Презентація на тему:
Збудник сифілісу

Клінічний перебіг ЗПСШ. Профілактика ЗПСШ

Сифіліс Збудник сифілісу – бактерія Treponema pallidum, або бліда трепонема Шлях інфікування – статевий (можливий побутовий, вертикальний) Джерело інфікування – хворий на сифіліс з проявами первинного захворювання

Сифіліс 4 клінічних періоди: Інкубаційний Первинний Вторинний Третинний

Інкубаційний період близько місяця. Первинний сифіліс появf первинної сифіломи (твердий шанкер) та реакція реґіонарних лімфатичних вузлів. Виразка (шанкер) поодинока, безболісна та щільна, з чистим дном, виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області Будь-яка аногенітальна виразка або ерозія вважається сифілітичною, якщо не доведено інше її походження

Вторинний сифіліс Поява висипань на шкірі та слизових оболонках, ураження нервової системи. має хвилеподібний перебіг: активні прояви змінюються прихованою формою сифілісу.

Третинний сифіліс Характеризується незворотними ураженнями внутрішніх органів та нервової системи. Розвивається через відсутність терапії або неповноцінне лікування хворих первинним і вторинним сифілісом.

Сифіліс нервової системи (нейросифіліс): - ранній – давність сифілісу до 5 років, - пізній – більше  5-ти років. Вісцеральний сифіліс – ураження внутрішніх органів (серце, головний мозок, спинний мозок, легені, печінка, шлунок, нирки).

Лікування Лікування сифілісу базується на встановлених у світі відповідних стандартах. Використовуються специфічні антибактеріальні препарати декількох груп і поколінь. Пацієнт повинен дотримуватись рекомендованого режиму, тривалості інтервалів між курсами лікування, що значно підвищує ефективність лікування сифілісу Лікування починають в стаціонарі. По закінченні лікування усі хворі підлягають спостереженню до 5 років.

Профілактика сифілісу  Суспільна профілактика: Госпіталізація усіх хворих з активними проявами хвороби. Суворий контроль за хворими до зняття з обліку. Активне виявлення джерел зараження. Обстеження контактів, профілактичні огляди. Дослідження крові вагітних і всіх стаціонарних хворих на реакцію Вассермана. Санітарно-просвітницька робота, організація пунктів індивідуальної профілактики при венерологічних диспансерах.

Профілактика сифілісу-2 Заходи  індивідуальної профілактики: Неприпустимість незахищених статевих стосунків При статевих контактах користуватись чоловічим презервативом з наступним обмиванням статевих органів теплою водою з милом Відвідування пункту індивідуальної профілактики в перші 2 години після підозрілого статевого контакту Використання розчинів хлоргексидину 0,05% або мірамістіну 0,01% після незахищеного статевого акту

ГОНОРЕЯ Збудник гонореї – бактерія Neіsserіa gonorrhoeae, звичайно називана гонококом. Гонорея передається при прямому контакті, як правило при незахищених статевих  контактах, і не залишає після себе імунітету.

Клінічні прояви: - гонорейний уретрит (чоловіки); - гонорейний цервіцит (жінки). Ускладнення: - ураження суглобів, головного мозку, - тазовий перитоніт, - безпліддя. Діагностика: бактеріоскопія Лікування: антибіотики

Інші інфекції, що передаються статевим шляхом А. З переважним ураженням статевих органів Негонорейні (неспецифічні) уретрити – запалення сечівника, обумовлені не гонококами, а іншими причинами (крім трихомонад). Вони, як правило, зустрічаються в чоловіків

Негонорейні (неспецифічні) уретрити – запалення сечівника, обумовлені не гонококами, а іншими причинами (крім трихомонад)

Негонорейні (неспецифічні) уретрити Причини: - хламідії (23–55%), - уреаплазми (20–40%), - мікоплазми (12–25%), Рідко: геміфільні коринебактерії, гриби роду Кандида, віруси простого герпесу.

