Презентація на тему:
Раціональне застосування ліків у психіатрії. Роль психотропних засобів у комплексному лікуванні внутрішніх хвороб.

Раціональне застосування ліків у психіатрії. Роль психотропних засобів у комплексному лікуванні внутрішніх хвороб.

Психотропні лікарські засоби увійшли до практичної медицини більше, ніж 30 років тому. До лікарських засобів цієї групи відносять різні за хімічною будовою і механізмом дії препарати. Їх об'єднує нормалізуючий вплив на психічні функції і поведінку людини. Психотропні лікарські засоби компенсують психовегетативні порушення, сприяють нормалізації нейроендокрінних аномалій, мають гіпотензивний, антиаритмічний, протиблювотний, антигістамінний і протисудомний ефекти.

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ Седативні засоби Транквілізатори (анксіолітики) Нейролептики (антипсихотичні) Антидепресанти Нормотимічні препарати (препарати літію) Ноотропні засоби Засоби, що стимулюють ЦНС

Нейролептики - мають сильний психоседативний ефект і застосовуються, головним чином, при психозах; Транквілізатори - помірна і легка психоседативна дія, використовуються в основному при неврозах, з проявами психічної напруги і страху. Броміди, валеріана і барбітурати мають легку седативну дію і ефективні при астеноневротичних реакціях і порушенні сну.

СЕДАТИВНІ ПРЕПАРАТИ Діють заспокійливо на ЦНС, посилюючи процеси гальмування або ослаблюючи процес збудження: броміди, препарати валеріани, альдегіди (хлоралгідрат), бромкарбаміди, барбітурати

СЕДАТИВНІ ПРЕПАРАТИ Розрізняють седативні препарати з переважно психотропною дією (нейролептики, транквілізатори) і седативні лікарські засоби з переважно органотропною дією (броміди, препарати валеріани, хлоралгідрат, барбітурати в малих дозах).

СЕДАТИВНІ ПРЕПАРАТИ Перевагою седативних засобів є те, що вони не спричинюють міорелаксації, сонливості, фізичної та психологічної залежності, у зв'язку з чим їх можна застосовувати в амбулаторних умовах.

ЗАСТОСУВАННЯ СЕДАТИВНИХ ЗАСОБІВ Неврози Неврастенія Істерія Підвищена дратівливість Безсоння Початкові стадії гіпертонічної хвороби

Броміди Малі дози брому посилюють процес гальмування, не знижуючи процеси збудження. Броміди можуть відновлювати рівновагу між процесами збудження та гальмування. Важливою перевагою заспокійливої дії малих доз бромідів, яка відрізняє їх від багатьох наркотичних речовин, є відсутність попереднього збудження. Великі дози брому значно підвищують силу процесу галь мування в корі головного мозку.

Броміди Показання. Препарати брому застосовують при неврозах (неврастенії, істерії) та неврозоподібних станах, які супроводжу ються підвищеною дратівливістю, безсонням, що виникають на фоні будь-якої соматичної патології, у тому числі на початкових стадіях гіпертонічної хвороби, при гіпертиреозі, захворюваннях травного тракту. Броміди використовують також при епілепсії та інших судомних станах, в основі яких лежить підвищена збудливість рухових зон кори головного мозку (спазмофілія, істеричні судоми, коклюш, хореїчні гіперкінези). Протипоказання. Виражений загальний атеросклероз, астенія, кахексія, зневоднення організму, ХНН, діарея, блювання, анемія, судомні стани внаслідок отруєння стрихніном, правець.

Натрію бромід. Менше, ніж інші броміди, подразнює слизову оболонку шлунка. Призначають усередину (до їди) в розчинах (мікстурах), таблетках; уводять також внутрішньовенно. Середні дози: для дорослих— від 0,1 до 1 г на 1 приймання З рази на добу. Для лікування епілепсії дорослим призначають 1—2 г на до бу, підвищуючи дозу через кожний тиждень на 1-2 г до добової дози 6—8г. Форма випуску. Порошок, таблетки по 0,5 г; 3 % розчин. Для застосування в дитячій практиці випускається розчин натрію броміду (1 %; 2 %; 3 %) з фруктовим сиропом.

