Презентація на тему:
Термічні ушкодження

Термічні ушкодження. Опік (combustio) – пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з підлегли-ми тканинами, визване дією на них: 1) високої температури (термічний опік); 2) хімічних речовин (хімічний опік), 3) фізич-них факторів (радіаційні, променеві опіки); 4) електричного струму (електроопіки).

Будова шкіри: 1 – епідерміс; 2 – дерма; 3 - підшкірна клітковина; 4 - м'язи; ступені опіку.

Розрізняють чотири ступені опіку І ступінь – характеризується ураженням лише поверхневих шарів епідермісу. ІІ ступінь – це ураження епідермісу (до базального шару) з утворенням на поверхні шкіри пухирів, наповнених прозорою серозною рідиною. ІІІ ступінь – некротична форма, яку поділяють на ІІІ А і ІІІ Б. ІV ступінь – некроз шкіри і розміщених під нею тканин,

Хворий Б., 2 роки. Опік ІІІ Б ст. (50 % поверхні тіла). Рани закриті ксенодермотрансплантатами.

Хворий С., 16 років. Термічний опік IV ст. (55 % поверхні тіла).

Схема визначення опікової поверхні за правилом “дев’яток” (схема А. Уоллеса) .

Скіцци для визначення площі опіків.

Методи визначення глибини опіку шкіри 1.Найбільш часто глибину опіку визначають за больовою чутливістю - механічним чи хімічним подразником. Для визначення глибини опіку часто використовують метод тетрациклінової флюоресценції. Через час після прийому тетрацикліну ділянка опіку опромінюється кварцовою лампою. Поверхневі опіки (І, ІІ та ІІІ А ступенів) світяться жовтим кольором, на ділянках глибоких опіків свічення немає. Найточніші методи - інфрачервона термографія та визначення локального кровобігу

Прогнозування перебігу опіку. “Правило сотні P = M + S, де М – вік постраждалого, S – загальна площа опіку тіла у відсотках. При збільшенні площі ураження та віку постраждалого пропорційно наростає ризик несприятливого перебігу. При значенні Р до 60 прогноз перебігу опіку вважають сприятливим; 61-80 – відносно сприятливим; 81-100 – сумнівним; 101 і більше – несприятливим.

Індекс Франка – індекс тяжкості ураження (ІТУ). При його визначенні враховують площу та глибину ушкодження: 1 % опіку І або ІІ ступеня = 1 од. ІТУ;1 % опіку ІІІА ступеня = 2 од. ІТУ; 1 % опіку ІІІБ ступеня = 3 од. ІТУ; 1 % опіку IV ступеня = 4 од. ІТУ. ІТУ вираховують за формулою: I = Ss + 3 х Sp, де І – величина індексу Франка; Ss – сумарна площа поверхневого опіку; 3 – коефіцієнт, який свідчить про те, що глибокі опіки втричі тяжчі за поверхневі; Sp – сумарна площа глибокого опіку. Перебіг опіку вважають сприятливим, якщо індекс Франка становить менше 30 од., відносно сприятливим – 30-60 од., сумнівним – 61-90 од., несприятливим – більше 90 од.

Опікова хвороба Розвивається при поверхневих опіках (ІІ, ІІІА ст.) площею більше 15 % поверхні тіла і глибоких – більше 5 %. Опікова хвороба – це комплекс клінічних симптомів, загальних реакцій організму та порушення функцій внутрішніх органів, які розвиваються внаслідок термічного ураження шкірних покривів і розміщених під ними тканин. У перебігу цієї хвороби розрізняють чотири періоди: а) опікового шоку; б) токсемії; в) септикотоксемії; г) реконвалесценції.

Перша допомога при опіках Зупинити дію термічного чинника, перекрити подачу гарячої води, пари. Зняти тліючий одяг та провести реанімаційні заходи. Охолодити обпечені ділянки шкіри, занурити кінцівку або змочити відповідну ділянку холодною водою, прикласти сніг, міхур з льодом, зросити хлоретилом. Накласти асептичну пов’язку. Знеболити і розпочати протишокові заходи.

