Презентація на тему:
Розвиток тимчасових і постійних зубів

Розвиток тимчасових і постійних зубів. Причини, що впливають на формування і мінералізацію твердих зубів. Гомеостаз зуба після прорізування. Резистентність емалі зуба до каріозного ушкодження. Вплив на процеси формування, мінералізації та дозрівання емалі з метою профілактики карієсу. Одеський Державний Медичний Університет Кафедра стоматології дитячого віку Проф. Дєньга О.В.

Розвиток тимчасових і постійних зубів. Розвиток зубів - процес складний і тривалий. Починається в ембріональний період і закінчується в 18-20 років У розвитку як тимчасових так і постійних зубів розрізняють 3 етапи: -Закладка і утворення зубних зачатків -Диференціювання зубних зачатків - Гістогенез твердих тканин зуба

Ембріональний етап розвитку Розвиток ротової порожнини починається з утворення на головному кінці зародка заглиблення эктодермы, називаного ротовою впадиною. На 3-му тижні ротоглоточна мембрана проривається і передня кишка починає сполучатися через ротову впадину із зовнішнім середовищем Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Ембріональний етап розвитку Наприкінці 1- го місяця з елементів зябрової дуги утворяться 5 бугрів (лобовий, 2- верхньощелепових і 2 нижньощелепових), які обмежують ротову впадину. Надалі нижньощелепові відростки зближуються й зростаються. Верхньочелюстні відростки зростаються з нижньочелюстними в бічних відділах, утворюючи щоки і бічні ділянки верхньої щелепи та верхньої губи. Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Ембріональний етап розвитку У простір між ними опускається кінець лобового відростка, середня частина якого утворить перегородку носа і середню частину верхньої губи. Формування обличчя і зрощення утворюючих його відростків закінчується до 7- го тижня внутрішньоутробного розвитку. Порушення процесу зрощення в цей період веде до утворення вроджених вад. Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Ембріональний етап розвитку Наприкінці 2-го місяці відбувається розвиток остаточного піднебіння. Воно утвориться із пластинчастих виростів - піднебінних відростків, які йдуть назустріч один одному і зливаються по середній лінії між собою та з зверху носовою перегородкою, що опускається. Задні частини піднебінних відростків при злитті утворять м'яке піднебіння і язичок. Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Розвиток зубів На 6-7- му тижні у ембріона уздовж верхнього і нижнього країв первинної ротової щілини з'являється стовщення багатошарового плоского епітелію. Цей епітелій, вростаючи в підлягаючу мезенхіму, утворить зубну пластинку, що росте в глибину і приймає вертикальне положення. Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Розвиток зубів По краю зубної пластинки з'являються колбовидні розростання епітелію, які набувають вид ковпачків, що носять назву емалевих органів. У кожній щелепі виникає по 10 таких розростань, відповідно числу майбутніх молочних зубів. Утворення коронок молочних зубів починається наприкінці 5-го м-цю ембріонального розвитку спочатку у медіальних різців, а потім у дистально розташованих зубних зачатків Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Розвиток зубів Прорізування тимчасового зуба починається в тій стадії його розвитку, коли закінчено утворення коронки і сформована частина кореня. Закладка постійних зубів починається на 5 м-ці внутрішньоутробного розвитку після закладки тимчасових зубів. За зародком останнього молочного зуба розвивається зарадок першого постійного зуба. Розвиток тимчасових і постійних зубів.

У розвитку зубів можна виділити декілька періодів. Для тимчасових зубів: 1. Внутрішньоутробний і внутрішньощелепний розвиток 2. Прорізування 3. Ріст і формування коренів 4. Резорбція коренів Розвиток тимчасових і постійних зубів.

У розвитку зубів можна виділити кілька періодів. Для постійних зубів: 1. Внутрішньоутробний і внутрішньощелепний розвиток 2. Прорізування 3. Ріст коренів і формування періодонту Розвиток тимчасових і постійних зубів.

