Презентація на тему:
Поняття про Раціональне застосування ліків у неврології

Раціональне застосування ліків у неврології

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ТА СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИТЕМИ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ ЗАПАМОРОЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ВНУТРІЧЕРЕПНОГО ТИСКУ І ГІДРОЦЕФАЛІЯ ДЕМЕНЦІЯ ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ. КОМА

ГОЛОВНИЙ БІЛЬ Розвиток гострого болю пов’язаний з больовими подразненнями поверхневих та глибоких тканин і внутрішніх органів чи порушенням функції гладкої мускулатури внутрішніх органів без пошкодження тканин. Патогенетичні типи головного болю: - судинний - головний біль м’язового напруження - ліквородинамічний - невралгійний - галюцинаторний (психалгія) - головний біль змішаного генезу.

ЗАПАМОРОЧЕННЯ Запаморочення - це відчуття втрати орієнтації тіла в просторі. Зустрічається при дисфункції сенсорних стабілізуючих систем - вестибулярної, зорової і соматосенсорної. Запаморочення нерідко супроводжують падіння, ністагм, атаксія в кінцівках, вісцеральні порушення (блідість, пітливість, зміна пульсу й артеріального тиску, нудота, блювота, діарея). Помірне запаморочення можливе при скупченні сірки у зовнішньому слуховому проході чи при непрохідності слухової (евстахієвої) труби.

ПІДВИЩЕННЯ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНОГО ТИСКУ І ГІДРОЦЕФАЛІЯ Підвищення внутрічерепного тиску (ВЧТ) може бути обумовлене: – наявністю внутрічерепного об'ємного утворення; – збільшенням об’єму головного мозку (набряк мозку, доброякісна внутрічерепна гіпертензія); – підвищенням рівня цереброспінальної рідини при гідроцефалії – збільшенням об’єму крові при вазодилятації в умовах гіперкапнії.

ДЕМЕНЦІЯ Деменція — стан, що виникає внаслідок opганічного ураження головного мозку і характеризується порушенням інтелектуальної діяльності, погіршенням пам’яті мислення, розуміння, мови, пізнавальних функцій. Деменція часто зустрічається в людей похилого віку (старше 65 років -10 %, старше 80 років - 20 %). Виділяють деменції, зв'язані з дегенеративними неврологічними захворюваннями і ті. що розвиваються на тлі різноманітних неврологічних і соматичних захворювань (інтоксикації, пухлини, черепно-мозкової травми, метаболічних порушень, епілепсії, нейроінфекції, обумовлених хворобами внутрішніх органів і спадковими соматичними і неврологічними захворюваннями).

ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ Під сплутаністю свідомості мають на увазі неможливість думати з достатньою швидкістю і ясністю. Хворі не сприймають того, що їх оточує, не можуть оцінити ситуацію і не контролюють функцію тазових органів. Види порушення свідомості: ступор сопор кома делірій (марення) сутінковий стан свідомості

Ступорозний стан свідомості (стан оглушення) – часткове виключення свідомості зі збереженням словесного контакту на фоні підвищеного сприйняття всіх зовнішніх подразників і зниження власної активності. При сопорі психічна і фізична активність зведені до мінімуму, реакція на мовні команди відсутня і їй замі коштовна н неадекватна. Кома характеризується тривалим пригніченням і втратою свідомості з прогресуючим поглибленням розладів життєво важливих органів, аж до смерті мозку. Смерть мозку — це стан при якому мозок незворотньо ушкоджений і не функціонує, а серцева і дихальна функції підтримуються штучно.

КОМА Коматозні стани можуть бути обумовлені: — порушеннями обміну та інтоксикаціями ендогенного чи екзогенного характеру; — церебральними ураженнями.

Види коматозних станів Діабетична кома Гіпоглікемічна кома Церебральна кома Уремічна кома Печінкова кома Кома при адісоновій хворобі Кома при гіпопітуїтаризмі Тиреотоксичная кома

ХВОРОБИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ Поділяються на: захворювання центральної, периферійної і вегетативної нервової системи. У залежності від патогенезу захворювання нервової розділяють на три групи: - Запальні захворювання (менінгіт, енцефаліт, мієліт, трунцит, солярит). - Судинні захворювання (ішемічний та геморагічний інсульти головного мозку, мігрень, гострий некротичний геморагічний інсульт). - Демієлінізуючі (дегенеративно-дистрофічні) захворювання (розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт, сірінгоміелія, боковий аміотрофічний склероз).

