Презентація на тему:
Поняття про змертвіння, некроз, гангрену, виразку,нориці

Змертвіння, некроз, гангрена, виразка,нориці проф. Дейкало І.М.

НЕКРОЗИ місцева смерть Некроз - це змертвіння тканини, або всього органа живого організму.

Причинами некрозу є: Екзогенні: Дія крайніх температур. Контакт з хімічними речовинами. Ураження електричним струмом і проникаючою радіацією. Гнійно-септична інфекція Ендогенні: Розлади крово- та лімфообігу (спазми кровоносних судин, тромбози, емболії, облітерація судин, лімфостаз). Пошкодження нервів і захворювання, які приводять до порушення трофічної іннервації (сирінгомієлія, проказа). Алергічні та метаболічні розлади Хвороби крові

Розрізняють: 1) коагуляційний або сухий некроз; 2) колікваційний або вологий некроз. гангрена інфаркт 3) Прямий 4) Непрямий

Основні варіанти недостатності кровообігу. І Артеріальна недостатність: 1.Гострий ішемічний синдром (гостра артеріальна недостатність, ГАН). 2.Хронічний ішемічний синдром (хронічна артеріальна недостатність, ХАН). ІІ Венозна недостатність: 1. Гостра. 2. Хронічна.

Гостра артеріальна недостатність найчастіше обумовлена емболією або тромбозом артерій.

Емболія артерії Причини А. Ліва половина серця. 1. Пристінковий тромб як результат аритмії, інфаркту міокарда, мітрального стенозу, ендокардиту. 2. Вегетації на клапанах. 3. Сторонні тіла. 4. Пухлини. Б. Аорта. 1. Атеросклеротичні бляшки. 2. Травма з наступним тромбозом. 3. Аневризма. 4. Сторонні тіла. В. Легеневі вени. 1. Тромбоз. 2. Травми з наступним тромбозом. 3. Пухлини. Г. Права половина серця: при ДМПП і ДМШП. Д. Вени великого кровообігу: при ДМПП і ДМШП.

Тромбоз артерії Тріада вірхова. А. Пошкодження судинної стінки. 1. Облітеруючий атеросклероз. 2. Артеріїти. 3. Травма. 4. Ятрогенні пошкодження судин. 5. Відмороження, дія електричного струму. Б. Зміна складу крові. 1. Захворювання крові Істинна поліцитемія. Лейкози. 2. Захворювання внутрішніх органів ( атеросклероз, пухлини). 3. Вплив лікарських препаратів. В. Порушення кровоточу. 1. Екстравазальна компресія. 2. Аневризма. 3. Спазм. 4. Гостра недостатність кровообігу. 5. Операції на артеріях.

Хронічну артеріальну недостатність викликають поступове стенозування і оклюзія артерій.

Причиною гострого порушення венозного кровотоку є тромбоз або тромбофлебіт магістральних вен кінцівок, до хронічної венозної недостатності призводять раніше перенесений тромбофлебіт глибоких вен, варикозна хвороба.

Спеціальні методи дослідження: 1.Осцилографія. 2. Реовазографія. 3. Ультразвукова флоуметрія. 4. Термографія. 5. Контактна. 6. Радіоізотопна діагностика. 7. Контактна кольорова термографія холестеричними рідкими кристалами . 8. Полярографія. 9. Рентгеноконтрастні методи : артеріо-, флебо- та лімфографія.

10. Капіляроскопія. 11.Функціонально-динамічна флебоманометрія, при якій вимірювання венозного тиску проводиться з різними динамічними пробами - пробою Вальсальви (натужування) і м"язовим навантаженням (10-12 присідань). Можна визначити прохідність глибоких вен. 12. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, тромбоеластографія, електрокардіограма) дозволяють опосередковано підтвердити діагноз захворювання, а також контролювати ефективність призначеного лікування.

Некректомія виконується такими методами: механічний (ножицями, скальпелем); хімічний (протеолітичні ферменти); фізичний (ультразвук, лазеротерапія);

ТРОФІЧНІ ВИРАЗКИ. Трофічні виразки є дефектом шкіри або слизової оболонки, який розвивається в результаті відторгнення некротизованої танини.

