Презентація на тему:
Поняття про збудників шигельозів, холери

Кафедра медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології Збудники шигельозів, холери Лектор проф. С.І. Климнюк

Шигели (Shigella) Бактерії отримали назву на честь японського бактеріолога Кийосі Шига, котрий вперше описав збудника бактеріальної дизентерії (шигельозу). Рід утворюють прямі нерухомі палички, хеморганотрофи, оксидазонегативні, каталазопозитивні. Оптимальна t для культивування складає 37 С.

ВИДИ ШИГЕЛ S. dysenteriae S. flexneri S. boydii S. sonnei

Класифікація шигел Підгрупи Види і серотипи Підсеро-типи A. Манітнегативні S. dysenteria 1-12 B. Манітпозитивні S. flexneri 1, 2, 3, 4, 5, 6, X variant Y variant 1a, 1b, 2a, 2b, 3a, 3b, 4a, 4b C. Манітпозитивні S. boydii, 1-18 D. Ферментують маніт і повільно сахарозу і лактозу S. sonnei

Біохімічні властивості шигел Підгрупи Ферментація вуглеводів Продукція індолу Каталаза лактоза глюкоза маніт дкульцит сазароза S. dysenteriae – A – + – – – – – S. fiexneri – B – + + + – – + S. boydii – C – + + + – + – S. sonnei – D + повільно + + – + повільно – +

Тест для визначення рухомості і продукції сірководню: 1. S. flexneri – нерухома, Н2S не продукує; 2. Enterobacter cloacea – рухомий, Н2S не продукує; 3. Proteus mirabilis – рухомий, Н2S продукує.

Антигени Підгрупа Штами і серовари Підсе-ровари Антигенна формула типовий антиген Груповий антиген A. Не ферментує маніт S.dysenteria 1-12 B. Ферментує маніт S. flexneri 1, 2, 3, 4, 5, 6, X variant Y variant 1a, 1b, 2a, 2b, 3a, 3b, 4a, 4b I, II, III, IV, V, VI 2, 3, 4, 6, 7, 8 C. Ферментує маніт S. boydii, 1-18 D. Ферментує маніт, повільно лактозу і сахарозу S. sonnei

Патогенез захворювання Найважливішою здатністю шигел, що обумовлює їх патогенність – здатність проникати в епітелій слизової оболонки товстої кишки і розмножуватися в ньому. Також вона обумовлена факторами адгезії, інвазії, і стійкістю до дії захисних механізмів, а також здатністю до токсиноутворення. Гени, що кодують комплекс вірулентності розташовані у хромосомі і плазмідах.

Патогенез дизентеріїї

Підсумовуючи: SHIGELLA Характеристика a. Тонкі, грамнегативні палички; не ферментують лактозу (виняток - S. sonnei) b. На відміну від E. coli: не продукують H2S, не продукують лізиндекарбоксилазу, не утілізують ацетат c. Інвазивні (патогенез) d. На відміну від Salmonella: нерухомі. Не утворюють газ із глюкози, не продукують H2S

е. Всі мають O антиген – 4 групи (A-D) f. Диференціація штамів i. S. dysenteriae – не ферментує маніт ii. S. boydii – мають антигени C групи iii. S. flexneri – мають антигени B групи iv. S. sonnei – продукують орнітин декарбоксилазу

2. Епідеміологія a. Штами i. S. sonnei найчастіше висівається в США. ii. S. dysenteriae і S. boydii найчастіше висівається в країнах, що розвиваються. iii. S. flexneri найчастіше висівається в Україні та від гомосексуалістів b. Людина і вищі примати - природний резервуар. c. Низька інфекційна доза (< 200 бактерій можуть спричинити захворювання) d. Може передаватись через предмети домашнього вжитку.

3. Клінічні прояви a. Частий, рідкий, болючий стілець, тенезми, кров і слиз у калі. Поліморфноядерні лейкоцити присутні у фекаліях. b. Носійство i. Один – чотири тижні після хвороби. ii. Може бути довготривалим

Діагностика Досліджуваний матеріал Ректальні тампони із виразок – найкращий матеріал для культивування Фекалії - повинні бути чимскоріше засіяні або в транспортне середовище або спеціальне живильне середовище. Чутливі до присутності кислоти у фекаліях.

