Презентація на тему:
ПОНЯТТЯ ПРО МЕНІНГЕАЛЬНИЙ СИНДРОМ У КЛІНІЦІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ.

МЕНІНГЕАЛЬНИЙ СИНДРОМ У КЛІНІЦІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА МЕНІНГІТІВ. НАБРЯК-НАБУХАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ Проф. Копча В.С.

МЕНІНГЕАЛЬНИЙ СИНДРОМ синдром подразнення мозкових оболонок підвищення внутрішньочерепного тиску Причини запалення мозкових оболонок токсичне подразнення мозкових оболонок Загальномозкові симптоми інтенсивний, виснажливий, розпираючий біль голови, блювання (без попередньої нудоти),що не приносить полегшення психомоторне збудження, маячення, галюцинації судоми, порушення притомності Менінгеальні симптоми характерна менінгеальна поза загальна гіперестезія (світлоострах, гіперакузія, підвищена тактильна чутливість) м`язове тонічне напруження – ригідність м`язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзинського реактивні больові феномени – болючість при натисканні на очні яблука, в місцях виходу гілок трійчастого нерва зміни черевних, періостальних і сухожилкових рефлексів

Типова поза хворого на менінгококовий менінгіт

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПЕРЕБІГАЮТЬ З МЕНІНГЕАЛЬНИМ СИНДРОМОМ менінгококова інфекція лептоспіроз епідемічний паротит грип харчова токсикоінфекція туберкульоз інші первинні та вторинні менінгіти об`ємний процес головного мозку (травма, пухлина) субарахноїдальний крововилив

МЕНІНГІТ (запалення мозкових оболонок) Синдром інфекційного захворювання Менінгеальний синдром Запальні зміни спинномозкової рідини МЕНІНГІЗМ (подразнення мозкових оболонок) Менінгеальний синдром Відсутність запальних змін спинномозкової рідини Симптоми зникають при зворотному розвитку основного захворювання, дегідратації

ЗМІНИ ЛІКВОРУ ПРИ МЕНІНГІТАХ ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ Ліквор каламутний Плеоцитоз нейтрофільний Кількість клітин – тисячі Вміст білка підвищений Клітинно-білкова дисоціація СЕРОЗНИЙ МЕНІНГІТ Ліквор прозорий Плеоцитоз лімфоцитарний Кількість клітин – десятки, сотні Вміст білка підвищений Білково-клітинна дисоціація

ОСОБЛИВОСТІ МЕНІНГЕАЛЬНОГО СИНДРОМУ В ДІТЕЙ Симптом Керніга і ригідність м`язів потилиці можуть бути слабкими, Прояви болю голови – неспокій, плач, монотонний крик, у тяжких випадках стогін Вип`ячування тім`ячка, ослаблення або відсутність його пульсації, «кавуновий» звук при постукуванні по черепу Симптом «підвішування» Лесажа Нерідкі початкові ознаки менінгеального синдрому – рідкі випорожнення і судомний синдром.

МЕНІНГОКОКОВИЙ МЕНІНГІТ ЕТІОЛОГІЯ ЕПІДЕМІОЛОГІЯ Джерело збудника носії (до 2000 на 1 хворого); хворі на менінгококовий назофарингіт; хворі на генералізовані форми інфекції. Механізм передачі – аерозольний Сезонність – лютий-квітень Частіше хворіють діти до 10 років Захворюваність спорадична, можливі спалахи Імунітет типоспецифічний, стійкий Neisseria meningitidis Грам(-) диплокок, внутрішньоклітинний, «кавові зерна», оптимум температури – 35-37 ºС, наявність у живильному середовищі тваринного (людського) білка Серогрупи A, B, C, D, X, Y, Z

МЕНІНГОКОКОВИЙ МЕНІНГІТ Гнійне запалення Геморагії в мозку

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ ОСОБЛИВОСТІ ВИСИПАНЬ геморагічне, часто зірчасте, рясне, від петехій до великих крововиливів; некроз у центрі висипних елементів, утворення дефектів; локалізація на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі; КЛІНІЧНІ ФОРМИ локалізована (носійство, гострий назофарингіт); генералізована – менінгококцемія (типова, блискавична), хронічна, менінгіт, менінгоенцефаліт, змішана (менінгіт + менінгококцемія); рідкісні форми – ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія, іридоцикліт.

