Презентація на тему:
Ключі до літературних епох: від античності до романтизму

Ключі до літературних епох: від античності до романтизму Дослідницький проект із зарубіжної літератури учнів 9-го класу Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15 Координатор проекту: Завгородня Людмила Іванівна, вчитель-методист світової літератури Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15

У проекті працювали групи: 1 група “Троя” (Античність) 2 група “Сирвента” (Середньовіччя) 3 група “ Ренесанс” (Відродження) 4 група “Перлина” (Бароко) 5 група “Гармонія” (Класицизм) 6 група “ Світло розуму” (Просвітництво) 7 група “Фантазія” (Романтизм) 8 група “Майстер” (Комп’ютерне оформлення)

Мета проекту Узагальнити та упорядкувати знання учнів про особливості літературного процесу (від античності до романтизму). Кінцевий продукт Комп’ютерна презентація “Ключі до літературних епох: від античності до романтизму”

Завдання для 1-7 груп Дослідити та описати особливості літературних епох: ключові поняття, основні тенденції, ключові постаті літературного процесу. Підібрати ілюстративний матеріал. Розробити макети сторінок комп’ютерної презентації до кожної літературної епохи. Завдання для 8-ї групи Створити комп’ютерну презентацію “Ключі до літературних епох: від античності до романтизму”.

Античність (І тис. до н.е. – Vст.н.е) Література Стародавньої Греції Література Стародавнього Риму “Дивних багато у світі див, найдивніше з них – людина…” Софокл

Естетичні особливості античної літератури Мистецтво античності побудоване на міфологічних сюжетах. Література створювалася у віршованій формі. Гомер винайшов поетичний розмір – гекзаметр. Література була тісно пов’язана з музикою. Рапсоди виконували епічні поеми мелодійним речитативом. Ліричні поезії були по суті піснями. Давньогрецька музика не дійшла до наших днів.

Ключові слова до античної літератури Міфологія – сукупність міфів певного народу, основа і важливе джерело багатьох сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури. Гекзаметр – поетичний розмір, який винайшов Гомер. Його називають шестимірником, бо в кожному довгому рядку є по шість наголошених складів. Рапсод – співець-виконавець епічних поем у Стародавній Греції. Найуславленішим рапсодом був Гомер.

Ключові слова до античної літератури Театр – спеціально обладнене місце для демонстрації драматичних творів. Театр знаходився просто неба, він уміщував до 20-25 тис. глядачів. Трагедія (“пісня цапів”) – драматичний твір, у якому зображено гострі конфлікти, які найчастіше закінчуються загибеллю героїв. Вникла із святкового дійства, присвяченого Діонісу. Найбільшого піднесення трагедія зазнала в Афінах у V ст. до н.е.

Ключові постаті давньогрецької літератури Епос Лірика Драматургія Гомер (VІІІ ст. до н.е) Тіртей (VІІ ст. до н.е.) Архілох (бл. 680 – 640 рр.до н.е.) Сапфо (VІІ – VІ ст. до н.е) Анакреонт (бл. 570 – 487 до н.е.) Есхіл ( бл.525 -456 рр. до н.е.) Софокл (497 – 406 рр. до н.е.) Евріпід (бл. 484 – 406 до н.е.)

Гомер – основоположник європейської літератури, автор епічних поем “Іліада” та “Одіссея” Особливості гомерівського епосу: Дві основи – міфологічна й історична. Поетичний розмір – гекзаметр. Детальний опис - “гомерівський каталог”. “Епічний об’єктивізм”. Гуманістичний пафос. VІІІ ст. до н.е.

Тіртей – поет, який оспівував перемоги Вірші Тіртея про стійкість у бою, про необхідність боронити батьківщину; про те, що краще полягти в битві за свій народ, ніж шукати притулок у далеких краях. Поезії Тіртея зміцнювали бойовий дух воїнів, сповнювали відвагою серця спартанців. Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Тіртей (серед. VІІ ст.до н.е.)

Сапфо - співачка любовних почуттів Сапфо – перша геніальна жінка, яка лишила світові плоди свого розуму і творчості. Вона досягла неймовірної майстерності у відтворенні найтонших душевних порухів людини. Профіль Сапфо чеканили на монетах, а Платон називав її “десятою музою”. Жереб мені випав такий: Серцем палким Любити… Сапфо (VІІ – VІ ст. до н.е)

Есхіл – “батько трагедії” Автор 20 сатиричних драм і 70 трагедій (до нас дійшло 7). Найвідоміший твір - трилогія “Прометей вогненосець”, “Прометей закутий”, “Звільнений Прометей”. (бл. 525 – 456 рр.до н.е.)