Менінгіти Менінгіти — гострі інфекційні захворювання з переважним ураженням павутинної і м'якої оболонок головного і (чи) спинного мозку. Менінгіти можуть перебігати у формі лептоменінгіту (запалення м'якої і павутинної оболонок), арахноїдиту (ізольоване запалення павутинної оболонки, зустрічається рідко) і пахіменінгіту (запалення твердої мозкової оболонки)

Класифікація менінгітів

Етіолоігія менінгітів Збудники (бактерії, віруси і т. п) Шляхи інфікування: - гематогенний - лімфогенний - контактний (гнійний отит, мастоїдит, фронтит, абсцес мозку, тромбоз мозкових синусів.

Клініка менінгітів Менінгеальний синдром: головний біль, інтоксикаційні симптоми, менінгеальний симптом, зміна складу спинномозкової рідини й імунітету. Головний біль - розпираючий, переважно в лобних, скроневих чи потиличних ділянках. Менінгеальні симптоми: симптом Керніга (верхній і нижній), Брудзинського (верхній і нижній).

Клініка менінгітів Симптом Керніга верхній - ригідність потиличних м'язів; нижній — вихідне положення: хворий лежить на спині, нога зігнута під прямим кутом у тазостегновому і колінному суглобах. При спробі випрямлення в колінному суглобі виникає напруга м'язів задньої поверхні стегна. Симптом Брудзинського верхній полягає в згинанні стегна і гомілки при спробі нахилити голову лежачого на спині хворого вперед; нижній — у згинанні контралатеральної ноги при спробі випрямлення і піднімання іншої ноги. Важливий симптом менінгеального синдрому — загальна гіперестезія. Хворі болісно реагують на будь-які зовнішні подразники — яскраве світло, голосний звук, дотик. В сироватці крові змінюється рівень імуноглобулінів — lg А, Ig G, Ig М.

Фармакотерапія менінгітів 1. Необхідно провести дослідження спинномозкової рідини з метою визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків. 2. До виявлення чутливості мікрофлори призначають антибіотики широкого спектра дії. Одночасно проводять посіви на визначення мікрофлори і чутливості до різних антибіотиків.

Фармакотерапія менінгітів При менінгококовому менінгіті призначають антибіотикотерапіяю: бензилпеніциліну натрієву сіль, в/м чи в/в в добовій дозі 300-600 тис. ОД/кг маси тіла хворого. При важкому перебігу хвороби, коматозному стані, у пізній термін хвороби - внутрішньовенне введення бензилпеніциліну натрієвої солі 4-12 млн. ОД/добу одночасно з внутрім'язовим уведенням бензилпеніциліну новокаїнової солі (разова доза - 300 тис. ОД і добова - 600 000 ОД). При неефективності лікування, особливо при пневмококовому чи стафілококовому менінгіті, можна призначити ампіцилін, оксациліну натрієву сіль, ампіокс по 200-500 мг через кожні 4 год. У деяких випадках менінгококового менінгіту спостерігається задовільний ефект від застосування mempацикліну по 1 млн. ОД/добу чи доксицикліну гідрохлориду по 0,2 млн. ОД/добу.

Фармакотерапія гнійних менінгітів При гнійному менінгіті різної етіології: ампіцилін до 10 г і більше на добу, оксациліну натрієву сіль по 0,5–1 г (до 6-8 г/добу), карбеніциліну динатріеву cіль по 4-8 г/добу, цефуроксим по 50-100 мг/добу, цефтріаксон по 2 г 2 рази в добу, цефтазидим по 30—70 мг/кг на добу, ципрофлоксацин, офлоксацин по 5–10 мг/кг на добу. При менінгітах, викликаних грибами роду Candida, використовують флуконазол по 400 мг в 1-й день і по 400 мг 1 разів в тиждень на протязі 4 тижнів, флуцитозин по 100—150 мг/кг на добу.