НЕЙРОТОКСИКОЗ – функціональні й органічні зміни ЦНС 1-а група Загальні метаболічні порушення в результаті інтоксикації Гіпертоксичні форми різних інфекцій, що перебігають з шоком, тяжкою тканинною гіпоксією, нирковою або печінковою недостатністю 2-а група Нейроінфекції, збудники або їх токсини володіють тропністю до ЦНС Зміни ЦНС специфічні для конкретної недуги Менінгококовий менінгіт Сказ Кліщовий енцефаліт Ботулізм Правець

ПАТОГЕНЕЗ НЕСПЕЦИФІЧНОГО ННГМ Поєднання із симптоматикою основного захворювання Нейротоксикоз, дія токсичних метаболітів Гемодинамічні порушення – зміни умов кровоплину, ураження ендотелію судин, підвищення проникності, стаз крові, мікротромбоз капілярів, діапедезні крововиливи, гіпергідратація перикапілярних і перицелюлярних просторів при зморщенні нейроцитів (набряк мозку) або дифузний набряк нейроцитів і глії при спалих капілярах (набухання мозку) Звільнення катехоламінів, гіперлактацидемія Деполяризація клітинних мембран, переміщення іонів натрію з міжклітинного у внутрішньоклітинний простір Різке зростання гідрофільності й осмолярності тканини мозку Збільшення об`єму мозку, підвищення внутрішньочерепного тиску Зміщення мозку і вклинення миндалин мозочку у великий потиличний отвір Стиснення довгастого мозку, анемія стовбура, порушення функції центральних вегетативних апаратів, нервово-трофічної, нервово-судинної регуляції діяльності кори мозку Параліч дихательного і судинорухового центрів

ПАТОГЕНЕЗ ННГМ ПРИ НЕЙРОІНФЕКЦІЯХ Тропність збудників (токсинів) до центральної нервової системи Гіперпродукція ліквору Порушення відтоку ліквору (блок лікворних шляхів, випадання фібрину, організація гною, оклюзія отворів Мажанді, Лушке, сильвійового водогону) Набряк-набухання головного мозку

НАБРЯК-НАБУХАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ Біль голови, артеріальна гіпертензія, брадикардія, Порушення притомності Руховий неспокій, гіперестезія шкіри, пітливість Сповільнене глибоке дихання або різка задишка Багряно-синюшний колір обличчя Блювання «фонтаном» Гикавка Розлади дихання і серцево-судинної діяльності Клоніко-тонічні судоми, різке розгинання ступнів («ступня балерини») Гіпертермія, збудження або депресія Пригнічення корнеальних рефлексів Звуження зіниць, в`яла їх фотореакція, Застійні соски зорових нервів, екзофтальм Поява патологічних рефлексів, клонус ступнів У пізній стадії – сопор, кома, мідріаз, анізокорія, плавальні рухи очних яблук, зниження АТ, анурія, гіпернатріємія, гіпокаліємія, тахікардія, гіпотермія Вгасання менінгеальних симптомів

СИНДРОМ ВКЛИНЕННЯ МОЗКУ Загальні клоніко-тонічні судоми Профузний піт Гіперемія обличчя, потім загальний ціаноз Перепади АТ, брадикардія, що швидко змінюється тахікардією Порушення дихання – аритмія, спочатку задишка, потім дихання типу Чейна-Стокса Зупинка дихання Мимовільні дефекація і сечопуск

ЦЕРЕБРАЛЬНА ГІПОТЕНЗІЯ (церебральний колапс) У дітей раннього віку Значний токсикоз і зневоднення організму Менінгеальний синдром – може посилюватися, але частіше зникає Гіпотонія м`язів, арефлексія Западіння тім`ячка Субдуральне випотівання

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ МЕНІНГІТ Наявність первинного туберкульозного комплексу Початок - поступовий, рідше підгострий Гарячка тривала Біль голови різкий, нападоподібний Блювання - рідко, поступово частішає Ригідність м`язів потилиці поступово наростає Симптом Керніга наростає поступово, яскравіший, ніж ригідність м`язів потилиці Зміни аналізу крові - нормоцитоз або лейкопенія, лімфоцитоз Зміни ліквору (ксантохромний, з опалесценцією; тиск ледь або помірно підвишений; помірний лімфоцитарний плеоцитоз; значне збільшення рівня білка, білково-клітинна дисоціація; значне зниження рівня глюкози, випадає фібринозна «сіточка» протягом 24 год) -