Ключові постаті давньоримської літератури Плавт (бл. 250-184 до н.е) Катулл (84-54 до н.е) Вергілій (70-19 до н.е) Горацій (65-8 до н.е) Овідій (43 до н.е – 17 н.е)

Публій Вергілій Марон - “римський Гомер” Уславив своє ім’я такими творами: “Буколіки” – поема про римську землю, “великую матір врожаїв”, її трудівників, пастухів. “Георгіки” - поема про важку роботу землеробів. “Енеїда” – національний героїчний епос, у якому Вергілій уславив Римську державу. Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом, І знявся до вершин нечуваної слави. М.Зеров. “Вергілій”

Значення епохи античності Найголовнішою заслугою літератури й культури як греків, так і римлян є увага до людини, її тіла, внутрішнього світу й місця у світі, що її оточує. Антична література – одне з джерел європейського художнього письменства і культури людства.

Середньовіччя (Vст. – ХІVст. (ХVІ ст.) У відблиску меча читаю древню книгу І даму серця здалеку люблю. Л.Костенко Середньовіччя – колиска державності й самобутньої культури народів світу. Поширення релігійних вірувань (християнство, іслам, буддизм), ера релігійних війн; розвиток релігійної літератури. Філософія, яка стверджувала, що людина має страждати на землі, щоб здобути право на райське життя у потойбічному світі.

Особливості західноєвропейської середньовічної літератури Патріотичні героїчні епоси та героїчні пісні народів світу (давньоруські билини та сербські юнацькі пісні). Неабиякого розквіту набули рицарські романи. Поезія - “королева” літературного процесу середньовіччя: лірика провансальських трубадурів та вагантів

Ключові поняття середньовічної літератури Героїчний епос – збірна назва творів, у яких широко зображені й уславлені яскраві характери та значні героїчні події минувшини. Найбільш відомі епічні героїчні поеми середньовіччя: “Пісня про Роланда” (ХІІ ст. Франція) “Пісня про мого Сіда” (1207 р. Іспанія) “Пісня про нібелунгів” (1200 р. Німеччина) “Слово о полку Ігореві” (ХІІ ст. Київська Русь)

Ключові поняття середньовічної літератури Рицарський роман. Оповідь у романі є ланцюгом пригод-авантюр. У них перевіряється, наскільки благородний герой гідний бути рицарем. Зіткнувшись з небезпекою, герої поступають у суворій відповідності з кодексом рицарської поведінки. З рицарських романів у літературі затвердилося право літератури на художню вигадку.

Ключові поняття середньовічної літератури Лірика провансальських трубадурів – середньовічна рицарська поезія, в якій описувалися душевні переживання людини, оспівувалася Чарівна Дама і кохання до неї. Улюбленими жанрами трубадурів були канцона та сирвента. Поезія трубадурів виникла в Провансі в ХІ ст. Найвідоміші трубадури: Джауфре Рюдель та Бертран де Борн

Данте Аліг’єрі – останній поет Середньовіччя, перший поет Відродження Збірка сонетів “Нове життя” про історію кохання ліричного героя до Беатріче. “Божественна комедія” (1307 – 1321). Поема складається з 3 частин: “Пекло”, “Чистилище”, “Рай”, кожна має по 33 пісні та по 9 відділів: 9 кіл Пекла, 9 терас на горі Чистилища, 9 небесних сфер Раю. Алегоричний зміст поеми: вона вказує людству шлях від гріховності й анархії до спасіння і щастя. Людина народжена для щастя. Данте Аліг’єрі

Відродження (Ренесанс) (ХІV- ХVІІ) Нова філософія, яка стверджує право людини на щастя на землі. Час захоплення всім античним (сама назва означає «відродження античності»). В античних мислителів та поетів шукали підтримку мрії про земне щастя. Відродження охопило лише країни Західної Європи.

Ключові поняття епохи Відродження Гуманістичні ідеали – сприйняття навколишнього світу не як юдолі печалі, а як прекрасної дійсності. Людина сприймається не як грішна і низька істота, а прекрасне і досконале створіння. Відкриття . В результаті експедицій Васко да Гами, Магеллана, Колумба було відкрито шляхи в Індію, Австралію, Америку і доведено, що Земля – куля. Знамениті астрономи Коперник Бруно, Галілей дослідили, що Земля обертається навколо Сонця.