З у б и У немовляти в кожній щелепі залягає 18 фолікулів (10 тимчасових і 8 постійних) різної стадії формування та мінералізації Рентгенологічно фолікул зуба виявляється у вигляді вогнища розрідження круглої форми із чітко вираженим обідком кортикальної пластинки по периферії. З початку розвитку шійки зуба фолікул починає витягутись в напрямку до краю альвеолярного відростка Паралельно утворенню кореня йде утворення межальвеолярної перегородки і пародонту Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Прорізування зубів Ознакою правильного прорізування є парне прорізування симетричних зубів у певній послідовності - спочатку на нижній щелепі, а потім на верхній у відповідний термін Виключення становить lV і іноді 11 зуби Існує багато теорій прорізування зубів: - виштовхування зуба зростаючим коренем і лункою, що розвивається - пульпарна - сифонна - гормональна Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Строки прорізування зубів Прорізування починається з утворення на яснах нижньої щелепи щільних выбухань - горбків На 6-8 місяці на поверхні з'являються ріжучі краї 2- х центральних різців. Спочатку нижньої щелепи, потім - верхньої Далі прорізуються бічні різці верхньої щелепи До першого року життя дитина повинна мати 8 зубів Після невеликої перерви в 2-3 місяця прорізуються перші тимчасові моляри, за ними ікла і останніми - другі моляри Розвиток тимчасових і постійних зубів.

Строки прорізування, формування і розсмоктування тимчасових зубів Зуб Початок мінералізації ( внутрішньоутробний період), міс. Строки прорізу-вання, міс Кінець формування, рік Початок розсмоктува-ння, рік І 4.5 6- 8-й До 2-му З 5-го ІІ 4.5 8- 12-й До 2-му З 6-го ІY 7.5 12- 16-й До 4-му З 7-го ІІІ 7.5 16- 20-й До 5-му З 8-го Y 7.5 20- 30-й До 4-му З 7-го

Анатомо-фізіологічні особливості розвитку зубів у віковому аспекті. Формування кореня тимчасових зубів У процесі формування кореня прийнято розрізняти 2 стадії: несформованої верхівки і незакритої верхівки В 1- й стадії стінки кореня тонкі і йдуть паралельно одна одній. В 2- й стадії спостерігається незакриття верхівки у кореня, що закінчує своє формування.

Розсмоктування коренів тимчасових зубів У нормі процеси прорізування і розсмоктування повністю врівноважені, але іноді спостерігаються відхилення. Прискорення розсмоктування спостерігається в зубах з мертвою пульпою, після хронічної травми, при наявності пухлини. Уповільнена резорбція - при відсутності зачатків постійних зубів Розсмоктування коренів тимчасових зубів необхідно враховувати при лікуванні пульпіту, периодонтиту, видаленні зубів і ортодонтичномулікування. Лікування зубів з резорбованими коренями має свою специфіку. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку зубів у віковому аспекті.

Строки прорізування постійних зубів Час прорізування постійних зубів збігається з періодом випадання тимчасових зубів Прорізування постійних зубів починається з 1- го моляра в 6- літньому віці. В 12-13 рокам всі тимчасові зуби заміняються постійними Велике практичне значення має період росту корінь і формування периодонта. При аналізі рентгенограм постійних зубів доцільно в процесі формування верхівкових відділів кореня виділяти 2 стадії - першу (несформованої верхівки) і другу (незакритої верхівки) Анатомо-фізіологічні особливості розвитку зубів у віковому аспекті.

Строки формування і прорізування постійних зубів Зуб Строки закладки фолікула Початок мінералі- зації Закінчення формування емалі, рік Строки прорізування, рік Строки формування коренів, рік 1-й 8-й місяць внутріш-ньоутробного развитку 6-й місяць 4-5 6-8-й 10-й 2-й Те ж 9-й 4-5 8-9-й 10-й 3-й Те ж 6-й 6-7 10-11-й 13-й 4-й 2 роки 2,5 м-ця 5-6 9-10-й 12-й

Строки формування і прорізування постійних зубів Зуб Строки закладки фолікула Початок мінералі- зації Закінчення формування емалі, рік Строки прорізування, рік Строки формування коренів, рік 5-й 3 роки 6-й місяць 6-7 11-12-й 12-й 6-й 5-й місяць внутрішньоутробного розвитку 9-й місяць внутрішньоутробного розвитку 2-3 6-й 10-й 7-й 3 роки 3.5 роки 7-8 12-13-й 15-й 8-й 5 років 8-й рік Після 18-20 Різні Не обмежені