Мікробіологічна діагностика Метою дослідження є визначення біохімічних ознак і антигенної структури збудника. Сіють матеріал на середовище Ендо і Плоскірєва або на рідкі живильні середовища накопичення. Після виділення чистих культур визначають їх видову належність. Визначення антигенної структури проводять за здатністю моно- і полівалентних антисироваток аглютинувати бактерії. Для виявлення Аг шигел в крові, сечі і випорожненнях використовують ІФА, реакцію коаглютинації, ПЛР.

Особливості забору матеріалу при підозрі на дизентерію Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно починати до початку етіотропної терапії, забір проводять натщесерце; Посуд для матеріалу ошпарюють кип′ятком і ні в якому разі не обробляють дезрозчинами; Досліджуваний матеріал швидко висівають на середовище збагачення та паралельно на селективний агар.

Терапія і профілактика a. Відновлення водно-електролітного балансу b. Ампіцилін – зменшує тривалість симптомів і носійство; тетрациклін, триметоприм-сульфометоксазол c. Профілактика через особисту гігієну, знишення сміття, очищення води

Vibrio сholerae

Холера - гостра, карантинна, особливо небезпечна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі, характеризується рясним поносом, блюванням, сильною інтоксикацією та зневодненням організму.    Холерний вібріон вперше описав італійський вчений Ф. Пачіні в 1854 р., детально вивчив його властивості і виділив у чистій культурі Р. Кох у 1883 р., Ф. Готшліх у 1906 р. виділив з кишечника прочанина вібріон Ель-Тор, який відрізняється від холерного гемолітичними властивостями й також спричиняє холеру.

Збудники холери V. cholerae V. Eltor Штами OR, O139

Морфологія і фізіологія. V. cholerae, V. eltor мають форму зігнутих (нагадують кому) або прямих поліморфних паличок довжиною 1,5-3 мкм, шириною 0,3-0,6 мкм, спор і капсул не утворюють, мають один, полярно розташований джгутик (монотрих), завдяки якому дуже активно рухаються. У мазках з чистих культур розташовуються поодинці, а в свіжих препаратах із фекалій хворого мають вигляд табунців рибок.

Vibrio cholerae: 1- чиста культура; 2 - джгутики

Культуральні властивості Холерні вібріони - факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1 % лужній пептонній воді (ПВ), випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 год на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.

Vibrio Ферментація через 24 год Гемоліз еритроцитів барана Лізис специфічним О1 фагом Аглютинація О1 холерною сироваткою Чутливість до поліміксину В сахароза маноза арабіноза Vibrio cholerae biovar cholerae A A – – + + + Vibrio cholerae biovar El Tor A A – + + + – Vibrio cholerae biovar Proteus A A – + – – – Vibrio cholerae biovar albensis А – – – – – –

Антигенна будова Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3... О160. Холерний вібріон належить до 01 серогрупи. У свою чергу 01-антиген складається з окремих антигенних фракцій А, В, С. Різні комбінації їх властиві трьом сероварам: Oгава (АВ), Інаба (АС) і Гікошима (АВС). Усі три серовари аглютинуються 01 сироваткою. V. eltor належить до серогрупи О1. Крім того, є ще серогрупи RO та О139.

Токсиноутворення Холерні вібріони виділяють два типи токсинів: 1) білковий екзотоксин (холероген), який діє на ентероцити тонкого кишечника, спричиняючи ентерит з водянистими випорожненнями і зневоднення організму; 2) ендотоксин - ліпополісахаридний комплекс, який звільняється тільки при руйнуванні вібріонів, він також бере участь у механізмі розвитку хвороби. Токсигенні штами О1, О139 мають ген холерного токсину (vct+) і викликають холеру, схильну до широкого епідемічного розповсюдження.

Епідемія холери на Близькому Сході

Vibrio cholerae (у мазку із випорожнень)