Класифікація: І. Виразки, які виникають під дією зовнішніх впливів: 1. термічні опіки; 2. хімічні опіки; 3. променеві опіки; 4. електроопіки; 5. відмороження.

ІІ. Виразки, які розвинулись внаслідок різних захворювань; 1. вазотрофічні (хронічна венозна та хронічна артеріальна недостатність); 2. нейротрофічні (пошкодження центральної нервової системи та периферичних нервів); 3. виразки, які виникають при хворобах обміну речовин і системних захворюваннях (колагенози, цукровий діабет, хвороби крові і кровотворних органів); 4. виразки, які виникають внаслідок тривалої хронічної інтоксикації а) професійні інтоксикації (миш’як, свинець, хром); б) медикаментозні препарати (броміди, наперстянка, кортикостероїди); 5. виразки, які виникли як наслідок поширених некрозів і флегмон (епіфасціальна гангрена, некротичні та флегмонозні форми бешихи); 6. специфічні виразки (мікробні – туберкульоз, сифиліс, проказа, грибкові, паразитарні, пухлинні); 7. Остеомієлітичні виразки.

ЛІКУВАННЯ. 1. Місцеве: використання протеолітичних ферментів, вакуум-терапії, антисептиків, фізіотерапії, лазера, препаратів, які покращують репаративні процеси. 2. Хірургічне лікування: сафенектомія, відновлення прохідності артеріального стовбура, аутодермопластика, пластика філатовським клаптем. 3.Загальнозміцнювальне повноцінне харчування, вітамінотерапія, посилення анаболічних процесів. 4.Лікування захворювань, які призвели до утворення виразки ( сифиліс, туберкульоз, захворювання крові).

НОРИЦІ Норицями називаються патологічні ходи, вистелені грануляційною тканиною або епітелієм, що з’єднують патологічне вогнище в м’яких тканинах, кістках, порожнистих органах з оточуючим середовищем або між собою.

Класифікація І. Вроджені нориці (вади розвитку) - повне або часткове незарощення ембріональних протоків і щілин. Приклади: серединна нориця шиї (аномалія розвитку щитоподібної залози), бокові кісти шиї - порушення облітерації протоків вилочкової залози. ІІ. Набуті нориці - викликані патологічним процесом (виразка, камінь жовчевого міхура, остеомієліт, туберкульоз кісток і суглобів, нагноєння лігатур і т.п); - при руйнуванні тканин злоякісними новоутворами (міхурово-маткові, жовчево-кишкові, та інш.); - травматичні ушкодження (кишкова, бронхіальна нориці); - штучні, тобто виконані з лікувальною метою оперативним шляхом: - “стома” - штучна нориця порожнистого органу (кишкові, шлункові, жовчеві); - “анастомоз” - штучно створена внутрішня міжорганна нориця, а операція - стомія. Залежно від показань накладають тимчасові і постійні нориці.

ІІІ. По відношенню до зовнішнього середовища: Зовнішні нориці м’яких тканин Зовнішні нориці порожнистих органів Внутрішні нориці ІV За будовою: гранулюючі, епітелізовані, губовидні (епітелій порожнистого органу виходить на шкіру). V За характером виділень: слизисті, гнійні, слинні, з витіканням церебральної рідини, молочні, жовчеві, калові, сечові, змішані (гнійно-молочні та інш.).

Фактори, які призводять до утворення нориць: Постійне виділення по норицевому ходу гною, слизу, кишкового вмісту, тощо. Руйнуюча дія на грануляції хімічно активних секретів (шлунковий, панкреатичний, дуоденальний вміст) Руйнування грануляцій норицевого ходу токсинами і вірулентними мікробами.

ПРОЛЕЖНІ Це виразково-некротичний процес, який розвивається в ослаблених хворих у тих ділянках тіла, які піддаються постійному тиску. Розрізняють ендогенні та екзогенні пролежні.

Лікування пролежнів Некротомія (механічна, фізична і хімічна) і місцева терапія, спрямована на покращення репаративних процесів, а також лікування причин основного захворювання (лікування сепсису, відновлення іннервації, лікування виснажливих захворювань).

Дякую за увагу!