Презентація на тему:
Особливості роботи медичної сестри в хірургічному гастроентерологічному відділенні

Особливості роботи медичної сестри в хірургічному гастроентерологічному відділенні

Перитоніт Перитонiт – гостре неспецифічне запалення парiєтальної та вiсцеральної очеревини, яке супроводжується як мiсцевими, так i загальними проявами, порушеннями функцiй рiзних органiв i систем.

Перитонiт займає перше мiсце серед причин смертi вiд гострих хiрургiчних захворювань органiв черевної порожнини. Летальнiсть вiд перитонiту залежить вiд його форми, причин та iнших факторiв i коливається вiд 10% до 70% (В.А. Попов, 1985; О.О. Шалiмов, 1991 та iн.).

Класифiкацiя  За етiологiєю:    1. Первинний 2. Вторинний    Первинний перитоніт виникає при попаданнi мiкрофлори в очеревину гематогенним або лiмфогенним шляхом.    Вторинний перитоніт - це ускладнення рiзних хiрургiчних захворювань та пошкоджень.    За причинами виникнення вторинного перитонiту:    1. Запальний - викликаний розповсюдженням запального процесу з органiв та тканин черевної порожнини та позаочеревинного простору. Травматичний 2. Пiсляоперацiйний 3. Перфоративний 4.    За стадiями:    1. Реактивна 2. Токсична. 3. Термінальна.    За характером ексудату:    1. Серозний 2. Фiбринозний 3. Гнiйний 4. Гнильний 5. Геморагiчний 6.Змiшаний.

Класифiкацiя   За характером мiкрофлори:    1. Аеробний (стафiло-стрептокок, кишечна палочка та iн.);    2. Анаеробний (бактероїди, пептококи та iн.).    3. Змішана (асоціації різних мікроорганізмів).    За перебiгом:    1. Гострий 2. Хронiчний 3. В`ялоперебігаючий.    За розповсюдженістю:    Вiдмежований - коли вогнище запалення вiдмежовується вiд iншої частини очеревинної порожнини анатомiчними структурами - великим сальником, петлями кишок. Це буває при хорошiй реактивностi органiзму, низькiй вiрулентностi мiкрофлори. Прикладом може бути iнфiльтрат при апендицитi, холециститi, панкреатитi, абсцесах різної локалізації.    Невiдмежований - коли запальний процес з мiсця виникнення безперешкодно може розповсюджуватись по очеревиннiй порожнинi.

Класифiкацiя В залежностi вiд того, на якi дiлянки очеревинної порожнини вiн розповсюджується, видiляють: місцевий, дифузний, розлитий, загальний перитоніт.    1. Мiсцевий. Розповсюджується на 1 з 9-ти анатомiчних ділянок передньої черевної стiнки, тобто, на прилеглу до мiсця виникнення перитонiту: при апендицитi - на праву здухвинну дiлянку: при холециститi - на праву пiдреберну дiлянку.    2. Дифузний. Запальний процес охоплює не тiльки очеревину в мiсцi виникнення, а й розповсюджується на прилеглi дiлянки, (але не бiльше нiж 3 анатомiчнi ділянки).    Наприклад, при апендицитi, гiнекологiчному перитонiтi в запальний процес втягується очеревина малого таза, права, лiва здухвинна та надлобкова дiлянки.

Класифiкацiя 3. Розлитий. Запальний процес розповсюджується бiльше, нiж на 3, але не бiльше, нiж на 6 анатомiчних ділянок.    Наприклад, прояви запалення виявляються в нижньому поверсi очеревинної порожнини при апендицитi, перфорацiї сигми, кишковiй непрохiдностi.    4. Загальний. Прояви запалення виявляються по всiй очеревиннiй порожнинi.    При перитонiтi слiд видiляти ступенi тяжкостi перебігу:    I - легкий ступiнь;    II ступiнь - середньої тяжкостi.    III-А ступінь - тяжккий.    III-Б ступiнь - дуже тяжкий.    IV ступiнь - термiнальний.

Стадії перитоніту Реактивна (до 24 год). Токсична (24-72 год). Термінальна (після 72 год).

Клiнiчна симптоматика. 1.Поступово наростаючий бiль в животі. 2.Нудота, блювання, гикавка, затримка стільця, газів. 3.Зміна форми живота: зпочатку напружений, згодом роздутий. 4.Позитивні симптоми: Щоткiна-Блюмберга Роздольського Воскресенського Кюленкампфа 5.Зменшення «печiнкової тупостi», (тимпанiчний звук з металевим вiдтiнком), “гробова тиша” (зникнення перистальтичних шумiв),с-м Лотейссена (при аускуль-тацiї живота вислуховуются дихальнi та серцеві шуми) 6.Токсичні ножиці: наростання пульсу – зниження тем-ператури.

