Презентація на тему:
Оптимізація «природного каркасу» території.Оптимальне співвідношеня природних і господарських угідь

Оптимізація «природного каркасу» території.Оптимальне співвідношеня природних і господарських угідь

Оптимізація природного середовища–це система заходів, спрямованих на охорону й поліпшення природних умов життя людей, збереження і відтворення природних ресурсів. Складається з політичних, юридичних, економічних, технологічних, географічних та інших аспектів. Оптимізація природного середовища передбачає раціональне природокористування, меліо-рацію, формування культурних територій; є одним із засобів охорони природи. Наукова основа оптимізації природного середовища полягає у всебічному дослідженні природно-територіальних комплексів, їх виробничій та екологічній оцінці і географічному прогнозуванні.

Закарпаття: Соціально-економічний розвиток гірського краю у 2010 році.

Зміна різних соціально-економічних формацій. Прикарпаття - історичний регіон України.

Головним завданням територіально-екологічної оптимізації є:виважене поєднання виробничих ,природовідновних і соціальних ф-цій геосистем в інтересах досягнення належних просторово-екологічних умов життєдіяльності населення. Оптимально організована територія має бути високопродуктивною,малоконфліктною, естетично привабливою,екологічно надійною і стабільною. Цілеспрямовані наукові розробки схем оптимальної організації території розпочалисьв Європі з 60-х років у лоні ландшафтно-екологічних досліджень.

Критерії економічної оптимальності землекористування можна класифікувати на декілька груп: Господарські Соціальні Екологічні Господарські – характеризують стійко спрямований на отримання прибутку мотив діяльності сільськогосподарського товаровиробника. Соціальні – відображають стан залежності суспільства від результатів сільськогосподарського виробництва, що реалізується як потреба в продуктах харчування, необхідних для підтримання його нормального функціонування і розвитку. Екологічні – характеризують усвідомлену необхідність збереження і розумного використання земельних ресурсів шляхом нормування антропогенного (виробничого) навантаження.

Екологічне благополуччя Донбасу - наш пріоритет.

Критерієм віднесення природного фактора до розряду природних ресурсів виступає його безпосередня участь у виробництві. Під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, що їх на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Ландшафтно-екологічна оптимізація спирається на : -запровадження завершених енерговирбничих циклів -максимальне використання і відродження традиційних видів природокористування -оптимізацію структури землекористування -екологізацію виробничих процесів,господарської діяльності -Першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. -Пріоритет другого порядку слід визначити за функцією,відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал. За однаково сприятливих природних умов для використання декількох функцій пріоритет віддається тій з них,яка повязана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з екологічної точки зору.

Для території України пріоритетність функцій є такою: природоохоронна і антропоекологічна—агрогосподарська—мінерально-сировинна—водогосподарська—рекреаційна—лісогосподарська Оптимізація ландшафтно-екологічної організації території території є наступним кроком оптимізації геосистем.

Оптимізація геосистем-це дії,спрямовані на переведення геосистем у стани, в яких вони здатні максимально ефективно виконувати задані ф-ції, не зазнаючи при цьому небажаних змін протягом довгого часу. Геосистему можна оптимізувати в різних напрямах – до максимально ефективного виконання нею деякої виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її пейзажної привабливості, максимального збереження та відтворення первісного природного стану тощо.

Проблема оптимального співвідношення природних і господарських угідь включає три важливих завдання: 1) визначення оптимального співвідношення угідь; 2) встановлення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю; 3) планування оптимальної екологобезпечної територіальної структури угідь.

Агроландшафт – природно-сільськогосподарська геосистема регіональної розмірності або модифікований людиною природний ландшафт для цілей землеробського використання .

Агроландшафт .Вид із космосу.

Методологія ландшафтно-екологічної оцінки стану ЗЛН в агроландшафтах

Етапи ландшафтно-екологічної оптимізації:

Порушення екологічних норм користування природними ресурсами Основними факторами антропогенного впливу на навколишнє середовище є: Скиди забруднених стічних вод у природні поверхневі водні обєкти. Видики шкідливих речовин в атмосферу. Забруднення грунтів Тверді відходи промислових підприємств