Розвиток тимчасових і постійних зубів. Розрізняють тимчасовий, змінний і постійний п р и к у с Тимчасовий прикус представлений 20 зубами, які відрізняються від постійних розміром, формою та кольором Змінний прикус характеризується наявністю одночасно тимчасових і постійних зубів Постійний прикус включає 32 зуба

Анатомічні особливості тимчасових зубів У тимчасовому прикусі - відсутні премоляри Різці тимчасових зубів більш опуклі ніж постійні. На піднебінній поверхні відсутні борозни. Ознаки кута чітко виражені. Коронки різців нижньої щелепи менші, корінь плаский Ікла - на верхній щелепі коротше постійного і мають опуклі поверхні. На ріжучому краї гострий зубець і на піднебінній поверхні - виражені горбки. Корінь округлої форми з вигнутою верхівкою

Перші моляри на верхній щелепі - коронки мають опуклі форми і коротше постійних. На жувальній поверхні є 2 бугри. На верхній щелепі 1- й моляр має 3 широко розбіжні корені із широкими верхівковими отворами. На нижній щелепі моляр має 4 бугри на жувальній поверхні, має 2 сильно розбіжні корені Другі моляри - на верхній щелепі характерна косокутна форма коронки та виражена емалева складка. На нижній щелепі - на жувальній поверхні 5 горбків: 3 - по щічному краю, а 2 - по язичному. Анатомічні особливості тимчасових зубів

Центральні різці верхньої щелепи більше бічних. Вестибулярна поверхня опукла, язична поверхня має трикутну форму, серединна і бічна стінки опуклі трикутної форми. Добре виражені ознаки кривизни і кута. Корінь відхилений у заднєбоковом напрямку. Бічні різці верхньої щелепи - вестибулярна поверхня опукла, язична - вгнута і має вигляд трикутника. Корінь здавлений з боків і на розрізі овальної форми. Добре виражені ознаки кривизни і кута. Анатомічні особливості постійних зубів

Різці нижньої щелепи значно менше різців верхньої щелепи. Коронки витягнуті у вертикальному напрямку, губна поверхня різко опукла, язична - вознута у вертикальному напрямку. Приналежність їх до тієї або іншої сторони визначається по борозенці на корені, що проявляється на латеральній поверхні. Бічні різці верхньої щелепи - вестибулярна поверхня опукла, язична - вгнута і має вигляд трикутника. Корінь здавлений з боків і на розрізі овальної форми. Добре виражені ознаки кривизни та кута. Анатомічні особливості постійних зубів

Ікла верхньої щелепи мають конусоподібну форму і є найбільш розвиненими. Ріжучий край складається із двох збіжних під кутом відрізків, утворюючи бугор. Губна поверхня опукла і розділена нерізко вираженим валиком.Язична поверхня опукла і розділена валиком на 2 фасетки. Корінь добре розвинений, конусоподібної форми, стислий з боків. Ікла нижньої щелепи - трохи менше, але за формою мало відрізняються. Анатомічні особливості постійних зубів

Перший премоляр верхньої щелепи - коронка прямокутної форми, язична поверхня менше щічної. Щічна поверхня опукла, переходить у бічні, утворюючи закруглені кути. На жувальній поверхні 2 бугри, між якими розташовується фісура. Корінь сплощений у передньо-задньому напрямку.У верхівки кореня- розщеплення на 2 самостійних корені - щічний і язичний. Другий премоляр верхньої щелепи - трохи меншого розміру. На жувальній поверхні 2 бугри однакової величини. Корінь один, має конусоподібну, сплощену форму. Анатомічні особливості постійних зубів

Перший премоляр нижньої щелепи менше, ніж премоляри на верхній щелепі. Коронка округлої форми, на жувальній поверхні 2 бугри - щічний більше язичного. Корінь овальної форми. Другий премоляр нижньої щелепи за розмірами більшвй за перший. На жувальній поверхні 2 однакових добре розвинених бугри. Корінь конусоподібної форми, добре розвинений, має 2 канали Анатомічні особливості постійних зубів