Клінічна картина Переважають малосимптомні форми Інкубаційний період становить від 7 до 21 днів. Часто супроводжуються ускладненнями (простатит 17–22% , везикуліт 6–8%, епідидиміт 1–2% , синдром Рейтера – в 1–3%). 

Трихомоніаз Займає 2-3 місце серед венеричних захворювань (після гонореї і хламідіозу) Збудник сечостатевого трихомоніазу – Trіchomonas vagіnalіs Трихомонади – рухливі одноклітинні мікроорганізми, що мають джгутики, і паразитують у сечостатевому тракті людини У жінок живе в піхві, у чоловіків – у простаті та сіменних пухирцях. Сечівник  може уражатися в обох статей

Шлях передачі трихомонад – статевий. Можливе зараження через забруднені рушники, медичний інструментарій. Діти можуть інфікуватись під час пологів від матері.  

Клініка    У жінок уражує зовнішні статеві органи, піхву, шийку матки. Частота захворювань у жінок, які ведуть активне статеве життя, складає 50-70%.    У чоловіків можуть уражати простату, сіменні пухирці, придатки яєчок і уретру.

Клініка-2 Клінічно виявляється у вигляді запальних реакцій статевих органів Найчастіше у жінок (80-90% випадків захворювання) діагностують трихомонадний кольпіт. Ознакою трихомоніазу є скарги на свербіння в області статевих органів.

Ускладнення Безплідність унаслідок трихомонадної інфекції зумовлена інфікуванням чоловіка (статевого партнера) і не зв'язана з наявністю трихомонад у жінок. Присутність трихомонад у спермі може викликати зміну рухливості сперматозоїдів і їхньої життєздатності, особливо при високій концентрації мікроорганізмів.  

Лікування Терапії підлягають хворі трихомоніазом як з наявністю запальних явищ, так і з відсутністю таких. Лікування носійства при трихомоніазі диктується тим, що вони є джерелами зараження. Лікуванню підлягають як хворі носії, так і контактні особи. Лікуванню підлягають обидва статеві партнери.

Педикульоз Різновиди вошів: платтяна, головна і лобкова. Платтяна воша живе і відкладає яйця (гниди) у складках натільної білизни, одягу. Головна воша живе на волоссі голови. За життя самка відкладає до 150 яєць (гнид), що приклеюються до волосся хітиновою речовиною. Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших волосистих частинах тіла. Поза тілом господаря може жити не більше 12 годин. Самиця відкладає по 3 яйця (50 за життя).

1. Препарати для знищення вошей: 1.1. Препарати, що згубно впливають на всі стадії розвитку вошей (овіциди): 30 % або 50 % ЕК карбофосу, 50 % ЕК сульфідофосу, "Нітіфор". 1.2. Препарати, що не діють на яйця (не овіциди): 30 % мило гексохлорциклогексанове (далі - ГХЦГ), 5 % борна мазь, порошок піретруму. 2. Препарати для дезінсекції білизни: 2.1. Овіциди: 30 % або 50 % ЕК карбофосу, 50 % ЕК сульфідосу, дуст сульфолану. 2.2. Не овіциди: дуст неопіну, порошок піретруму, 3 % мило ГХЦГ. 3. Препарати для дезінсекції приміщень: 30 % або 50 % ЕК карбофосу, аерозольні засоби "Карбозоль", "Неофо-2".

Короста (Scabies) Заразне паразитарне захворювання, що викликається коростявим кліщем. Кліщі є ектопаразитами, що харчуються лусочками, роговими масами поверхневих шарів шкіри людини та тварин. Захворювання на коросту є високо-контагіозним, існує можливість зараження при контакті з хворою людиною (прямий шлях) або користуванні інфікованими предметами побуту, насамперед особистого користування (непрямий шлях). Зараження коростою може відбуватися при статевому контакті, тому її відносять до захворювань, що передається статевим шляхом.

