Презентація на тему:
ЗАГАЛЬНА ПАТОМОРФОЛОГІЯ

ПМК-1

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: ГРІДІНА Т.М. ЛАГОДА Н.М. БЛАГОДАРОВ В.М. (ред.) РУДНИЦЬКА О.Г. КОНОНЧУК М.А.

Практичний фрагмент модуля: 1.1 Стандартизований набір макропрепаратів із зразками їх опису Лагода Н.М. Паренхіматозні дистрофії жирова дистрофія печінки (гусяча печінка) Стромально-судинні дистрофії амілоїдоз нирки сагова селезінка сальна селезінка глазурована селезінка артеріалосклеротичний нефросклероз амілоїдоз печінки атеросклероз аорти Змішані дистрофії бура атрофія міокарда іржаві легені ерозії та гострі виразки шлунка Некроз гангрена кишки ішемічний інфаркт нирки ішемічний інфаркт селезінки гангрена стопи кіста головного мозку ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1) 16 макропрепаратів 30 макропрепаратів

Порушення кровообігу мускатна печінка крововилив у головний мозок кулястий тромб пристінковий тромб в артерії Запалення хронічний абсцес печінки міліарний туберкульоз легень абсцес легень фібринозний перикардит гума в серці ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (Змістовний модуль №2) Компенсаторно-пристосувальні процеси гіпертрофія міокарда Пухлини метастази раку в легенях метастази раку в селезінці фіброміома матки меланома ПРОЦЕСИ ПРИСТОСУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. ПУХЛИНИ. (Змістовний модуль №3) 9 макропрепаратів 5 макропрепаратів

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1)

Печінка збільшена за розмірами, вохряно- жовтого або жовто- коричневого кольору, край її закруглений, консистенція квола, на розрізі паренхіма з жовтим відтінком зі залишками жиру на поверхні. При розтині на лезі ножа помітні краплини жиру. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії паренхіматозних дистрофій спостерігається при дифузному ожирінні гепатоцитів

СТРОМАЛЬНО-СУДИННІ ДИСТРОФІЇ

Нирки збільшені за розмірами, щільні, повер- хня відносно гладенька, бліда; на поверхні розрізу відмічається втрата типо- вої структури органа, межа між корковим та мозковим шарами стирається, парен- хіма набуває однорідного жовтувато-воскоподібного вигляду; поверхня розрізу має характерний «сальний» блиск. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії стромально-судинних білкових дистрофій спостерігається найчастіше як ускладнення хронічних гнійно-деструктив- них та захворювань з імунними порушеннями (вторинний амілоїдоз) характеризується дифузним відкладанням речовини за ходом колагенових або ретикулярних волокон, що призводить до розвитку склерозу та зморщуванню органів

Печінка збільшена за розмірами, щільна, поверхня нерівна. Поверхня розрізу має характер- ний вигляд: при диффузному поширенні процесу спостеріга- ється повна втрата типового рисунку паренхіми, просвіти судин не вуалізуються, поверхня стає блискучою із «сальним» блиском та плямистою за кольо- ром, за рахунок чергування ділянок рожевого та жовтувато- восковидного відтінку. В таких випадках печінку називають схожою на шинку. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії білкових стромально-судинних дистрофій пери ретикулярний тип амілоїдозу призводить до загибелі гепато- цитів з подальшим розвитком печінкової недостатності

Селезінка може бути збільшеною за розмірами, щільної консистенції, на розрізі пульпа має характерний вигляд: фоллікули збільшені, нагадують напів- прозорі зерна саго, між ними видно прошарки червоної пульпи. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії білкових стромально-судинних дистрофій спостерігається при нагромадженні амілоїду у фолікулах селезінки периретикулярний тип амілоїдозу

Селезінка збільшена за розмірами, щільна, поверхня гладка; поверхня розрізу однорідна, коричнево-черво- ного кольору, має «сальний» блиск. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії білкових стромально-судинних дистрофій спостерігається при дифузному нагромадженні амілоїду як в білій так і в червоній пульпі периретикулярний тип амілоїдозу

Розміри, консистенція та поверхня розрізу органа не мають характерних особливо- стей. Зміни спостерігаються головним чином в капсулі селезінки, де вона стає нерів- номірно потовщеною, щіль- ною, молочно-білого кольору, рельєф поверхні бугристий. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії білкових стромально-судинних дистрофій суттєвого клінічного значення дана локалізація патологічного процесу не має

Нирки зменшені за розмірами, ущільнені, поверхня їх нерівна, горбкувата, на розрізі шари диференціюються, кірковий шар стоншений, з сіруватим відтінком, мозковий шар си- нюшний, слизова оболонка сечовидільних шляхів бліда. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії білкових стромально-судинних дистрофій спостерігається найчастіше при гіпертонічній хворобі характеризується відкладанням гіаліну в стінках дрібних артерій та артеріол, сприяє розвитку атрофії паренхіми, склерозу та зморщенню органа з появою прогресуючої ниркової недостатності

Форма аорти збережена, внутрішня поверхня нерівна, горбкувата, з різними за розмірами сіруватого або з жовтим відтінком плямами та полосками, які частково виступають над поверхнею інтими. Звертає на себе увагу наявність пошкоджень внутрішньої оболонки у вигляді виразкоутворень на її поверхні та формуванням інколи пристін- кових тромбів. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії стромально- судинних дистрофій спостерігається найчастіше в черевному відділі аорти характеризується відкладанням ліпоїдів (холестерину) в стінці аорти

ЗМІШАНІ ДИСТРОФІЇ

Орган зменшений за розмірами, інколи в півтора-два рази (“крапельне серце”), верхівка загострена, кількість субепікардіальної жирової клітковини значно зменшується, тому добре конту- рують звужені та звивисті коронарні артерії. Міокард на розрізі тьмяний, набуває буроватого кольору. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії змішаних дистрофій з порушенням обміну ліпопігментів виникає в результаті тривалих, виснажуючих організм захворювань або зустрічається в похилому віці характеризується відкладанням ліпофусцину в саркоплазмі кардіо- міоцитів в результаті аутофагії власних клітинних органел, що призводить до їх атрофії.

