Презентація на тему:
ІСТОРІЯ НАУКИ ФАРМАКОЛОГІЇ

Фармакологія Це наука про дію на організм хімічних сполук, які використовуються для лікування, профілактики і діагностики захворювань людей і тварин.

Фармакологія як наука сформувалася у середині ХІХ ст., хоча відомості про властивості й застосування лікарських засобів для лікування різноманітних захворювань доходять до нас із глибокої давнини. Відомо, що неандертальці ще за 100-45 тисяч років до н.е. застосовували лікарські рослини. Які значні внески зробили люди певних років минулого і сучасності ми зараз дізнаємося. Пропоную повернутися в глибоку давнину І ст. до н.е. коли жив славнозвісний лікар Стародавньої Греції Гіппократ…

ГІППОКРАТ 460-377 рр. до н.е. Гіппократ — давньогрецький лікар. Він сформулював своє бачення медицини: “ Лікувати – означає забирати з організму погане і давати те, чого бракує ”. Гіппократ широко використовував лікарські рослини, причому радив їх застосовувати в натуральному вигляді. Він вважав, що за такої умови лікарські рослини зберігають свою лікувальну силу.

ДІОСКОРИД (40 н. е., — 90 ) Педаній Діоскорид — давньоримський військовий лікар грецького походження, фармаколог і натураліст. Основна робота Діоскорида — «Про лікарські речовини» (лат. De materia medica) містить опис 1000 різних медичних препаратів і 600 рослин, розбитих на 4 групи: благовонні рослини, харчові, медичні і виноробні. В середні віки «De materia medica» вважалася основним джерелом по ботаніці і фармакології. Багато які з назв рослин, які використовуються сьогодні, були дані Діоскоридом.

ГАЛЕН (131—200) Клавдій Гален — грецький лікар, хірург і філософ римської доби. Гален вважав, що людське тіло складається із щільних і рідких частин, досліджував організм  шляхом спостереження за хворими і розкриття трупів. Одним з перших став основоположником експе-рементальної медицини. Його основні праці з анатомії: «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла».

 Авіценна (980 — 1037) Авіценна - перський вчений-енциклопедист, філософ, лікар, хімік. Вважається найвпливовішим поліматом Золотої доби ісламу. Ібн Сіна написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, з них збереглося близько 240. Більшість з його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найвідомішими роботами є «Книга зцілення», обширна філософська і наукова енциклопедія, і ”Канон лікарської науки ” який був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах. У другій і п’ятій книзі опису присвячено майже 900 лікарських засобів із рослин, мінералів та органів тварин.

ХІХ століття – це початок бурхливого розвитку фармакології як науки. Сприяли цьому всесвітньовідомі відкриття в біології, хімії,фізіології і патології. Її розвитку також сприяло виділення із рослинної сировини алкалоїдів – морфіну, кофеїну, хініну тощо, використання синтетичних сполук – ефіру, хлороформу та ін.

КРАВКОВ М. П. (1892-1981) Микола Павлович Кравков вперше ввів у клініку внутрішньовенний гедоналовий наркоз, вивчив особливості його дії при патології серця, ендокринних залоз, багато зробив для вирішення питання загальної фармакології, написав посібник "Основи фармакології", що витримав декілька перевидань. М.П.Кравков створив школу фармакологів і по праву вважається засновником фармакології.Кравков писав, що "Ідеалом фармакологічного експерименту є вивчення дії лікарських речовин на організм тварин з ознаками захворювання, які спостерігаються у людей".

ПАВЛОВ І. П. (1849-1963) Павлов Іван Петрович –фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; лауреат Нобелівської премії в галузі медицини і фізіології у 1904 «За роботу з фізіології травлення». У своїх наукових роботах Павлов вивчав вплив лікарських засобів на серцеву діяльність, гіркоти на органи травлення, бромідів, кофеїну, етилового спирту на вищу нервову діяльність.

АМБРОДИК-МАКСИМОВИЧ (1744-1812) Нестор Максимович Амбродик-Максимович - український та російський вчений, родом з Полтавщини працював у Петербурзі; професор акушерства у Петербурзьких госпіталях і повивальному інституті. Медик і вчений, педіатр, ботанік, фітотерапевт. Автор перших в Російській імперії підручників з акушерства та медичних словників. Головні праці: «Мистецтво сповивання», «Анатомо-фізіологічний словник», «Словник медико-хірургічний латинською та російською мовою». Також був автором перших в Росії праць з ботаніки й фітотерапії «Новий ботанічний словник російською, латинською та німецькою мовою», «Початкові основи ботаніки», «Опис цілющих рослин»

ІВАН ЧЕКМАН (04.10.1936) Вивчає фармакологію препаратів рослинного походження. Встановив, що ефірні масла рослин мають властивість утворювати комплекси з ксенобіотиками, зменшувати їх токсичність та виводити з організму. Автор понад 900 наукових праць, в тому числі 67 монографій, довідників, підручників, посібників, словників, 20 методичних рекомендацій, 70 патентів. Підготував 22 докторів і 35 кандидатів медичних наук.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! Підготувала Студентка групи 22-с Фіяло Мирослава