Презентація на тему:
Визначення суті клінічної імунології.

Визначення суті клінічної імунології. Принципи організації служби клінічної імунології та алергології в україні. Структура й принцип функціонування імунної системи. Імунна система та навколишнє середовище. Дія іонізуючого випромінювання на імунну систему. Віддалені наслідки дії іонізуючої радіації на імунну систему. Поняття про первинні та вторинні імунодефіцити. Віл-інфекція, імунодифіцитний (інфекційний та метаболічний) синдром. Медсестринський процес при імунних захворюваннях.

План лекції І. Імунна система: визначення, функції властивості. ІІ. Неспецифічна резистентність: бар’єри, клітини, гуморальні фактори ІІІ. Специфічна резистентніть (адаптивний імунітет): клітинні та гуморальні фактори. Література Клінічна імунологія / Ю.І.Бажора, В.М.Запорожан, В.Й.Кресюн,І.М.Гродзієва. – Одеса:Одес. Держ. мед. ун-т.,2000. – 384с. Клиническая иммунология / Г.Н.Дранник. – Одеса:-АстроПринт. 1999. –603с. Основы иммунологии: Учебник. – М.: Медицина., 1999. –608с. Клиническая иммунология. Под. Ред. Г. Лолора-младшего, Т. Фишера и Д. Адельмана. Пер. с англ.- М., Практика, 2000.- 806с.

Рівні регуляції адаптації Нервова система психологічна адаптація, гіпоталамо-гіпофізарна система, нейромедіатори. Ендокринна ситема наднирники, щитоподібна, підшлункова залоза, гонади. Імунна ситема центральні та периферійні органи, клітини, цитокіни, медіатори, специфічна резистентність.

І. Імунна система людини це система контролю, що забезпечує індивідуальнісь та цілісність організму. Основна функція імунної системи – захист організму від генетично чужерідного впливу внутрішнього і зовнішнього середовища на основі притаманній лиш їй функції відрізняти власні структури організму від генетично чужерідних (розпізнавати “своє” і “чуже”) Генетично чужерідні розпізнані структури переробляються і елімінуються

Регуляція імунної відповіді Нейро-ендокринна Цитокінова Генетична Ідіотип-антиідіотипічна Дія імунної ситеми спрямована на підтримку “ чистоти ” внутрішнього середовища організму, на основі досконалих механізмів саморегуляції

Імунна система людини Функції імунітету: Протиінфекційний захист Імунологічний нагляд Генетична ідентифікація та індивідуальність Властивості імунітету: Специфічність Лабільність Імунологічна пам’ять Репродуктивна здатність Автономність і взаємозв’язок з ендокринною, нервовою, кровотворною системами

Антигени Біополімерні речовини, які потрапляють із зовні(гетероантигени) чи з середини(аутоантигени) здатні викликати каскад імунних реакцій реагуючи з антитілами чи сенсибілізованими (премійованими) Т лімфоцитами. Властивості: Чужерідність - це генетична відмінність антигена від структур організму, який його розпізнає та елімінує. Імуногенність- це властивість антигеннів викликати імунну відповідь специфічних і неспецифічних факторів. Молекули менше 5КД неімуногенні. Гаптени (ліпіди, нуклеїнові кислоти) - слабо імуногенні. Специфічність – це властивість будови антигена (епітоп) до якої виробляються імуноглобулін чи цитотоксичні клітин. Ад’юванти –це речовини , які підсилюють імунну відповідь. Антигени є рушійною силою роботи імунної системи

Ендокринна регуляція імунної відповіді Стимулюють імунну відповідь Кортиколіберин Тироліберин Соматотропін Пролактин Тиротропін Вазопресин Мелатонін Гальмують імунну відповідь Соматостатин Кортикотропін(АКТГ) Прогестерон Паратгормон

Вісь гіпоталамус-гіпофіз- наднирники є одним з механізмів гальмування імунної відповіді, шляхом: Пригніченя експресії цитокінів Посилення експресії рецепторів до цитокінів та швидшого їх виведення, а відповідно завершення запалення. Іл1, Іл6, TNFα- активують виділення кортиколіберину та АКТГ, запобігаючи гіперреактивності клітин імунної системи Ослаблення роботи системи гіпоталамус-гіпофіз- наднирники є основою до розвитку алергії та аутоімунного процесу