Перший моляр верхньої щелепи на жувальній поверхні має 4 бугри, відділених один від одного борозенками. Щічні бугри мають конічну форму, язичні - закруглені. Передні бугри завжди більше задніх.На передньоязиковому бугрі є аномальний (додатковий) горбок. Зуб має 3 корені: піднебінний (конусоподібний) і 2 - щічних (передній і задній).Коріння сплощені в передньозадньому напрямку Другий моляр верхньої щелепи Зустрічаються 4 варіанта:1- коронка схожа на коронку 1- го моляра, 2- коронка має форму ромба, 3- жувальна поверхня має 3 бугри (злиття передньоязикового і заднещічного бугрів), 4- коронка трикутної форми і має 3 бугри- язичний і 2 щічних. Зуб має 3 корені. Анатомічні особливості постійних зубів

Третій моляр верхньої щелепи частіше має 3 бугри, але іноді 5-6, рідше -4.Має 3 канали: язичний (широкий) і 2 щічних Перший моляр нижньої щелепи - найбільший із групи молярів на нижній щелепі. На жувальній поверхні 5 бугрів: 3 щічних і 2 язичних. Коронка зуба нахилена убік порожнини рота. Зуб має 2 корені - передній і задній, вони спрощені. Анатомічні особливості постійних зубів

Другий моляр нижньої щелепи менше першого. Відмінність у тім, що на жувальній поверхні 4 однакових бугри. Добре виражені ознаки кореня. Третій моляр нижньої щелепи - може бути різної форми. На жувальній поверхні 4 бугри, має 2 корені. У передньому корені 2 канали, у задньому -1 широкий канал. Анатомічні особливості постійних зубів

Особливості будови тимчасових і постійних зубів у дітей, які мають значення в клініці Неповна мінералізація зубів, особливо тимчасових Значно більш тонка емаль (0,5-0,8 мм) і дентин (1-1,7 мм) тимчасових зубів Більша виразність органічної матриці емалі Виразність конфігурації рогів пульповой камери, чим створюється ще більша виразність стоншення емалі і дентину в цих ділянках

У дентині більш широкі канальці, по яких каріозний процес поширюється значно швидше У тимчасових зубах слабкіше виражена здатність пульпи утворювати замісний дентин Емаль зуба в пришійковій ділянці зуба мінералізується в останню чергу (що спричиняє розвиток циркулярного карієсу) Особливості будови тимчасових і постійних зубів у дітей, які мають значення в клініці

Будова і розмір фісур мають індивідуальні особливості. Будова воронкоподібне, конусоподібна, каплеподібна, поліпоподібна, з декількома рогами Розміри: глибина - від 0,25 мм до 3 мм; ширина в області дна від 0,1 до 1,2мм, а в області гирл - 0,006 - 1,5 мм Особливості будови тимчасових і постійних зубів у дітей, які мають значення в клініці

Причини, що впливають на формування і мінералізацію твердих тканин зубів в антенатальному періоді. Генетична схильність до порушення структури зубів 2. Недостатнє надходження в організм матері мінеральних елементів 3. Захворювання матері (системні, інфекційні), що приводять до "збою" процесу формування і мінералізації зубів.

Причини, що впливають на формування і мінералізацію твердих тканин зубів у дитячому віці. 1. Генетична схильність до порушення структури зубів 2. Дефіцит фтору в питній воді і їжі 3. Незбалансоване харчування 4. Зниження захисних механізмів організму, як на місцевому, так і на загальному рівні 5. Недостатня функціональна активність слинних залоз (зниження мінералізуючого потенціалу ротової рідини)

Хімічний склад зуба Емаль Дентин (меньш обизвествлен) Цемент Вода- 2-3,8% Органичні речовини - 1,2-2% Неорганичні речовини - інше Вода –6-10%, Органичні речовини - 17,1-20% Неорганичні речовини -інше Вода – 30 -32%. Органичні речовини - 20-22%. Неорганичні речовини - інше

Ламеллы и эмалевые пучки в поляризационном микроскопе Спиралеобразный ход призм

Емаль зуба Неорганічні речовини Кальцій - 37,8% Фосфор -17,7%, Магній -0,45%, Фтор - від слідів до 1%. Мінеральні речовини представлені у вигляді з'єднань - апатитів з перевагою гидроксіапатитів (до 75%). Інші апатити перебувають у наступному співвідношенні: карбонатапатит - 19%, хлорапатит -4,4%, фторапатит -0,66%, карбонат кальцію 1,33%, вуглекислий магній - 1,6%. Найбільше мінералізованим є поверхневий шар емалі. Зміст в ньому кальцію та фосфору значно вище.