Легені збільшені за об’ємом, ущільнені, на поверхні розрізу ви- являється дифузна плямистість бурого кольору. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії змішаних дистрофій із порушенням гемогло- біногенних пігментів спостерігається при хронічному венозному повнокрівї легень внаслідок хронічної серцевої недостатності по лівошлуночковому типу характеризується відкладанням гемосидерину в цитоплазмі сидеробластів («клітини серцевих вад»)

На макропрепараті відзначається набряклість та гіперемія слизової оболонки. Складки її чітко контуру- ються. На поверхні слизової спостері- гається велика кількість хаотично розташованих, різних за розмірами (від 0,1 до 1,5 см в діаметрі), круглої форми та гладенькими краями поверх- невих дефектів, дно яких прикривають маси чорного кольору. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії змішаних дистрофій з порушенням обміну гемоглобіногенних пігментів спостерігається найчастіше при шлункових кровотечах характеризується відкладанням солянокислого гематину в результаті окислення гемоглобіну під впливом соляної кислоти шлункового соку з його утворенням пов’язано виникнення таких клінічних симпто- мів як блювота у вигляді «кавової гущі» та мелена

НЕКРОЗ

Змертвілі тканини ущільнені, чорного кольору, чітко відмежо- вані від здорової частини зоною гіперемії (зона демаркаційного запалення). відноситься до категорії некрозу (за походженням – може бути судинний, токсичний, травматичний або трофо-невротичним, за патогенезом – непрямий або прямий, клініко-морфологічна форма – гангрена, може бути суха або волога) спостерігається в органах та тканинах, що контактують із зовнішнім сере- довищем характеризується утворенням в зоні некрозу сульфіду заліза, який надає змертвілим тканинам чорного забарвлення наслідком процесу в сприятливих умовах може бути формування чіткої зони демаркації, яка відділяє мертві тканини від живих, що є основним критерієм для визначення рівня ампутації кінцівки Особливості патологічного процесу:

В ділянці некрозу сегмент кишки розширений в об’ємі, стінка чорно-червоного ко- льору, серозна оболонка над ним тьмяна, шорохувата. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії некрозу (за походженням - судинний, за патогенезом – непрямий, клініко-морфологічна форма – волога гангрена) спостерігається при гострому припиненню кровопостачання, найчастіше при тромбозі основного стовбура мезентеріальної артерії характеризується розплавленням стінки кишечника під впливом власних протеолітичних ферментів залоз та ферментів бактерій під впливом кисню, що знаходиться в кишечнику, із гемоглобіну та продук- тів розпаду тканини утворюється сульфід заліза, який і обумовлює чорний відтінок некрозу процес має незворотній перебіг, призводить до розвитку перитоніту і смерті хворих

Ділянка некрозу жовтувато-сірого кольору з перифокаль- ною зоною діапедезних крововиливів червоно- го кольору, має конічну форму, на розрізі у вигляді трикутника, основа якого звернута до поверхні органа, а верхівка - до воріт. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії некрозу (за походженням - судинний, за патогене- зом – непрямий, клініко-морфологічна форма – інфаркт змішаного типу) спостерігається найчастіше при атеросклерозі ниркових артерій і розви- вається в наслідок обтурації їх просвіту тромбом процес закінчується формуванням рубця

На поверхні розрізу селезінки на темно- червоному фоні пульпи видно чітко відмежовані ділянки некрозу білого кольору трикутної фор- ми, вершина їх орієнто- вана до воріт селезінки, а основа - до капсули. Зона змертвіння чітко відмежована по пери- ферії, пульпа органу червоного кольору, во- лога, з поверхні розрізу стікає невелика кількість крові. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії некрозу (за походженням - судинний, за патоге- незом – непрямий, клініко-морфологічна форма – інфаркт білого типу) спостерігається найчастіше при тромбозі селезінкової артерії процес закінчується формуванням рубця

На поверхні розрізу півкулі головного мозку спостерігається порож- нина майже круглої фор- ми, діаметром до 4 см, просвіт якої заповнений прозорою рідиною, краї порожнини чіткі, мають строкате забарвлення по периферії. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії наслідків некротичного процесу формування кісти спостерігається після ішемічного інсульту характеризується тим, що змертвіла тканина не відновлюється, а після аутолізу некротизованої речовини утворюється порожнина, що запов- нюється прозорою рідиною по типу ліквора клінічно характеризується стійким випадінням функції відповідної ділянки головного мозку

ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (Змістовний модуль №2) ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ

Печінка збільшена за розмірами, ущільнена, звичайної форми, край її закруглений, на розрізі поверхня строката, коричнево- жовтого кольору з темно-черво- ною крапчастістю, що нагадує поверхню розрізу мускатного горіха. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії порушення кровообігу спостерігається при застійному хронічному венозному повнокрів’ї, найчастіше в результаті хронічної серцевої недостатності по правошлу- ночковому типу характеризується гіперемією центральних відділів часточок, жировою дистрофією гкпатоцитів периферійних відділів часточок та прогресуючим розростанням сполучної тканини, що призводить до так званого «мускат- ного цирозу» печінки

На поверхні розрізу півкулі головного мозку спостеріга- ється ділянка розм’якшення червоного кольору та трикут- ної форми, основа якого звер- нута до кори, а верхівка – до підкоркової білої речовини. Зона розм’якшення охоплює і прилеглу ділянку коркової речовини. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії порушення кровообігу, що розвивається в результаті порушення цілісності стінок кровоносних судин з розвитком загибелі тканинних елементів спостерігається при гіпертонічній хворобі, лейкозах, тощо характеризується просоченням ділянки некрозу еритроцитами, що призводить до вогнищевого випадіння функції відповідної зони кори та смерті хворих, у разі видужання формується кіста із стінкою бурого кольору

Тромб розташований у просвіті лівого перед- сердя, має кулясту форму, частіше гладку повер- хню та сіро-червоний або темно-червоний колір та відрізняється від судинного тим, що не фіксований до інтими та вільно розташовується в просвіті камери, де утворився. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії порушень кровообігу основними умовами для його утворення є запалення заслінок мітрального клапану при ревматизмі (зворотно-бородавчастий ендокар- дит) з наявністю стенозу його та підвищеної в’язкості крові за рахунок хронічного аутоімун- ного запалення. В його формуванні можна виді- лити декілька етапів: утворення пристінкового тромбу на поверхні клапана з боку передсер- дя, відрив тромбу (тромбоемболія), балансу- вання його в просвіті передсердя, збільшення розмірів, ущільнення та шліфування його по- верхні за рахунок скорочення стінок камери серця (емболотромбоз) такий тромб порушує кровообіг, призводить до хронічного венозного повнокрів’я в мало- му колі кровообігу, може бути причиною гострої зупинки серця

На поверхні інтими клубової артерії знаходиться утворення циліндричної форми сірувато-червоного кольору, що майже повністю перекриває її просвіт. Поверхня його нерівна, горохувата, при пальпації маси сухі, ламкі. В утворенні можна виділити його структурні частини: голівку, тіло та хвіст. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії порушення кровообігу спостерігається найчастіше в аортальних судинах призводить до порушення кровопостачання нижче розташо- ваних тканин із розвитком в них атрофічних змін при частковій обтурації просвіту судини, або до некрозу при повній обтурації