Гормони, які виробляють клітини імунної системи АКТГ, соматотропін - Т-,В-лімфоцити, макрофаги Тиротропін, хоріонічний гонадотропін- Т- лімфоцити Пролактин- Т-,В-лімфоцити Особливості гормонів, вироблених клітинами імунної системи синтезуються de novo в невеликій кількості виділяються повільно індукуються антигенами, а не релізінг- факторами не регулюються зворотнім зв’язком, діють ауткринно та паракринно на клітини імунної системи

Органи імунної системи Центральні органи імунної системи: кістковий мозок і тимус. Периферійні органи імунної системи: лімфовузли, селезінка, Пеєрові бляшки, апендикс, мигдалики, аденоїди, лімфоїдне кільце носоглотки, глія, лімфоїдна тканина асоційована зі слизовими оболонками Кіст ковий мозок

Імунітет має дві нероздільні складові Вроджений імунітет (неспецифічна резистентність) – неспецифічний, генетично детермінований загальний неспецифічний захист Набутий імунітет (адаптивний) –індивідуальний специфічний захист, який набувається організмом впродовж життя

Імунна система Специфічна резистентність

Імунокомпетентні клітини Антитіл утворююча плазматична клітина гранулоцити еозинофіли тромбоцити нейтрофіл базофіл

ІІ. Вроджений імунітет Зовнішні бар’єри: механічний - шкіра, слизові оболонки всі видільні рефлекси - діуретичний, діарейний, кашлевий, блювотний; фізико - хімічний -жирні кислоти в складі поту, лізоцим слини і сліз, кислий вміст шлунку та ін.; біологічний - відповідна мікрофлора, яка з однієї сторони є конкурентом для патогенної флори, а з іншої - джерелом вітамінів, лізоциму

Вроджений імунітет Внутрішні бар’єри органні - печінка, легені, нирки – функція очищення від антигенів тканинні - гемато-енцефалічний, гемато-тестікулярний, гемато-офтальмальний - не пропускають антигени і лімфоцити, гемато-тіреоїдний, гемато-аурікулярний, гемато-плацентарний - напівпроникні, пропускають окремі імуноглобуліни клітинні - епітелій слизових, система фагоцитозу-макрофаги/моноцити, гранулоцити, поліморфоядерні лімфоцити, детритні клітини) гуморальні - цитокіни, ферменти, інтерферони комплемент, природні антитіла, фібронектин, лізоцим, гострофазні протеїни, та ін.

Вроджений імунітет (функції клітин) Макрофаги- основні функції: Фагоцитування антигену Антигенпрезентація Синтез монокінів (управління імунною відповіддю) МНСмолекула Антигенний пептид Т клітинний рецептор

Вроджений імунітет (функції клітин) макрофаги/моноцити

Вроджений імунітет (функції клітин) Гранулоцити Еозинофіли- слабкий фагоцитоз, позаклітинний цитоліз паразитів, взаємодія з IgE, нейтралізація гістаміну Нейтрофіли- виражений фагоцитоз, дегрануляція ферментів в позаклітинний простір під впливом імунних комплексів Базофіли- реагуючи з імунними комплексами, дегранулюють, викидають гепарин, серотонін, гістамін “відкривають ендотелій”, ефектори алергії

Вроджений імунітет Гранулоцити

Вроджений імунітет (функції клітин) Натуральні кілери НК (великі гранулоцитарні лімфоцити)- субпопуляція лімфоцитів (CD16,CD56) володіють цитотоксичністю без розпізнавального рецептора виділяють інтерферон , гранзим, перфорин Мають рецетор до IgG, здійснюючи антитіл- залежну клітинно опосередковану цитотоксичність

Вроджений імунітет (функції клітин) Детритні клітини- володіють функцією антигенпризентації без фагоцитозу. В зародкових центрах підтримують імунологічну пам’ять, як резервуари антигенів, сприяють дозріванню Т і В лімфоцитів

Вроджений імунітет (функції клітин) Епітелій- приймає участь в утворенні секреторного sIgA, виробляє слиз секрет, молекули адгезії, фагоцитує, злущується, є механічним захистом. Ендотелій- вистиляє судини, активуючись виділяє цитокіни, адгезивні молекули, прозапальні та агрегаційні медіатори, під впливом серотоніну і гістаміну скорочується, пропускаючи рідину в тканини

Вроджений імунітет (гуморальні фактори) Гострофазні протеїни (СРП, серомукоїд, сіалові кислоти) синтезуються гепатоцитами під впливом ІЛ6 у відповідь на подразнення ЛПС, ЦІК, діють як опсоніни. Сіалові кислоти виконують роль чехлів на неактивних рецепторах клітин, під час активації злущуються. ß-лізин. Продукується тромбоцитами. Здійснює лізис грам позитивних мікробів, шляхом перфорування цитоплазматичних мембран мікробів. a2-макроглобулін. Виділяється Т-лімфоцитами. Є показником лімфоцитарної активності при СНІДі, лімфопроліферативних захворюваннях, пухлинах. Фібронектин - холодовий нерозчинний глобулін. Синтезується макрофагам, зв’язує колаген, часточки фібрину, бактерій. В такому вигляді фагоцитується макрофагами і елімінується.