Емаль зуба У різні вікові періоди після прорізування зуба спостерігається нерівномірний розподіл хімічних елементів у різних прошарках емалі. В 12-13 років найбільша кількість мінералів у поверхневому шарі емалі, найменша - області емалево-дентинного кордону.

Схема взаимодействия белка эмали с кальцием и образования трезмерной матрицы эмали: А – связь белка с гидроксиапатитом через кальциевый мостик; Б – связь белка через Са гидроксиапатита.

Функциональная модель строения эмали: 1-ЭДТА, НСІ-нерастворимый белок; 2-Са – связывающий белок; 3-ионы кальция; 4-фосфолипиды; 5-гидроксиапатит.

Распределение зон (А,В,С,Д,Е,F) в кариозном участке эмали Распределение зон (1,2,3,4,5) в кариозном участке эмали

Подповерхностная деминерализация на микрорентгенограме шлифа зуба Ранняя стадия деминерализации эмали при кариесе в стадии пятна размером менее 2 мм2 Конусообразная деминерализация эмали при кариесе в стадии пятна размером 3 мм2 (а) и 4 мм2 (Б)

Процесс кислотообразования на поверхности эмали при взаимодействии кариесогенных бактерий с углеводами (по Ch. Moutoun, 1993)

Дентин Неорганічні речовини Твердість дентину набагато нижче емалі. Основний мінерал - гідроксиапатит На 2- м місці карбонат кальцію і фторид кальцію. Набагато менше інших з'єднань.

Дентин Органічні речовини (майже 20% від всієї маси) Білки Жири Полісахариди Цитрати Амінокислотний склад білків типовий для колагена: великий вміст гліцину, проліну, оксипроліну і відсутність сірковмісних амінокислот.

Особливості структури і фізіології зуба 1.     Високий ступінь мінералізації. 2.     Проникність емалі для неорганічних і органічних речовин і здатність до мінералізації, демінералізації і ремінералізації Ці моменти важливі для розуміння механізмів виникнення карієсу і забезпечення заходів щодо профілактики патології твердих тканин зуба.

Мінералізація - проникнення в емаль мінеральних компонентів у процесі ентогенеза зубів До прорізування це заміщення органічних структур кристалами гидроксиапатитів у процесі дозрівання матриці кості або емалі зубів Після прорізування це заповнення вакансій у кристалічних гратах гідроксіапатита кальцієм і фосфатами Развиток зуба

Демінералізація - активний - "вихід" основних мінеральних компонентів- кальцію і фосфору - із кристалічних структур зубів під впливом несприятливого впливу зовнішніх факторів (ендогенних і екзогенних), що приводить до  зниження резистентності емалі і збільшення її проникності Карієс зубів

Ремінералізація - заповнення порожніх осередків кристалічних структур кості і зубів, що утворилися внаслідок патологічного "виходу" мінеральних компонентів - кальцію і фосфору. У ремінерализації беруть участь кальцій, фосфати, фтор. Пов'язана з активним насиченням емалі мінералами при проведенні шточної мінералізації Профілактика карієсу

Проникність емалі Одним з найважливіших моментів фізіології зуба є проникність тканин зуба - здатність пропускати речовини через емалевий кордон у двох напрямках: у зуб і із зуба. Якщо в емаль зуба з зовні надходять мінеральні компоненти з наступним розподілом їх між клітиною і середовищем, то це позитивна сторона проникності за рахунок якої здійснюється 2 головних акти -мінералізація і ремінералізація.