Ключові поняття епохи Відродження Книгодрукування. Вперше друкувати книжки за допомогою матриць, вирізаних на дерев’яних дошках, почав німецький майстер Йоганн Гутенберг (1445 р.) Фрагмент сторінки із першої друкованої книги

Небачений розквіт мистецтва На рубежі ХV-ХVІ ст. жили і творили геніальні італійські художники Рафаель Санті,Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті. В їхньому мистецтві людина постає сповненою почуття власної гідності, гордості, рішучою та впевненою в своїх силах.

Ключові постаті літератури Відродження “Раннє Відродження” ХІV-ХVст. Італія “Високе Відродження”. ХVІ ст. Франція, Німеччина та ін. “Пізнє Відродження”. Рубіж (ХVІ-ХVІІ ст.) Англія, Іспанія, Чехія Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка Джованні Боккаччо Мігель Сервантес Вільям Шекспір Франсуа Рабле П’єр Ронсар

Франческо Петрарка – видатний поет італійського Відродження За історичну поему “Африка”, написану латинським гекзаметром, був увінчаний лавровим вінком на Капіталійському пагорбі. Через усе життя проніс велике платонічне кохання до Лаури, якій присвятив “Книгу пісень” (“Канцоньєре”). Збірка сонетів складається з 2 частин: “На життя донни Лаури”, “На смерть донни Лаури”. Вміщує 365 віршів (на кожен день року). Як не любов, то що це бути може? Ф.Петрарка

Мігель де Сервантес Сааведра – автор відомого у всьому світі роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” Сервантес задумав свого “Дон Кіхота” як пародію на рицарський роман. Дон Кіхот під впливом рицарських романів вирушив у світ, щоб знищити зло та скасувати беззаконня, а замість цього воював з вітряками. Одним із головних у романі є конфлікт між непрактичною духовністю і бездуховною практикою (позитивними намірами гідальго і негативними результатами його вчинків).

Вільям Шекспір – найвидатніший поет і драматург європейського Відродження У творчій спадщині Шекспіра 37 п’єс, із них найвідоміші 5 “великих трагедій”: “Ромео і Джульєтта”, “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет”; 154 сонети, дві поеми. Людство до наших часів перебуває у полоні безсмертних шекспірівських образів. Який довершений витвір – людина! В.Шекспір

Класицизм (ХVІІ ст.) Франція Назва “класицизм” означає наслідування античної класики. Пошук канонів краси в античному мистецтві. Використання міфологічних сюжетів. Мистецтво класицизму мало виховувати патріотичні та громадянські почуття, високий естетичний смак у громадян. Розквіт французького класицизму відбувся за правління Луї ХІV

Ключові поняття культури класицизму Мистецтво розуму, правил і логіки. Класицисти взяли з античного мистецтва те, що вважали втіленням суворого порядку – принцип прямих ліній або ідеального кола. В основі архітектури Лувру – чіткі, геометрично правильні лінії

Ключові поняття літератури класицизму Правила класицизму. Ієрархія літературних жанрів. “Високі” жанри - трагедія, ода. Дійові особи: королі, вельможі, герої. Сюжети бралися з античних міфів, трагедій або героїчних епосів. “Низькі” жанри – комедія, байка. Дійові особи: городяни, селяни, слуги. Сюжети життєві. Правило трьох єдностей в драматургії. Єдність часу – події у п’єсі мали відбуватися протягом 24 годин. Єдність місця – події відбувалися в одному місці. Єдність дії – одна сюжетна лінія.

Ключові постаті літератури класицизму П’єр Корнель драматург, трагік. Автор трагедії “Сід” Жан Расін, драматург, автор трагедії “Федра” Жан Лафонтен, байкар Жан-Батіст Мольєр – драматург, комедіограф Шарль Перро, казкар.