Калію бромід. Призначають лише всередину в тих самих дозах, що й натрію бромід. У вену не вводять через можливу пригнічу ючу дію іонів калію на збудливість та провідність міокарда. Форма випуску. Порошок і таблетки по 0,5 г; розчини (1 %; 2 %; 3 %) з фруктовим сиропом для застосування в дитячій практиці.

Бромкамфора. Діє заспокійливо, покращує серцеву діяльність, застосовується при неврастенічних станах з ознаками дратівли вості, вегетативно-судинній дистонії. Призначають усередину піс ля Їди по 0,15—0,5 г2—3 рази на добу. Доза та частота приймання залежать від функціонального стану та маси тіла пацієнта.

Взаємодія з іншими ліками Броміди потенціюють дію наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, спазмолітичних, нейролептичних, антигістамінних препаратів. Терапевтичний ефект бромідів посилюється при одночасному обмеженні споживання харчової солі (якщо хворий перебуває на безсольовій дієті, то доза 3 г діє, як доза 6 г). Броміди часто комбінують з іншими седативними засобами, натрію бромід входить до складу мікстури Бехтерева.

Бромізм): . При тривалому застосуванні бромідів може виникнути отруєння (бромізм): шкірний висип, кашель, нежить, нудота, блювання, кон'юнктивіт, загальна в'ялість, ослаблення пам'яті, погіршення зору. При дуже великих дозах можуть наставати явища гострого отруєння ~ бромове сп'яніння та симптоми подразнення нирок (гематурія тощо). При бромізмі слід припинити приймання бромідів, в організм хворого ввести велику кількість натрію хлориду (10—20 г на добу) в поєднанні з великою кількістю води (кілька літрів надобу). Необхідно домагатися регулярного випорожнення кишеч нику, часто мити шкіру.

Препарати магнію . Іони магнію сприяють посиленню гальмівних процесів у ЦНС і тому чинять седативну дію при синдромі м'язової гіперактивності, вегетативно-судинній дистонії, артеріальній гіпертензії, посттравматичній енцефалопатії, тривалих цефалгіях. Магнію сульфат - вводять внутрішньом'язово 5—10—20 мл 25 % розчину.

Препарати валеріани Посилюють процеси гальмування в ЦНС, зменшують її рефлекторну збудливість. Мають також спазмолітичні властивості. Дія реалізується через рецептори ротової порожнини. Показання. Неврастенія, безсоння, вегетативна дистонія з перманентним та пароксизмальним типом перебігу, спазми травного тракту. Протипоказання. Індивідуальна непереносність.

Препарати валеріани Настій валеріани. Дорослим призначають по 1—2 столові ложки (із розрахунку 6—10 г та більше коренів на 180—200 мл води); Настоянка валеріани. Призначають всередину дорослим по 20—30 крапель на 1 приймання 3—4 рази на добу; Екстракт валеріани густий. Призначають по 1—2 таблетки на 1 приймання 2—3 рази на добу. Випускається в таблетках по 0,02 г. Корвалол. Комбінований препарат, який містить етиловий ефір сс-бромізовалеріановоЇ кислоти (2 %), фенобарбітал (1,82 %), олію м'яти перцевої (0,14 %), суміш спирту етилового 96 % та дистильованої води до 100 %. За складом та дією аналогічний до препарату «Валокордин». Призначають всередину до їди по 15—30 крапель 2—3 рази на добу; найвища разова доза — 40—45 крапель.

Препарати валеріани Взаємодія з іншими ліками. Препарати валеріани потенціюють дію снодійних, протисудомних лікарських засобів, нейролептиків, транквілізаторів, наркотичних та ненаркотичних анальгетиків. Побічні ефекти. Застосування препаратів валеріани може супроводжуватися сонливістю, загальною слабкістю та легким запамороченням, при зменшенні дози або перериванні приймання ці явища минають.

Комбіновані препарати рослинного походження із седативним ефектом Ново-пасит, пасит. Містить валеріану, шишки хмелю, глід, звіробій, пасифлору, бузину чорну, мелісу, корені солодцю. Всі інгредієнти беруться в рівній кількості до утворення 100—300 мг екстракту на 100 мл спиртового розчину. Приймають усередину по 1 чайній ложці 3 рази на добу за півгодини до їди або по 1 таблетці 2—3 рази на добу. Персен. В 1 драже препарату міститься 50 мг екстракту валеріани, 25 мг м'яти перцевої, 25 мг м'яти лимонної. Приймають усередину після їди по 1 драже 3—4 рази на добу або по 1 капсулі 2 рази на добу.