Фармакотерапія гнійних менінгітів Можливе поєднання антибіотиків із сульфаніламідами бісептол,. бактрим, гросептол по 8 мг/кг у добу, сульфален - у 1-у добу по 0,8 г, наступні – по 0.2 г, сульфадиметоксин – в 1-у добу по 2 г, наступні –1 г.

Фармакотерапія гнійних менінгітів Для зниження внутрічерепного тиску і зменшення набряку мозку проводять дегідратацій терапію: осмотичні діуретики — манітол (маніт) — уводять внутрівенно (струйно чи краплинно) у вигляді готового 15 % чи розчину 10-15-20 % розчинів, приготовлених ex tempore у кількості 200-400-500 мл; сечовину - у виді 30 % розчину внутрівенно краплинно, загальна доза 0,5—1,5 г/кг маси тіла хворого. Неприпустимо призначати хворим, що одержує сечовину, інші діуретики. Застосовують також фуросемід (лазикс) внутрівенно повільно струминно по 20—60 мг 1—2 рази в сучки. етакринову кислоту внугрівенно (0,05 г).

Фармакотерапія гнійних менінгітів При розвитку наднирникової недостатності - синдромом Уотергауза - Фридеріксена (різке падіння АТ, втрата свідомості, судоми, порушення дихання). Рекомендуються в/ві краплинні введення 125-500 мг гідрокортизону або 90-120 мг преднізолону 4 рази в добу.

Фармакотерапія гнійних менінгітів Для боротьби з токсикозом в/в краплинно вводять суміш: 500 мл 5 % розчину глюкози, 500 мл, 50-100 мг кокарбоксилазиі 5-10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Аскорбінову кислоту не слід включати в суміш під час пеніцилінотерапії щоб уникнути підвищення коагуляційних властивостей крові. Для попередження ацидозу застосовують внутрішньовенне краплинне введення 4 % розчину бікарбонату натрію (200-800 мл), що проводиться одночасно в іншу вену.

Фармакотерапія гнійних менінгітів З метою дезінтоксикації : неогемодез в/в крапельно до 300 мл 1-2 рази в добу або реополіглюкін в/в крапельно 400-1000 мл і в наступних 5 днів по 400 мл, 5 % розчин глюкози — дорослим до 3,5 л. Кількість рідини, що вводиться, розраховують за формулою: маса тіла в кг х 30 мл + 500 мл на кожен градус температури вище °37 С.

Фармакотерапія гнійних менінгітів При різкій гіпертермії проводять лікування, комбінуючи наступні препарати: - антигістамінні із седативним ефектом (піпольфен, димедрол, діазолін); - фенотіазинові похідні (аміназин); - анальгетики-антипіретики (анальгін, баралгін);, - саліцилати (аспірин). 9. Вітамінотерапія: супрадин. декамевіт, пангексавіт. Особлива увага приділяється прийому аскорбінової кислоти і рутину. 10. Серцеві засоби призначаються за показаннями.

Фармакотерапія серозних менінгітів Донедавна лікування складалося тільки з частих люмбальних пункцій, внутрішньовенного введення 40% розчинів уротропіну і глюкози. Сучасні терапевтичні можливості ширші, хоча специфічної терапії усе ще немає. Застосування антибіотиків не виправдане, лікування усіх форм вірусних менінгітів симптоматичне.

Фармакотерапія серозних менінгітів Боротьба з внутрішньочерепною гіпертензією – пункція субдурального простору на рівні LIV — LV має не тільки діагностичне, але і терапевтичне значення. – діуретики: лазикс (фуросемід) - 40-80 мг внутрівенно, надалі 10-40 мг всередину зранку; у легких випадках - гіпотіазид по 6-25 мг чи клопамід (бринальдикс) по 5-20 мг. .

