Презентація на тему:
Право аласності

ПРАВО ВЛАСНОСТІ РОЗГЛЯДАЮТЬ ЯК В ОБ'ЄКТИВНОМУ, ТАК І В СУБ'ЄКТИВНОМУ АСПЕКТАХ: В об'єктивному аспекті право власності — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном. У суб'єктивному аспекті право власності – це сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння — це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним та незаконним. Користування — це право вилучати з речей їхні корисні властивості. Розпорядження — це право визначати юридичну або фактичну долю майна. Сукупність зазначених повноважень в особи дає підстави вважати її власником відповідного майна.

Стаття 316 Цивільного кодексу. Поняття права власності 1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Стаття 316 Цивільного кодексу. Поняття права власності 1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Стаття 318. Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин(територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Стаття 321. Непорушність права власності 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Власність українського народу — земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

Приватна власність — майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної чи юридичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, гроші, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення).

ОБ'ЄКТАМИ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ Є: - індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, що проживають разом; - приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили; - селянські (фермерські) господарства; - підприємства, засновані на власності іноземних громадян; - майно, що належить громадянам, у тому числі громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Державна власність — майно, у тому числі кошти, необхідні для виконання державою своїх функцій (наприклад, єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

Захист права власності Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених ст. 386 ЦК України, серед яких слід зазначити: 1) рівний захист усіх суб'єктів права власності; 2) неможливість позбавлення особи права власності протиправним шляхом; 3) наявність у власника права вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; 4) наявність у власника права на отримання відшкодування, завданої йому майнової та моральної шкоди; 5) захист права власності здійснюється судом, господарським або третейським судом; 6) наявність у власника права на відшкодування з боку держави заподіяних збитків у разі прийняття державою законодавчого акта, який припиняє права власності; 7) поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном.

Виконали: Никифоренко Ірина та Приходько Юлія 6508/1, ІІІ-курс, 4-група