Вроджений імунітет (гуморальні фактори) Інтерферони мають противірусну, протипухлинну, антимітотичну, радіопротективну, нейтралізуючу, імунорегулюючу дію ІФНa продукується клітинами ураженими вірусами. Володіє вираженою прозапальною активністю. ІФНß продукується фібробластами, епітеліальними клітинами, НК-клітинами, має гальмівну дію. ІФ продукується активованими Т- лімфоцитами і НК під дією ІЛ12. Основна функція активація макрофагів, посилення їх цитотоксичності за рахунок синтезу реактивних кисневих радикалів. вірус Клітина заражена вірусом Клітина стійка до вірусів

Вроджений імунітет (гуморальні фактори) комплемент Система комплементу - це комплекс розчинних протеїнів і білків поверхонь, які виконують функції : лізису, хемотаксису, опсонізації, стимуляції запалення анафілаксії. Синтезуються гепатоцитами і мононуклеарними фагоцитами компоненти комплементу в неактивному стані, активізуються за певних умов. Активація відбувається трьома шляхами – класичним, лектиновим і альтернативним

Активація комплементу Класичний-активується імунними комплексами, лектинами Альтернативний- активується бактеріями, ЛПС

Вроджений імунітет(цитокіни) Цитокіни- це продукти імунокомпетентних клітин, які самі є їхніми мішенями. Цитокіни - “мова клітин”. За функціями вони поділяються на: Фактори росту та Регенерації - Іл 2, 3, 4, 7, 18, 17 ІЛ 5,6,9, G –CSF, M –CSF, GM –CSF, EPO, TGFß Прозапальні - ІЛ -1, 6 , 8, 12, ІФНa, ІФНY, ТНФa, МІf Протизапальні - ІЛ 4, 10, 13,і TGFß, ІФНß Мобілізаційні та Метаболічні - хемокіни, ІЛ 1, 8, 6 Противірусні, Цитотоксичні –інтерферони,ТНФa, ß, ІЛ1, 12 Регулюючі імунний процес та ангіогенез- ІЛ 1,2, 4 12, 10, 13

Діяльність цитокінів

Запалення – універсальна захисна реакція імунної системи на будь-яке вторгнення

Основу біологічних процесів, котрі визначають запалення in vivo, складають гуморальні механізми взаємодії локального вогнища запалення та генералізованої реакції імунокомпетентних клітин. Незалежно від етіології патогена наявності локального чи гнералізованого процесу ураження, іммунна відповідь організму полягає в перебудові всіх метаболічних процесів (потоків субстрату енергії) in vivo в першу чергу на ліквідацію запалення.

Запалення - початковий етап Локальні медіатори запалення (простагландини, лейкотриєни, простацикліни, тромбоксани, фактори активатори тромбоцитів, активні форми кисню) Вторинні медіатори запалення СРП, амілоїд А і Р, аполипопротеїн(а), гаптаглобин, 2макроглобулін, церулоплазмін, інгібітор протеаз, компоненти комплементу Екзогенні та ендогенні чинники, стрес Первинні медіатори запалення І етап ІЛ1, TNF Первинні медіатори запалення ІІ етап від ІЛ6 до ІЛ 18, інтерферони, ростові фактори,

ІЛ6 виробляється макрофагами лімфоцитами, ендотелієм, остеобластами, хондробластами та гладенькими м’язами Еутиреоїдний гіпотиреоз, гальмування морфогенезу Зниження холестерину, аполіпопротеїна В100, тригліцеридів, остеопороз, гіпоальбумін та гіперглобулінемія Плазмоцитоз, тромбоцитоз, гіперплазія Л/В, гострофазні протеїни, амілоїд, активація вторинних медіаторів запалення Гіпоталамус стимулює утворення СТГ, АКТГ, АДГ пригнічує ТТГ, естрогени , андрогени Зростання кортизолу, катехоламінів Зниження Тз Паревентрикулярні ядра Релізинг фактори, АДГ Стовбур головного мозку коритко-,тіреоліберин Гіпофіз Ендокринні залози Тканини