Жан-Батіст Мольєр Найвідоміші комедії: “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Хворий, та й годі!”, “Міщанин-шляхтич”, “Мізантроп”, “Кумедні манірниці”, “Скупий” та ін. У своїх творах Мольєр висміював жадобу до наживи, скнарість, прагнення потрапити будь-що у “вищий світ”; неосвічених лікарів, представників католицької церкви, які поводились ганебно. Краще, що я можу робити, - це викривати в смішних зображеннях пороки мого століття. Ж-Б.Мольєр 1622-1673 Сцена із комедії “Тартюф”

Шарль Перро – видатний казкар Критикував захоплення класицистів далекою античністю, стверджував, що цікаві і поетичні сюжети варто шукати у власній літературі. У знаменитих “Казках матінки Гуски” (Кіт у чоботях”, “Червона шапочка”, “Спляча красуня”, “Попелюшка” та ін.) показав, яким піднесеним і морально витонченим може бути простий казковий сюжет, взятий із народу. 1628-1703

Бароко (ХVІІ ст) Бароко (італ. barocco – дивний, химерний; португ. рerola barocca – перлина неправильної форми) – напрям у літературі та мистецтві ХVІІ – ХVІІІ ст. Бароко стало першим спільним художнім стилем, що поєднав Західну та Східну Європу (у т.ч. Україну). Бароко зародилося й досягло найвищого розквіту в Іспанії.

Провідні риси літератури бароко У творах змальовано “світ, що не знає спокою”: усе рухоме, плинне, звідси й улюблені образи: водограї і ріки, струмки й водоспади, бурі й вітер) Улюблені теми: примхлива гра випадку, різка зміна долі персонажів. Космічні масштаби, “образна гігантоманія” (героями творів постають Усесвіт, Сонце, Місяць, Земля).

Ключові поняття бароко Пишна декоративність. Ця риса притаманна не лише художній літературі, а й іншим видам мистецтва: архітектурі (чудернацька ліпнина на храмах і світських будівлях), живопису (феєрверк яскравих фарб, перенасиченість картин розмаїтими орнаментами й дрібними деталями). Фреска П’єтро да Кортони

Ключові поняття бароко Антитеза і контрасти. Інтенсивне використання оксюморонів – поєднання непоєднуваного: “людина – звір”, “живий труп” і т.п. Антитеза стає не лише одним із художніх засобів, а й провідним принципом будови творів. Метафоричність. Улюблені барокові метафори: “життя – це сон”, “світ – це театр”, “світ – лабіринт”, “світ – книга”, “світ – книга” та ін. Афект. Митці прагнули викликати у читача здивування й афект, аби потім через емоції впливати на його розум. Ілюстрація до збірки віршів Луї де Гонгори “Самотність”

Ключові постаті в літературі бароко Іспанія: Педро Кальдерон, Ф.де Кеведо, Л.Гонгора; Італія: Дж.Маріно. Англія: Джон Донн; Німеччина: А.Гріфіус, М.Опіц; Польща: Я.Кохановський, Я.А.Морштин. Україна: Л.Баранович, І.Величковський, І.Галятовський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода, М.Довгалевський.

Педро Кальдерон – автор філософської драми “Життя – це сон” Філософські проблеми п’єси Чи здатна людина перемогти в собі зло (звіра) і як це зробити? (Сехисмундо сам зробив себе справжньою людиною). Чи здатна людина перемогти долю, фатум? Сехисмундо здолав пророцтво. Як свобода людини співвідноситься з волею Бога? Історія життя Сехисмундо доводить, що кожна людина має обрати дорогу добра самостійно.

Просвітництво (ХVІІІ ст.) Доба Розуму Формуються нові уявлення про світ, людину, суспільство, про зміст життя та істину. Письменники, філософи, вчені несуть людям світло нової істини. Ось чому їх назвали просвітниками, а всю добу – Просвітництвом. Найвищим законом життя просвітники вважали закон Розуму.

Ключові поняття епохи Просвітництва “Доба Розуму”. Епоха відзначалася щирою вірою найвидатніших її представників у природжену чи потенційну розумність людини й людства, оспівуванням нестримного прагнення людства до пізнання. “Природна людина”. Ідеал людини, не зіпсованої цивілізацією.

Ключові поняття епохи Просвітництва Культ книги. Книга набула світського характеру. Читання стало ознакою освіченості та культури людини. У світських салонах обговорювалися прочитані книги; короновані особи листувалися з письменниками та філософами.

Ключові поняття епохи Просвітництва “Енциклопедія”. Просвітники поставили перед собою грандіозне завдання: пояснити все життя з позицій Розуму. Енциклопедія нараховувала 28 томів і видавалася майже 30 років (1751 – 1780 рр.) Очолили видання відомі французи: математик Жан д’Аламбер та філософ і письменник Дені Дідро. Королівська цензура і церква переслідували енциклопедистів. Перші 2 томи були спалені владою; решта виходили нелегально.

