Презентація на тему:
Історія розвитку Офтальмології

офтальмологія Тема: Захворювання склери , рогівки , кришталика , судинної оболонки очей Виконали: Дубей ростислав ; тодорюк іван

Класифікація запальних захворювань рогівки Кератит- запалення рогівки будь-якої етіології. Причинами кератиту можуть бути: екзогена інфекція(стептококи,стафілококи, кишкова паличка та інш.), ендогена інфекція(ревамтищзм,туберкульоз, герпес та інш.), алергенні,механічні,фізічні й хімічні чинники, гіпо- та авітамінози.

Кератити екзогенні (інфекційні,грибкові,травматичні та інш) Кератити ендогенні (туберкульозні,сифілитичні,ревматичні,алергійні,нейропаралітичні та інш.) Кератити нез’ясованої етіології ( рецидивна ерозія рогівки, роз’їдаюча виразка, розацеа-кератит)

Загальні ознаки запальних процесів рогівки Найважливіші суб'єктивні симптоми при керати-тах: Біль (нерідко локалізуються не тільки в оці, але носять і невралгічний характер, ірадіюючи в область скроні, чи половини голови); Світлобоязнь; Сльозотеча; Скарги на зниження зору (при кератитах можуть бути певною мірою обумовлені світлобоязню і сльозотечею, але, звичайно, основне значення має порушення прозорості роговиці)

Найголовніші об'єктивні ознаки кератитів Блефароспазм; Ін'єкція (почервоніння ока) перикорнеальна чи змішана Розлад чутливості Порушення цілості роговиці і її прозорості Інфільтрати рогової оболонки Новотвір судин у роговиці Поява гною в передній камері

Наявність свіжого помутніння у рогівці Свіже помутніння в рогівці: - інфільтрат - абсцес - виразка. Колір свіжого помутніння від сірого до жовтого,межі – нечітки,поверхня рогівки над ним матова, без блиску. Помутніння може бути як в поверхневих,так й в глибо- ких шарах рогівки

Васкулярізація рогівки Розрізняють три види васкулярі - зації: -поверхневу(судини яскраво червоного кольору, розглажені, ана- стомозують між собою) -глибоку(судини темного кольору, мають прямолінійний хід нагадують віник або щітку, не анастомозують між собою) -змішану(поєднання поверхневої та глибокої васкуляризації

Вірусні захворювання рогівки  Збудником офтальмогерпесу є вірус про стого герпесу (ВПГ). Виокремлюють два типи ВПГ, патогенного для людини: ВПГ-1 — виділений зі слизової оболонки рота, носоглотки, очей, шкіри. ВПГ-2 — генітальний тип, виділений зі слизової оболонки статевих органів. Установлено, що ВПГ-2 може спричинювати природжений герпетичний кератокон'юнктивіт, що поє-нується з хоріоретинітом. Відзна-чають, що ВПГ-1 зумовлює ураження поверхневих шарів рогівки, а ВПГ-2 — глибших. Неушкоджені поверхневі шари рогівки є бар'єром для ВПГ-1, але не являють перешкоди для ВПГ-2.

Поверхневі форми -Ізольований кератокон'юнктивіт - Точковий кератит - Везикулярний кератит - Деревоподібний кератит -Географічний кератит -Крайовий кератит -Рецидивна ерозія рогівки

Захворювання склери Існує безліч захворювань очей, всі вони підрозділяються на два типи: вроджені і придбані. До вроджених аномалій склери відносяться зміни її забарвлення (сині склери, меланоз) та форми (Вроджені кісти).

Синдром синіх склер (синдром Лобштейна - Ван-дер-Хеве) відноситься до групи конституційних аномалій сполучної тканини, обумовлений множинними генними дефектами. Успадковується по аутосомно-домінантним типу з високою (71%) пенетрантністю. Зустрічається рідко - 1: 40000-60000 новонароджених. синьо-блакитне забарвлення склер. Спостерігається у 100% хворих з синдромом; обумовлена тим, що через стоншену і незвично прозору склеру просвічує пігмент судинної оболонки. У дослідженнях встановлено витончення склери, зменшення кількості колагенових і еластичних волокон, метахроматическая забарвлення основний субстанції, яка вказує на збільшення вмісту мукополісахаридів, що свідчить про незрілість фіброзної тканини при цьому синдромі, персистенцию ембріональної склери.

Синьо-блакитне забарвлення склери при цьому синдромі виявляється вже при народженні; вона більш інтенсивна, ніж у здорових новонароджених, і не зникає до 5-6-му місяця, як зазвичай. Розміри очей, як правило, не змінені. Крім синіх склер, можуть спостерігатися інші аномалії очі: гіпоплазія райдужки, зонулярние або кортикальная катаракта, кератоконус, глаукома, ювенільний хориоидального склероз, цветослепота, помутніння рогівки по типу плямистої дегенерації

ЗАХВОРЮВАННЯ КРИШТАЛИКА Всі катаракти діляться на дві основні групи: вроджені та набуті. При вроджених катарактах помутніння, як правило, є обмеженими за площею і не прогресують. Набуті ж катаракті мають прогресуюче протікання

вікові (старечі, сенильні) катаракти; травматични катаракти (виникають в результаті тупої травми (контузії) чи проникаючого поранения очного яблука); ускладнені катаракти (виникають при запаленні судинної оболонки ока (увеїті), короткозорості високого ступеню, пігментній дегенерації сітківки, глаукомі та деяких інших захворюваннях ока); променеві катаракти (пов’язані з ушкодженням кришталика променевою енергією) – інфрачервоні промені (професійні катаракти – наприклад, катаракта склодувів), рентгенівські, радіаційні; токсичні катаракти (в тому числі і медикаментозні катаракти, що формуються як результат побічної дії при тривалому прийомі ряду лікарських препаратів: кортикостероидів, антималярійних препаратів та ін.); катаракти, що викликані загальними захворюваннями організму (цукровий діабет, гіпотериоз, хвороби обміну речовин).