ІІІ. Набутий імунітет Клітинний Т лімфоцити В лімфоцити Гуморальний імуноглобуліни

Лімфоцити

Набутий імунітет Т лімфоцити- уворюються зі стовбурових клітин кісткового мозку, дозрівають в тимусі, мають рецептори (TcR) для розпізнавання антигену, утворюють клітини пам’яті Т-лімфоцити хелпери (CD4) Th Т -лімфоцити Цитотоксичні (CD8) Tc

Т-лімфоцити хелпери (CD4) Тхелпери І типу Th1 диференціюються під впливом ІЛ 2, 12, ІФ , TNF Активують макрофаги, натуральні кіллери, цитотоксичні лімфоцити Забезпечують клітинну імунну відповідь Т хелпери ІІ типу Th2 диференціюються під впливом ІЛ 2, 4 Активують В лімфоцити, продукують Іл4,5,10,13 Забезпечують гуморальну імунну відповідь Тхелпери ІІІ типу Th3 супресивні функції

Центральну роль в імунній відповіді відіграють Тх

Перехресна регуляція цитокінами роботи Тх1 та Тх2 -------гальмівний ефект, _____стимулюючий ефект

В лімфоцити CD19,20,21,22 Утворюються і дозрівають в кістковому мозку Мають власний рецептор для опізнавання ангену(BcR) у вигляді імуноглобуліна IgM Синтезують імуноглобуліни Забезпечують специфічний гуморальний захист Утворюють клітини пам’яті

Дозрівання та диференціація В лімфоцитів

Iмуноглобуліни Ig Імуноглобуліни. – основна ланка гуморального імунітету. Синтезуються плазматичними клітинами під впливом антигенів і специфічно реагують з ними. Вони мають ряд властивостей: Специфічність (зумовлена наявністю антидетермінант, які реагують з детермінантами антигенів); Валентність – кількість антидетермінант. Бувають одно-, двох-, п’яти-десятивалентні; Афінність – міцність взаємодії антигена з антитілом

Імуноглобуліни (будова) Fс фрагмент - постійна частина Ig, Fab фрагмент змінна частина, призначена для розпізнавання антигена, знаходиться на кінцях важких і легких ланцюгів. Є 5 типів важких ланцюгів (Н) та 2 типи легких (L) . Кодування цих ланцюгів відбувається за допомогою різних генів, що зумовлює нескінченне розмаїття синтезу імуноглобулінів відповідно до різноманітних антигенів. Тому на кожен епітоп знайдеться строго комплементарний ідіотоп фрагменту (Fab). Кожна молекула імуноглобуліну містить два однакові легкі і два однакові важкі ланцюги, кожен з яких складається з кількох клубочків (доменів). Структура стабілізується дисульфідними зв’язками. Fc Fab

Імуноглобуліни Розрізняють 5 класів імуноглобулінів- 80% складають IgG, IgM- 6%, IgA –13%, IgE і IgD- десяті долі % IgG- дімер, має чотири підтипи (IgG1 IgG2 IgG3 IgG4) єдиний, який проходить плацентарний бар’єр і забезпечує гуморальний імунітет новонародженого на кілька місяців. Він є основою при вторинному імунітеті, легко проникає в тканини і рідини, забезпечуючи антитоксичну і антибактеріальну дію. IgM-пентамер, тому може зв’язуватися з багатьма антигенами, є антитілом первинної імунної відповіді. До цього класу належать ізогемаглютиніни системи АВО IgA - Циркулює в крові мономер, проходячи крізь епітеліальні клітини стає секреторним sIgA димером. Діє на поверхні слизових оболонок, протидіючи бактеріям і вірусам IgD - знаходиться на поверхні В-лімфоцитів, як імуноголобуліновий антигенрозпізнаючий рецептор. IgE- димер. Активує опасисті клітини і базофіли, при цьому виділяється гістамін і серотонін, реалізується гіперчутливість негайного типу.