Фармакотерапія серозних менінгітів Для регуляції імунітету: - гамма-глобулін по 5 мл 3 рази через день; - рибонуклеаза - до 2 років - 5 мг, 3 роки - 7 мг, 6 років -14 мг. 10 років -18 мг, 15 років - 20-25 мг; 5-6 ін'єкційна добу протягом 5-14 днів У У даний час розробляється показання до застосування сироваткового імунного трипсину

Фармакотерапія серозних менінгітів Антигістамінні засоби - тавегіл по 1 мг 3 рази в день. супрастин по 25 мг 4 рази в добу, при блювоті і головному болю піпольфен 25 мг 4 рази в добу, діазолін по 200 мг 3 рази на добу

Фармакотерапія серозних менінгітів Глюкокортикоїди - із протизапальною дією, а також для дегідратації і десенсибілізації - преднізолон по 10 мг 3 рази в день 5 днів з наступним зменшенням добової дози на 5 мг кожні 5 днів --- всього 20-25 днів

Фармакотерапія серозних менінгітів Анальгетики: анальгін по 500 мг в/м 2 рази в добу, триган (баралгін, спазмалгон, максиган) по 5 мл 2-3 рази в добу. 6) При вираженій блювоті - протиблювотні: галоперидол по 2 мг в/м, дроперидол по 2,5-5 мг в/м чи в/в, седуксен по 5 мг в/м.

Фармакотерапія серозних менінгітів При судомному синдромі - протисудомні - барбітурати: фенобарбітал по 100-300 мг/добу, глюфераг по 2-10 таблеток на добу; - бісренін - 1 таблетка 3 рази в день, - карбамазепін (фінлепсин) - 100 мг 2 рази в день. Вітамінотерапія: аскорбінова кислота по 100-500 мг/добу, рутин по 50-100 мг/добу, В1 — по 50—100 мг/добу.

ДЕМІЄЛІНІЗУЮЧІ ЗАХВОРЮВАННЯ. РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ Розсіяний склероз — захворювання ЦНС, що починається в молодому віці і характеризується багатовогнищевим ураженням нервової системи, хронічним прогресуючим перебігом. Етіологія. Захворювання є наслідком вірусного ураження в генетично схильних осіб. Патогенез. Припускають, що під впливом вірусу чи групи вірусів розвивається імунопатологічний процес, що приводить до аутоімунної реакції на антигени мозку, особливо на основний білок мієліну.

ДЕМІЄЛІНІЗУЮЧІ ЗАХВОРЮВАННЯ. РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ Клінічна картина. Ранні ознаки: ураження зорових нервів (нечіткість зображення, минуща сліпота, зниження гостроти зору), порушення сечовипускання, рухові розлади, скандована мова, спастичні парези і паралічі. Можливі також: горизотальний ністагм, неврит лицьового нерва, слабість ніг (нижній спастичний парапарез) чи руки і ноги з однієї сторони (геміпарез), порушуються координація рухів, почерк. порушення сечовипускання у виді затримки чи нетримання сечі, імперативні позиви

Фармакотерапія розсіяного склерозу Вплив на етіологічний фактор: інтерферон і його індуктори: – реаферон – по 1 млн. ME 1–3 рази в добу протягом 10 днів; – проперміл – спочатку уводять внутрівенно 0,1 мл з наступним збільшенням дози на 0,1 мл щодня. По досягненні дози 2,5-3 мл продовжують курс дозою 3 мл. Курс лікування – 30-40 ін'єкцій: – продігіозан – перша ін'єкція 0,25 мл, при гарній переносимості дозу збільшують до 1 мл в/м, 3-6 ін'єкцій з інтервалом 4-7 днів.

Фармакотерапія розсіяного склерозу Для стимуляції імунітету проводять вакцинотерапію: дає позитивний результат застосування нейротропного штаму ПВ-II з високим імуногенним ефектом при розсіяному склерозі.

Фармакотерапія розсіяного склерозу Для зменшення ступеня автоімунних реакцій: Імунодепресанти: – циклофосфан (циклофосфамід) по 100–200 мг/добу протягом 4 тижнів; – азатіоприн по 100-150 мг/добу під контролем стану крові (не допускати лейкопенії). Глюкокортикоїди – курсове лікування преднізолоном по 3 мг/кг ранком протягом 3 днів, потім підтримуюча доза по 1,5 мг/кг на добу 1 раз у 3 дні зранку: Стимулятор синтезу глюкокортикоїдів – етимізол по 100 мг 3 рази в добу. Делагіл (хінгамін) по 250 мг 2 рази в день, на курс лікування 17500 мг.