ПАРОТИТНИЙ МЕНІНГІТ Відповідний епіданамнез Як правило, на фоні інших симптомів епідемічного паротиту – ураження слинних залоз (паротит, субмаксиліт, сублінгвіт), підшлункової залози, орхіт Менінгеальний синдром Менінгіт серозний Зміни ліквору (прозорий, тиск підвищений; лімфоцитарний плеоцитоз; помірне збільшення рівня білка)

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА Дослідження ліквору Клінічне – колір, прозорість, цитоз (кількість, характер), плівка Біохімічне – вміст білка, глюкози, Na, Cl Бактеріологічне – мікроскопія (забарвлення за Грамом), посів Вірусологічне

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА При підозрі на менінгококовий менінгіт Виявлення збудника у мазках з ротоглотки, крові, ліквору (забір матеріалу з ротоглотки, не торкаючись тампоном слизової оболонки щік і язика (лізоцим!), при мікроскопії – грамнегативні диплококи, розміщені внутрішньоклітинно; посів матеріалу на середовища з додаванням людського або тваринного білка; доставка матеріалу в лабораторію при температурі 35-37 °С) Серологічні дослідження крові (в динаміці з інтервалом 5-7 діб) Експрес-діагностика (РЕМА, імунофлюоресценція)

ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ НЕЙРОТОКСИКОЗАХ Повний спокій Краніоцеребральна гіпотермія (холод на голову) Оксигенація При психомоторному збудженні – м`яка фіксація хворого, катетеризація сечового міхура, нейроплегіки, седативні (діазепам, дроперідол, оксибутират натрію) Люмбальна пункція (за відсутності протипоказань) Корекція водно-електролітних порушень – форсований діурез, введення концентрованих глюкозо-сольових і колоїдних розчинів (під контролем діурезу) Глюкокортикоїди Препарати, що нормалізують мікроциркуляцію Корекція ацидозу За необхідності – штучна вентиляція легень у режимі гіпервентиляції Етіотропна терапія

ЛІКУВАННЯ МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ При генералізованих формах – негайне ушпиталення антибіотики у великих дозах (бензилпеніцилін 200-500 тис. ОД/кг, левоміцетину сукцинат) глюкокортикоїди дегідратація (при менінгіті) дезінтоксикація боротьба з ДВЗ-синдромом (гепарин, клексан, фраксипарин, контрикал, свіжозаморожена плазма) При менінгококоносійстві – антибіотики у звичайних дозах, (ампіцилін, левоміцетин, рифампіцин), місцева санація (УФО, ультразвук, полоскання), антигістамінні, загальноукрілюючі засоби

Показання до відміни антибіотиків (при менінгіті) Клінічне покращання Нормалізація температури тіла Відсутність менінгеальних знаків Контрольна люмбальна пункція (лімфоцитарний плеоцитоз, не більше 100 клітин)

ПРОФІЛАКТИКА - Своєчасна нейтралізація джерела збудника - Виявлення і ушпиталення хворих з менінгококовим менінгітом і сепсисом: госпіталізація в інфекційний стаціонар або ізоляція вдома хворих з назофарингітом і носіїв з осередку інфекції, до клінічного одужання; бактеріологічний контроль через 5 діб після виписки зі стаціонару реконвалесцентів, які відвідують дошкільні дитячі установи, школи, інтернати, проживають у гуртожитках - Медичне спостереження за контактними протягом 10 діб (термометрія, огляд шкіри і носоглотки) - Бактеріологічне обстеження ( дітей двічі, дорослих одноразово) - 10-денний карантин на дитячу установу, яку відвідував хворий, санація виявлених носіїв антибіотиками (ампіцилін, левоміцетин, еритроміцин), допуск їх у колектив після дворазового бактеріологічного підтвердження санації; осіб з підозрілим висипом на шкірі і запальними змінами в носоглотці ізолюють від колективу і обстежують - Дезінфекція (провітрювання, УФО, вологе прибирання приміщень з використанням деззасобів) - За епідпоказаннями – щеплення менінгококовою вакциною серогруп А, В і С