Ключові постаті літератури Просвітництва Англія Даніель Дефо, Джонатан Свіфт, Генрі Філдінг, Роберт Бернс Франція Вольтер, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Бомарше Німеччина Йоганн Вольфганг Гете, Фрідріх Шіллер

Даніель Дефо – автор роману “Пригоди Робінзона Крузо” “Пригоди Робінзона Крузо” – “гімн цивілізованій прагматичній людині та її праці”. Робінзон Крузо на безлюдному острові завдяки розуму і праці не лише не деградував, а й навіть удосконалився. Робінзон Крузо повторив шлях еволюції всього людства (періоди: збирання, полювання, землеробство, тваринництво, ремісництво). Бл. 1660-1773

Йоганн Вольфганг Гете “Штюрмерська” лірика –емоційний відгук юного поета на навколишній світ. Основні теми: кохання і природа. Веймарська лірика. Фантастичний, загадковий, таємничий світ балад. Драматична поема “Фауст” – найвище досягнення поетичного генія Гете. Це глибокі філософські роздуми про життєвий шлях людини, яка проживе недаремно, якщо прагнутиме вищої мети. Ілюстрація до поеми “Фауст” 1749 - 1832

Романтизм (ХVІІІ – ХІХ ст.) Романтизм виник у той час, коли Європа пережила сильне духовне потрясіння і глибоке розчарування у зв’язку з подіями Французької буржуазної революція 1789-1794 рр. та наполеонівськими війнами. Поєднання героїчного та трагічного -особливість романтичних творів. Ежен Делакруа. Свобода, яка веде народ

Особливості романтизму Оспівування Середньовіччя. Термін “романтизм” походить від популярного середньовічного жанру лицарського роману. У творах романтиків зображувалося високе, ідеальне кохання, фантастичні казкові події, героїчні подвиги, незвичайні подорожі до екзотичних країн, виняткові характери за виняткових обставин. Романтики відкрили красу народного мистецтва – казок, пісень, легенд та переказів.

Ключові поняття літератури романтизму Герой-бунтар. Праобразом романтичного героя-бунтаря, героя-протестанта став Наполеон. Стрімке сходження Наполеона до вершин слави стало для романтиків прикладом сміливого дерзання , виявом залізної волі, тверезого розуму, рішучості та відваги. Наполеон сприймався як Герой, який ствердився у житті завдяки власному винятковому характеру. Жак-Луї Давид. Наполеон під час переходу через Сен-Бернар

Ключові поняття літератури романтизму Розчарований герой. Митці-романтики були розчаровані тим, що революція не привела до бажаної суспільної гармонії, а скінчилася розгулом насильства і кривавим “якобінським терором”. Втрачалася віра в можливість людини перебудувати на краще суспільний порядок. Саме тут треба шукати витоки образу розчарованого героя.

Ключові постаті романтичної літератури

Ключові постаті романтичної літератури

Джордж Гордон Байрон – “батько” романтизму Автор поем: “Паломництво Чайльд Гарольда”, “Манфред”, “Мазепа”, “Дон Жуан”, “Корсар” та ін., лірики. Особливість творчості: поєднання героїчного, бунтарського настрою і трагічного розчарування. 1788-1824

Віктор Гюго – “батько” французького романтизму В.Гюго - геній, розпещений талантами. Шарль Пегі 1802-1885 Працював у всіх літературних жанрах: поет, драматург, письменник, публіцист. У “Передмові до драми “Кромвель” вперше виклав теоретичне обгрунтування нового романтичного мистецтва. Автор всесвітньо відомих романів: “Собор Паризької Богоматері”, “Людина, яка сміється, “Трудівники моря”, “ Знедолені” та ін. Ілюстрація до роману “Собор Паризької Богоматері”

Вальтер Скотт – “батько” історичного роману Автор історичних романів: “Айвенго”, “Веверлі”, “Рой Боб”, “Антикварій”, “Пуритани” та багатьох інших. Особливості творчості Поєднав відтворення певних історичних фактів із художнім вимислом. Зробив центральними героями вигаданих персонажів – звичайних людей і представив їх справжніми творцями історії. Майстерно відтворив “місцевий та історичний колорити” різних епох. Він уміє оживляти події, які покрилися пилом часів. Із приватного листа 1771-1832