Фармакотерапія розсіяного склерозу Стимулятори Т-клітинного імунітету: – тималін (10-20 мг в/м щодня протягом 5-7 днів); – тактивін (100 мкг щодня 5 днів, 10 днів перерив, потім 100 мкг на протязі 2 днів).

Фармакотерапія розсіяного склерозу Інгібітори протеолітичних ферментів: – трасилол (25-50 тис. ОД на 300-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрівенно краплинно, 3–7 крапельниць на курс, – контрикал (10-30 тис. ОД внутрівенно краплинно, 5 крапельниць на курс; – амінокапронова кислота (100 мл 5 % розчин в/в краплинно. 5–7 уведень на курс.

Фармакотерапія розсіяного склерозу Для зменшення концентрації в крові токсинів - плазмоферез. Для зменшення швидкості біохімічних реакцій і підвищення стійкості тканин до гіпоксії: антиоксиданти: – гістидин уводять в/м по 5 мл 4 % розчину щодня на протязі 25-30 днів, потім призначають по 5-6 ін’єкції кожні 2-3 місяці; – токоферолу ацетат п усередину по 50–100 мг/добу протягом 1-2 місяців:

Фармакотерапія розсіяного склерозу Для зменшення спастичних паралічів - препарати, що знижують патологічний тонус м’язів. – аміназин ( 25–75 мг/добу); – баклофен (баріон) всередину під час їжі. починаючи з дози по 5 мг 3 рази в день, потім підвищуючи її через кожні 3 дні на 5 мг 3 рази в день до максимальної добової дози 60–75 мг; – фенібут, всередину після їжі дорослим по 250 мг 3 рази в день протягом 2–3 тижнів; – мідокалм призначають по 50 мг 2–3 рази в день, потім дозу поступово підвищують до 2 драже на прийом 2–3 рази в день: курс лікування 3-4 тижні; – дифенін (1 табл. 3 рази в день під час чи після їжі. При необхідності добову дозу збільшують до 3-4 таблеток; – дантролен діє безпосередньо на м’язи, зменшує вивільнення кальцію із саркоплазматичного ретикулуму. Призначають по 10 мг/добу з наступним підвищенням дози до 50 мг 3 рази на добу.

СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ Порушення мозкового кровообігу поділяють на гострі і хронічні. Причини: атеросклероз, гіпертонічна хвороба, васкуліти, серцево-судинна недостатність, хвороби крові. Симптоматика: - порушення свідомості (ступор, сопор, кома); - рухові порушення (парези, паралічі, екстрапірамідні розлади, гіперкінези тощо); - розлади чутливості (зниження чутливості); - вогнищеві порушення вищих коркових функцій (афазія, аграфія); - епілептиформні напади; зміни інителекту, памяті, емоційно-вьольвої сферт, психіки.

СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ Геморагічний інсульт — крововилив у речовину мозку (паренхіматозний) і під оболонку мозку (субарахноїдальний, субдуральний, епідуральний). Частіше зустрічаються субарахноїдально-паренхіматозні чи паренхіматозно-субарахноїдальні крововиливи.

Геморагічний інсульт Етіологія - гіпертонічна хвороба - симптоматична артеріальна гіпертензія - аневризми судин головного і спинного мозку, уроджена ангіома, мікроаневризми. - після черепно-мозкової травми - при септичних станах, системних судинних захворюваннях алергійної і інфекційно-алергійної природи (вузликовий периартеріїт, системний червоний вовчак), геморагічних діатезах (коагулопатіях), лейкозах, злоякісних новотворах.

Патогенез а) розрив судини з патологічно зміненою стінкою чи внаслідок діапедезного крововиливу (геморагічного просочування) б) руйнування тканини мозку в зоні гематоми, а також здавлення і зсув навколишніх внутрічерепних утворень в) порушення венозного і лікворного відтоку г) набряк головного мозку д) підвищення внутрічерепного тиску, що приводить до явищ дислокації головного мозку, стиснення мозкового стовбура, розладу функції дихання і діяльності серцево-судинної системи.

