Презентація на тему:
СВІТОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ МОНТЕССОРІ

СВІТОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ МОНТЕССОРІ

"Свобода" дитини не означає занедбаності. М.Монтессорі

Марія Монтессорі (1870—1952) — відомий італійський педагог, народилась у суворій релігійній родині. Як педагог розпочинала свою діяльність, будучи доктором медицини, що на той час для жінки було винятком. .

Відкривши в Римі школу для дітей зі слабкими розумовими здібностями, Монтессорі створила спеціальну методику їх навчання, яка дала надзвичайно високі результати і в навчанні дітей із нормальним інтелектом.

Марія Монтессорі створювала свою систему впродовж багатьох років. Постійно перебуваючи серед дітей, вона надавала виняткового значення підготовці середовища, його організації, взаємодії дитини з дидактичним матеріалом в освоєнні навчальних навичок і матеріального світу.

Монтессорі не раз підкреслювала: треба так організувати діяльність дітей, щоб вони, відчувши радість від порядку, самопізнання й взаємодопомоги, через неї швидше відчували внутрішню свободу й відповідальність.

Основні праці Монтессорі: "Дім дитини. Метод наукової педагогіки", "Керівництво до мого методу", "Самовиховання й самонавчання у початковій школі", "Антропологічна педагогіка".

Інтерес до ідей Монтессорі впродовж XX ст. то спалахував, то згасав, що зумовлено коливанням уваги педагогічної громадськості до ідей вільного гуманістичного виховання. До Америки ідеї Монтессорі прийшли завдяки книжці Д. Фішер "Мама Монтессорі (1912р.). Поширенню нової методики сприяло видання бюлетеня "Монтессорі — рух в Америці".

У 1913 р. дидактичний матеріал Монтессорі демонструвався в Петербурзі в Педагогічному музеї, де викликав великий інтерес. Ю. І. Фаусек, захопившись побаченим, створила в 1913 р. в Петербурзі дитячий садок за цією методикою, а в 1917 р. — початкову школу-садок Монтессорі для дітей З—14 років.

Поширення ідей Монтессорі в Росії було загальмовано в 1926 р. науково-педагогічною секцією ДВР (Державної Вченої Ради). Минуло понад 60 років, -поки ідеї виховання малюків за методикою Монтессорі знову зацікавили педагогів Західної Європи. А за цей час ця методика пережила два піки, популярності у світовому педагогічному процесі.

Перший (1910—1940 рр.) був пов'язаний із діяльністю самої Монтессорі, яка багато їздила по світу, сприяючи відкриттю своїх шкіл. її життєвий шлях обірвався в Голландії в 1952 р., але реалізація ідей педагога-гуманіста тривала. Другий пік популярності припадає на початок 60-х років. Інтерес до цієї методики не згасає і нині.

У чому ж сутність методики Монтессорі? Вона побудована на ідеях вільного, природовідповідного виховання дитини на засадах самостійності й самовиховання.

Особливо значний вплив справили ідеї Монтессорі на. методику дошкільного виховання в США, Франції, Англії, Голландії, Нідерландах. Так, у США Асоціація Американського Товариства Монтессорі (ATM), яка була заснована в 1960 p., об'єднує нині 737 початкових шкіл та дитячих садків, понад дві тисячі педагогів та 50 закладів для підготовки педагогів до роботи за цією методикою.

У концепції Монтессорі приділено увагу питанням продовження ліній дошкільного розвитку в педагогіці початкового навчання. Центральною проблемою наступності вона вважає збереження самодіяльності та вільного розвитку дитини.

Цікаво, незвично сучасному вчителеві розв'язує вона проблему заохочення і покарання в навчанні. Ці засоби, на її думку, — зовнішні атрибути учіння, які мають поверхову дію. Натомість пропонує цілеспрямовано формувати в дітей навички довільної поведінки, волю до подолання труднощів і саморегуляцію.

І замість багатьох окремих проблем — як допомогти розвитку характеру, інтелігентності, почуттів — виступає як основа усього виховання одне завдання: як залишити дитину "вільною"... "Свобода" дитини не означає занедбаності. Саме навпаки: правильне розуміння свободи ставить на місце наших фантазій реальні потреби дітей і веде до справжньої і реальної турботи про дітей".

Цікава методика предметних уроків, побудованих за Монтессорі. Їх психологічна основа — організація експериментальних контактів дітей із зовнішнім, переважно предметним, світом (сенсорне і розумове виховання), або моральне виховання через аналіз і спостереження життєвих фактів людської поведінки.