Презентація на тему:
Профілактика захворювань органів дихання.

Профілактика захворювань органів дихання.

Визначення бронхіту Гострий (простий) бронхіт –захворювання, що проявляється гострим запаленням слизової оболонки бронхіального дерева.

Актуальність Найчастіше на бронхіт хворіють діти грудного віку (у ІІ півріччі) і раннього віку Образец подзаголовка

Етіологія та патогенез бронхіту Гострий бронхіт у дітей, як правило, викликається вірусами парагрипу, грипу, респіраторносинцитіальним, аденовірусом, вірусом кору, а також мікоплазмою пневмонії, стафілококом, стрептококом, пневмококом. Чинники, що сприяють захворюванню,є охолодження, перегрівання, забруднене повітря.

Клініка гострого бронхіту Сухий кашель, потім стає вологішим. Задишка не виражена. При перкусії –ясний легеневий звук з коробковим відтінком, при аускультації – жорстке дихання, сухі розсіяні хрипи, середньоміхурцеві вологі хрипи на видиху, подовжений видих. Кількість хрипів значно зменшується після кашлю.

Рентгенологічні зміни: Посилення легеневого малюнка, розширення коренів з порушенням їх структурності та нечіткістю меж.

Визначення гострого обструктивного бронхіту Гострий запальний процес у слизових оболонках переважно дрібних бронхів, якому властиві прояви бронхіальної обструкції за рахунок набряку , гіперсекреції слизу та бронхоспазму.

Клініка гострого обструктивного бронхіту Обструктивний синдром виникає на 2-гу, 3-тю добу від початку проявів ГРЗ. Сухий непродуктивний спазматичний кашель,можлива субфебрильна температура тіла, експіраторна задишка, ціаноз носогубного трикутника, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. При перкусії – коробковий відтінок перкуторного звуку, при аускультації –жорстке дихання, подовжений видих, велика кількість сухих свистячих хрипів, можуть бути вологі хрипи, кількість яких зменшується після кашлю.

Рентгенологічні зміни: Здуття легеневої тканини, посилення легеневого малюнка, розширення легеневих коренів, порушення їх структурності та нечіткість меж.

Визначення бронхіоліту Бронхіоліт — запалення найменших бронхів, бронхіол, стінки яких не містять хрящів та залоз.

Актуальність: Хворіють діти грудного віку (5-6 місяців), а також перших двох років. Захворювання виникає на фоні ексудативно-катаральної аномалії конституції.

Клініка Стан дитини тяжкий. Виражена задишка, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Напади тривалого непродуктивного спастичного кашлю, при якому ціаноз посилюється. При перкусії – коробковий перкуторний звук, при аскультації – на фоні ослабленого дихання велика кількість сухих свистячих хрипів, а також маса вологих дрібноміхурцевих хрипів. Ослаблені тони серця.

Рентгенологічні зміни: Посилення легеневого малюнка на фоні підвищеної прозорості легень, іноді –інфільтрація легеневої тканини.

Етіологія та патогенез бронхіоліту. Гострий бронхіоліт найчастіше спричиняється респіраторно-синцитіальним вірусом (РС-вірус ), рідше — вірусом парагрипу, цитомегаловірусом, хламідіями, мікоплазмою пневмонії. Розвиткові бронхіоліту сприяють алергічний та ексудативний діатез, паратрофія, штучне вигодовування.

Патогенез бронхіоліту Обструкція при бронхіоліті зумовлена набряком стінок бронхів та бронхіол, сосочковим розростанням їхнього епітелію, скупченням у просвіті слизу та відмерлих клітин. Спостерігається двостороннє та дифузне ураження бронхіол, з'являється дихальна недостатність. Вираженою є задишка. Емфізема, яка притаманна гострому бронхіоліту, розвивається компенсаторно (гіпервентиляція непошкоджених ділянок).

