: Логос, 1996.