Фармакотерапія геморагічного інсульту Цілі лікування. В гострій фазі А) підтримання життєво-важливих функцій (дихання, гемодинаміки, водно-електролітного балансу) Б) Обмеження площі ураження В) попередження ускладнень, що викликають вторинні ураження головного мозку Г) попередження повторного інсульту В постінсультний період А) корекція факторів ризику Б0Медкаментозна профілактика наступного інсульту

Фармакотерапія геморагічного інсульту Нормалізація серцево-судинних розладів і системного артеріального тиску: антиадренергічні засоби з центральним (клофелін) і периферичним ( -адреноблокатори – фентоламін, тропафен) механізмом дії. Препаратами резерву є гангліоблокатори Нітропрусид натрію призначається по 30 мг в 200-400 мл фізіологічного розчину в/в крапельно зі швидкістю 5-30 кап/хв. Для посилення гіпотензивного ефекту комбінують препарати з різними механізмами дії, адреноблокатори і діуретики, периферичні вазодилятатори і діуретики.

Фармакотерапія геморагічного інсульту Якщо геморагічний інсульт наступив унаслідок розриву дрібних мозкових артерій, а також при субарахноїдальних крововиливах: препарати, що прискорюють згортання крові і зміцнюють судинну стінку: 1 % розчин вікасолу по 2 мл в/в;10 % розчин глюконату кальцію по 20 мл в/в і 10 % розчин хлориду кальцію по 20 мл в/в повільно.5 % розчин аскорбінової кислоти по 6 мл в/в 2 рази на добу; гемофобін усередину по 2-3 чайні ложки 1-3 рази в день, етамзилат (дицинон) у виді 12,5 % розчину по 2-4 мл в/в, а потім через кожні 4-6 год по 2 мл чи дають по 2 таблетки; кислота амінокапронова (ε-амінокапронова кислота) – 5 % стерильний розчин на ізотонічному розчині хлориду натрію в/в крапельно до 100 мл

Фармакотерапія геморагічного інсульту При розвитку колапсу необхідно найперше нормалізувати серцевий ритм. У випадку артеріальної гіпотонії, що зберігається, призначають препарати, що підвищують артеріальний тиск (10 % розчин сульфокамфокаїну по 2 мл в/в, переливають плазмозамінні розчини (поліглюкін, макродекс, рондекс). При неефективності прищзначають адреноміметичні засоби (норадреналіну гідротартрат 0,2 % розчин 2-4 мл розводять у 5 % розчині глюкози чи ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку на 1 л). Первісна швидкість уведення 10-15 кап/хв. При гострому зниженні артеріального тиску в/в вводять 1 % розчин мезатону в дозі 0,1-0,3-0,5 мл у 40 мл 5-20-40 % розчину глюкози чи ізотонічного розчину хлориду натрію, а при необхідності ін’єкції повторюють.

Фармакотерапія геморагічного інсульту При ознаках гострої серцевої недостатності: серцеві глікозиди (строфантинуК, дигоксин, целанід чи корглікон). Усі серцеві глікозиди підсилюють споживання головним мозком кисню і глюкози, що небажано в перші години інсульту. У випадку раптової зупинки серця показані непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду. 5. Боротьба з набряком мозку і внутрічерепною гіпертензією: осмотичний діуретик манітол, що ефективний при збереженні механізмів осморегуляції. При наявності ниркової патології застосовують лазикс по 40-80 мг в/в.

Фармакотерапія геморагічного інсульту При гіпертермії з підвищенням температури до 40 °С і вище: анальгін чи літичні суміші, що містять аміназин, димедрол, новокаїн і що мають вегетотропну дію. Показано обтирання тіла хворого спиртом, накладення міхурів з льодом на область сонних артерій, пахвові, пахові області. Температура в приміщенні, де перебуває хворий, не повинний перевищувати 18-20 °С.

Фармакотерапія геморагічного інсульту При психомоторному порушенні показані нейролептичні засоби і транквілізатори: – галоперидол в/м в перші дні по 0,4-1 мл 0,5 % розчину 2-3 рази в добу, по досягненні ефекту переходять на прийом препарату усередину по 1,5-3 мг; – сибазон (діазепам, реланіум, седуксен) у виді 0,5 % розчину по 2 мл в/м; – аміназин – 2,5 % розчин по 2 мл в/м. 8. При розриві великої мозкової артерії рекомендують оперативне лікування (трепанація черепа з видаленням субдуральної чи субарахноїдальної гематоми).