Імуноглобулін М- IgM IgM Fab IgM Fab

Імуноглобуліни класу G (IgG) Важкі ланцюги Легкі ланцюги IgG2 Fab Антигенний білок

Імуноглобуліни зв’язані з антигеном антиген

Молекули головного комплексу гістосумісності І та ІІ класу антген Молекула HLAII Зв’язана з антигеном

Молекули головного комплексу гістосумісності (МНС, HLA, ГКГС) МНС (major histocompatibility complecs) HLA (humani leucocyt associeted) Забезпечують генетичну індивідуальність організму, виявляють фенотип, є своєрідним “паспортом “ядровмісних клітин, забезпечують процеси розпізнавання чежерідних антигенів, силу імунної відповіді, регулюють синтез стероїдних гормонів, рівень цАМФ. Гени, які кодують їх утворення розміщені в 6 хромосомі. І клас - А,В,С,D, I, F..... “ім’я” ( внутрішній стан клітини) А-60, В-136, С-38 варіантів ІІ клас – DR, DP, DQ.... “прізвище” (контакт з позаклітинним середовищем, розпізнаваня антигенів). DR-137, DP- 66, DQ 25 варіантів ІІІ клас – “по- батькові” (сила імунної відповіді - контролюють синтез С2, С4, Bf, систему згортання)

Форми специфічної імунної відповіді Гуморальна Здійснюється через антигенпрезентацію Тх, активацію Тх2, В лімфоцитів, які перетворюються в плазматичні клітини і виділяють імуноглобуліни, спрямована на позаклітинні збудники чи їх залишки Клітинна здійснюється через антигенпрезентацію Тх, активацію Тх1, макрофагів, НК, CD8, виділення інтерферону спрямована проти внутрішньоклітинних збудників та пухлин

Стадії імунної відповіді 1. Індукція- діють антигенпрезентуючі клітини 2.Імунорегуляція (проліферація) - діють Т хелпери. 3.Ефекторна (продукція) – діють Т-цитотоксичні, В лімфоцити(плазмоцити) 4. Формування імунної пам’яті -діють Т та В клітини пам’яті

Типи імунопатологічних реакцій Реакція геперчутливості негайного типу (атопія) Антиген зв’язується IgE або IgG4. Активує базофіли, прикріплюючись через Fc-рецептор, які дегранулють, виділяючи серотонін, гістамін, лейкотриєни, простагландини, хемотаксини. Поширюються капіляри, зростає їх проникливість, виникає набряк тканин. Розвивається анафілаксія – місцева чи генералізована. Реакція гіперчутливості сповільненого типу (цитотоксична лімфоцитарна). Реакція розвивається через 24-48 годин після введення антигену. Опосередкована взаємодією Т-лімфоцитів з антигеном і формуванням специфічного клону цитотоксичних лімфоцитів, які самі знищують антиген і стимулюють запалення.

Типи імунопатологічних реакцій Цитотоксична реакція. Опосередковується IgM, IgG. Здійснюється через фіксацію комплемента з імуноглобулінами у вигляді мембраноатакуючого комплексу на поверхні клітини мішені, або опсонізованого ЦІК для поглинання фагоцитуючими клітинами, чи активації НК клітин. Так звана, антитілзалежна цититоксичність. Імунокомплексна реакція Циркулюючі імунні комплекси фіксуються на базальних мембранах, чи тканинах, активують комплемент, посилюють хемотаксис, фагоцитоз, дагрануляцію базофілів, активують згортання крові, спричиняють ушкодження тканин.

Типи імунопатологічних реакцій Контактна сенсибілізація (екзема, дерматити) гаптен проникає в шкіру, з’єднується з білками, які посилюють його імуногенність Гранульоматозна (тривала персистенція антигенів). Активовані макрофаги поглинають антиген, перетворюються на гігантські клітини, що є епіцентрами гранульоми, оточеної лімфоцитами фібробластами, нейтрофілами, еозинофілами, колагеном, кальцієм

Вроджені імунодефіцити та ендокринна патологія Німеген- Брейкедж синдром( слов’янська муатція)- мікроцефалія без порушення інтелекту, птахоподібне обличчя відставання в рості та фізичному розвитку, гіпо-гіперпігментації, гіпогонадизм, комбінований імунодефіцит, онкопатологія. Атаксія-телеангіектазія( синдром Луї- Бар)- відставання в рості, розвитку, інтелекті, гіпо-гіперпігментації, телеангіоектазії, прогресуюче ураження мозочка, окорухових нервів, передніх рогів, прогерія, гіпогонадизм, цукровий діабет ІІ тип, комбінований імунодефіцит, онкопатологія, інфекційний синдром. Синдром Ді Джорже – гіпотиреоз, гіпопаратиреоз, гіпокальцимія, гіпоплазія тимусу, Т клітинний імунодефіцит, інфекційний синдром, вади розвитку Хронічний шкірно-слизовий кандидоз –поверхневі кандидози, мікози, аутоімунна поліендокринопатія (щитовидна, паращитовидні залози, наднирники)- швидко прогресує наднирникова недоститність, системні аутоімунні захворювання, Т клітинний імунодефіцит- прогноз визначає ендокринна патологія