Клініка бронхіоліту Клінічним симптомам бронхіоліту передує риніт, назофарингіт. Далі стан погіршується: дитина стає кволою, знижується апетит, з'являється кашель, посилюється задишка із утрудненим диханням, втягуванням піддатливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа. Клінічним симптомам бронхіоліту передує риніт, назофарингіт. Далі стан погіршується: дитина стає кволою, знижується апетит, з'являється кашель, посилюється задишка із утрудненим диханням, втягуванням піддатливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа. Клінічним симптомам бронхіоліту передує риніт, назофарингіт. Далі стан погіршується: дитина стає кволою, знижується апетит, з'являється кашель, посилюється задишка із утрудненим диханням, втягуванням піддатливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа. Клінічним симптомам бронхіоліту передує риніт, назофарингіт. Далі стан погіршується: дитина стає кволою, знижується апетит, з'являється кашель, посилюється задишка із утрудненим диханням, втягуванням піддатливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа. Виражена блідість, периоральний ціаноз, тахікардія. Перкуторний звук над легенями з коробковим відтінком. У легенях вислуховують багато незвучних дрібнопухирчастих і крепітуючих хрипів на вдиху, свистячі хрипи на видиху. При значній задишці інколи хрипи не вислуховуються.

Діагностика бронхіоліту В аналізі крові кількість лейкоцитів нормальна або помірно знижена, збільшена ШОЕ. При рентгенологічному дослідженні визначають підвищену прозорість легеневих полів, особливо на периферії, низьке стояння діафрагми, невеличкі ділянки ущільнення легеневої тканини (субсегментарні ателектази, ущільнення альвеол). Зливних інфільтративних тіней немає.

Визначення рецидивуючого бронхіту Захворювання, в основі якого лежить запальний процес в бронхах, що проходить повторно (3 і більше рази протягом року), схилиний до тривалого перебігу (2 тижні і більше), без клінічних ознак бронхоспазму та необоротних структурних змін у дихальній системі.

Актуальність У таких дітей відмічають зв'язок загострень рецидивуючого бронхіту з гострими респіраторними захворюваннями вірусної та бактеріальної природи. Факторами, що сприяють його розвитку, е хронічні джерела інфекції в горловому лімфоїдному кільці (аденоїди, хронічний тонзиліт, гайморит), вік (хворіють діти переважно раннього та дошкільного віку), тощо.

Клініка: Основним симптомом захворювання є кашель, під час якого виділяється харкотиння. На початку хвороби звичайно буває невелика кількість слизистого, склоподібного, тягучого харкотиння. Згодом воно стає слизисто-гнійним, рідшим, набуває зеленого кольору.

Клініка: Під час кашлю нерідко відчувається біль у грудях, дихання утруднюється. У разі тривалого сильного кашлю обличчя хворого стає одутлим та синюшним.

Клініка: У гострий період часто буває гарячка, що супроводжується ознобом (відчуття холоду з появою "гусячої шкіри" та м'язовим тремтінням). При хронічному бронхіті гарячки, як правило, не буває. Особливістю перебігу бронхіту у дітей є підвищення температури тіла неправильного типу. Іноді виникають блювання, головний біль, порушується сон. Харкотиння у маленьких дітей не виділяється, бо вони його звичайно проковтують.

Пневмонія У дітей раннього віку велика частота пневмонії пов'язана з анатомо-фізіологічними особливостями легень. Недостатня диференціація легень (еластичної, м'язової тканини бронхів, надмірне постачання легеневої тканини кровоносними та лімфатичними судинами, пухка сполучна тканина сприяють швидкому залученню в запальний процес легеневої тканини. У виникненні пневмонії у дітей перших місяців життя мають значення захворювання матері під час вагітності, важкі пологи, внутрішньоутробна асфіксія, внутрішньочерепна травма, недоношеність, внутрішньоутробне інфікування, ателектази, у немовлят — нераціональне вигодовування, перенесені захворювання, рахіт, гіпотрофія, ексудативний діатез, погані побутові умови

Профілактика Після перенесеної гострої пневмонії дільничний педіатр впродовж 10-12 місяців буде посиленно спостерігати за станом здоров'я маляти. Це означає, що раз на 1,5-2 місяці проводитиметься загальний аналіз крові, а при підозрі на формування хронічного процесу в легенях буде призначено повторне рентгенологічне обстеження грудної клітки. Обов'язковим у системі диспансерного нагляду буде систематичний контроль за станом організму інших спеціалістів, таких як алерголог, імунолог, пульмонолог, лор.