Ішемічний інсульт Ішемічний інсульт є найважчою формою ішемічній хвороби головного мозку і однією з причин, що веде до стійкої втрати працездатності. Виключно важлива правильна і своєчасна диференціальна діагностика ішемічного інсульту, оскільки успіх терапії залежить від часу її початку (3-6 год - період терапевтичного вікна). Лікування ішемічного інсульту включає два основні напрями: базисну і диференційовану терапію.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Основні напрямки базисної терапії - нормалізація життєво важливих функцій: - дихання - кровообігу (стабілізація АТ на рівні, що перевищує на 10-15 мм рт. ст. звичні для хворого значення) - боротьба з набряком мозку -зняття судомного синдрому і вегетативних порушень.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Диференційовану терапію гострого ішемічного інсульту проводять відповідно до його патогенетичого варіанту, локалізації і поширеності вогнища ураження. Вона включає такі основні напрями: 1) терапевтичну реперфузію 2) нейропротекцію 3) репаративно-регенераційну терапію 4) повторну профілактику інсульту.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Терапевтична реперфузія найбільш ефективна в перші хвилини і години інсульту. При її відстроченому застосуванні (після 6 год з моменту розвитку захворювання) зростає ризик реперфузійного пошкоджень і геморагічних трансформацій ішемічного вогнища. З метою реперфузії використовують антикоагулянти, вазоактивні препарати з антиагрегантною дією, низькомолекулярні декстрани.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту . Застосування антикоагулянтної терапії виправдане у двох основних випадках: прогресуючий перебіг захворювання внаслідок наростаючого атеротромбозу і підтверджена кардіоцеребральна емболія. Обмеження до її призначення: стійке підвищення АТ (систола вище 180 мм рт. ст.), кома, епілептичні припадки, важкі захворювання печінки, нирок, різні геморагічні синдроми.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Антикоагулянтну терапію проводять поетапно: Гепарин в добовій дозі 10 тис. МО: по 2,5 тис. МО 4 разу на день п/ш живота протягом 2-5 днів, за 1-2 дня до відміни дозу знижують на 2,5-5 тис. МО в день. При дефіциті антитромбіну III призначають свіжозаморожену плазму (100 мл) 1 раз на день в/в краплинно. За день до відміни гепарину призначають варфарин 2,5-5 мг (під контролем МНО на рівні 2-3) або фенілін, в 1-й і 2-й день 0,03 г (1 табл.) 3 разу на день, потім 0,03 г 1-2 разу на день.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту З першого дня захворювання як антиагрегантний засіб призначають: аспірин в дозі 325 мг/добу. пентоксифілін (трентал) - 0,1 г 2% р-ну в 200-400 мл 0,9% р-ну NaCl в/в краплинно протягом 90-180 хв; еуфілін - 10 мл 2,4% р-ну в 400 мл 0,9% р-ну NaCl або 5% р-ну глюкози в/в краплинно протягом 2 год; вінпоцетин (кавінтон) - 20 мг в 500-1000 мл 0,9% р-ну NaCl в/в краплинно 1-2 раза/добу протягом 5-7 днів. циннаризин (стугерон) - 25-50 мг 3 разу на день, від декількох тижнів до декількох місяців;

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Хворим з підвищеним гематокритом (більше 40%) вводять низькомолекулярні декстрани: реополіглюкін в дозі 200-400 мл в/в краплинно протягом 30-60 хв. 1-2 разу на день (добова доза 400-800 мл). 4. При важкому перебігу захворювання з ознаками вираженого набряку мозку для зменшення проникності капілярів, профілактики капілярної кровотечі, поліпшення мікроциркуляції додатково показане застосування етамзилату натрію (дицинону) в дозі 250 мг в/в або в/м 4 разу на день (добова доза 1000 мг).