Імунограма в нормі та при аутоімунній патології Загальна кількість лейкоцитів 4,5-7,7* 109 , лімфоцитів 18-35% CD3 ( 46-70%) CD20 (12-21%) CD16 (30-40%) CD4 (23-48 %) CD8 (17-30%) CD4/CD8 1,5-3 IgM 0,7-3г/л IgG (7-16г/л ) IgA (1-3,5г/л) ЦІК 3% (0-20од) 4% (0-20од) 5% ( 0-20 од) Фагоцитарний індекс (40-80%) Фагоцитарне число (3-9) Загальна кількість лейкоцитів 8,7*109 , лімфоцитів 48% CD3 48% ( 46-70%) CD20 24% (12-21%) CD16 40% (30-40%) CD4 70% (23-48 %) CD8 14% (17-30%) CD4/CD 5,0 (1,2-3) IgM 3,0 г/л (0,7-3г/л) IgG 20,6 г/л (7-16г/л ) IgA 2,8 г/л (1-3,5г/л) ЦІК 3% 9од (0-20од) 4% 78од (0-20од) 5% 70од ( 0-20 од) Фагоцитарний індекс 24% (40-80%) Фагоцитарне число 2 (3-9)

Імунодефіцит вроджене чи набуте порушення імунної відповіді, яке проявляється втратою здатності до захисту від інфекцій і пухлин В людини вивчено 30 000 генів 300-3000 з них відповідають за регуляцію імунної відповіді Існує 5000 генетичних захворювань З них 80- первинні імунодефіцити Поширеність вроджених ІД: В США зараєстровано 10 000 хворих В Європі – 9 907хворих У Львівській області – 69 хворих ( виявляють 2-5 на рік) В Івано - Франківську та області - 21 з них 11 підтверджено молекулярно –генетичним тестуванням

Імунодефіцит є підставою до розвитку Високої чутливості до інфекцій, в т.ч. опортуністичних, Схильністю інфекцій до ациклічного перебігу Розвитком алергічних і аутоімунних захворювань, Виникненням онкологічних захворювань.

Імунодефіцити - первинні (вроджені, природжені) та вторинні (набуті) Первинний імунодефіцит(хвороби імунної ситеми)- порушення пов’язані з генетичними дефектами імунної системи, або внутріутробним інфікуванням, який має відповідні клінічні і лабораторні прояви, виявляються переважно в дитячому віці, і навіть при імунотропній терапії має досить складний прогноз. Вториннй імунодефіцит (імунна недостатність)- це клініко лабораторний синдром, який розвинувся на фоні раніше нормально функціонуючої імунної системи, характеризується стійкими, вираженими змінами специфічного і неспецифічного імунітету.

Стійкість організму до інфекцій зумовлена: Специфічний захист Неспецифічний захист

Неспецифічний захист Перша лінія Механічний бар’єр шкіри та слизових Війчастий епітелій Лізоцим, слиз Лактоферин Інтерферон Ферменти бактерії Друга лінія Комплемент Нейтрофіли Макрофаги Натуральні кілери Базофіли Еозинофіли Гуморальні фактори

Запалення – універсальна захисна реакція імунної системи на будь-яке вторгнення

Специфічний захист (набутий імунітет) Третя лінія Т і В лімфоцити, імуноглобуліни

Імунна відповідь Адекватна Неадекватна Кількість антигену адекватно відповідає природній резистентності Пошкоджуючий вплив помірний Регуляторні механізми фізіологічні Кількість антигену неадекватно відповідає природній резистентності Пошкоджуючий вплив надмірний Регуляторні механізми патологічні

Імунна відповідь Адекватна Неадекватна - Нейтрофіл та моноцит фагоцитують бактерійний антиген, - Лізоцим руйнує бактерії до полісахаридів, -Включається альтернативний шлях активації комплементу, - Виліляються послідовно: гістамін, серотонін, брадікінін, простагландини, прозапальні цитокіни, хемокіни, тромбоцитактивуючий фактор, NO, кистеві радикали, гострофазні протеїни, фібриноген, a2- макроглобулін, - Компенсаторний викид моноцитів, Th2, - Через 48 год вступають протизап-альні цитокіни, простагладдин Е2, ІЛ 10 через ц АМФ бллокує ФНПа Високий рівень прозапальних цитокінів викликає пошкодження ендотелію, зростає адгезія лейкоцитів до ендотелію, Блокуються макрофаги, Активуються протеази, арахідонові метаболіти, Активується внутрішньосудинне згортання Гаряка, тахіпное, тахікардія, вентеліційно-перфузійні потушення, лактат-ацидоз