Транквілізатори Особливу групу психотропних засобів утворюють транквілізатори або анксіолітики. Механізм їх дії полягає у взаємодії з бензодіазепіновими рецепторами у лімбічній системі, ретикулярній формації, вестибулярному апараті і спинному мозку. В основі антиневротичної дії транквілізаторів лежить їх здатність знімати психоемоційну напругу, стан тривоги, страху, неспокою.

Транквілізатори Виділяють препарати з переважною седативною дією (лоразепам, феназепам, еленіум, мепробамат, скутаміл, амізіл); так звані “денні” транквілізатори (тазепам, транксен, медазепам, мебікар) і препарати без виражених седативних властивостей, що мають стимулюючу дію (тріоксазин, грандаксин, атаракс).

Властивості транквілізаторів Анксіолітичні властивості - усувають почуття тривоги, неспокою, страху, агресивність дратівливість, викликають спокій, байдужість, зменшення рухової активності Гіпнотична (снодійна) дія Міорелаксуюча дія (центрального генезу) Протисудомна дія

Транквілізатори Хлордіазепоксид (еленіум, лібріум) застосовується при невротичнихстанах, що супроводжуються тривогою, збудженням, підвищеною дратівливістю, безсонням, в психіатрії - при шизофренії з неврозоподібною симптоматикою. Дози препарату коливаються від 5 до 40 мг/сут.

Транквілізатори Феназепам застосовують при різних неврозоподібних, психопатичних і психопатоподібних станах з тривогою, страхом, підвищеною дратівливістю і емоційною лабільністю, а також при нав'язливості, фобіях, іпохондріях. Середня добова доза - 0,75-1,5 міліграм.

Транквілізатори Нозепам (тазепам, оксазепам) застосовують при тих же станах, що і хлордіазепоксид і діазепам. Добова доза коливається від 30 до 90 міліграм для дорослих. Мепробамат застосовують при неврозах і неврозоподобних станах, що протікають з дратівливістю, збудженням, тривогою, афектною напруженістю, безсонням. Використовують також при соматогенних психозах. Добова доза для дорослих коливається від 200 до 400 міліграма, хоча при необхідності може бути збільшена до 2 р.

Транквілізатори Медазепам (рудотель, нобріум) - транквілізатор без вираженої снодійної і розслабляючої м'язи дії. Ослабляє тривогу, відчуття внутрішньої напруженості, стимулює автономні функції, що робить його корисним при серцебитті, кардіалгіях, нудоті. Пігулки медазепаму по 10 міліграм приймають 1-2 рази на добу

Транквілізатори Вибір препарату і його дози визначаються характером захворювання, тяжкістю основних клінічних проявів і особливостями дії окремих транквілізаторів. При важких розладах з фобіями, тривожним станом, розладом вегетативної регуляції показано застосування феназепаму, седуксену, еленіуму в максимальній дозі, зокрема парентерально. При помірно виражених порушеннях можливе застосування тих же препаратів, але в середньотерапевтичних дозах або мебікару, інсидону. У легких випадках обмежуються призначенням тазепаму, тріоксазину, рудотеля, мепробамату, оксилідону.

Транквілізатори Транквілізатори строго протипоказані в перші 3 мес вагітності, при важких захворюваннях печінки і нирок, міастенії, у працівників транспорту, диспетчерів. Амізил протипоказаний при глаукомі і аденомі простати. Транквілізатори можна поєднувати з будь-якими препаратами, окрім інгібіторів МАО, проте треба пам'ятати, що вони можуть підсилювати і ослабляти дію інших ліків. Також слід пам'ятати про можливість виникнення синдрому відміни.