ЗАПАЛЕННЯ

Абсцес має вигляд однокамерної порожнини, розміром до 4-5 см в діа- метрі, просвіт її виповнюють напів- рідкі гнійно-некротичні маси неприєм- ного запаху. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії запалення, форма вогнищевого гнійного процесу спостерігається найчастіше в органах, паренхіма яких рівномірної щільності, що перешкоджає хаотичному розпов- сюдженню гнійного ексудату характеризується розплавленням тканини протеолітичними ферментами бактерій або гідролітичними фермен- тами загиблих нейтрофілів з форму- ванням по периферії грануляційної тканини, що відмежовує живі тканини від запального осередку, та форму- ванням в подальшому сполучнотка- нинної капсули

Зазвичай розвивається з гострого, локалізується частіше в ІІ, VI, IX, і X сегментах правої, рідше лівої легені. Абсцес представлений осередком гнійного запалення, круглої форми, чітко відмежованим капсулою сірого кольору, виповнений гнійно- некротичними масами, в яких знаходиться велика кількість гноєрідних мікробів Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії запалення, форма вогнищевого гнійного процесу спостерігається найчастіше в органах, паренхіма яких рівномірної щільності, що перешкоджає хаотичному розповсюд- женню гнійного ексудату характеризується розплавленням тканини протеолітичними ферментами бактерій або гідролітичними ферментами загиблих нейтрофілів з формуванням по периферії грануляційної тканини, що відме- жовує живі тканини від запального осередку та формуванням в подальшому сполучнотканинної капсули

Гуми в стінці лівого шлуночка серця призводить до розширння його у попе- речнику. В області гумозної інфільтра- ції стінка шлуночка має локальне ви- пинання (гумозна деформація стінки) у вигляді аневризми овальної або круглої форми. На розтині вона може бути жовтувато-сірого або сірувато- рожевого кольору, в стадію розм’як- шення з неї виділяється тягуча сли- зувата речовина, що нагадує клей. Поблизу її основи формується вали- коподібне щільнувате потовщення, сіро-рожевого кольору. Внутрішня поверхня аневризми нерівна, бугрис- та, сіро-червоного кольору з при- стінковими тромботичними нашаруваннями. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії запалення, а саме продуктивне гранульоматозне, специфічне спостерігається у третинному періоді сифілісу (вісцеральна форма) у вигляді хронічного інтерстиціального міокардиту або проявляється у вигляді гум закінчується формуванням масивного осередку кардіосклерозу

Поверхня серозної оболонки, що формує вісцеральний та парієнталь- ний листки перікарду, стає тьмяною, строкатою та покривається нитчас- тими масами фібрину сірого кольо- ру, які здатні з’єднувати між собою листки перикарду. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії ексуда- тивного запалення, це різновид фібринозного запалення, а саме крупозне спостерігається найчастіше при ревматичному панкардиті, транс- муральному інфаркті міокарда, тощо характеризується відкладанням фібрину на поверхні перикарду, який як правило виповнює всю порожнину серцевої сумки та з часом заміщується сполучною тка- ниною, утворюючи фіброзні спайки, що в свою чергу стають причиною прогресуючої серцевої недостат- ності

Легені пухкі, в товщі їх зустрічаються дрібні вузлики сіруватого кольору. При хронічному міліарному туберку- льозі вузлики розсіяні по всій парен- хімі легень Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії запалення, а саме до специфічного гранульо- матозу спостерігається найчастіше при пер- винному (лімфангіт) та гематоген- ному туберкульозі (внутрішні органи) при сприятливому перебігу процесу на місці запалення виникає органі- зація вузликів

ПРОЦЕСИ ПРИСТОСУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. ПУХЛИНИ. (Змістовний модуль №3) КОМПЕНСАТАРНО- ПРИСТОСУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

На поверхні розрізу органа зустрі- чаються окремі метастази раку у вигляді осередків сіруватого ко- льору, округлої форми, різних за розмірами та з чіткими контурами. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії пухлин спостерігається найчастіше при гематогенному метастазуванні пухлини за током крові характеризується проліферацією атипових незрілих клітин, що за своєю будовою відповідають гістологічному варіанту первинної пухлини

На поверхні розрізу органа зустрі- чаються окремі метастази раку у вигляді осередків сіруватого кольору, округлої форми, різних за розмірами та з чіткими контурами. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії пухлин спостерігається найчастіше при гематогенному метастазуванні пухлини за током крові характеризується проліферацією атипових незрілих клітин, що за своєю будовою відповідають гістологічному варіанту первинної пухлини

Пухлина випинається над поверхнею шкіри у вигляді вузла. Його поверхня чорного кольору із окремими осередками депігментації. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії злоякісних пухлин із меланін утворюючої тканини спостерігається найчастіше на шкірі характеризується швидким інвазивним ростом, дає розповсюджені, переважно гематогенні, метастази в різні органи

Матка збільшена за розмірами, химерної форми, на розрізі про- світ її щілиноподібної форми, шийка матки не змінена. В різних шарах стінки тіла матки розта- шовується декілька пухлинних вузлів круглої форми, різних за розмірами, які чітко відмежовані від міометрію сірою капсулою. Поверхня розрізу вузлів час- точкової структури рожево- сірого кольору. Особливості патологічного процесу: відноситься до категорії доброякісних мезенхімальних пухлин, це різновид лейоміоми спостерігається найчастіше інтрамурально в області тіла матки росте експансивно та здавлює навколишні тканини, що призводить до атрофії м’язової тканини характеризується порушенням скоротливості міометрію, що стає причиною довготривалих маткових кровотеч та анемії

1.2 Стандартизований набір мікропрепаратів з зразком для їх описування Лагода Н.М. ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1) 40 мІкропрепаратів Паренхіматозні дистрофії гіперкератоз шкіри тигрове серце (судан ІІІ) жирова інфільтрація гепатоцитів (судан ІІІ) Стромально-судинні дистрофії атеросклероз аорти гіаліноз артерії селезінки просте ожиріння серця сагова селезінка сальна селезінка амілоїдоз нирки Змішані дистрофії антракоз легень кальциноз серцевого клапана гемосидероз легень печінка при обтураційній жовтяниці ліпофузциноз міокарда при його атрофії Некроз казеозной некроз інфаркт – нирки, селезінки некроз епітелію звивистих канальців нирки ценкерівський некроз 18 мікропрепаратів

Порушення кровообігу мускатна печінка набряк легень геморагічний інфаркт легень тромб в судині гемосидероз легень (реакція Перлса) Запалення хронічний абсцес печінки актиномікотична гранулема міліарний туберкульоз легень фібринозний перикардит крупозна пневмонія емболічний гнійний нефрит ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (Змістовний модуль №2) ПРОЦЕСИ ПРИСТОСУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. ПУХЛИНИ. (Змістовний модуль №3) Компенсаторно-пристосувальні процеси атрофія шкіри гіпертрофія кардіоміоцитів залозиста гіперплазія ендометрію Пухлини аденокарцинома шлунка папілома шкіри фіброзний рак інтраканалікулярна фіброаденома молочної залози плоскоклітинний рак із зроговінням велетенськоклітинна саркома Фіброміома матки Кавернозна гемангіома печінки 11 мікропрепаратів 11 мікропрепаратів

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1)

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Звертає на себе увагу порушення співвідношення товщини шарів епідермісу, що характери-зується значним потовщенням рогового шару (рогова дистрофія).