Реакція імунної ситеми на вплив подразника Адаптація Дисфункція дезадаптація

Клінічні прояви дисфункції імунної системи Рецидивуюча, хронічна ЛОР патологія Рецидивуючі хронічні бонхіти, часті пневмонії Гнійно- септичні захворювання Рецидивуючі діареї з гіпотрофією Рецидивуючі піодермії, кандидоз шкіри та слизових Хронічна герпетична, ЕБВ, цитомегаловірусна інфекція Важкі алергічні захворювання, обструктивний синдром Онкопатологія Аутоімунні захворювання Затяжниий атиповий перебіг інфекційного процесу

Класифікація імунодефіцитів Первинні імунодефіцити (хвороби імунної ситеми) Вроджені (мутації генів- успадкування аутосомнорецисивне, Х счеплене) в т. ч. ферментопатії Природжені ( в/у інфікуіання імунокомпетентних клітин TORCH) Імунна недостатність (Короткочасне відхилення вроботі імунної системи)- вирівнюється самостійно Вторинні імунодефіцити( стійкі відхилення поребують імунокорекції)

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) Переважні дефекти продукції антитіл D.80 (недостатність гуморального імунітету- хвороба Брутона, загальний варіабельнтй імунодифіцит, синдром Блума, Дукнкана, дифіцит транскоболамііну, транзиторна гіпогамаглобулінемія, селективний ІД gA, субкласів IgG, гіпер- IgM синдром) - 50-60%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) Недостатність клітинного імунітету D82. (патологія Т лімфоцитів з вторинним впливом на продукцію антитіл-синдром Ді Джорже, Мак-Кьюзика, хронічний шкірно слизовий кандидоз) 5-10%

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) Первинні порушення клітинного і гуморального імунітету D81 наслідком яких є комбінований імунодефіцит-ВКІД, синдром Віскотта- Олдрічча, „голих” лімфоцитів,інші складні порушення - 20-25%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) Імунодефіцити пов’язані з недостатністю фагоцитів D84. – нейтропенія спадкова, синдроми Швахмана, Чедіака-Хігасі-Штейнбріка, Джоба, затримка відпадання пуповини хронічний гранульоматоз - 10-15%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) Недостатність комплементу (спадковий ангіоневротичний набряк) до 2%. Імунодефіцитні стани при спадкових аномаліях обміну (фенілкетонурія, АДАН, нуклеотидазна недостатність, Німеген синдром) Порушення в системі інтерлейкінів та кооперації клітин в імунній відповіді; Мінорні або компенсовані аномалії імунної системи.

Первинні імунодефіцити природжені внутріутробне інфікуваня Т і В лімфоцитів ВІЛ/СНІД ЕБВ( вірус Ебштейна- Бара) ЦМВ Токсоплазмоз Кір, Краснуха Герпес ½ тип

Поширеність окремих з них складає: Селективний ІД IgA 1:300-1:1000 Агамаглобулінемія 1:1000000 Гіпогамаглобулінемія 1-3: 100000 Синдром Вікотта- Олдріча5:1000000 Можинний комбінований імунодифіцит1 : 5000000 Спадкові дисфукції фагоцитів 2:1000

Приклад формування діагнозу первинного імунодефіциту: Первинний імунодефіцит (імунна хвороба) Хронічний гранульоматоз: флегмона лівого стегна, рецидивуючий фурункульоз, ІН ІІІст Первинний імунодефіцит(імунна хвороба) Синдром Вікотта- Олдріча: тромбоцитопенія, екзема, абсцедуюча пневмонія важкий перебіг ІН ІІІст.

Основні принципи лікування первинних імунодефецитів Імунореконструкція (трансплантація кісткового мозку, генна терапія) Імуносубституція (до венне введення імуноглобулінів) Імунокорекція виявлених дефектів ланок імунітету Адекватна терапія інфекційних ускладнень Імунопрофілактика (попередження інфікуваня, превентивна антибактеріальна терапія, санація вогнищ інфекції, вітамінотерапія, лікування дисбіозу, вакцинація по показаннях) Імунореабілітація

Вроджені імунодефіцит - вроджені ферментопатії глюкозо-6-фосфатдегідрогеназна недостатність - зниження бактерицидності макрофагів нейтрофілів аденонозин дезаміназова недостатність-комплексні порушення 5 - нуклеотидазна недостатність - порушення хемотаксису