Нейролептики Похідні фенотіазину: аміназин, трифтазин, етаперазин, тіоридазин Похідні тіоксантену: хлорпротиксен Похідні бутирофенону: галоперидол, дроперидол Похідні піперазино-дибензодіазепіну: клозапін Похідні індолу: резерпін, сульпірид (еглоніл)

Нейролептики Механізм дії нейролептиків зв'язаний із блокадою допамінергічних рецепторів лімбічної системи. Маючи допаміно-, адрено- і серотонінблокуючу дію, нейролептики перешкоджають передачі нервових імпульсів з лобових доль на нижчерозташовані структури головного мозку. Нейролептики мають протиблювотну дію, пригнічують центр терморегуляції і зменшують активуючу дію ретикулярної формації на спінальні рефлекси. Вони мають потужну антипсихотичну дію, сприяючи виникненню стану психомоторної байдужості, викликають дисфункцію екстрапірамідної системи, зменшуючи або збільшуючи гіперкінези і інші екстрапірамідні порушення, впливають на гіпоталамо-гипофізарну регуляцію ендокринної системи з розвитком ожиріння, аменореї, затримки рідини і т.д.

Нейролептики Нейролептики застосовують при багатьох нервово-психічних і соматичних захворюваннях: гострих психозах, різних видах шизофренії, білій гарячці і інших психічних розладах.

Вплив нейролептиків на психічну діяльність 1. Препарати з психоседативною дією – викликають стан психомоторної байдужості (апатія, зменшення рухової активності, загальмованість емоційно-вольової сфери, зникнення ініціативи) Аміназин, клозапін (лепонекс), хлорпротиксен, галоперидол, дроперидол Особливості використання: психози з явищами різкого збудження Протипоказання: психози із загальмованістю, вялістю, депресією, ступор, апатоабулічний синдром

Вплив нейролептиків на психічну діяльність 2. Препарати, що не мають психоседативної дії (пожвавлюють міміку і рухливість, підвищують моторику, покращують настрій) трифтазин, етаперазин, модитен, мажептил Особливості використання: психози із психомоторною загальмованістю, апато-абулічні стани, ступорозні стани Протипоказання: афективні порушення, манії, психомоторне збудження

Інші властивості та показання до застосування нейролептиків Препарати із психоседативною дією – для потенціювання дії снодійних, наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, засобів для наркозу, місцевих анестетиків, зокрема нейролептаналгезія Протиблювотна дія (усувають блювоту центрального генезу): пухлини мозку, променева та хіміотерапія, кишкова непрохідність, інтоксикація серцевими глікозидами, апоморфіном та іншими ліками Знижують температуру тіла при гіпотермії Знижують артеріальний тиск (альфа-адреноблокуючі властивості – аміназин, дроперидол) – при гіпертензивних кризах, набряку легень

Нейролептики Хлорпромазин (аміназин) - знижує надмірну моторну і психічну активність. У помірних дозах препарат контролює м'язовий спазм. Хлорпромазин може викликати артеріальну гіпотонію в результаті вазоділатації. Він потенціює дію анальгетиків, снодійних, алкоголю, володіє також слабким атропіноподобним, антигістамінним, гангліоблокуючим і хініноподібним ефектом. Препарат використовується при психозах; для потенціювання дії анальгетиків; при вираженій гикавці; нестримному шкірному свербінні. Показанням до застосування є також психомоторне збудження, тривога, страх. Хлорпромазин випускається в ампулах, капсулах, драже, краплях, свічках. При вираженому психомоторному збудженні препарат призначають внутрішньом'язово у 2,5% р-ні по 1,0-2,0 мл.

Нейролептики Етаперазин за антипсихотичною дією перевершує аміназин і застосовується при психозах, резистентних до аміназину. Має виражену протиблювотну властивість і запобігає гикавці. Дозу поступово підвищують від 4-10 мг/добу до 30-80 мг/добу, у резистентних випадках вона може сягати 250-300 мг/добу.

Побічна дія нейролептиків Екстрапірамідні розлади: мязовий гіпертонус, загальна скутість, тремор рук, язика, нижньої щелепи, голови, судомні скорочення мязів, вегетативні кризи Для лікування – циклодол (леводопа протипоказаний) Ортостатичний колапс Затруднення носового дихання, гіпостатична, аспіраційна пневмонія Диспепсичні розлади: анорексія, зміни смаку Біль у животі Закрепи Ураження печінки (холестаз) Гранулоцитопенія (особливо клозапін) Гіперглікемія, дисменорея, галакторея, гіпотиреоз, гінекомастія, імпотенція В аміназину – значна подразнююча дія

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ ЛІТІЮ Профілактика і лікування ендогенних (афективних) психозів: маніакально-депресивного, шизоафективного, органічного афективного Профілактика і лікування афективних порушень у хворих на епілепсію, хронічний алкоголізм, у психопатів