В саркоплазмі кардіоміоцитів, розташованих переважно за ходом веноз- ного коліна капілярів та дрібних вен, спостерігається накопичення дрібних суданофільних краплин ліпідів. При більшому нагромадженні вони майже повністю заміщують цитоплазму, при цьому поперечна посмугованість волокон зникає.

Структура печінкових часточок збережена. В цитоплазмі гепатоцитів велика кількість різних за розмірами гранул ліпідів жовто-гарячого кольору, які часто «маскують» ядра. В деяких клітинах ядра розташовані по периферії в зв’язку з значним нагромадженням жиру або відсутні взагалі ("жирові кісти"). Гепатоцити нагадують жирові клітини.

СТРОМАЛЬНО-СУДИННІ ДИСТРОФІЇ

Мікропрепарат зафарбований Суданом ІІІ. В стінці аорти спостерігається відкладання дрібнозернистих мас ліпоїдів жовто-гарячого кольору, які диффузно інфільтрують інтиму аорти та разом з цим накопичуються в цитоплазмі фагоцитів («ксантомні клітини»).

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Звертають на себе увагу зміни судин дрібного калібру - центральних артерій лімфоїдних фолікулів та артеріол червоної пульпи. Стінки їх потовщені, однорідного рожевого кольору, кількість клітинних елементів зменшена, але ендотелій зберігається, просвіти судин звужені.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. На препараті спостерігається патологічне розростання жирової тканини в інтерстиції міокарда, в кардіоміоцитах ознаки атрофії (м’язові волокна тоненькі, ядра зменшені за розмірами, поперечна смугастість зберігається).

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Маси амілоїду в клубочках з’являються спочатку в мезангіумі та під ендотелієм капілярних петель у вигляді дрібних однорідних часточок. В подальшому вони ущільнюються, перекривають просвіти окремих петель, які спорожнюються. Поступово маси амілоїду відкладаються також в боуменовій капсулі, повністю виповнюючи весь клубочок. При цьому клубочки збільшуються за розмірами, набувають кулястої форми однорідного рожевого кольору, клітинні елементи зникають. В канальцях кіркового та мозкового шарів амілоїд виявляється в потовщених базальних мембранах, за ходом ретикулінових волокон строми та в стінках дрібних артерій. Одночасно в цитоплазмі епітелію звивистих канальців нагромаджуються ліпіди, а також краплі гіаліну гомогенно рожевого кольору (гіаліново-крапельна дистрофія). В просвітах канальців з’являються білкові (гіалінові) циліндри, канальці поступово гинуть, а на їх місці розростається сполучна тканина.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Відкладання амілоїду носять розповсюджений характер за ходом ретикуляр- них волокон у червоній пульпі. Основна маса амілоїду відкладається в пульпі вздовж синусів: стінки їх потовщуються, просвіти розширюються. Лімфоцити поступово гинуть.

Основні зміни виявляються в фолікулах, червона пульпа та трабекули зберігають свою структуру: зміни в них носять вторинний характер. Конфігурація фолікулів зберігається, вони блідо забарвлені, у вигляді гомогенних структур. Червона пульпа більш інтенсивно забарвлена внаслідок того, що в ній, на відміну від фолікулів, зберігаються клітинні елементи. Амілоїд у фолікулах відкладається по ходу ретикулінових волокон. Поступово його маси заповнюють всі проміжки між ними. Лімфоцити стискуються і розпадаються, в той час, як більша частина волокон зберігається. Відкладання амілоїда розпочинається спочатку з периферії фолікулів і поступово розповсюджується до їх центральних відділів. При цьому стискуються просвіти венозних просвітів, а клітини червоної пульпи частково атрофуються. В результаті червона пульпа зберігається лише увигляді невеликих ділянок, які лежать між аморфними масами амілоїда.

ЗМІШАНІ ДИСТРОФІЇ

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Часточки вугільного пилу при попаданні в просвіти альвеол фагоцитуються альвеолоцитами або макрофагами міжальвеолярних перетинок. З током лімфи частинки пилу осідають в лімфатичних вузлах. В самих стінках альвеол частинки пилу відсутні, тому що виводяться током лімфи або з макрофагами міжальвеолярних перетинок. Тому на препараті значна кількість пилу чорного кольору виявляється в міжчасточковій сполучній тканині, а також переважно перибронхіальній та преи- васкулярні стромі, що супроводжується надмірним розростанням сполучної тканини (склероз), набуваючи спочатку вогнищевого, а потім дифузного характеру

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Характерною особливістю цієї дистрофії є поява в легенях сидерофагів, в цитоплазмі яких знаходяться гранули гемосидерину темно-коричневого кольору. Клітини розташовуються у вигляді скупчень переважно в просвітах альвеол і, в меньшій кількості, в міжальвеолярних перетинках. Кількість гранул пігменту буває значною, інколи вони повністю маскують ядро клітини. В стромі легень спостерігається нерівномірне розростання сполучної тканини, що призводить до потовщення міжальвеолярних перетинок та зменшення розмірів альвеол

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Структура органу збережена. Просвіти жовчних протоків, розташованих в перипортальній тканині розширені, містять маси жовчі жовто-зеленого кольору. Жовчні капіляри також переповнені жовчю, мають вигляд порожнин або щілин, розташованих між гепатоцитами і виповнених грудками жовто- зеленого кольору (жовчні тромби). Розширення капілярів найбільш виражено в центральних відділах часточок. В цитоплазмі гепатоцитів виявляються невеликі за розмірами зернятка пігменту жовто-зеленого кольору. Кількість його в клітинах варіює: гепатоцити, розташовані поблизу жовчних капілярів містять значну кількість пігменту, на відстані від них зустрічаються клітини, в яких він повністю відсутній. В місцях значного застою жовчі знаходяться групи гепатоцитів з некротичними змінами. Найчастіше це спостерігається в центральних відділах часточок. Некроз гепатоцитів супроводжу- ється появою лейкоцитів в просвітах кровоносних капілярів.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Стулка клапана потовщена, фіброзно змінена, в товщі її відкладання вапна у вигляді однорідних, інтенсивно забарвлених гематоксиліном скупчень неправильної форми