У розвитку карієсу порушення проникності є одним із провідних механізмів В емаль зуба постійно надходять речовини. Визначені 2 шляхи: зі слини і з пульпи. На рівень проникності емалі впливають різні фактори: вік, кислотність ротової рідини, почавшийся каріозний процес. Проникність емалі

На проникність емалі активно впливає слина (ротова рідина) і залежить це від її складу і властивостей (насиченість мінералами, рН і ін.). В емаль зуба здатні проникати багато речовин органічного і неорганічного походження, як у вигляді іонів, так і у вигляді малекул. Емаль зуба може бути проникна і для високомолекулярних з'єднань. Це вказує на можливість проникнення мікроорганізмів через емаль із наступним впливом на розвиток каріозного процесу. Проникність емалі

Найбільший інтерес відносно впливу на проникність представляє вивчення механізму надходження в емаль кальцію, фосфатів і фтору. Одним з головних механізмів надходження мінеральних компонентів у зуб є різниця в осмотичному тиску, що на поверхні вище, ніж в емалевій рідині. Іони, що проникли, здатні включатися в кристалічні ґрати емалі, тим самим зміцнюючи її і підвищуючи резистентність до несприятливих зовнішніх впливів. Для кальцію і фосфатів характерно дифузійне проникнення та розподіл по всій глибині емалі. Фтор локалізується в поверхневих шарах емалі. Проникність емалі

Мінералізація зубів Мінералізація зубів починається ще до прорізування їх і потім триває все життя, і означає заміщення води і органічних сполук кристалами гідроксіапатитів. Молочні та постійні зуби, що прорізуються, мінералізовані тільки на половину - порожні осередки ГАП- мінералізація ще триває довго за рахунок мінеральних компонентів з поза. Інтенсивна мінералізація тканин зуба триває перші три роки після прорізування, потім темпи мінералізації можуть змінюватися залежно від різних ендо- і екзогенних факторів. Зміст мінеральних компонентів в емалі в міру дорослішання збільшується й до 18 років емаль зуба вважається зрілою, тобто в гідроксіапатиті всі осередки заповнені мінералами.

Для емалі зрілого зуба характерна більша щільність кристалічних ґрат, велика кількість фторапатитних кристалів, які менш розчинні в кислотах ніж гідроксіапатити. Однак навіть після того, як зуби досягли стану "зрілості" з погляду змісту в них мінеральних компонентів, процеси мінералізації і демінералізації тривають. І від того, які процеси починають переважати, залежить стан зубів. Превалювання процесів демінералізації характерно не тільки під час розвитку каріозного процесу, але і у так звані "критичні" періоди розвитку зуба, обумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Мінералізація зубів

Основна частина мінеральних компонентів попадає в емаль зубів, що прорізуються, зі слини. Основними мінеральними компонентами, що беруть участь у мінералізації є кальцій і фосфор. Головною умовою, при якій здійснюється процес мінералізації, є перенасичення слини іонами кальцію та фосфатами У середньому кількість кальцію в слині становить 0.04-0,08 г/л, у карієсрезистентних осіб зміст його в середньому 0,0459г/л Кількість неорганічного фосфору в слині коливається від 0,06 до 0,24 г/л. У карієсрезистентних людей - у середньому скадає 0,19 г/л Мінералізація зубів

Висока варіабельність змісту кальцію і фосфору в слині відбивається на процесах мінералізації. Позитивний баланс здійснюється при постійному надлишковому вмісту кальцію та фосфору в слині напротязі доби. Останнє дуже важливо для підтримки гомеостазу зубних тканин і здійснення фізико-хімічного oбміну в емалі. Порушення мінерального обміну в порожнині рота дітей сприяє розвитку карієсу і обумовлено різними причинами. Спостереження показують, що у дітей з активним каріозним процесом відзначається зниження швидкості слиновиділення, зниження рН і буферних властивостей слини. Мінералізація зубів

Схема диминерализации и реминерализации эмали зубов в начальной стадии кариеса.

