Презентація на тему:
Вченi-фармацевти i розвиток фармацевтичної освiти

Вченi-фармацевти i розвиток фармацевтичної освiти Реформа аптечної справи 18 ст., ріст аптек визвали потребу в фармацевтичних кадрах. Кустарна пiдготовка фармацевтiв через аптечне учнiвство з наступною здачею iспиту на аптечного помiчника i провiзора не задовiльняли ростучого попиту. В 1808 р. при Пiтербурськiй медико-хiрургiчнiй академiї було створене спецiальне вiддiлення для пiдготовки провiзорiв.

Термiн навчання був встановлений - 5 рокiв. Вiддiлення проiснувало 4 роки, так як приватним власникам аптек не потрiбнi були освiченi спецiалiсти, вони повнiстю задовiльнялися роботою аптечних учнiв, праця яких оплачувалась значно дешевше.

В подальшому викладання фармацевтичних наук здiйснювалось на фармацевтичних вiддiленнях унiверситетiв, серед них - Харкiвському. В 1801 р. правилами були встановленi 3 фармацевтичнi звання: гезель, провiзор i аптекар. В 1810 р. були виданi новi правила про iспити. Аптекарськi учнi повиннi були знати латинську мову, перекладати фармакопею, вмiти писати латинскьою мовою рецепти, готовити за правилами фармакопеї лiкарства ( пiлюлi, кашки, вiдвари та iнш.), складати в лабораторiї прописи лiарських засобi ( витяжки, киселi, сиропи, поастирi, мазi, спирти i води).

Аптекарськi помічники провiзорiв екзаменувалися в знаннi простих лiків, лiкарських рослин, у вмiннi дослiджувати якiсть i тотожнiсть складних хiмiко-фармацевтичних засобiв i готовити лiки в лабораторiяї. Провiзори екзаменувались з фармацевтичної хiмiї i близьких допомiжних наукам. Вони повиннi знати всi природнi i штучнi отруйнi речовини, якi зберiгалися в аптецi, вмiти приготовити лiки i препарати, -знати комерцiйнi питання.

В 1838 р. встановлена ступiнь магiстра фармацiї, для чого провiзори здавали спецiальний iспит i захищали публiчноо дисертацiю. В 1885 р. признано право жiнок на фармацевтичну оосвiту. В аптекарськi ученицi могли поступати особи жiночої статтi, якi мали освiту в розрiзi 4-х класiв чоловiчої гiмназiї. Iспити на фармацевтичне звання вони повиннi були здавати при унiверситетах. Аптекам, якi приймали учениць, не дозволялось мати учнiв.

Вчені фармації В Росiї аптекар Т.Ловiтц був наступником М.В.Ломоносова на кафедрi хiмiї в Академiї наук. Вiн вiдкрив кислоту оцтову, виноградний цукор, розробив кристалiзацiю їдких лугiв. Членами Академiї наук були також аптекарi Г.Модель i А.Шерер. Т.Є.Ловiтц значну частину своєї дiяльностi провiв в Петербурзi, в лабораторiях аптеки. Вiдкрив адсорбцiйну здатнiсть вугiлля i застосував її для очищення води, спирту, розчинiв мiнеральних солей i т.д. Уперше у свiтi Т.Є.Ловiтц отримв абсолютний спирт. Ним же буоли складенi алкоголометричнi таблицi.

До аптечних вихованцiв того часу слiд вiднести також почесного члена Петербурзької академiї наук I.Г.Моделя i вченого аптекаря I.Я.Бiдгейма. Одним iз видатних учених другої половини ХIХ ст. є основоположник перiодичного закону хiмiчних елементiв Д.I.Менделеєв (1834-1907 р.р.). Коли розпочав видаватися журнал «Медицинская химия и фармация» Д.I.Менделеєв у пердмовi до цього журналу писав: «Медицинская химия и фармация, которые сосставляют одну из основ лекарственного дела ... идут путями во многом своебразными, обещающими заметные результаты ... в области чистой фармации, которая представляет основание химической промышленности ...».