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Структура органу майже не змінюється. Межі часточок чітко контуруються. Спостері- гається зменшення розмірів гепатоцитів, переважно в центральних відділах часточок, розташованих поблизу центральної вени (v. centralis). Гепатоцити тут втрачають пра- вильну полігональну форму, ядра їх зменшуються за розмірами і в результаті згущення хроматину здаються більш темними. Завдяки зменшенню гепатоцитів в центрі часточок v. centralis та капіляри здаються розширеними. В цитоплазмі клітин з’являються зер- нятка ліпофусцину золотисто-коричневого кольору. В напрямку до периферії часточок гепатоцити набувають нормальних розмірів, а пігмент в цитоплазмі їх зустрічається рідко

НЕКРОЗ

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Епітеліоцити звивистих канальців однорідного рожевого кольору, ядра в них не виявляються, цитоплазма інколи дрібнозерниста, просвіти канальців не контуруються. Процес носить осередково-розповсюджений характер. При цьому розташовані поблизу прямі канальці зберігають свою структуру

Цей варіант загибелі тканини є різновидом коагуляційного некрозу. Може розвиватися в будь-яких органах та тканинах. В ділянці некрозу типовий гістологічний рисунок тканини втрачається, вона представлена однорідни- ми еозинофільними массами детриту, в якому можуть бути залишки ядер клітин у вигляді дрібної зернистості синьо-фіолетового кольору (при фар- буванні препарату гематоксиліном та еозином).

Цей варіант загибелі тканини є різновидом коагуляційного некрозу. Найчасті- ше розвивається в поперечно-смугастих м’язах передньої стінки живота. На гістологічному препараті, зафарбованому гематоксиліном та еозином, в некро- тизованій тканині спостерігаються фрагменти розірваних, колбоподібно роз- ширених та химерно скручених волокон, в яких ядра та поперечна-смугастість відсутні, саркоплазма гомогенна та нерівномірно профарбована еозином.

ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №2)

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Виникає при гострій серцевій недостатності внаслідок гострого венозного повнокрів’я. При цьому має місце різке переповнення кров’ю системи мікро- судин: просвіти капілярів та посткапілярних венул розширюються, вони займають інколи всю міжальвеолярну перетинку і випинаються в просвіт альвеол. В останніх знаходяться однорідні рожевого кольору маси білкової рідини, в якій зустрічаються окремі еритроцити та десквамовані альвеолоцити.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Найбільш ранніми є зміни в центральних венах більшості часточок, які значно розширюються, а просвіти їх переповнюються кров’ю. Одночасно спостерігається також гіперемія розташованих поблизу v. centralis капілярів, що в неї впадають, у той час як капіляри по периферії часточок без ознак гіперемії, у просвітах їх зустрічаються поодинокі еритроцити. При значно вираженому застої центрально розташовані капіляри набувають вигляду широких щілин, а міжчасточкові проміжки стають менш окресленими. У результаті перенаповнення кров’ю капілярів у центрі часточок відбувається здавлювання трабекул, розміри їх зменшуються, виникає а трофія гепатоцитів. У цитоплазмі їх з’являється пігмент золотисто-коричневого кольору (ліпофусцин), як наслідок тривалих порушень обміну речовин. У гепатоцитах, розташованих по периферії часточок, спостерігається жирова дистрофія, яка характеризується наявністю в цитоплазмі окремих світлих вакуоль. Інколи кількість жирових вакуоль настільки значна, що цитоплазма гепатоцита здається повністю виповненою однією жировою краплиною, яка відтісняє ядро на периферію клітини. Поступово з’являється строкатість малюнка, при якому центральні відділи часточок набувають червоно-бурого відтінку в зв’язку з гіперемією розташованих тут капілярів, а периферичні стають більш світлі завдяки розвитку жирової дистрофії гепатоцитів та відсутністю гіперемії кровоносних капілярів. При тривалому повнокрів’ї в клітинах поступово виникають незворотні зміни і вони гинуть. У подальшому всередині часточок розростається сполучна тканина, стінки v. centralis стають потовщеними, вздовж ендотелію капілярів розростається сполучна тканина, яка формує псевдо базальну мембрану капілярів (капіляризація синусоїдів).

Про відкладання гемосидерину свідчить позитивна реакція на залізо, який має вигляд синіх гранул та грудок в цитоплазмі гемосидерофагів. Скупчення клітин спостерігається в просвітах альвеол ("клітини серцевих вад"), в міжальвеолярній тканині та в периваскулярних проміжках.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Структура легень в зоні змертвіння змінена, спостерігається деструкція між альвеолярних стінок, в просвітах альвеол та міжальвеолярних перетинках знаходяться еритроцити, які з часом розпадаються. На місці некрозу зявля- ються кристали гематоідину коричневого кольору. По периферії інфаркту спостерігаються дисциркуляторні порушення, крововиливи, в просвітах судин червоні тромби, а в просвітах прилеглих альвеол – серозна рідина.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Просвіт артерії щілиноподібно звужений в результаті перекриття його кров’я- ним згортком (тромб), який з одного полюса тісно контактує з ендотелієм стінки. У ранні строки формування тромбу клітини в його складі не розпада- ються, тому чітко видно ниточки фібрину блідо-рожевого кольору та велику кількість еритроцитів, які надають йому червоного. На пізніх етапах тромбо- утворення в результаті розпаду еритроцитів в складі тромбу з’являються гематоїдин та гемосидерин. Залишки лейкоцитів можна встановити по решт- кам ядерного хроматину, що забарвлюється базофільно.