Резистентність емалі Резистентність емалі зубів - здатність чинити опору каріозному ураженню і залежить від кислотостійкості емалі По індивідуальними показниками захворюваності карієсом дітей можна розділити на карієсрезистентних і карієссприйнятливих. Карієсрезистентність залежить від ступеня мінералізації емалі і обумовлена: - генетичною стійкістю - мінералізуючою функцією ротової рідини - гігієнічним станом порожнини рота - загальною резистентністю організму

Генетична стійкість - передана від батьків "повноцінність" гідроксиапатитів емалі Мінералізуюча функція ротової рідини - перенасиченість слини іонами кальцію і фосфатами Гігієнічний стан порожнини рота - постійне видалення зубного нальоту виключає кислоторозчинюючу дія мікроорганізмів на емаль Загальна і місцева резистентність (імунітет) - забезпечує збереження оптимального мікробіоценозу ротової порожнини з перевагою сапрофітної мікрофлори Резистентність емалі

Початкові етапи каріозного процесу в емалі пов'язані з її демінералізацією Демінералізація є результатом впливу на поверхню зуба органічних кислот, які продукують мікроби зубної бляшки, з наступним розчиненням емалі і підвищенням її проникності Однак демінералізуючя дія кислот на зубні тканини є вже заключним етапом результативного впливу цілого ряду карієсогенних факторів і захисних механізмів порожнини рота. Резистентність емалі

Вплив на процеси формування, мінералізації і дозрівання емалі з метою профілактики карієсу Апатити є найпоширенішою формою мінеральної фази твердих тканин тварин і людини. Склад апатитів "мінералізованих" тканин, як у нормі, так і при наявності патології може коливатися в досить значних межах. Головний апатит зуба - гідроксиапатит. Склад "ідеального" гидроксиапатита зуба відповідає формулі Са10(РО4)6(ВІН)2, тобто ГАП містить 10 молекул кальцію з молярним співвідношенням Са/Р, рівним 1,67. Однак у природі зустрічаються гідроксиапатити з відношенням Са/Р від 1,33 до 2,0.

Причин такого явища може бути декілька: Одна із причин - заміщення в молекулі гидроксиапатита Са на Сr, Ba, Mg, фтор або інший елемент із близькими властивостями (ізоморфне заміщення). Перші 3 елементи - знижують резистентність кристалів емалі; включення фтору- підвищує Звичайно катіони (Mg+, K+, Na+) витісняють кальцій, багатовалентні іони (карбонат, цитрат) - фосфат, а фтор - гідроксил. . Вплив на процеси формування, мінералізації і дозрівання емалі з метою профілактики карієсу

Важливе практичне значення має реакція ізоморфного заміщення гідроксилу фтором, що часто відбувається в гідроксиапатитах Са10(РО4)6(ОН)2+F Са10(РО4)6F(ОН)+(ОН). У результаті цієї реакції з гидроксиапатита утвориться гідроксифторапатит. Це з'єднання має значно більшу резистентність до розчинення ніж гидроксиапатит. Фторапатит існує в зубах у природному виді, однак частіше утворюється за рахунок ізоморфного заміщення( гідроксилу), а також шляхом заповнення вакансій у кристалах. Вплив на процеси формування, мінералізації і дозрівання емалі з метою профілактики карієсу

Фтор ніколи не витісняє кальцій з ГАП! Однак при великій концентрації фторидів процес йде аналогічно розкладанню подвійної солі з утворенням токсичного з'єднання СаF2 і вивільненням іонів фосфату. 20 NaF + Са10(РО4)6(ОН)2 →Са F 2+ 6 Na3РО4 + 2 NaОН   (флюороз) . Вплив на процеси формування, мінералізації і дозрівання емалі з метою профілактики карієсу

Іншою причиною зміни складу гидроксиапатиту є наявність вакантних місць у кристалічних ґратах гідроксиапатитів Суть цього явища полягає в наявності вільного місця у вузлі кристалічних ґрат, що повинен займати один з іонів. Сталість співвідношення Са/Р у емалі в усі строки після прорізування зуба свідчить про високу кореляційну залежність між процесами накопичування цією тканиною кальцію і фосфору. Вплив на процеси формування, мінералізації і дозрівання емалі з метою профілактики карієсу

Структура мицеллы слюны

Строение мицеллы при повышении концентрации электролитных компонентов