Презентація на тему:
Визначення за картою стрімкості схилів, висот точок і взаємовидимості між ними

КАФЕДРА ТОПОГЕОДЕЗИЧНОГО ТА НАВІГАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК Лекція для проведення занять зі студентами некартографічних спеціальностей Дисципліна: Військова топографія Тема № 3: „Вивчення за картою рельєфу місцевості” Заняття № 1: „Визначення за картою стрімкості схилів, висот точок і взаємовидимості між ними”

Навчальна мета: 1. Розглянути сутність зображення рельєфу горизонталями на картах та взаємозв’язок між висотою перерізу, закладанням горизонталей та стрімкістю схилів. 2. Вивчити види схилів і навчити визначати стрімкість схилів, висоти точок і взаємовидимість між ними різними способами. Виховна мета: Зорієнтувати на те, що уміння читати рельєф, визначати види і стрімкість схилів, висоти точок і взаємовидимість між ними різними способами за топографічною картою та проводити інші розрахунки під час виконання бойових і спеціальних завдань повинно відповідати високому рівню професійності офіцера Збройних Сил України. Виховувати почуття гордості за обрану військову професію. Заняття № 1: „Визначення за картою стрімкості схилів, висот точок і взаємовидимості між ними ”

Навчальні питання 1. Сутність зображення рельєфу горизонталями 2. Висота перерізу, закладання горизонталей, стрімкість схилу та взаємозв’язок між ними 3. Види схилів та способи визначення стрімкості схилів за картою 4. Визначення за картою висот точок і взаємовидимості між ними

Вимоги військ до зображення рельєфу на топографічних картах Топографічні карти повинні: а) правильно передавати форми рельєфу, їхні розміри і місцеположення на місцевості; б) точно відображати абсолютні висоти і відносні перевищення точок земної поверхні; в) наочно відображати ступінь горизонтального перерізу рельєфу; г) давати уявлення про доступність форм рельєфу для руху особового складу і бойової техніки поза дорогами; д) надавати можливість визначати умови спостереження і маскування, орієнтування, інженерного обладнання місцевості та захисту від зброї потужної руйнівної сили.

Способи зображення рельєфу на картах: а) перспективний (картинний); б) штриховий; в) розтушуванням (вiдмивкою); г) горизонталями з гiпсометричним забарвленням; д) горизонталями з гіпсометричним забарвленням i вiдмивкою

Перспективний (картинний) спосіб

Штриховий спосіб

Розтушовуванням (відмивкою)

Горизонталями з гіпсометричним забарвленням

Горизонталями з гіпсометричним забарвленням і відмивкою

Сутність зображення рельєфу горизонталями Горизонталь – лінія однакових висот

Види горизонталей: 1 - основні; 2 - потовщені; 3 - додаткові; 4 - допоміжні.

Ознаки зниження схилу 1. Покажчик схилу (бергштрих) завжди спрямований у бік зниження. 2. Схил починається у напрямку водоймища (хребет „лізе” у воду, а лощина від води „біжить”). 3. Верх цифр підписів горизонталей завжди вказує у бік підняття схилу. 4. Зубці знаків скель і обривів указують в бік зниження. 5. Виїмки на дорогах робляться в позитивних формах рельєфу (гора, хребет), а насипи – у негативних (улоговина, лощина). 6. Різниця двох висот на одному схилі показує напрямок загального зниження місцевості.

Характерні ознаки основних форм рельєфу

Умовні знаки елементів рельєфу, які не зображаються горизонталями друкуються на картах : природні утворення (яри, вимоїни, скелі, обриви, ями, осипи, кургани) - коричневим кольором. штучні утворення (дорожні насипи та виїмки, терикони, перевали, входи в печери і гроти, скупчення каміння) - чорним кольором. високогірний рельєф, покритий вічними снігами і льодовиками (урвища, скелі, льодові тріщини і числові характеристики до них) - синім кольором.

Елементи рельєфу, які не зображуються горизонталями 1-насипи; 2-виїмки на дорогах; 3-курган; 4-яма; 5-обрив; 6‑вимоїна; 7-яр; 8-скеля-останець; 9-вхід у печеру (грот); 10-скеля.