ЗАПАЛЕННЯ

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це злоякісна епітеліальна пухлина із залозистого епітелію. Пухлина складається з тяжів атипових гіперхромних епітеліальних клітин, які формують химерні залозисті структури, розташовані між тонкими прошарками сполучної тканини. Залози пухлини в надмірній кількості розростаються в слизовій оболонці та проростають в глибокі шари стінки органа (тканинний атипізм). В клітинах пухлини виявляються ознаки клітинної атипії: вони різні за розмірами, з ознаками морфологічного атипізму (анаплазії, катаплазії), ядра їх неправильної форми, гіперхромні, збільшені, інколи з фігурами патологічних мітозів. Залозисті структури тісно розташовані одна біля одної, просвтіи їх вільні або виповнені незначною кількістю секреторних мас та десквамованими клітинами з пікноморфними ядрами. В окремих ділянках помітні ознаки клітинної інвазії, що характеризується деструкцією базальної мембрани епітеліального покриву і проліферацією клітин в стромі.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це високо диференційована форма раку, яка виникає із зародкового (гермінативного) шару епідермісу. Клітини порушують базальну мембрану епітелію і проникають у глибокі шари дерми у вигляді розгалужених відростків, завдяки чому пухлина нагадує коріння дерева. На розрізі такі відростки мають форму обмежених гнізд (альвеол) або витягнутих тяжів. Епітеліальні клітини в них різні за розмірами, мають овальне, центрально розташоване світле ядро з одним або декількома ядерцями. Найбільш молоді клітини в міру їх дозрівання набувають вигляду, характерного для відповідних шарів епітелію. У процесі росту тяжів найбільш зрілими є клітини, розташовані центрально, по периферії знаходяться більш молоді, незрілі форми. Центрально розташовані клітини здавлені, з ознаками зроговіння. Шляхом нашарування цих клітин поступово формуються структури, які нагадують перлини. Чим більш зрілий характер має пухлина, тим сильніше виражено зроговіння, яке в таких випадках розповсюджується на більшість клітин тяжа або альвеоли. Повністю зроговілі клітини мають вигляд без'ядерних пластинок, неповністю зроговілі - з блискучим відтінком завдяки нагро- мадженню в цитоплазмі зерен кератогіаліну. Клітини, які формують "ракову перлину", мають різний ступінь зроговіння, причому інколи в центрі "перлини" знаходяться одна або декілька клітин з відносно збереженими ядрами. В "перлини" із строми можуть проникати окремі лейкоцити. Завдяки цьому вид зроговілих ділянок буває різноманітним. Інколи в "перлинах" спостерігається петрифікація. Крім зроговіння, в плоскоклітинних раках зустрічаються гіалінові краплі або ожиріння окремих клітин, особливо в тих випадках, коли пухлина побудована із менш зрілих елементів. При виразкоутворенні в стромі пухлини виникають запальні зміни, а в навколишній сполучній тканині з’являються велетенські клітини типу чужорідного тіла.

Мікропрепарат зафарбований гематокси- ліном та еозином. Це доброякісна епітеліальна пухлина, що розвивається із покровного багатошаро- вого, або перехідного епітелію. Пухлина представлена папілярними роз- ростаннями багатошарового плоского епітелію, що розростається на поверхні шкіри. В центрі розростань розташову- ється сполучнотканинна строма, яка містить кровоносні судини. Епітеліаль- ний покрив пухлини нерівномірно потов- щений, його клітинні елементи зберігають полярність та комплексність, базальна мембрана зберігає цілісність, а поверхне- вий шар - здатність до зроговіння (ознаки тканинного атипізму).

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це доброякісна пухлина із зало- зистого епітелію, тобто є різнови- дом аденоми. Пухлина має форму вузла, відме- жованого сполучнотканинною кап- сулою. В ній спостерігається харак- терна часточкова структура; тобто, складається із окремих різних за розмірами часточок, відмежованих одна від одної зрілими колагено- вими волокнами. В кожній часточці містяться атипові залози у вигляді довгих або коротких трубочок із хи- мерно орієнтованими, звуженими, щілиноподібними просвітами, на кінцях яких можуть бути потовщен- ня. Залози часто мають розгалуже- ний характер і анастомозують між собою. Ззовні вони здавлені пучка- ми пухкої сполучної тканини з вели- кою кількістю фібробластів (строма пухлини). Співвідношення між епітелієм та сполучною тканиною в пухлині бувають різними. Епітелій, що вистилає залози, завжди розташований в межах базальної мембрани, за своєю будовою однаковий - низький циліндричний або кубічний, зазвичай гіперхромний.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це доброякісна мезенхімальна пухлина із гладких м’язових клітин, є різновидом лейоміоми. Пухлина має форму вузла, відмежована волокнистою сполучною тканиною; складається із хаотичних переплетінь м’язевих та сполучнотканинних пучків, що проходять у різних напрямках. М’язові пучки різної товщини, представлені веретеноподібними гладкими м’язовими клітинами, тісно розташованими одна біля одної. Ядра їх видовженої паличкоподібної форми, вузькі, з закругленими краями, розташовані в центрі клітин. Строма пухлини багата кровоносними судинами, але інколи м’язові клітини оточують судини або розташовуються паралельно їм. Сполучнотканинні пучки складаються з різної кількості колагенових волокон, також тісно розташованих одне біля одного. Серед волокон знаходяться клітини типу фіброцитів та фібробластів.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це доброякісна мезенхімальна пухлина із кровоносних судин. Пухлина складається з судин з лакунарно розширеними просвітами, тісно розташованими одна біля одної і розмежованими різною товщини сполучнотканинними перетинками. В порожнинах пухлини знаходяться еритроцити. Власних стінок ні одна з них не має, вони представлені сполучнотканин- ними перетинками, що проходять у вигляді вузьких перекладин або більш широких пучків, які формують просвіти. По периферії пухлина чітко відмежована від паренхіми печінки. Часточки печінки повністю зберігають свою будову.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це злоякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини, найчастіше є різновидом низькодиференці- йованої фібросаркоми. В пухлині переважають атипові поліморфні клітини, у вузьких міжклітинних просторах виявляється незначна кількість колагенових волокон. За зовнішнім виглядом клітини нагадують епітеліоїдні із гіперхроматозом та ядерним поліморфізмом, серед них переважають великі клітини з декількома ядрами та внутрішньоклітинними включеннями. В пухлині присутня також значна кількість мітозів.

Мікропрепарат зафарбований гематоксиліном та еозином. Це злоякісна епітеліального походження пухлина, яка є різновидом низько диференційованої аденокарциноми. Цей вид пухлини характеризується тим, що майже втрачає здатність формувати залозисті структури. Клітини пухлини утворюють окремі скупчення або ланцюжки, які розташовуються серед прошарків грубоволокнистої сполучної тканини. Клітини з ознаками морфологічної катаплазії: ядра неправиль- ної форми, з різним вмістом хроматину, часто гіперхромні, з фігурами патологічних мітозів, зустрі- чаються клітини-потвори.

