Презентація на тему:
Теоретичні основи соціальної медицини як науки про громадське здоров’я та систему охорони здоров’я.

Теоретичні основи соціальної медицини як науки про громадське здоров’я та систему охорони здоров’я.

Здоров’я людини у статуті ВООЗ трактується як стан повного соціального, психічного та біологічного благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів, як таких!

Соціальна медицина та організація охорони здоров’я – наука, що вивчає соціальні закономірності здоров’я людей та обґрунтовує шляхи його поліпшення через раціональну організацію охорони здоров’я.

Охорона здоров’я це система державних, громадських та індивідуальних заходів та засобів, що сприяють здоров’ю, запобіганню захворювань та попередженню передчасної смерті, забезпеченню активної життєдіяльності та працездатності людини.

Мета соціальної медицини та організації охорони здоров’я як науки полягає у розробці та науковому обґрунтуванні соціальних, медичних і економічних заходів щодо забезпечення оптимального рівня здоров’я населення та його активного довголіття.

Основні завдання соціальної медицини вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення; забезпечення всебічної характеристики зрушень (динаміки), які відбуваються в показниках здоров'я населення країни в цілому, а також на регіональних рівнях, соціально-економічних, еколого-географічних зонах, населених пунктах, окремих колективах;

наукове розкриття умов і чинників, які призводять до позитивних і негативних відхилень у стані здоров'я різних соціальних, віково-статевих та інших груп населення; розробка напрямків оздоровлення населення та визначення принципів системи охорони здоров'я, його теоретичних та організаційних основ;

аналіз діяльності органів та закладів охорони здоров'я, створення їх раціональних структур і наукове обґрунтування найбільш доцільних форм організації роботи, проведення реформування та реструктуризації; створення різнострокових прогнозів та планів розвитку системи охорони здоров'я з метою проведення цілеспрямованих заходів щодо підтримання належного рівня здоров'я населення.

Основні принципи охорони здоров'я визначення охорони здоров'я (в Україні) пріоритетним напрямком в діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини та громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;

гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритетних загальнолюдських цінностей надкласовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;

відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я; випереджально-профілактичний характер, комплексний, соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання деревних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

На початку XX ст. чітко визначились три нові напрямки збереження та зміцнення здоров’я населення: через державні та громадські заходи, а також через медичне страхування, що виникло як різновид соціального страхування і стало ефективним засобом залучення кожної людини до справи охорони здоров’я.

Соціальна гігієна - це наука про соціальні закономірності здо ров'я та охорони здоров’я (Л.Лєкарєв, 1969). Соціальна гігієна вивчає взаємовплив між соціальними факторами та здоров’ям населення, включаючи зміни потреби в медичній допомозі, з метою створення раціональної системи заходів громадської охорони здо ров'я (К.Гаргов, 1969).

Соціальна гігієна та організація охорони здоров’я вивчають оздоровлюючий, а також негативний вплив соціальних факторів на здоров’я населення та її окремих прошарків і виробляють науково обґрунтовані рекомендації для здійснення заходів щодо ліквідації та запобігання шкідливого для здоров’я населення впливу соціальних факторів в інтере сах охорони та підвищення рівня громадського здоров’я (Ю.Лісіцин, 1967).

Розділи соціальної медицини та організації охорони, здоров’я Медична статистика (загальна статистика, статистика здоров’я, статистика охорони здоров’я); 2. Вчення про здоров’я населення (методи та критерії вивчення й оцінки здоров’я та закономірностей його змін, соціальні фактори здоров’я, методи соціальної профілактики);

3. Організація медичної допомоги населенню: планування діяльності лікувально-профілактичного закладу (з ним тісно пов’язане фінансування); облік роботи та звітність; організація та оцінка діяльності медичних закладів; економіка, фінансування та маркетинг у сфері охорони здоров’я.

Галузі охорони здоров’я: лікувально-профілактична справа, охорона материнства та дитинства, СЕС (у нас ця служба поки що знаходиться в структурі охорони здоров’я), аптечна справа та медичне забезпечення, медична освіта, медична наука.

Сучасні проблеми медицини та охорони здоров’я Здоров’я населення Реорганізацій та структурна перебудова системи охорони здоров'я Проблема асигнувань в медицину Забезпеченість медикаментами та сучасним медичним обладнанням

Методи дослідження соціальної медицини та організації охорони здоров’я статистичний метод—як основний метод дослідження в соціальній медицині з допомогою якого вивчаються масові явища, що стосуються здоров’я населення та надання медичної допомоги; історичний метод, встановлює історичні закономірності розвитку громадського здоров’я і його охорони; соціологічні методи – дозволяють вивчати соціальну структуру і її вплив на здоров’я.

Дякую за увагу!