Оглядова рентгенограма черевної порожнини, чаші Клойбера. Схема утворення чаш Клойбера.

Тактика лікування Усіх хворих на гострий перитоніт направляють в хірургічне відділення. Категорично забороняється вводити наркотики, аналгетики, спазмолітики. Передопераційна підготовка повинна бути індивідуальною і тривати не більше 2 год. У вкрай запущених хворих 4-6 годин.

Завдання оперативного втручання: 1.Лiквiдацiя причин (джерела) перитонiту.  2.Видалення ексудату та санацiя очеревинної порожнини. 3.Декомпресія кишечника, дренування очеревинної порожнини.

Техніка виконання запрограмованої лапараперції - розведення країв операційної рани. Техніка виконання запрограмованої лапараперції - загальний вид операційної рани. Техніка виконання запрограмованої лапараперції - розведення країв операційної рани. Техніка виконання запрограмованої лапараперції - загальний вид операційної рани.

ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ

Гострий апендицит – неспецифічний (часто флегмо-нозно-гнійний) запальний процес червоподібного відростка, що виникає в результаті дії (переважно сукупної) ряду факторів: первинної неспецифічної інфекції, змін загальної та місцевої реактивності, порушення кровопостачання, зумовленого дисфункцією нейрогуморального апарату місцевого чи загального походження. Термін запропонований R. Fitz у 1886р. Це– одне з найпоширеніших гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Захворюваність дещо більша в жінок, переважно вона залежить від віку і складає (В.Г. Зайцев, 1989): у дітей до 1 року – 3,48 випадка на 10 тис. населення, в дітей від 1 до 14 років – 11,4, від 15 до 59 років – 114,9, від 60 до 69 років – 29,7, 70 років і більше – 15,8. Таким чином, якщо умовно середня тривалість життя становитиме 60 років, то кожній 12-15 особі до кінцяжиття буде видавлено ервоподіб- ний відросток.       

Клінічна класифікація (В.І. Колесов, 1959).    І. Гострий простий (поверхневий) апендицит:    а) без загально-клінічних ознак і з вираженими, швидко зникаючими, місцевими проявами;    б) з незначними загально-клінічними ознаками і вираженими, місцевими проявами захворювання.    ІІ. Деструктивний апендицит (флегмонозний, гангренозний, перфоративний):    а) з клінічною картиною захворювання середньої важкості й ознаками місцевого перитоніту;    б) з важкою клінічною картиною й ознаками місцевого перитоніту.    ІІІ. Ускладнений апендицит:    а) з апендикулярним інфільтратом;    б) з апендикулярним гнояком (абсцесом);    в) з розлитим перитонітом;    г) з іншими ускладненнями (пілефлебітом, сепсисом).    

.    Клінічна симптоматика: та суб’єктивні ознаки 1. Біль у животі 2. Диспептичний синдром 3. Загальні ознаки хвороби

Загальні – 1. Обмеження рухів у правому кульшовому суглобі при ході, підтримує правою рукою здухвинну ділянку, в ліжку переважно лежить на правому боці з дещо зігнутою у кульшовому суглобі правою ногою:    2. Язик часто різного ступеня сухий і обкладений 3. Температура тіла помірно підвищена (до 380 С), постійна; ректальна температура - підвищена більше ніж на один градус від температури тіла (симптом Ленандера); 4. Пульс - адекватна підвищенню температури тіла тахікардія.     Об'єктивні ознаки

Об'єктивні ознаки Місцеві – 1. Обмеження дихальних рухів передньої черевної стінки у правій здухвинній ділянці й правій половині живота 2. Гіперстезія шкіри у правій здухвинній ділянці 3. Напруження м'язів передньої черевної стінки у правій здухвинній ділянці й правій половині живота при поверхневій пальпації, часто у поєднанні з підвищеною чутливістю і помірною болючістю 4. Виражений локальний біль при глибокій пальпації у правій здухвинній ділянці, інколи з іррадіацією в параумбілікальну й епігастральну ділянки 5. Ослаблені перистальтичні шуми при аускультації живота 6. Позитивні апендикулярні симптоми 7. Позитивні симптоми подразнення очеревини

Атипові форми гострого апендициту    Ретроцекальний і ретроперитонеальний Тазовий Медіальний (мезоцеліакальний) Лівобічний Гострий апендицит у дітей Гострий апендицит у осіб похилого віку Гострий апендицит у вагітних