ДОДАТОК 2.1 Стандартизований набір електронограм з зразком для описування Рудницька О.Г. Периретикулярний амілоїдоз нирки Периретикулярний амілоїдоз селезінки Гепатоцити при глікогенозі Гіаліново-крапельна дистрофія нефроцитів проксимального канальця Жирова дистрофія кардіоміоцита Зерниста дистрофія гепатоцита Некроз клітини. Каріопікноз Ліпофусциноз кардіоміоцитів Мукоїдне набрякання Меланоцит Сидеробласт Фібриноїдне набрякання ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1) 30 електронограм 13 електронограм

ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (Змістовний модуль №2) Запалення. Міграція сегментоядерних лейкоцитів Запалення. Стадія ексудації Гостра ішемія міокарда Велетенська клітина Пирогова-Лангханса Склеромна гранульома. Клітина мікуліча Сладж-феномен Плазматична клітина при антигенній стимуляції Утворення тромбу (І стадія) Утворення тромуб (ІІ стадія) Утворення тромбу (ІІІ стадія) Гіпертрофія міокарда. Фаза декомпенсації Гіпертрофія міокарда. Фаза компенсації Регенераційна гіпертрофія міокарду Аденокарцинома тіла матки Саркома. Ультраструктура пухлинної клітини Меланома Шийка матки. Плоскоклітинний рак із зроговінням ПРОЦЕСИ ПРИСТОСУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. ПУХЛИНИ. (Змістовний модуль №3) 10 електронограм 7 електронограм

По периметру внутрішньої поверхні судини в субендотеліальному просторі спостерігається нагромадження гомогенних бесструктурних мас середньої електронної щільності з появою в окремих ділянках фібрилярних хаотично розташованих структур. Зазначені безструктурні маси в окремих ділянках внутрішньої оболонки розвовсюджуються за її межі в напрямку до м”язового шару. Структура останнього порушена, більшість з м”язових волокон з ознаками атрофії. Базальна мембрана розщеплена на окремі субструктури. Просвіт артеріоли звужений, неправильної форми. ПАТОМОРФОЛОГІЯ: ІСТОРІЯ, ОБ”ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЛЬТРАСТРУКТУРНА ПАТОЛОГІЯ КЛІТИНИ. ДИСТРОФІЯ. НЕКРОЗ. (Змістовний модуль №1)

В стінці капіляру гломерулярного парату нирки спостерігається нагромадження фібрилярних мас амілоїду (Ам), що розташову- ється в базальній мембрані (БМ) під ендотелієм (Ен). При цьому базальна мембрана виглядає потовщеною нерівномірної електронної щільності. Ззовні базальна мембрана контактує з педикулами (Пдк) подоцитів (Пд).

В ретикулярній стромі червоної пульпи селезінки спостерігається нагромадження фібрил амілоїду (Ам) між амілоїдобластами – ретикулярними клітинами (РК) селезінки.

В цитоплазмі гепатоцитів спостарігається накопичення обмежених мембраною електронно щільних гранул глікогену (Гл). Гранули різні за розмірами, розташовані поміж мітохондрій з ознаками набрякання, з просвіт- леним матриксом та деструкцією крист. Канальні ендоплазматич- ного ретикулуму (ЕР) нерівномірно розширені, містять матеріал середньої електронної щільності, на деяких ділянках відзначається дисоціація полісом. Характерне для незмінених гепатоцитів розміщення глікогену у вигляді розеток відсутнє.

В цитоплазмі клітини багато фаголізосом (Фл), які містять щільні осміофільні гранули білку. Відмічається десквамація мікро- ворсинок щіткової облямівки (ЩК) та вихід у просвіт канальця (Пр) залишків порушених органел та білкових мас.

В саркоплазмі кардіоміоцита спостерігається нагромадження багаточисельних жирових включень – ліпосом (Л) з характерною посмуго- ваністю. Вони розташовані у міжфіб- рилярних проміжках (МФ) поблизу мітохондрій (М), де тісно контактують з мембранами мітохондрій. В зоні контактів має місце порушення структури органел: втрата двуконтур- ності зовнішньої мембрани; вогнищева деструкція крист з просвітленням матриксу; дисоціація мембран.

В цитоплазмі гепатоциту спостері- гається збільшення загальної кількості та розмірів мітохондрій (М), більшість з яких з ознаками набу- хання та дифузним просвітленням матриксу, осередковою дезорганіза- цією крист та дисоціацією окремих мембран. Канальці гранулярної ендо- плазматичної сітки (ЕР) розширені, на їх мембранах зберігаються рибо- соми (Рб), деякі мембрани частково фрагментовані, утворюють вакуолі, в яких знаходиться матеріал серед- ньої електронної щільності. Плас- тинчастий комплекс зустрічається рідко. Структура ядер збережена.

Ядро (Я) зменшене за розмірами, каріолема має бухто подібні інвагінації, каріоплазма містить конденсований хроматин високої електронної щільності, ядерце не диференціюється. В цитоплазмі багато вакуолей (В), виповнених слабко осміофільним матеріалом, мітохондрії (М) гомогенізовані, пластинчастий комплекс (АГ) зменшений за розмірами, цистерни ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) нерівномірної ширини.

В саркоплазмі кардіоміоциту постерігається накопичення електронно-щільних гранул ліпофусцину (Лф) у складі телолізосом, обмежених трьох контурною мембраною. Останні вільно розташовуються в саркоплазмі або знаходяться поблизу зовнішньої мембрани мітохондрій (М).

Структура колагенових волокон, як правило, збережена. Разом з тим, в окремих з них спостері- гається розширення міжфібри- лярних проміжків (МП), в яких з’являється преципітат у вигляді дрібнозернистого білкового флокуляту середньої електронної щільності. Окремі протофібрили з ознаками фрагментації та „оплавленими” кінцями.

В цитоплазмі клітини міститься багато різних за розмірами меланосом, заповнених однорідними електронно- щільними масами меланіну. Деякі з них перекривають контури ядра. Нуклеоплазма ядра представлена пухкими масами неконденсованого еухроматину, ядерця не вуалізуються.

В центрі клітини розміщується велике ядро (Я). В його нуклео- плазмі містяться дифузно розпо- ділені пухкі маси неконденсованого еухроматину, вздовж ядерної оболонки спостерігається рівно- мірна конденсація хроматину, де він набуває більшої електронної щільності. В цитоплазмі клітини (Цп) добре помітна велика кількість сидеросом (Сс) з електронно-щіль- ним матриксом, де відбувається синтез гемосидерину.

Характеризується деструкцією колагенових волокон, які втрачають поперечну посмугованість та набу- вають вигляду окремих гомогенних скупчень середньої електронної щільності. Між залишками колаге- нових волокон розміщені скупчення фібрину (Ф) високої електронної щільності.

На електронограмі (фрагмент А) показані етапи еміграції сегменто- ядерних лейкоцитів через стінку кровоносної судини, які займають маргінальне положення в просвіті судини (Пр): один з них (СЛ1) деформований, його органели зміщені на один полюс клітини, цитоплазматична мембрана тісно прилягає до поверхні ендотелію (Ен); інший (СЛ2) має добре обведене ядро (Я), частина його цитоплазми з органелами знахо- диться в субендотеліальному просторі. Разом з цим на ендотелії поруч спостерігаються псевдоподії третього лейкоцита (СЛ3). На фрагменті Б сегментоядерні лейкоцити (СЛ) розташовуються в проміжку між ендотеліоцитами (Ен) та базальною мембраною капіляра (БМ). Ендотеліальний покрив без видимих змін, добре видно міжклітинні стики (СтК). ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ. ЗАПАЛЕННЯ. (Змістовний модуль №2)

На фрагменті В два с егментоядерні лейкоцити (СЛ) розташовуються в перивас- кулярній сполучній тканині (КлВ), ядра лейкоцитів не змінені (Я), едотеліальний покрив капіляра (Ен) та його стики (СтК) чітко контурують. В просвіті капіляра видно частину сегментоядерного лейкоцита (СЛ).

