Презентація на тему:
ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ Препарати з пригнічувальним типом дії Нейролептики (антипсихотичні) Транквілізатори (анксіолітики) Седативні засоби Нормотиміки (тимолептики, тимоаналептики) Препарати із стимулюючою дією Антидепресанти Психомоторні стимулятори Ноотропні засоби Загальнотонізуючі (адаптогени) Психотоміметики (психодизлептики)

НЕЙРОЛЕПТИКИ Похідні фенотіазину: аміназин, трифтазин, етаперазин, тіоридазин Похідні тіоксантену: хлорпротиксен Похідні бутирофенону: галоперидол, дроперидол Похідні піперазино-дибензодіазепіну: клозапін Похідні індолу: резерпін, сульпірид (еглоніл)

НЕЙРОЛЕПТИКИ “Типові” - похідні фенотіазину, тіоксантену, бутирофенону - викликають порушення функції екстрапірамідної системи – синдром паркінсонізму “Атипові” – похідні індолу, бензатидів - викликають такі негативні реакції дуже рідко

Аміназин (хлорпромазин) 1951 р. – аміназин впроваджено у клінічну практику Докорінно змінюється обличчя психіатричних клінік До появи аміназину для лікування психічно хворих людей широко використовували інсуліновий або електрошок, у деяких випадках - лоботомію

Механізм дії нейролептиків Вплив на дофамінові (Д2), норадренергічні, серотонінергічні, ГАМК-ергічні, холінергічні рецептори

Властивості нейролептиків Антипсихотична дія - усувають продуктивну симптоматику психозів (марення і галюцинації), афективні розлади Усувають психомоторне збудження на фоні збереженої свідомості

Застосування антипсихотичної дії нейролептиків Лікування психозів Шизофренія Маніакально-депресивний психоз Алкогольний психоз Сенільний психоз Реактивний психоз При психомоторному збудженні різної етіології

Вплив нейролептиків на психічну діяльність 1. Препарати з психоседативною дією – викликають стан психомоторної байдужості (апатія, зменшення рухової активності, загальмованість емоційно-вольової сфери, зникнення ініціативи) Аміназин, клозапін (лепонекс), хлорпротиксен, галоперидол, дроперидол Особливості використання: психози з явищами різкого збудження Протипоказання: психози із загальмованістю, вялістю, депресією, ступор, апатоабулічний синдром

Вплив нейролептиків на психічну діяльність 2. Препарати, що не мають психоседативної дії (пожвавлюють міміку і рухливість, підвищують моторику, покращують настрій) трифтазин, етаперазин, модитен, мажептил Особливості використання: психози із психомоторною загальмованістю, апато-абулічні стани, ступорозні стани Протипоказання: афективні порушення, манії, психомоторне збудження

Інші властивості та показання до застосування нейролептиків Препарати із психоседативною дією – для потенціювання дії снодійних, наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, засобів для наркозу, місцевих анестетиків, зокрема нейролептаналгезія Протиблювотна дія (усувають блювоту центрального генезу): пухлини мозку, променева та хіміотерапія, кишкова непрохідність, інтоксикація серцевими глікозидами, апоморфіном та іншими ліками Знижують температуру тіла при гіпотермії Знижують артеріальний тиск (альфа-адреноблокуючі властивості – аміназин, дроперидол) – при гіпертензивних кризах, набряку легень

Побічна дія нейролептиків Екстрапірамідні розлади: мязовий гіпертонус, загальна скутість, тремор рук, язика, нижньої щелепи, голови, судомні скорочення мязів, вегетативні кризи Для лікування – циклодол (леводопа протипоказаний) Ортостатичний колапс Затруднення носового дихання, гіпостатична, аспіраційна пневмонія Диспепсичні розлади: анорексія, зміни смаку Біль у животі Закрепи Ураження печінки (холестаз) Гранулоцитопенія (особливо клозапін) Гіперглікемія, дисменорея, галакторея, гіпотиреоз, гінекомастія, імпотенція В аміназину – значна подразнююча дія

ТРАНКВІЛІЗАТОРИ Агоністи бензодіазепінових рецепторів: - похідні бензодіазепіну - хлозепід, сибазон, феназепам, гідазепам Агоністи серотонінових рецепторів: буспірон Засоби з іншими механізмами дії: - похідні дифенілметану: амізил - похідні пропанедіолу: мепротан

Властивості транквілізаторів Анксіолітичні властивості - усувають почуття тривоги, неспокою, страху, агресивність дратівливість, викликають спокій, байдужість, зменшення рухової активності Гіпнотична (снодійна) дія Міорелаксуюча дія (центрального генезу) Протисудомна дія

Тривалість дії транквілізаторів Препарати тривалої дії: діазепам, феназепам, хлозепід Препарати середньої тривалості дії: лоразепам, алпразолам Препарати короткої дії: мідазолам

“ДЕННІ” ТРАНКВІЛІЗАТОРИ Гідазепам Мезапам (рудотель) Грандаксин (тофізопам) Тріоксазин Буспірон

Застосування транквілізаторів Анксіолітична дія Лікування неврозів, які супроводжуються страхом, тривогою, напруженням, підвищеною дратівливістю, безсонням При головному, серцевому болю невротичного походження, так званих органних неврозах При абстиненції в алкоголіків, наркоманів При діенцефальних кризах (сибазон) Транквілізатори не усувають продуктивну симптоматику психозів !