Клініка Головним симптомом корости є сильна сверблячка, особливо різка увечері й уночі. Відзначають появу парних елементів, коростявих ходів (тонкі пунктирні лінії сіруватого кольору) і саден від розчісування шкіри. Локалізація корости – міжпальцеві складки, бічні поверхні пальців рук, згинальна поверхня лучезап’ястних суглобів, розгинальна поверхня передпліч, ліктьового суглоба, передньобокова поверхня тулуба, область передніх стінок пахвових западин, молочних залоз (окружність соска), животу, сідниць, стегон, гомілок і область статевого члену.

Лікування корости Перед початком терапії доцільно прийняти гарячий душ, користуючись мочалкою й милом, з метою механічного видалення з поверхні шкіри кліщів, секрету сальних залоз, а також для розпушення поверхневого шару епідермісу, що полегшує проникнення лікарських засобів. Крем бензилбензоату 25% застосовують місцево. Сірчана мазь використовується місцево, її наносять на шкіру, крім голови, ретельно втирають. Спрегаль – увечері обробляють всю поверхню тіла, крім шкіри обличчя, з відстані 20-30 см від поверхні шкіри, починаючи з тулуба, не залишаючи неопрацьованою жодної ділянки тіла. Білизну хворих, яка підлягає кип'ятінню, кип'ятять, ретельно пропрасовують або провітрюють на повітрі протягом 5 днів, а на морозі протягом 1 дня.

Профілактика Здійснюється шляхом ранньої діагностики захворювання та активного виявлення хворих. Особлива увага приділяється оперативному залученню до обстеження контактних осіб, а також проведенню профілактичних заходів у вогнищі з поточною та заключною дезінфекцією.

Профілактика та контроль поширення ЗПСШ-1 Лікування хворих на ранніх стадіях захворювання - збільшує шанси на повне лікування, але й перешкоджає зараженню інших осіб. Виявлення статевих контактів заражених осіб - дозволяє швидко почати лікування партнерів і сприяє встановленню діагнозу, особливо в жінок.

Профілактика та контроль поширення ЗПСШ-2 Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом, здійснюється різними методами. санітарна освіта - знання дозволяють людині змінити свою статеву поведінку та гігієнічні прийоми так, щоб звести до мінімуму можливість зараження і поширення інфекції.

Профілактика та контроль поширення ЗПСШ-3 Кращий з механічних способів профілактики венеричних хвороб – це правильне використання презервативів. Хімічні методи полягають у негайному застосуванні бактерицидних засобів, тобто таких (чи їхніх сполучень), що знищують бактерії перш, ніж ті зможуть проникнути в організм.

Екстрена індивідуальна профілактика Після незахищеного статевого акту чоловікам рекомендується: випустити сечу та вимити руки з милом; статевий член, мошонку, проміжність вимити з милом; витерти шкіру чистим рушником та протерти тампоном з 0,05% розчином хлоргексідіну або 0,01% розчином мірамістіну; промити уретру 0,05% розчином хлоргексідіну або 0,01% розчином мірамістіну; надягти чисту білизну.

Екстрена індивідуальна профілактика-2 Після незахищеного статевого акту жінкам рекомендується: випустити сечу та вимити руки з милом; статеві органи вимити з милом; витерти шкіру чистим рушником та протерти тампоном з 0,05% розчином хлоргексідіну або 0,01% розчином мірамістіну; промити піхву 0,05% розчином хлоргексідіну або 0,01% розчином мірамістіну; надягти чисту білизну. У випадку орального сексу проводять промивання ротової порожнини, після незахищеного анального необхідно провести промивання прямої кишки з використанням 0,05% розчином хлоргексідіну або 0,01% розчином мірамістіну.

Профілактична обробка статевих органів має ефективність 80% при умові, що вона проведена не пізніше 2 годин після незахищеного статевого акту.

AIDS Foundation East-West (AFEW) Contact details: Postbus 75752, 1070 AT Amsterdam, the Netherlands Tel. +31 (0) 20 638 1718 / +31 (0) 6 301 58 978 E-mail: info@afew.org www. afew.org