Методика застосування препаратів літію Застосовують всередину Лікувальна концентрація літію в крові 0,6-0,8 ммоль/л (не більше 1,5-1,6 ммоль/л) Ефект розвивається через декілька днів – через 5-6 місяців Мала широта терапевтичної дії (лікування препаратами літію потребує від лікаря такої ж уважності, як лікування інсуліном)

НоотропнІ препарати - метаболічні речовини, які застосовуються для лікування церебральної недостатності,

Ноотропні препарати За структурою і характером дії ноотропні препарати подібні до гама-аміномасляної кислоти (ГАМК), і тому їх називають ГАМК-ергічннми препаратами. ГАМК є ендогенним гальмуючим медіатором і бере участь в обмінних процесах головного мозку. Всі ноотропи поліпшують енергетичний і пластичний обмін у ЦНС: активізують утилізацію глюкози мозком, синтез макроергічних речовин, РНК, білків та фосфоліпідів мембран

Нейрометаболічні церебропротектори Похідні піролідону – пірацетам (ноотропіл) Похідні ГАМК – аміналон, натрію оксибутират Нейропептиди – мелатонін, синактен-депо Цереброваскулярні засоби – серміон (ніцерголін), кавінтон (вінпоцетин), стугерон (цинаризин), пентоксифілін (трентал), ксантинолу нікотинат (агапурин) Похідні піридоксину – піритинол (енцефабол) Антиоксиданти – мексидол, токоферолу ацетат Інші – церебролізин, актовегін, солкосерил, препарати з рослин

Ноотропні препарати покращують мозковий кровообіг Підвищують стійкість мозку до гіпоксії та агресивних впливів Усувають порушення пам'яті, активують інтелектуальні та пізнавальні функції, стимулюють процеси навчання . Активують відновлювальні процеси в мозку після черепно-мозкової травми, інсульту, нейроінтоксикації . Мають стрес-протективну , потенціюючу , психостимулюючу, транквілізуючу (седативну), протисудомну, проти- паркінсонічну та антидискінетичну дії .

Показання до застосування Черепно-мозкові травми. Інсульт, хронічні церебросудинні порушення, атеросклероз . Розумова відсталість у дітей, погіршення пам'яті . Депресивні стани . Старече слабоумство . Абстиненція, отруєння алкоголем. Мігрень (піридитол), хвороба Мен'єра, заїкання, тики у дітей (фенІбут). Профілактика захитування . Астенія . Неврози та неврозоподібні стани . Епілепсія , паркінсонізм у випадку, коли він викликаний ліками .

Пірацетам (ноотропіл)

Церебролізин

Цинаризин (стугерон)

Побічні ефекти При застосуванні пірацетаму іноді виникають явища збудження, диспепсичні розлади; у хворих похилого віку Іноді спостерігається загострення коронарної недостатності. Гама-аміномасляна кислота звичайно добре переноситься, але іноді можливі диспепсичні явища, порушення сну, відчуття жару, коливання АТ. При швидкому внутрішньовенному введенні натрію оксибутирату можливе рухове збудження, судоми кінцівок та язика. При перших прийманнях фенібуту або при передозуванні може спостерігатися сонливість. При застосуванні піридитолу можливий головний біль, безсоння, Дратівливість, у дітей - психомоторне збудження, порушення сну.

Протипоказання Застосування пірацетаму протипоказане при гострій венозній недостатності у дітей з діабетом. Препарат не рекомендується призначати дітям до 1 року, протипоказаний вагітним, при гострій нирковій недостатності. Натрію оксибутират протипоказаний при вагітності з гіпертензивним синдромом, гіпокалІємії, міастенії. У зв'язку з седативним ефектом не слід призначати його при неврозах, глаукомі, в денні години особам, робота яких потребує швидкої фізичної та психічної реакції. Піридитол не треба призначати при вираженому психомоторному збудженні, епілепсії, підвищеній судомній готовності. Лікамілон - при гострих і хронічних захворюваннях нирок.