Застосування транквілізаторів Гіпнотична дія – викликають сон, який за своїми параметрами близький до фізіологічного Нітразепам Феназепам Діазепам Хлозепід Пригнічення ЦНС – для атаралгезії Сибазон Мідазолам

Застосування транквілізаторів Протисудомна і міорелаксантна дія (пригнічення структур ЦНС, гальмування полісинаптичних спінальних рефлексів) сибазон, феназепам При судомах будь-якої етіології (епілептичний статус, правець, отруєння судомними отрутами) сибазон вводять внутрішньовенно (у мязи) – по 2-4 мл 0,5 % розчину повторно (максимальна добова доза – 14 мл) Для усунення напруження мязів при радикуліті, артриті, міозиті, бурситі – препарати, які практично позбавлені міорелаксуючих властивостей

АНТАГОНІСТ ТРАНКВІЛІЗАТОРІВ ФЛУМАЗЕНІЛ (АНЕКСАТ)

ПОБІЧНА ДІЯ ТРАНКВІЛІЗАТОРІВ Психічна та фізична залежність Профілактика: Тривалість курсу лікування не більше 2 місяців Повторний курс – не раніше, ніж через 3 тижні Сонливість, шатка хода, загальмованість реакцій Транквілізатори не можна призначати амбулаторно людям тих професій, що потребують швидкої реакції Парадоксальна реакція - збудження, безсоння Запаморочення, зменшення лібідо, порушення менструального циклу Мимовільні сечопуск, дефекація, атаксія, дизартрія Гостре отруєння при передозуванні

Комбінування транквілізаторів з алкогольвмісними напоями абсолютно неприпустиме

ПРЕПАРАТИ ЛІТІЮ ЛІТІЮ КАРБОНАТ

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ ЛІТІЮ Профілактика і лікування ендогенних (афективних) психозів: маніакально-депресивного, шизоафективного, органічного афективного Профілактика і лікування афективних порушень у хворих на епілепсію, хронічний алкоголізм, у психопатів

Методика застосування препаратів літію Застосовують всередину Лікувальна концентрація літію в крові 0,6-0,8 ммоль/л (не більше 1,5-1,6 ммоль/л) Ефект розвивається через декілька днів – через 5-6 місяців Мала широта терапевтичної дії (лікування препаратами літію потребує від лікаря такої ж уважності, як лікування інсуліном)

Гостре отруєння препаратами літію Розвивається при концентрації понад 1,5-2 ммоль/л Поява стійкої нудоти і тремора при лікуванні літієм потребує зменшення дози СИМПТОМАТИКА ОТРУЄННЯ Нудота, блювання, діарея Підсилення тремору, загальна мязова слабість, посмикування мязів Дзвін у вухах, нечіткість зору, сонливість, дизартрія Зміни почерку: крупний, розмашистий Симптом “обирання” Вогнищеві неврологічні симптоми, менінгізм Олігурія Зміни ЕКГ, аритмія, зниження АТ Сопор, кома Смерть – від гіпостатичної пневмонії

Лікування інтоксикації препаратами літію Багато пити, вводити внутрішньовенно 10 % розчин натрію хлориду (до 300 мл / добу), 5 % розчин натрію гідрокарбонату (до 300 мл / добу) Маніт, сечовина (салуретики протипоказані !) Пірацетам, вінпоцетин Профілактика пневмонії – антибіотики Контроль водно-електролітного балансу, кислотно-лужної рівноваги Симптоматична терапія, зокрема при судомах – сибазон За необхідності - гемодіаліз

Профілактика інтоксикації препаратами літію Не обмежувати харчову сіль в їжі Багато пити Не призначати салуретики, потогінні засоби Уникати важкої фізичної праці та інших ситуацій, що супроводжуються значним потовиділенням

СЕДАТИВНІ ПРЕПАРАТИ Броміди Препарати рослинного походження: валеріани, собачої кропиви, меліси, пасіфлори тощо Не викликають залежності, сонливості, міорелаксації, атаксії

ЗАСТОСУВАННЯ СЕДАТИВНИХ ЗАСОБІВ Неврози Неврастенія Істерія Підвищена дратівливість Безсоння Початкові стадії гіпертонічної хвороби

Бромізм Причина – накопичення бромідів в організмі при тривалому застосуванні внаслідок матеріальної кумуляції Симптоматика: риніт, кашель, конюнктивіт, шкірна висипка, загальна слабість, ослаблення памяті Лікування: натрію хлорид (10-20 г / добу), багато пити (3-5 л / добу), регулярне і часте очищення шкіри, травного каналу

СНОДІЙНІ ЗАСОБИ Барбітурати: фенобарбітал Похідні бензодіазепіну: нітразепам, сибазон, феназепам Похідні циклопіролонів: зопіклон Похідні імідазопіридинів: золпідем Похідні етаноламінів: донорміл Сполуки аліфатичного ряду: хлоралгідрат, бромізовал Ноотропні засоби: натрію оксибутират Інші групи: седативні (броміди, валеріана), антигістамінні (димедрол, дипразин), антидепресанти з психоседативною дією (амітриптилін, піразидол)

За силою снодійного ефекту снодійні групи транквілізаторів феназепам > нітразепам > лоразепам > хлозепід > сибазон > оксазепам

ПОБІЧНА ДІЯ СНОДІЙНИХ ЗАСОБІВ Наявність фази післядії Порушення структури сну Розвиток толерантності Розвиток залежності Синдром відміни (феномен віддачі, ФШС-реакція)

ЛІКУВАННЯ СУДОМНИХ СТАНІВ Принцип – пригнічення патологічного вогнища збудження у певних структурах ЦНС – застосування засобів, які а) пригнічують ЦНС б) вводять в/в, в/м, інгаляційно, в клізмі Сибазон в/в Засоби для наркозу (тіопентал-натрій, натрію оксибутират, кетамін, фторотан) Магнію сульфат в/в Нейролептики (крім епілепсії) Фенобарбітал-натрій, дифенін-натрій в/в Хлоралгідрат у клізмі

Дякую за увагу! Допобачення !