Презентація на тему:
Загальна хірургія!!!

Вас вітає Загальна хірургія!!!

Хірургія Це - розділ медицини, основним лікувальним засобом якого є хірургічні маніпуляції та операції. В перекладі з грецької мови значить рукодія (cheir – рука, ergon – дія), ремесло, майстерність.

Хірургія “Перша і краща із всіх медичних наук, дорогоцінний дар неба і вірне джерело слави”. (Манускрипт Сушрути). Хірургія є божественне мистецтво, предметом вивчення якого є прекрасний і священий людський образ. Вона повинна піклуватись про те, щоб прекрасна ідилія його форм, будучи порушеною, знову була б відновлена. (Великий Гете (поет, філософ, лікар)

С.В. Петров. «Хирургию можно представить как острую вершину медицинских специальностей, где победа над болезнью, человеческое счастье порой на волоске отделены от трагедии, ужаса, смерти. Хирург как на острие ножа встречается с болезнью. Равенства быть не может: Или побеждает хирург, что, к счастью, случается чаще, или болезнь отнимает у общества человеческую жизнь».

Основним предметом вивчення сучасної хірургії: є захворювання й пошкодження органів і тканин, найраціональнішим способом лікування яких є оперативне втручання.

Всі хірургічні хвороби можна поділити на такі групи: Вади розвитку та виродливості (природжені вади серця, кінцівок, прямої кишки та ін.). Набуті захворювання органів і тканин, найдоцільнішим методом лікування яких є операція (апендицит, калькульозний холецистит, пенетрація або малігнізація виразки шлунка й дванадцятипалої кишки, набуті грижі та ін.). Хірургічна інфекція (абсцеси, флегмони, остеомієліти, газова гангрена та ін.). Паразитарні захворювання (ехінокок, епісторхоз, ієрсеніоз, амебна дизентерія та ін.). Доброякісні та злоякісні пухлини (папілома, фіброма, рак, саркома та ін.). Відкриті та закриті пошкодження органів і тканин.

Мета вивчення дисципліни Основною метою вивчення “Загальної хірургії” - для медичних лаборантів-бакалаврів відповідно до Болонського процесу передбачається: знайомство з організацією хірургічної допомоги в Україні, структурою хірургічного стаціонару: “чиста” і “гнійна” хірургія, роботою різних підрозділів хірургії (відділенням стаціонару, операційного блоку, післяопераційних палат та ін.), правилами проведення досліджень у хворих з різними станами, які виникають внаслідок хірургічних захворювань, травм та після оперативних втручань, принципами поетапного надання хірургічної допомоги населенню в Україні

Термін навчання 1 семестр На вивчення предмету відводиться 54 год; з них 14 - на лекції, 20 - на практичні заняття та 20 год - на самостійну роботу. Згідно з орієнтовним навчальним планом зі спеціальності, програма передбачає підсумковий контроль знань у вигляді диференційного заліку.

Після вивчення курсу студенти повинні знати: принципи санітарно-протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних установах; принципи організації роботи відділень хірургічного профілю; роль і завдання медичної сестри в лікувально-діагностичному процесі; направлення і транспортування хірургічних хворих за призначенням; універсальні потреби людини; етіологію, основні клінічні симптоми хірургічних захворювань; методи об’єктивного обстеження, діагностику, принципи лікування хірургічних хворих; принципи планування і організації індивідуального догляду за хірургічними хворими, методи диспансерного спостереження; тактику медичної сестри при наданні екстреної долікарської допомоги; принципи медичної етики й деонтології, міжособові аспекти спілкування.

Студенти повинні вміти: забезпечити дотримання суворої асептики і антисептики та інфекційної безпеки пацієнта під час роботи в різних підрозділах лікувальних закладів; проводити суб’єктивне та об’єктивне обстеження хірургічних хворих; надавати невідкладну допомогу при найбільш поширених хірургічних захворюваннях та ушкодженнях; проводити догляд за хворими хірургічного профілю; володіти основами десмургії, транспортної та лікувальної іммобілізації; вирішувати деонтологічні питання, пов’язані з професійною діяльністю

Студенти мають бути поінформовані про: основи законодавства України про охорону здоров’я; накази та інструктивні листи МОЗ України, які регламентують роботу лікувально-профілактичних установ; моральну та юридичну відповідальність за збереження професійної таємниці; сучасний стан захворюваності на хірургічні та онкологічні захворювання в регіоні, Україні, світі.

Історичні аспекти Високого рівня досягла хірургія у войовничій стародавній Греції й Римі, де лікарі користувались великою повагою. "Багатьох воїнів вартує один лікар вправний" (Гомер). Великої слави набув у ті часи (460-377 рр. до н.е.) Гіппократ, до наших днів зберігся збірник його медичних праць "Corpus Hippocraticum" ("Кодекс Гіппократа"), який свідчить про великий досвід автора в хірургії.

М.І. Пирогов (1810-1881) Історичною заслугою М.І. Пирогова є створення перших загонів сестер-жалібниць і залучення їх до надання допомоги пораненим на полі бою.

Микола Васильович Скліфосовський (1836-1904) – один з організаторів Всесвітнього конгресу лікарів у 1897 р., президентом якого його було обрано.

Олександр Олексійович Шалімов (1918-2006) Головний хірург МОЗ України. Створив науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії у Києві.

Микола Михайлович Амосов (1913-2002) засновник торакальної хірургії в Україні, один із провідних вчених-хірургів і біокібернетиків країни. створив першу в Україні клініку серцевої хірургії (1955), реорганізовану в 1983 р. в Інститут серцево-судинної хірургії.

Хірургія минулого та сьогодення – це історико-енциклопедична книга, в якій перегорнуто безліч сторінок – етапів її розвитку, становлення й успіху, вкладу вчених-хірургів з їх гігантською повсякденною лікувальною і науковою роботою в клініках. розвиватимуться нові напрямки медицини - віртуальна медицина, широко застосовуватися штучні органи: легені, печінка, нирки, виведені клонуванням за допомогою генної інженерії. медикаменти самі "розпізнаватимуть" клітини ракових пухлин і діятимуть безпосередньо на них.