Профілактика захворювань органів дихання Краще запобігти появі у дитини рахіту, анемії, хронічних розладів харчування, діатезів, своєчасно вилікувати хронічні вогнища інфекції, аніж згодом у паніці шукати найкращі ліки від запалення. Оберіть систему загартовування, що підходить вашому маляті, виховуйте у дитини витривалість, оздоровлюйте свій побут. І ніяких курців у помешканні! Харчування всіх членів сім'ї і особливо дитини має бути повноцінним та відповідати віковим потребам організму. Отож, піклуйтеся про здоров'я своєї дитини і бережіть його.

Профілактика пневмонії: Πрофілактика пневмонії повинна починатися ще в період вагітності. Основою її є бережливе ведення пологів. Потрібно дотримуватися епідеміологічного режиму, запобігати охолодженню, перегріванню. Показаною є рання госпіталізація дітей з пневмонією в спеціальні бокси або окремі відділення патології новонароджених. Передбачається організація правильного вигодовування, профілактика та лікування рахіту, широке використання свіжого повітря, проведення загартовуючих процедур (водні, повітряні, сонячні ванни, масаж, гімнастика), профілактика грипу, гострої респіраторної вірусної інфекції, кору, широка санітарно-освітня робота серед населення.

Диспансеризація дітей: Діти, що перехворіли на гостру пневмонію підлягають нагляду та оздоровленню за планом, який складає педіатр. Реабілітацію хворого на гостру пневмонію здійснюють у поліклініці протягом 3 міс у дітей до З років та 2 міс у старших. У кабінеті відновного лікування проводять лікувальну фізкультуру, масаж грудної клітки, аерозольтерапію, апаратну фізіотерапію, введення вітамінів.

Профілактика: Підняти життєві сили дитини можна за допомогою біостимуляторів (настоянки елеутерококу, женьшеню, ехінацеї), вітамінів та вітамінізованих напоїв з відварами трав. І звичайно, повітря. Прогулянки мають стати основним реабілітаційним фактором. Їх можна поєднувати з поступовим загартовуванням.

Профілактика бронхіальної астми: профілактика та лікування респіраторних інфекцій (протизапальна, антиінфекційна терапія, загартовування дитини); попередження та лікування алергії (контроль за чистотою повітря, гіпоалергічна дієта, проведення протиалергійної, десенсибілізуючої терапії); визначення «груп ризику» з метою постійної профілактики хронічного розвитку процесу; контроль фізіологічних процесів дозрівання організму в умовах астми і підвищеної ймовірності ускладнень від медикаментозної терапії (можливо відставання в рості під час лікування глюкокортикоїдами), проведення повторних курсів вітамінотерапії, особливо в несприятливий період року, за наявності небезпеки розвитку респіраторної інфекції;

(продовження) контроль за фізичною активністю; особливу увагу звертати на психологію хворої дитини, формування її особистості, адаптації в сім’ї та в дитячому колективі, заборонити раннє паління.

Профілактика пневмоній: Велике значення в профілактиці пневмоній має боротьба з такими інфекційними захворюваннями, як грип, кір, коклюш, які нерідко ускладнюються пневмонією. В лікарнях, у дитячих колективах хворих на пневмонію дітей треба ізолювати, щоб уник-нути поширення захворювання серед решти дітей.