В залежності від локализації помутнінь в кришталику, катаракти діляться на наступні види: передня полярна катаракта; задня полярная катаракта; веретеноподібна катаракта; слоїста (зонулярна) катаракта; ядерна катаракта; кортикальна (коркова) катаракта; задня субкапсулярна катаракта; тотальна (повна) катаракта.

Види катаракт: (кришталик в розрізі) слоїста периферична катаракта; 2) слоїста (зонулярна) катаракта; 3) передняя та задня полярні катаракти; 4) веретеноподібна катаракта; 5) задня субкапсулярна (чашковидна) катаракта; 6) ядерна катаракта; 7) кортикальна катаракта; 8) повна (тотальна) катаракта

За ступенем зрілості вікову катаракту ділять на чотирі стадії: початкова катаракта; незріла катаракта; зріла катаракта; перезріла катаракта. Катаракта звичайно починається з кори кришталика (кортикальна катаракта), ядра (ядерна катаракта) чи субкапсулярно (субкапсулярна катаракта). Для вікової катаракти типовимм є коркова локалізація помутнінь (92%). Ядерна катаракта зустрічається значно рідше (7-8%).

Початкова катаракта. Самими ранніми ознаками катаракти є процеси оводнення кришталика. Ця рідина накоплюється в корі кришталика між волокнами у відповідності до розташуванням швів. Формуются так звані «водяні щілини». Дещо пізніше з’являються характерні помутніння кори в першу чергу по периферії кришталика, в області екватора. При переході таких помутнінь з передньої на задню поверхню кришталика вони набувають типову форму«вершників»

Незріла катаракта. Поступове прогресування процессу зводиться до просування помутнінь в напрямку капсули кришталика та в центральну оптичну зону. Якщо при початковій катаракті помутніння локалізувалися поза оптичною зоною – в області екватора і не знижують гостроту зору, то при незрілій катаракті виражені помутніння речовини кришталика приводять до помітного зниження гостроти зору

Зріла катаракта. Вся область кори кришталика зайнята помутніннями. Іноді ця стадія ділиться на стадію майже зрілої катаракти, коли в корі наявні значні помутніння, а гострота зору варіює в межах сотих, рахунку пальців біля обличчя та зрілої катаракти, що характеризується повним помутнінням речовини кришталика та зниженням гостроти зору до рівня світлосприйняття.

Перезріла катаракта. Подальше прогресування катаракти супроводжується розпадом кришталикових волокон. Кора кришталика розжижається, тому капсула кришталика стає складчастою. Кора набуває однорідного ( гомогенного) молочнобілого відтінку. Більш щільне ядро в силу своєї тяжкості опускається донизу. Такий кришталик нагадує мішечок. Подібна перезріла катаракта носить назву морганієвої.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ КАТАРАКТИ Одним з перших проявів (симптомів) захворювання можуть бути скарги на відчуття двоїння предметів, появу “мушок”, появу жовтуватого відтінку видимого зображення, погіршення читання. Гострота зору на ранній стадії розвитку катаракти майже не страждає. Тривалість початкової стадії може бути від 1 – 3 до 10 – 15 років. При розвиткові катаракти всі ці скарги поступово прогресують, хворий починає відмічати зниження гостроти зору. В стадію зрілої катаракти втрачається предметний зір, наявне лише світловідчуття, яке повинне бути з правильною проекцією світла при відсутності уражень сітківки та зорового нерву.

Захворювання судиннї оболонки ока Захворювання судиннї оболонки ока мають різні форми та види (запалення, дистрофія, новоутворення, аномалія розвитку). Часто причиною захворювання судинного тракту є загальні захворювання (туберкульоз, токсоплазмоз, сифіліс, ревматизм, вірусні інфекції, хламідії). Тому знання лікаря загальної практики в цій області необхідні для своєчасної діагностики та надання невідкладної допомоги. Згідно із сучасними даними, важливе значення в етіології увеїтів надається мікробній інфекції, в першу чергу, ролі стрептокока і стафілокока в розвитку запальних уражень судинної оболонки. Важливе значення у виникненні увеїтів має розвиток гіперчутливості тканин ока до збудника інфекції. Усі ці особливості необхідно враховувати в процесі підготовки майбутнього лікаря.

Передні увеїти 1) біль безпосередньо в оці, що посилюється вночі, особливо при надавлюванні на очне яблуко в ділянці циліарного тіла; 2) почервоніння ока (перикорнеальна ін’єкція) 3) гіпотонія - зниження внутрішньоочного тиску; 4) поява на задній поверхні рогівки в нижньому її відділі преципітатів - уламків клітин епітелію циліарного тіла, лімфоцитів, які потрапляють разом із вологою в передню камеру й осідають на ендотелії рогівки; 5) вузька або неправильної форми зіниця за рахунок утворення сінехій; 6) помутніння склоподібного тіла в передніх його відділах.

Іридоцикліти супроводжуються болем в оці, сльозотечею, світлобоязню і зниженням зору, залежно від тяжкості перебігу процесу.