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту II. Нейропротекція - не вимагає попереднього нейровізуалізуючого дослідження, оскільки не зв'язана з ризиком геморагічних ускладнень. Виділяють первинну і повторну нейропротекцію.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Основний напрям первинної нейропротекції - переривання швидких механізмів некротичної смерті клітин, пов'язаних з діяльністю глутамат-кальцієвого каскаду, з метою корекції дисбалансу збудливих і гальмівних нейротрансмітерних систем: гліцин в дозі 1 г (10 табл.) п/ш або за щоку протягом 5-7 днів, потім по 300-600 мг від декількох тижнів до декількох місяців; магнію сульфат - 10-20 мл 20-25% р-ну в/в (поволі!) протягом 5-7 днів; магне-В6 2 табл. (1 табл. містить 470 мг магнію лактату і 5 мг піридоксину гідрохлориду) 2-3 рази в день

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Повторна нейропротекція направлена на зменшення вираженості «віддалених наслідків» ішемії - оксидантного стресу, надмірного синтезу NO, активації мікроглії і пов'язаних з нею дисбалансу цитокинов, імунних зсувів, локального запалення, порушень мікроциркуляції, трофічної дисфункції і апоптозу, що лежать в основі відстроченої смерті клітин нервової тканини.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту З метою зменшення вираженості вільнорадикального окислення призначають антиоксиданти: токоферол (вітамін Е) 100-300 мг/; унітіол 250-500 мг/добу в/м або п/ш; емоксипін в/в краплинно в дозі 15 мл 1% р-ну в 200 мл 0,9% р-ну NaCl 7-10 днів, потім в/м по 5 мл 1% р-ну протягом 14 днів; мексидол в/в краплинно в дозі 200-300 мг/добу протягом 7-10 днів. Регуляторні пептиди з нейротрофічною, антиоксидантною, протизапальною дією: церебролізин по 10-20 мл в день в/в краплинно протягом 7-10 днів, потім в/м по 5 мл протягом 3-4 тижні; семакс (1% р-н) по 12 мг в день.

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Репаративно-регенераційна терапія. У випадку вираженішої вогнищевої неврологічної симптоматики (особливо при порушеннях вищих психічних функцій) над загальномозковою застосовують: холіну альфосцерат (гліатилін) по 1 г/добу в/м або в/в (поволі!).

Медикаментозна терапія ішемічного інсульту Повторну профілактику ішемічного інсульту здійснюють починаючи з 2-3го тижнів захворювання, а транзиторних ішемічних атак (ТІА) - з моменту розвитку перших клінічних симптомів

Повторна профілактика ішемічного інсульту Ацетілсаліцилову кислоту призначають в дозі 50-100 мг (1 мг/кг) на добу пацієнтам з перенесеним емболічним інсультом . Дипіридамол в малих дозах (по 25 мг 3 разу на день) призначають пацієнтам старшим за 65 років, що перенесли атеротромботичний або лакунарний інсульт, при протипоказаннях до призначення аспірину і/чи його непереносимості, а також хворим, що отримують інгібітори АПФ (у зв'язку із зниженням їхньої ефективності на фоні застсування аспірину).

Повторна профілактика ішемічного інсульту Дипіридамол в середніх дозах (по 75 мг 3 разу на день) показаний пацієнтам, що перенесли атеротромботичний або лакунарний інсульт, страждаючим недостатньо контрольованою АГ, при протипоказаннях до призначення аспірину і/чи його непереносимості, за наявності гіперагрегаційного синдрому, а також хворим, що одержують інгібітори АПФ (у зв'язку із зниженням їхньої ефективності на фоні аспірину).

Повторна профілактика ішемічного інсульту Комплекс дипіридамол + аспірин (150 і 50 мг/добу) рекомендують пацієнтам, що перенесли емболічний, атеротромботичний або лакунарний інсульти, що супроводяться гіперагрегаційним синдромом, з високим ризиком розвитку раннього повторного ішемічного інсульту (при необхідності швидкої нормалізації гемостазу); за наявності поєднаної судинної патології.

Повторна профілактика ішемічного інсульту Клопідогрель призначають в дозі 75 мг/добу при поєднаній судинній патології, вираженому гіперагрегаційному синдромі, а також після оперативних втручань на судинах під контролем агрегаційної здатності тромбоцитів. Всі вказані антиагреганти застосовують невизначено довго (довічно). Варфарин призначають по 2,5-5 мг/добу після перенесеного кардіоіемболічного інсульту (під контролем МНО на рівні 2-3).