Презентація на тему:
Клінічно-діагностичне обстеження

Методи клініко-діагностичного обстеження травматологічних та ортопедичних хворих

Зміст та послідовність обстеження Визначення скарг та анамнезу захворювання Огляд пацієнта Визначення обсягу та амплітуди активних та пасивних рухів у суглобах Пальпація Аускультація Вимірювання довжини і окружності кінцівок та їх окремих сегментів Визначення м’язової сили Визначення функції Допоміжні методи дослідження

Скарги ортопедо-травматологічних хворих Біль Вкорочення кінцівки Обмеження чи відсутність рухів у суглобах Деформації кінцівок чи хребта Припухлість Косметичні дефекти Порушення функції

Анамнез У травматологічних хворих з’ясовують обставини та механізм виникнення травми, що допомагає встановити характер та локалізацію можливих ушкоджень (прямий, непрямий змішаний механізм травми). У ортопедичних хворих дані анамнезу дають змогу уточнити можливі причини, початок та тривалість захворювання, його перебіг та результати попереднього лікування.

Поверхневий огляд При поверхневому огляді визначають: загальний стан хворого,спосіб пересування, положення тулуба та кінцівок, деформації Активне положення свідчить про відсутність виражених функціональних змін з боку кінцівок чи тулуба Пасивне положення вказує на важкість захворювання чи травми , які унеможливлюють функцію певного сегменту опорно-рухового апарата. Вимушене положення приносить полегшення пацієнту а) вимушене положення із-за болю б) при порушенні співвідношень суглобових поверхонь і морфологічних змінах (вивихи,анкілози, контрактури) в) патологічні установки , як прояв компенсації

Пасивне положення

Пасивне положення

Вимушене положення

Ґрунтовний огляд Передбачає: огляд голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Пацієнта оглядають : спереду, ззаду, з боків Огляд повинен бути порівняльним і не обмежуватися тільки однією ділянкою Правильно орієнтуватись при ґрунтовному огляді допомагає : знання нормальних вісей та анатомічних орієнтирів на тілі

Огляд тулуба При огляді спереду звертають увагу на: розташування на одному рівні надпліч, реберних дуг, остей клубових кісток, симетрію трикутників талії При огляді збоку звертають увагу на: викривлення хребта у сагітальній площині (грудний кіфоз, поперековий лордоз) При огляді ззаду звертають увагу на: лінію остистих паростків, стояння нижніх кутів лопаток, наявність реберного горба, рельєф м’язів

Огляд тулуба Нормальна вісь хребта Асиметрія трикутників талії

Огляд тулуба Асиметрія трикутників талії

Огляд тулуба Сколіоз

Огляд тулуба Кіфоз

Огляд тулуба Х-ра В. 21 р. Гіперлордоз поперекового відділу хребта на грунті високого вродженого вивиху стегон

Огляд тулуба Порівняльне вимірювання по кісткових виступах

Лійкоподібна деформація грудної клітки

Огляд кінцівок Огляд кінцівки проводять порівняльно оцінюючи її із симетричною кінцівкою Особливу увагу звертають на зміну форми та положення кінцівки Зміна вісі кінцівки у суглобі чи по довжині діафіза у фронтальній площині називають варусною або вальгусною деформацією Зміна вісі кінцівки по довжині діафіза чи суглобі у сагітальній площині називають антекурвацією та рекурвацією

Порівняльний огляд кінцівок Х-ра З., 39 р. Реактивний синовиїт лівого колінного суглоба

Огляд верхніх кінцівок Вальгус Варус Вісь верхньої кінцівки

Огляд верхніх кінцівок П-т С. 18 р. Перерозгинання у ліктьових суглобах в наслідок дисплазії ліктьових суглобів

Огляд верхніх кінцівок П-т С. 18 р. Рентгенограма лівого ліктьового суглоба. Дисплазія ліктьового паростка.

Огляд нижніх кінцівок Вісь нижньої кінцівки Вальгус Варус

Огляд нижніх кінцівок Х-ра Б. 68 р. Варусна деформація коліннних суглобів

Огляд кінцівок Х-ра Н. 71 р. Вальгусна деформація колінних суглобів

Огляд кінцівок Х-й К., 11 р. Варусна деформація лівої нижньої кінцівки на ґрунті хвороби Блаунта

Огляд кінцівок Х-ра Ц. 28 р. Вальгусна деформація гомілки на межі середньої та нижньої третини

Визначення обсягу та амплітуди рухів у суглобах Розрізняють рухи : активні, які здійснює сам пацієнт та пасивні коли їх виконують стороннім зусиллям Розрізняють наступні види обмеження обсягу рухів у суглобах: Анкілоз, ригідність, контрактура Анкілоз – повна відсутність рухів у суглобі Ригідність – хитальні рухи у суглобі з обсягом у 5° Контрактура – певне обмеження обсягу рухів За походження контрактури поділяють на: десмогенні, неврогенні, дерматогенні, психогенні, артрогенні, комбіновані

Згинальна контрактура колінних суглобів

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом При вимірюванні амплітуди рухів в суглобі по нейтральному (нуль-прохідному), методу результати вимірювання записують трьома цифрами виходячи з нульового положення: (для великих суглобів верхньої кінцівки, кульшового та колінного суглобів нульовим положенням є кут 180°, для гомілково-ступневого ─ 90 °) Методика обстеження: спочатку фіксують кут крайньої позиції в одному напрямку, далі проходження через нейтральне положення позначається як 0 і в кінці записується кут кінцевої позиції протилежного розмаху руху.