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) 1. Фізіологічні (новонароджених, пубертатного періоду, вагітності і лактації, старіння, біоритмічні) 2. екологічні (сезонні, токсичні, радіаціїні та ін.) 3. патологічні

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) патологічні : вакцинальні, Інфекційні (вірусні, інфекційні,паразитарні, грибкові дисбактеріозні),токсичні, психогенні (стреси, перевантаження), онкологічні, метаболічні (уремія, синдром втрати білку, ексудативна ентнропатія, ендокринні, медикаментозні, харчові), променева терапія, політравми, опіки, спленектомія, операції

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) За перебігом: гострі, хронічні, підгострі, рецидивуючі За видом поломки: порушення клітинного, гуморального імунітету, фагоцитозу, комплементу комбіновані порушення За поширеністю: дефіцит місцевого, дефіцит загального імунітету За формою бувають індуковані та спонтанні.(ВІД може бути тільки клінічним без лабораторних змін). За ступенем важкості: компенсований, субкомпенсований, декомпенсований

Ступені імунної недостатності І ступінь - може клінічно не проявлятися, лабораторні показники змінені 15-30% ІІ ступінь – клінічно підгострий чи хронічний перебіг, лабораторні відхилення35-55% ІІІ ступінь – гострий, підгострий перебіг, з ініфекційним синдромом, чи комбінацією синдромів, лабораторні відхилення 65%

Варіант діагнозу вторинного імунодефіциту І. Цукровиї діабет, важка форма ( основний діагноз) ІІ. Вторинний імунодефіцит, індукований (метаболічний), субкомпенсований, інфекційний синдром (хронічний пієлонефрит активна фаза, суха гангрена І пальця правої стопи) , гуморальний (гіпо-IgG -емія), хронічний перебіг, імунна недостатність ІІ супеня.

Клініко- лабораторні синдроми імундефіцитів Інфекційний - клінічно хронічні чи гострі важкі інфекції, Лабораторно - зниження кількості лейкоцитів, фагоцитозу, комплементу НК клітин, зменшення імуноглобулінів, В І Т лімфоцитів, T-хелперів

Клініко- лабораторні синдроми імундефіцитів Алергічний синдром – клінічно алергічні захворювання чи реакції, лабораторно –зниження вмісту Т- лімфоцитів, зростання імунорегеляторного індексу (ІРІ) понад 3, зростання рівня IgE понад 175 МО, позитивні ГНТ та ГСТ

Клініко- лабораторні синдроми імундефіцитів Аутоімунний синдром – клінічно аутоімунні захворювання чи реакції, лабораторно – зниження Т-лімфоцитів, значне зростання ІРІ, зменшення Т-цитотоксичних і різке зростання Т –хелперів, зростання імунних комплексів, специфічних антитіл, зниження фагоцитозу, зміни комплементу

Клініко- лабораторні синдроми імундефіцитів Імунопроліферативний синдром – клінічно системне збільшення лімфовузлів, селезінки, печінки ( лімфоми, лейкози, агранулоцитоз) лабораторно – зміни залежать від проліферуючих клітин

Лабораторне обстеження при імунодефіцитах Згідно стандартів обстеження основного захворювання Об’єктивне та інструментальне обстеження шкіри, слизових, тимусу, лімфатичних вузлів, мигдаликів, селезінки Дослідження імунного статусу (визначення загальної кількості елементів крові, В і Т -лімфоцитів їх субпопуляцій, рівня імуноглобулінів імунних комплексів, комплементу) контроль в процесі лікування Додаткові методи дослідження визначаються основним захворюванням та імунними відхиленнями. Вони можуть включати вивчення функціональної активності лімфоцитів, підкласів імуноглобулінів, МНС- типування, вивчення цитокінів та їх рецепторів та ін.

Лікування вторинних імунодефіцитів полягає в усуненні причини, яка викликала його, лікування основного захворювання імунокорекція виявлених імунних відхилень в залежності від супеня компенсації та імунної недостатності варіанту перебігу , виду дефекту.

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ІМУНІТЕТ

Тh СD4 Т лімфоцит хелпер CD8 цитотоксичний Тлімфоцит МФ макрофаг Вл В лімфоцит NK Натуральний кіллер Ig Імуноглобулін Пух-лина Клітини пухлини Тh СD4 МФ Ig Ig NK CD8 К О М П Л Е МЕ Н Т IL 1,12,15,6,18 IL4 IL5 IL6IL2 YINF HLAI HLAII TNFa YINF YINF FasL Перфорин,гранзим, YINF IL2 YINF Схема протипухлинного мунного захисту Пух- лина Вл