Адаптогени Препарати Женьшеню, Лимоннику, Заманихи, Родіоли, Елеутерококу, Левзеї, Ехінацеї Апілак, прополіс, мумійо, гепарин, дібазол

АДАПТОГЕНИ Підвищують загальну опірність організму до несприятливих факторів Стимулююча дія Антистресорна дія Анаболічна дія

Побічні ефекти адаптогенів підвищення АТ порушення сну при призначенні у вечірні години, надмірне збудження психічна залежність

Антидепресанти Антидепресанти об'єднують велику групу ліків, основною властивістю яких є усунення депресивного стану. До антидепресантів відносять інгібітори МАО: похідні (індопан і т.д.) гідразинів (іпразид, ніаламід) і негідразинів, 4- і 3-циклічні з'єднання (міансерин, іміпрамін, амітріптілін, азафен, піразидол), вторинні аміни (дезипрамін). Виділяють також групу антидепресантів II покоління (номіфензил, тразадон і т.д.) і препарати літію.

АНТИДЕПРЕСАНТИ Засоби, які пригнічують нейрональне захоплення моноамінів Неселективної дії (блокують захоплення норадреналіну та серотоніну): імізин, амітриптилін Селективної дії: а) гетероциклічні сполуки (блокують нейрональне захоплення норадреналіну): амоксапін, мапротилін (людіоміл); б) селективні блокатори нейронального захоплення серотоніну: флуоксетин (прозак, фрамекс), сертралін (золофт), пароксетин (рексетин) Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО) Неселективні (блокують МАО-А і МАО-В): а) необоротної дії – ніаламід; б) оборотної дії – трансамін Селективні ІМАО (блокують МАО-А): моклобемід, піразидол

Застосування антидепресантів Шизофренія, МДП Атеросклероз головного мозку Реактивні депресії Паркінсонізм Органічні захворювання ЦНС Онкохворі Загально-соматичні захворювання

Антидепресанти Загальною властивістю всіх антидепресантів є тимолептична дія: вплив на афектну сферу з поліпшенням настрою і загального психічного стану.

Психотропна дія антидепресантів Засоби з психоседативною дією: Амітриптилін, мапротилін, азафен, флувоксамін 2. Засоби з психостимулюючою дією Імізин, ніаламід, флуоксетин 3. Засоби з регулюючим впливом Піразидол

Антидепресанти Меліпрамін (імізин, антидепрін, іміпрамін) відноситься до сильних антидепресантів з супутньою стимулюючою дією. Призначають його всередину в дозі 75-100 мг/добу з поступовим збільшенням її до 200-250 мг/добу. Амітріптілін (тріптізол) призначають починаючи з 50-75 мг/добу.

Принципи дозування антидепресантів При ендогенній депресії – чим вона глибша, тим більші дози, темп їх нарощування і тривалість лікування Поступове нарощення дози до отримання ефекту, призначення ефективної дози протягом 4-6 тиж – 3-6 міс, поступове зниження дози (протягом 5-6 тиж) Ефект може зявитись лише через 7-14 днів від початку терапії (треба враховувати у пацієнтів, які схильні до суіцидів) При швидкій відміні може розвиватись синдром відміни

Побічна дія антидепресантів М-холіноблокуюча дія: сухість у роті, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення акомодації, закреп, затримка сечі (важливо при аденомі простати !), тремор, галюцинації, сплутаність свідомості, збудження Альфа-адреноблокуюча, папавериноподібна дія: різка гіпотензія, ортостатичний колапс (особливо при комбінації амітриптиліну з клофеліном), для корекції яких не можна використовувати адреноміметики (треба збільшувати ОЦК, підняти ноги догори)

Побічна дія антидепресантів Загострення перебігу епілепсії Кардіотоксична дія (раптова смерть), трициклічні антидепресанти підсилюють аритмогенну активність наркозних препаратів, антигістамінних та ін. Абсолютно протипоказане комбінування трициклічних антидепресантів та ІМАО: небезпека розвитку гіпертензивного кризу, судом, різкого збудження, тахікардії, серцевих аритмій, підвищення температури

Абсолютно протипоказане застосування адрено(симпато)міметиків при лікуванні антидепресантами Навіть невеликі дози адреноміметичних (симпатоміметичних) речовин у такого пацієнта провокують гіпертензивний криз У краплях для носа при риніті При додаванні декількох крапель до розчинів місцевоанестезуючих засобів При застосуванні препаратів, що містять псевдоефедрин