В 1885 р. петербурзький аптекар В.Пель запропонував використати при виготовленны пiдшкiрних iн’єкцiй гранули, що мiстять невелику кiлькiсть антисептикiв (тимолу, бензальдегiду). Одночасно вiн запропонував готовити iн’єкцiйнi розчини в ампулах. Великий росiйський учений М.В.Ломоносов (1711-1765 р.о.) зробив великий внесок в розвиток хiмiї, а значить i фармацiї. В.М.Севергiн - пiонер фармацевтичної хiмії

Учений-фармацевт О.П.Нелюбін (1785-1858) з 1816 по 1844 р. був професором кафедри фармації фармацевтичного відділення Петербурзької медико-хірургічної академії, поєднуючи викладацьку діяльність із великою наукової-дослідною роботою. У тринадцятирічному віці Нелюбін поступив учнем в аптеку, потім став гезелем, провізором і згодом виріс до професора академії. Його праця “Фармакографія або хіміко-фармацевтичний виклад виготовлення і вживання новітніх ліків” (“Фармакография или химико-фармацевтическое изложение приготовления и употребления новейших лекарств”) є енциклопедією тогочасних передових знань про ліки та їх властивості. Наукова діяльність О.П. Нелюбіна стосувалися різноманітних питань медицини, наукової та практичної фармації, аналітичної і фармацевтичної хімії, фармакогнозії. Нелюбіну також належить перша капітальна праця про відому групу мініральних вод Північному Кавказі (Кисловодськ, Єсентуки, П”ятигорськ, Желєзноводськ).

Одним з перших у Росії О.П.Нелюбін почав викладання курсів організації фармацевтичної справи, а також історії загальної та російської фармації. Він наголошував що “фармація не є буденне мистецтво, але також і наука… Аптекар, який займається виготовленням ліків, не знаючи ні дії процесу, ні самих причин, котрі його виробляють, є … звичайний ремісник”. У 1843 р. ним складено навчальну програму по фармації, що обіймала наступні розділи: визначення фармації характеристика аптеки, улаштування аптеки, улаштування рецептурної кімнати, особисті достоїнства аптекаря і його обов?язки, державні укази й положення в галузі фармацевтичної справи та ін. Видатний діяч російської фармації О.О.Іовський (1796-1857) був професором кафедри фармації Московського університету. У 1838 р. ним опубліковано книгу “Накреслення фармації” (“Начертание фармации”), в якій науково обгрунтовувалась технологія приготування ліків в аптеках із врахуванням фізико-хімічних властивостей інгредієнтів, з котрих складаються лікарські засоби .

Серед українців, які залишили помітний слід в історії тогочасної медицини в Росії, насамперед треба згадати Нестора Максимовича Амбодика (1744-1812). Народився він у селі Веприк та Полтавщині в родині священика Максима Максимовича. Ім”я по батькові та прізвище, що повторювалися, Максимович об”єднав латинським “ambo dic”, тобто “скажи двічі”, і таким чином одержав прибране прізвище, під яким й уславився, - Амбодик. Фармацевти ХIХ ст. зiграли велику роль в створеннi екпериментальної гiгiєни, основоположник якої М.Пененкофер (1818-1901 р.р.) пройшов шлях вiд аптекрського учня до аптекара, який керував придворною аптекою. Судова хiмiя ( нинi - токикологiчна хiмiя) повнiстю була створена фармацевтами, серед яких необхiдно назвати Г.Драгендорфа (1836-1898 р.р.) i Ю.К.Траппа (1814-1908 р.р.). Останнiй вiдомий як автор семи фармакопей. Судово-хiмiчнi дослiдження згiдно законам цього часу були винятковими обов’язками фармацевтiв.

В 1892 р. було дозволено спiльне перебування жiнок i чоловiкiв за умови, щоб жiнки жили поза аптекою i приходили на роботу тiльки вдень. Цим правилом користувались лише поодинокi жiнки. Навiть жiнки, якi мали освiту в об’ємi гiмназiї,. Трудно було отримати фармацевтичну освiту. Першою жiнкою-фармацевтом була Макарова, яка пiсля закiнчення гiмназiї, здачi iноземних мов була допущена до аптечної справи i зщала при Київському унiверситетi в 1892 р. iспит на звання аптекарського помiвчника з похвальним листом. Отримати вищу фармацевтичну освiту жiнкам було ще важче. До слухання лекцiй на провiзорських курсах жiнок не допускали. Здавати iспити жiнкам приходилось екстерном. Бiльшiсть жiнок отримували звання провiзора при Харкiвському унiверситетi.

Старинну iсторiю має Львiвський державний медичний унiверситет iм. Данила Галицького, коли при Львiвському унiверситетi (1661 р.) вперше був вiдкритий медичний факультет (проiснував 2 роки). В 1773 р. у м. Львовi була створена медична школа, яка в 1784 р. була реорганiзована в медичний факультет Львiвського унiверситету. Спецiалiстiв з вищою фармацевтичною освiтою розпочали готовити з 1854/1855 навчального року пiсля вiдкриття пр фiлософському факультетi фармацевтичного вiддiлення. Кафедра фармацевтичної хiмiї була вiдкрита в 1854 роцi. В 1940 р. на базi медичного факультету унiверситету був органiзований Львiвський медичний iнститут (лiкiвальний i фармацевтичний факультети).