Визначення обсягу рухів за нуль прохідним типом При вимірюванні за даним методом дотримуються певних правил. І. Перш за все вимірюють і записують рухи „розгинання-згинання”, причому напрям рухів завжди для всіх суглобів ─ від положення розгинання до положення згинання. ІІ. Якщо суглоб має крім розгинання-згинання, рухи в інших напрямках, то після згинання-розгинання раніше вимірюють рухи відведення-приведення і лише після цього обертальні рухи (ротацію). Рухи відведення і ротація завжди починають з найбільш віддаленого положення від тулуба по направленню до більш близькому. Послідовність запису виглядає так: відведення / приведення; ротація назовні / ротація досередини; ІІІ. Запис проводять в трьох колонках: В першій колонці відмічають напрям рухів, в другій ─ числові величини правої сторони, в третій ─ лівої. Запис на першому місці хворої сторони недоцільний, так як зміни можуть бути і з протилежної (здорової) сторони;

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом

Визначення обсягу рухів за нуль прохідним типом у кульшовому суглобі

Визначення обсягу рухів за нуль прохідним типом у кульшовому суглобі

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом Запис можна проводити скорочено, наприклад: Кульшовий суглоб прав. лів. Розг./згин. (екст. / флекс.) 10/0/20 5/0/90 Відвед. / прив. (абд. / адд.) 20/0/20 10/0/15 Ротац зовн. / внутр. 20/0/15 10/0/5

Визначення довжини кінцівок, сегментів та їх периметру Для правильного вимірювання довжини кінцівок необхідно дотримуватись наступних умов: 1) вимірювання повинно бути порівняльним (вимірюються одночасно здорова і хвора кінцівки) 2) опізнавальними точками для вимірювання служать кісткові виступи; 3) при вимірюванні необхідно користуватися симетричними кістковими виступами. Довжина кінцівок визначається співставленням симетричних опізнавальних точок на око і з допомогою простих вимірювальних засобів.

Визначення довжини кінцівок, сегментів та їх периметру Загальноприйнятими розпізнавальними точками, від яких проводиться вимірювання, служать найбільш доступні для прощупування кісткові виступи. На руці такими виступами є: 1) лопатковий відросток (proc. acromialis); 2) ліктьовий відросток (proc. olecranon); 3) шиловидні відростки променевої і ліктьової кісток (proc. styloideus radii, proc. styloideus ulnae);

Визначення довжини верхньої кінцівки та її сегментів

Опізнавальними точками для вимірювання довжини нижньої кінцівки служать: передньо-верхня ость клубової кістки (spina ilii ventralis sup.); 2) великий вертлюг стегнової кістки (trochanter major); 3) суглобовий кінець виростка стегна або голівка малогомілкової кістки (capitulum fibulae). Визначення довжини нижньої кінцівки та її сегментів

Визначення довжини нижньої кінцівки та її сегментів

Порівняльне вимірювання по кісткових виступах

Види вкорочень кінцівок Абсолютне (істинне) ─ вкорочення кінцівки має місце в тих випадках, коли при посегментному вимірюванні встановлюється, що одна із кісток вкорочена у порівнянні з симетричним відділом здорової кінцівки

Види вкорочень кінцівок Відносне вкорочення зустрічається в тих випадках, коли суглобові кінці зміщуються один відносно іншого (вивих), а посегментна довжина кінцівки залишається одинаковою

Види вкорочень кінцівок Проекційне (уявне) вкорочення ─ виникає при контрактурах у суглобах

Х-ра Б., 67 р. Проекційне вкорочення ─ лівої нижньої кінцівки в наслідок згинальної контрактури лівого колінного суглоба

Сумарне (клінічне) вкорочення ─ комбінація усіх вище перерахованих вкорочень кінцівки Види вкорочень кінцівок

Визначення м’язевого тонусу Ряд захворювань та деформацій опорно рухового апарату проявляють себе порушенням нормального м’язевого синергізму, зниженням або випадінням функції певної групи м’язів (поліомієліт, дитячий церебральний параліч, переломи хребта, ускладнені ушкодженням спинного мозку).

Визначення м’язевого тонусу Виділяють 5 ступенів сили м’язів: 5 балів (відмінно) ─ оцінюються міцні, сильні, практично здорові м’язи, при цьому відсутня їх атрофія, рухи в суглобах повні, відмічається хороша протидія м’язів. 4 бали (добре) ─ відмічається незначна атрофія м’язів, проте м’язи в стані подолати не тільки масу свого сегменту, але й додатковий опір, що створюється рукою дослідника. 3 бали (задовільно) ─ помірна атрофія м’язів, пацієнт виконує активні рухи долаючи тільки масу сегмента без опору. 2 бали (погано) ─ відмічається значна атрофія м’язів, що здатні виконувати активні рухи в суглобах з виключенням маси кінцівки. 1 бал (дуже погано) ─ виражена атрофія м’язів, які не здатні виконувати рухи. Пальпаторно та на око скорочення м’язів не визначається.

Визначення функції Різні патологічні стани здатні порушувати функцію суглобів, м’язів, порушувати ходу. Критерії функціональної здатності нижніх кінцівок: Хода, присідання, сидіння, одягання взуття Зміни ходи: кульгавість щадна і нещадна Щадна кульгавість – дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та травми (хворий уникає повного навантаження на кінцівку із за болю). Нещадна кульгавість – спостерігається при вкороченнях або деформаціях кінцівки без больових відчуттів (анкілоз, одностороння варусна деформація колінного суглоба) Переміжна кульгавість (качина хода) двобічний вроджений вивих стегон.

Додаткові методи дослідження Лабораторні Рентгенографія Комп’терна томографія Ядерно магнітний резонанс Ультразвукове дослідження (сонографія) Електроміографія Реовазографія Морфологічні дослідження

Рентгенографія

Сонографія Сонограма колінного суглоба Сонограма плечового суглоба

Ядерно магнітний резонанс ЯМР плечового суглоба ЯМР колінного суглоба