Основні елементи схилу а) стрімкість схилу α – кут між нахиленою поверхнею схилу до горизонтальної площини (чим більший кут, тим стрімкіший схил); б) висота схилу h – висота перерізу рельєфу на карті; в) закладення горизонталей d – відстань на карті між двома сусідніми горизонталями (чим стрімкіший схил, тим менше закладення); г) довжина схилу D – відстань на схилі від вершини до підошви. Чим більша висота перерізу h, тим більше закладення горизонталей d і навпаки; чим стрімкіший схил α, тим менше закладення горизонталей d і навпаки, чим пологіший схил, тим більше закладення горизонталей.

Види схилів та їх характеристика Рівний схил від вершини до підошви має однакову стрімкість, добре проглядається і прострілюється вогнем зі стрілецької зброї.

Випуклий схил пологий до вершини і стрімкий до підошви. Нижня частина його не проглядається і не прострілюється вогнем зі стрілецької зброї з вершини, а верхня частина – зі сторони підошви. Вогневі позиції доцільно розміщати в місцях перегину схилу, що дає можливість проглядати і прострілювати весь схил.

Увігнутий схил стрімкий до вершини і пологий до підошви, добре проглядається з вершини до підошви. На схилах, звернених в сторону противника, доцільно розміщати спостережні пункти та вогневі позиції, ретельно маскуючи їх від спостереження противником.

Хвилястий схил - сполучення схилів різної форми. Схил повністю не проглядається, а наявність перегинів складає несприятливі умови для огляду місцевості і ведення вогню.

Способи визначення стрімкості схилів за картою 1. За формулою. 2. За графіком закладання. 3. Окомірно. Визначення стрімкості схилу за формулою: α = 12/d, де α – стрімкість схилу в градусах; 12 – постійне число; d – закладання в міліметрах.

Визначення стрімкості схилу за графіком закладання Визначення стрімкості схилу окомірно На карті закладенню в 1см стрімкість схилу відповідає 1,2 . Із залежності між закладенням, висотою перерізу і стрімкістю схилу є правило: у скільки разів закладення менше (більше) 1см, у стільки ж разів стрімкість схилу більша (менша) 1 . Звідси, закладення 1мм – стрімкість схилу =12 , 2мм = 6 , 3мм = 4 , 4мм = 3 .

Визначення за картою висот точок і взаємовидимості між ними 1. Абсолютна висота - висота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. 2. Підписи абсолютних висот на карті називаються позначками; (якщо підписана вершина гори - висота). 3. Підписи висот рівнів води називають урізами води. 4. Командна висота - височина (не обов’язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду, підписується на карті більшим шрифтом (цифрами), ніж інші висоти.

1. Якщо відома висота точки, то позначкою горизонталі буде число, кратне висоті перерізу. (на рисунку горизонталь нижче позначки 167,5, отже, позначкою горизонталі буде найближча знизу до 167,5 ціла цифра, кратна висоті перерізу рельєфу). 2. Позначка точки між горизонталями визначається інтерполюванням позначок горизонталей

Визначення перевищень Точки розташовані на одній горизонталі - перевищення дорівнює нулю. 2. Позначки об’єктів підписані на карті - визначити різницю цих позначок. 3. Точки знаходяться на одному схилі - висоту перерізу помножити на кількість горизонталей між цими точками. 4. При розташуванні точок на значному віддаленні одна від одної - визначити позначки і взяти їх різницю.

Способи визначення за картою взаємовидимості між точками а) співставленням висот точок; б) побудовою трикутника; в) побудовою вертикального профілю

Визначення видимості побудовою вертикального профілю Вертикальний профіль місцевості – графік, який відображає переріз місцевості вертикальною площиною вздовж профільної лінії. Профільна лінія – лінія на карті, вздовж якої будується профіль місцевості (повний або скорочений). Повний профіль – профіль місцевості, при побудові якого враховано розташування всіх горизонталей вздовж профільної лінії. Скорочений профіль, при побудові якого переносять лише ті горизонталі, які показують підйоми і спуски, а також місця різкого перегину схилу.

Побудова вертикального профілю

Визначення висот точок