Профілактика: Правильний догляд за захворілою дитиною та належне харчування її відіграють значну роль у зниженні дитячої смертності від пневмонії. Захворілій дитині слід надати всіх умов, які допомагають сприятливому перебігу хвороби (харчування, свіже повітря, хороший догляд). Дитина, хвора на пневмонію, повинна лежати в ліжку з високо піднятим узголів'ям, на протязі дня необхідно частіше міняти положення дитини на тому, чи другому боці і не давати їй довго лежати на спині. Корисно маленьку дитину, хвору на пневмонію, час від часу брати на руки. Необхідно часто провітрювати приміщення, де перебуває хвора дитина; не слід боятися відкривати кватирку в кімнаті. У деяких випадках доцільно держати таких дітей тепло одягнутими на свіжому повітрі. Ще більш необхідно робити це при хронічних за-тяжних грипозних пневмоніях, бо тривале позбавлення свіжого повітря несприятливо впливає на загальний стан дитини, і від цього процес в легенях ще більше затягується. Під час хвороби слід частіше поїти дитину. Кисень маленьким дітям слід застосовувати не тільки в період особливо вираженого ціанозу, а й на початку розвитку пневмонії.

Етіологія пневмонії c У 3. Персистирующая БА средней степени тяжести Короткочасні симптоми виникають щоденно Загострення викликають порушення сну Нічні симптоми астми виникають частіше 1 разу на тиждень випаровуванню розчину оцту чи спирту, а відтак і охолодженню шкіри. На голову покласти холодний компрес або листки капусти. Поставити клізму з прохолодної води. Дуже важливо створити оптимальний режим харчування. Полегшують відхаркування напої з медом, малиною, відвари плодів шипшини коричної, липового цвіту. Дають 1 столову ложку меду на склянку гарячого молока, готують відвар плодів шипшини з липовим медом. Корисні: відвар 2 суплідь інжиру в склянці молока; слизисті відвари з вівса та ячменю; Пневмонія є головною причиною смертності дітей у всьому світі. Пневмонія забирає життя приблизно 1,8 мільйонів дітей щорічно - більше, ніж СНІД, малярія і кір разом узяті. Пневмонію можуть викликати віруси, бактерії і грибки. Пневмонію можна попередити за допомогою імунізації, адекватного харчування й усунення екологічних факторів. Пневмонію можна лікувати антибіотиками, проте менше 20% дітей з пневмонією отримують необхідні їм Захворілій дитині слід надати всіх умов, які допомагають сприятливому перебігу хвороби (харчування, свіже повітря, хороший догляд). Дитина, хвора на пневмонію, повинна лежати в ліжку з високо піднятим узголів'ям, на протязі дня необхідно частіше міняти положення дитини на тому, чи другому боці і не давати їй довго лежати на спині. Корисно маленьку дитину, хвору на пневмонію, час від часу брати на руки. Необхідно часто провітрювати приміщення, де перебуває хвора дитина; не слід боятися відкривати кватирку в кімнаті. У деяких випадках доцільно держати таких дітей тепло одягнутими на свіжому повітрі. Ще більш необхідно робити це при хронічних за-тяжних грипозних пневмоніях, бо тривале позбавлення свіжого повітря несприятливо впливає на загальний стан дитини, і від цього процес в легенях ще більше затягується. Під час хвороби слід частіше поїти дитину. Кисень маленьким дітям слід застосовувати не тільки в період особливо вираженого ціанозу, а й на початку розвитку пневмонії. Лікарська терапія і фізіотерапевтичні методи лікування при вогнищевій пневмонії ті самі, що й при крупозній. При ускладненнях потрібне відповідне втручання як хірургічне, так і терапевтичне. При гнійних плевритах за-стосовують відсисання гною, торакотомію; гнійні отити потребують спеціального лікування. При гнійних менінгітах прогноз поганий, але все ж таки треба їх енергійно лікувати сульфонамідними препаратами й пеніциліном — в останній час описані ви-падки вилікування гнійних пневмококових менінгітів. При ослабленні серцевої діяльності застосовують зазначені вище серцеві засоби. У деяких випадках пневмоній сульфонамідні препарати не дають ефекту, в таких випадках добре застосовувати альбоміцин. При затяжних формах бронхопневмонії у маленьких дітей сприятливо впливає діатермія, гемотерапія, переливання крові. Добре діють також гарячі ванни 38—39° по 5—7 хвилин щодня