В області аеро-гематичного бар’єру легень спостерігається транс- ендотеліальний транспорт (цитопемзис) осміофільних гранул ферритину з просвіту капіляра (Кап) в просвіт альвеоли (ПА) через цитоплазму ендотелію (Ен) та епітелію (Еп). При цьому в цитоплазмі ендотеліоцита видно піноцитозні пухирці. Базальна мембрана міжальвеолярної перетинки розпушена (БМ).

Представлені зміни в клітині розвинулися в умовах 12 годинної гострої ішемії міокарда. В сарко- плазмі спостерігається набрякання мітохондрій (М) з просвітленим матриксом та ознаками деструкції крист та вогнищевої фрагментації їх зовнішньої мембрани. Між міто- хондріями з’являються жирові включення (Л). Міофібрири (Мф) частково гомогенізовані, втрачають саркомери. Відмічається зникнення гранул глікогену.

У цитоплазмі клітини знаходиться велика кількість ядер (Я) з нерівно- мірно розподіленим хроматином. Ядра розташовані по периферії клі- тини. Мітохондрій (М) та лізосом (Лз) в клітині мало. В канальцях ендо- плазматичного ретикулуму містяться жирові включення - ліпосоми (Л).

В цитоплазмі одноядерного макрофага (клітина Мікуліча) розташовані великі за розмірами та оптично порожні вакуолі (В), в яких знаходиться збудник захворювання (паличкоподібні бактерії Волковича - Фріша) (Бак). Поруч з макрофагами розташовані плазматичні клітини (Пц), які входять до складу запального інфільтрату.

В просвіті капіляра спостерігається злипання та деформація еритроцитів (Ер), конгломерат з яких набуває вигляду „монетного стовпчика”.

Хроматин в ядрі розміщений нерівномірно. В умовах антигенної стимуляції в цитоплазмі клітини помітні розши- рені цистерни ендоплазматичної сітки, що переповнені пухкими масами білку середньої електронної щільності. Ядро клітини ексцен- трично розташоване. В каріоплазмі еухроматин розташований нерів- номірно з ознаками маргінації.

Вздовж пошкодженої ламінар- ної поверхні ендотеліоцитів (Ен) спостерігається згрупо- вування окремих тромбоцитів (Тр), деякі з них змінюють свою форму та частково втрачають плазмоцитарні гранули (дегрануляція тромбоцитів).

На місті пошкодженого ендотеліоциту спостерігається прилипання (адгезія) дегранульованих тромбоцитів (Тр1) та фібрину (Ф). Поруч з ними розташо- вуються незмінені тромбоцити (Тр2) та фрагменти пошкоджених де грану- льованих тромбоцитів.

В просвіті судини містяться тромботичні маси, які тісно контактують з поверхнею оголеної базальної мембрани (БМ) стінки судини. Тромб утворений конгло- мератом з еритроцитів (Ер) у стані аглютинації, порушених тромбо- цитів (Тр), між якими помітні нитки фібрину (Ф).

ПРОЦЕСИ ПРИСТОСУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. ПУХЛИНИ. (Змістовний модуль №3) Між міофібрилами (Мф) розмі- щені набухлі мітохондрії (М), кристи та зовнішня мембрана яких майже повністю зруйновані. Між ними розміщені великі жирові включення (Л). Канальці саркоплазматичного ретикулума розширені з ознаками деграну- ляції. В міофібрилах спостеріга- ються вогнищеві розриви в області дисків І. В саркоплазмі відсутні гранули глікогену та рибосоми.

В саркоплазмі кардіоміоцита між міофібрилами (Мф) спостері- гається збільшення кількості (гіперплазія) мітохондрій (М). В деяких мітохондріях розви- вається вогнищева деструкція крист, що супроводжується появою ліпідних включень (Л).

В кардіоміоциті характерною ознакою є гіперплазія ультра- структурних органел, зокрема міофібрил (Мф), між якими роз- ташовуються збільшені за роз- мірами мітохондрії (М). В них спостерігається збільшення кількості крист. Цистерни зернистого ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) з ознаками дилатації та вогнищевої фраг- ментації канальців, гіперплазією мембранозв’язаних полірибосом.

Ракові клітини позбавлені мікроворсинок. Ядра (Я) їх великі з різко вираженими інвагінаціями каріолеми. У цитоплазмі багато вільних рибосом (Рб), лізосом (Лз) та жирових включень (Л). Пластинчастий комплекс (АГ) добре розвинутий. Гранулярний ендоплазматичний ретикулум майже не виявляється.

Пухлинні клітини саркоми містять великі ядра (Я) неправильної форми з нерівномірним розподілом хроматину (Хр) та збільшеною кількістю ядерець (Я). В цитоплазмі спостерігається значне нагромад- ження вільних рибосом у вигляді розеток або ланцюжків, зростає кількість мембранозв’язаних полі- рибосом в ендоплазматичній сітці. Мітохондрії різні за розмірами та формою, деякі з них з деструкцією крист та дисоціацією мембран, гомогенізовані. Відзначаються чисельні та тісні мембранні контакти ядра, мітохондрій та ендоплазма- тичного ретикулума.

Злоякісна пухлина складається з різних за ультраструктурною будовою клітин, що нагадують мела- ноцити. Ядра (Я) клітин великі, містять еухроматин, який частково конденсований під каріолемою, та декілька ядерець. В цитоплазмі однієї пухлинної клітини знахо- диться велика кількість гранул меланіну високої електронної щільності (ГМ), інша клітина, що більше подібна на меланобласт, бідна на меланін, в її цито- плазмі видно невелику кількість мітохондрій з ознаками фрагментації крист. Разом з цим, поруч із злоякіс- ними клітинами розташо- ваний макрофаг (Мфг), в цитоплазмі якого містяться насичені меланіном фаго- лізосоми (ГМ).

Ракові клітини з’єднані між собою великою кількістю цитоплазматичних відростків (ЦпВ). Ядра (Я) великі, з глибокими інвагінаціями каріолеми, ядерний хроматин представлений осміофільними масами з ознаками нерівномірної конденсації (гетерохроматин), ядерця чітко візуалізуються (Яд). Канальців ендоплазматичного ретикулума дуже мало, але багато вільних рибосом (Рб). Мітохондрії (М) невеликі за розмірами, кількість їх зменшена.