Загальне лікування. Проводиться з врахуванням стадії (періоду) опікової хвороби і направлено на попередження та лікування загальних порушень в організмі. Об’єм трансфузійних засобів визначають за формулами (Парклєндська), у першу добу вводять 4 мл розчину Рінгера-Локка на 1 кг маси тіла, помноживши цей показник на площу опіку у відсотках (4 х 70 х 20 = 5660 мл). Об’єм інфузійних засобів на першу добу після одержання опіків не повинен перевищувати 10 % маси тіла хворого.

Місцеве лікування опіків. Лікування розпочинають із первинної хірургічної обробки опікової рани. Закритий метод лікування застосовують при лікуванні всіх опікових ран, за винятком поверхневих опіків обличчя і промежини. Відкритий метод – використовують АТУ з ламінарним потоком стерильного повітря, інфрачервоного або ультрафіолетового опромінення.

Хірургічне лікування опіків Його здійснюють, при опіках ІІІБ, ІV ступеня. З цією метою виконують такі операції: 1) некротомію; 2) раню некректомію; 3) дермопластику.

Дерматом: 1 – електромотор; 2 – пристрій для забору шкіри; 3 – ніж.

Хворий. В., 46 років. Опік полум’ям ІІІ А - ІУ ст. (28 % поверхні тіла). Рани закриті ксенодермотрансплантатами.

Хімічні опіки. Причиною хімічних опіків є дія на шкіру, слизові оболонки концентрованих розчинів кислот, лугів, солей деяких тяжких металів, токсичних газів (іприту, люізиту). Вплив на тканини кислот, солей тяжких металів призводить до утворення коагуляційного (сухого) некрозу. Концентровані розчини лугів викликають колікваційний (вологий) некроз.

Радіаційні (променеві) опіки. Виникають внаслідок специфічної дії на тканини великих доз променевої енергії радіоактивних речовин або впливу α-, β-, γ-випромінювання. Розрізняють три фази: 1) первинної реакції; 2) скритий період, “позірне полегшення” стану постраждалого; 3) період некротичних змін.

Відмороження (congelatio) – це ураження низької температу-ри, що проявляється реактивним запаленням тканин та їх некрозом. Розрізняють чотири ступені відмороження. “Траншейна” стопа - виникає у людей, які довгий час перебувають на холоді в мокрому взутті.

Відмороження, ампутаційні китиці

Лікування. Основними завданнями під час надавання першої допомоги при відмороженнях є зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції. При цьому, ділянки тіла (кінцівки) зігрівають у ванні, спочатку вода повина бути кімнатної температури, через 20-30 хв її підвищують на 5 оС і лише поступово протягом 1-2 години доводять до температури тіла (36 оС). Забороняється зігрівати відморожені ділянки тіла (кінцівки) у гарячій воді, біля плити, вогнища, це може спричинити тромбування судин та некроз тканин. Для зняття спазму периферійних судин та покращання мікроциркуляції в кінцівках внутрішньоартеріально вводять суміш із 10 мл 0,25 % розчину новокаїну, 2 мл папаверину, 2 мл 1 % розчину нікотинової кислоти і 10 тис. ОД гепарину. Вказану суміш застосовують у реактивний період (протягом перших 5 діб після травми). Призначають антикоагулянти та антибіотики широкого спектра дії.

Примороження виникає при повторних легких відмороженнях (І ступеня). Уражаються в основному відкриті частини обличчя (кінчик носа, вуха, повіки), кисті, пальці стопи (при тісному взутті). При приморожені шкіра стає синюшною, часом червоного кольору, з пониженою чутливістю і холодною на дотик. Набряк тканин в основному відсутній.

Загальне переохолодження (замерзання). При замерзання виділяють дві стадії: компенсації і декомпенсації. При зниженні температури тіла нижче 25 °С перестають функціонувати всі органи і системи. У разі зниження температури тіла нижче 20 °С повернути постраждалого до життя неможливо.