Національний фармацевтичний університет День фармацевтичного працівника

Запорiзький державний медичний унiверситет бере свiй початок з Одеських вищих жiночих курсiв, якi були вiдкритi в 1903 р. i проiснували до 1921 р. В 1921 р. був органiзований Одеський хiмiко-фармацевтичний iнститут на базi бувшого хiмiко-фармацевтичного факультету Одеського унiверситету. В 1930 р. Одеський хiмiко-фармацевтичний iнститут був реорганiзований в медико-аналiтичний iнститут з санiтарно-гiгiєнiчним i медико-лабораторним факультетами. В 1935 р. медико-аналiтичний iнститут був лiквiдований, а правонаступником його став фармацевтичний iнститут, на базу якого був переведений Київський фармацевтичний iнститут , i став iменуватись Одеським фармацевтичним iнститутом. В 1959 роцi iнститут був переведений в м. Запорiжжя i отримав назву - Запорiзький фармацевтичний iнститут. В 1964 р. на базi цього iнституту вiдкрився лiкувальний факультет. В 1968 р. фармацевтичний iнститут був реорганiзований в Запорiзький медичний iнститут (нинi - Запорiзький державний медичний унiверситет).

1834 р. було засновано Університет Св. Володимира у – Києві. Фармацевтичну підготовку забезпечували відповідно такі кафедри: “врачебное веществословие, фармация и врачебная словесность” (1804); “врачебное веществословие, токсикология, изъяснение минеральных вод, фармация, рецептура, диетика и гигиена” (1835); 1) “фармакогнозия и фармация ” та 2) “теоретическая и экспериментальная фармакология” (1863); 1) “фармакогнозия и фармация” та 2) фармакология с рецептурой, токсикологией и учением о минеральных водах” (1884) 12. За весь період до 1917 р. університети України підготували дипломованих лікарів: Харківський (за 112 років) – 5.868, Київський (за 76 років) – близько 5.000

I.Я.Горбачевський Народився 15 травня 1854 р. в с. Зарубинцi Збаразького району Тернопiльської обл. в сiм’ї св’ященника. Вчився в Тернопiльськiй гiмназiї. Закiнчив медичний факультет Вiденського унiверситету.

З 1883 до 1917 р.р. I.Я.Горбачевський працює професором кафедри медичної хiмiї Чеського Карлового унiверситету в Празi, очолює кафедри фармакологiї та фiзiологiчної хiмiї. В 1902-1903 р.р. - ректор Чеського унiверситету. В 1919 р. вiн стає професором кафедри хiмiї щойно створеного у Вiднi Українського унiверситетi, в 1923 р. - ректором цього ж унiверситету. З 1923 р. одночасно викладає хiмiю в Українськiй господарськiй академiї. Першi науковi працi I.Я.Горбачевського стосуються переважно органiчної i фiзiологiчної хiмiї. Вiн один iз перших видiлив амiнокислоти. Вперше в свiтi синтезував сечеву кислоту iз сечовини (1882 р.) та амiнокислоти iз глiцину. В 1886 р. опублiковано працю про синтез креатину, вiдкрив фермент ксантиноксидазу (1889-1891 р.р.) Працi I.Я.Горбачевського започаткцували вивчення метаболiзму азотистих сполук та патологiї пуринового обмiну, зокрема, подагри. Ряд праць вченого присвяченi хiмiї, гiгiєнi, епiдемiологiї.

I.Я.Горбачесвський виконував громадську роботу - голова Санiтарної ради Чеського королiства, член Найвищої ради здоров’я Автро-Угорщини у Вiднi, довiчний член палати австрiйського парламенту, перший мiнiстр охорони здоров’я Австро-Угорщини, Академiк АН України (1925 р.). Помер I.Я.Горбачевський 24 травня 1942 р., похований в Празi. У 1992 р. рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України ТДМI присвоєно iм’я академiк Iфвана Горбачевського Навчання студентiв в Тернопiльськiкому медичному iнгнституту розпочалося 1 вересня 1957 рю 30 сiчня 1997 р. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України iнститут отримав статус медичної академiї, а з 2004 р. – медичного університету. На даний час в університеті працюють 68 докторiв наук, професорiв, 265 кандидатiв наук, доцентiв. Університет постiйно знаходиться серед перших медичних вищих навчальних закладiв, якi мають науковi ступенi.

Спеціальності Фармація Клінічна фармація Промислова фармація Технологія парфумерно-еосметичних засобів