Лабораторні та інструментальні методи діагностики.    Для верифікації діагнозу “гострий аппендицит” найчастіше у клінічній практиці використовують:    - загальний аналіз крові - найхарактернішою зміною вважають нейтрофільний лейкоцитоз з більш чи менш вираженим зсувом лейкоцитарної формули вліво (появою молодих форм нейтрофільних лейкоцитів);    - загальний аналіз сечі - нормальний при простому і з неспецифічними ознаками інтоксикації при деструктивному гострому апендициті.    Крім цього, для верифікації гострого апендициту в окремих випадках можна використовувати оглядову рентгенограму органів черевної порожнини, вимірювання контактної температури шкіри чи теплограму передньої черевної стінки, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, лапароцентез, лапароскопію.

Лікувальна тактика та вибір методу лікування  Консервативне лікування показане лише при апендикулярному інфільтраті, діагностованому до чи під час операції і включає:    обмежений руховий режим;    повноцінну висококалорійну дієту з виключенням з раціону продуктів, багатих на клітковину;    холод на праву здухвинну ділянку при наявних локальних ознаках подразнення очеревини (0,5-1,5 доби), при ліквідації останніх - тепло (грілка, УВЧ);    комплексну, за загальноприйнятими принципами антибактеріальну терапію (краще парентеральну), спрямовану на товстокишкову флору;    паранефральні новокаїнові блокади з антибіотиками через день (3-5 на курс);    дезінтоксикаційну інфузійну терапію (осмотерапія, стимуляція діурезу в перші дні);    стимуляцію захисних сил організму.    При позитивному результаті такого лікування апендикулярний інфільтрат поступово розсмоктується (у середньому через 1-2 тижні), за цей період об'єм консервативного лікування адекватно зменшують. Після ліквідації клінічних ознак хворого виписують із стаціонару з рекомендацією через 2-4 місяці обов'язкового виконувати апендектомію у плановому порядку.

Лікувальна тактика та вибір методу лікування Хірургічне лікування Апендектомія Розкриття апендикулярного абсцесу Операція з приводу апендикулярного перитоніту

Апендектомія

Дренування ложа червоподібного відростка

Клінічна класифікація гострого холециститу    1. Гострий простий холецистит.    2. Гострий деструктивний неускладнений із місцевим невідмежованим перитонітом.    3. Гострий деструктивний ускладнений холецистит:    а) жовчним перитонітом (без видимої перфорації);    б) перфоративним жовчним перитонітом;    в) паравезикальним інфільтратом;    г) паравезикальним абсцесом;    д) механічною жовтяницею;    е) септичним холангітом;    є) гострим панкреатитом.    Багато хірургів гострий деструктивний калькульозний холецистит класифікують як гострий обструктивний холецистит

Гострий панкреатит Запалення підшлункової залози. Це майже завжди абдомінальна катастрофа

Підшлункова залоза, 12 - пала кишка та селезінка спереду

Схема патогенезу гострого панкреатиту

Міжнародна класифікація гострого панкреатиту (Атланта,1992)    I. Гострий панкреатит:    а) легший;    б) важкий.    II. Гостре накопичення рідини (в тканині підшлункової залози і парапанкреатичній клітковині) – гострий інтереcтіціальний панкреатит.    Ш. Панкреонекроз:    а) стерильний;    б) інфікований.    IV. Панкреатична несправжня кіста.    V. Панкреатичний абсцесс.    1.Клініко-анатомічні форми:    а) набряковий панкреатит (абортивний панкреонекроз);    б) жировий панкреонекроз;    в)геморагічний панкреонекроз.    2. Розповсюдження некрозу:    а) локальне (вогнищеве) ураження залози;    б) субтотальне ураження залози;    в) тотальне ураження залози.    3.Перебіг:    а) абортивний;    б) прогресуючий.    4. Періоди захворювання:    а) період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку;    б) період функціональної недостатності паренхіматозних органів;    в) період дистрофічних і гнійних ускладнень.

Характерною рисою клініки ГП є парадоксальне співвідношення Інтенсивності функціональних ознак (біль,блювота, затримка калу і газів) Ранні прояви загальних ознак (шок, колапс, страх, зміни рис обличчя, місцевий ціаноз, задишка, холодний піт, пульс, температура) Відносна бідність фізичних симптомів: огляд - здуття живота; пальпація – м’який живіт; перкусія – тимпаніт, випіт; аускультація – тихо

Доступ через Lig. hepato-gastricum

Доступ через корінь брижі попереково-ободової кишки

Доступ шляхом відділення великого сальника від попереково-ободової кишки

Дякую за увагу! Запитання?