X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Хіміко-токсикологічний аналіз синтетичних „лікарських” отрут основного характеру

Завантажити презентацію

Хіміко-токсикологічний аналіз синтетичних „лікарських” отрут основного характеру

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Хіміко-токсикологічний аналіз синтетичних „лікарських” отрут основного характеру Доц. Михалків М.М. Лекція № 14

Слайд 2

ПЛАН. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних п-амінобензойної кислоти. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних фенотіазину. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних 1,4-бензодіазепіну.

Слайд 3

1. ЗАСТОСУВАННЯ, ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МЕТОДИ ВИДІЛЕННЯ З БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ І МЕТОДИ АНАЛІЗУ ПОХІДНИХ п-АМІНОБЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ (ПАБК)

Слайд 4

Слайд 5

Токсична дія У терапевтичних дозах вони викликають алергічні ускладнення (висипи на шкірі), запаморочення, диспепсичні явища, набряк шкіри, слизових оболонок, бронхоспазм. У токсичних дозах спричиняють порушення, а згодом параліч центральної нервової системи. Клінічна картина характеризується психомоторними порушеннями, судомами, втратою свідомості, зниженням артеріального тиску, брадикардією. За токсичністю дикаїн перевершує новокаїн (летальна доза 1 г) і новокаїнамід (летальна доза 1,5 г).

Слайд 6

Слайд 7

Слайд 8

Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні ПАБК Об’єкти дослідження. Печінка, нирки, кров, сеча. Ізолювання – при ненаправленому аналізі – загальними методами (Васильєвої, Стаса-Отто), при направленому аналізі ізолювання з біологічних об’єктів (тканин органів) проводиться водою, підкисленою до рН = 2-3 хлоридною кислотою, при цьому солі препаратів добре розчиняються у воді. З водної фази препарати у вигляді основ екстрагуються хлороформом при рН = 11 (підлужнення водної фази проводять розчином NaOH). Домішки залишаються у водній фазі.

Слайд 9

ТШХ-скринінг: у загальній системі розчинників хлороформ-діоксан-ацетон-25 %-вий розчин аміаку (45:47,5:5:2,5); сорбент - силікагель КСК – виявляються похідні ПАБК в 3-й зоні (Rf = 0,63-0,83). Після елюювання препаратів сумішшю розчинників метанол-25 %-вий розчин аміаку (9:1) проводять ТШХ-скринінг у окремій системі хлороформ-етанол (20:1), сорбент - алюмінію оксид. Для проявлення препаратів на пластинках використовують реактив Драгендорфа за Муньє (оранжево-коричневі плями) або ідентифікують за реакцією утворення азобарвника з -нафтолом (оранжеві плями).

Слайд 10

Хімічні методи аналізу: 1. Реакції осадження із загальноалкалоїдними осадовими реактивами, в результаті яких утворюються кристалічні або аморфні осади. Реакції високочутливі, неспецифічні. 2. Мікрокристалоскопічні реакції - високочутливі, специфічні: - з реактивом Драгендорфа - кристали у вигляді тонких голок, зібраних у пучки (новокаїн) або ромбовидні пластинки (новокаїнамід); - з розчином тетрабромоауратної кислоти - кристали у вигляді пластинок і голок (новокаїн); - з розчином гексахлороплатинатної кислоти - щільні розетки (новокаїнамід); - з розчином натрій нітриту - призми, роздвоєні на кінцях (дикаїн).

Слайд 11

3. Реакції забарвлення (хромогенні): реакція Віталі-Морена: оранжево-жовтий колір розчину (новокаїн); жовто-коричневий колір розчину (новокаїнамід); криваво-червоний колір розчину (дикаїн). Реакція неспецифічна; -

Слайд 12

4. Фізико-хімічні методи ідентифікації: за УФ- та ІЧ-спектрами, методами ТШХ, ГРХ, ВЕРХ Кількісне визначення проводиться спектральними (УФ-спектрофотометрія, фотоелектроколориметрія, екстракційна фотометрія) і хроматографічними (ТШХ - планіметричний і денситометричний методи; газо-рідинна та рідинна хроматографії) методами.

Слайд 13

2. ЗАСТОСУВАННЯ, ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИ-КА, МЕТОДИ ВИДІЛЕННЯ З БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ І МЕТОДИ АНАЛІЗУ ПОХІДНИХ ФЕНОТІАЗИНУ

Слайд 14

Токсична дія Препарати характеризуються нейротоксичним ефектом, викликають порушення психіки, діяльності серцево-судинної системи, диспептичні явища, порушення гемодинаміки. При вживанні терапевтичних доз можливі ускладнення: падіння артеріального тиску, почастішання серцебиття, сухість у роті, світлобоязнь, сонливість. При гострих отруєннях похідними фенотіазину настає коматозний стан, який характеризується розширенням зіниць, зниженням температури тіла; відбувається різке пригнічення дихального і судиннорухового центрів; з’являються тахікардія, ниткоподібний пульс. Смерть настає при легенево-серцевій недостатності. Смертельна доза аміназину (для дорослих) 5-10 г.

Слайд 15

Слайд 16

Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні фенотіазину Об’єкти дослідження. Мозок, печінка, нирки, шлунок із вмістом, промивні води, легені, сеча. Ізолювання проводиться при ненаправленому аналізі загальними методами (Васильєвої або Стаса-Отто), при направленому - методами Є.М. Саломатіна - модифікованим методом Стаса-Отто (1) і Сшедзинського (2) з урахуванням фізико-хімічних властивостей похідних фенотіазину і стану біологічного матеріалу.

Слайд 17

ТШХ-скринінг проводиться в загальній системі розчинників хлороформ-діоксан-ацетон-25 %-вий розчин аміаку (45:47,5:5:2,5); сорбент - силікагель КСК; проявники - концентровані кислоти (H2SO4, HNO3, HC1), а також розчини окисників НС1О4 і NaNO2; реактиви Маркі, Манделіна. Наявність плям рожевого і бузкового кольорів у 3-й зоні (Rf = 0,63-0,83) вказує на можливу присутність похідних фенотіазину. Елювання проводять сумішшю метанол-25 % розчин аміаку (9:1) з подальшим проведенням підтверджуючого етапу в окремій системі розчинників хлороформ-етанол (20:1) і циклогексан-ацетон (5:1); сорбент - алюмінію оксид. Як “свідки” використовуються хлороформні розчини препаратів даної групи. Для подальшого аналізу фенотіазини вилучають з хроматограми елюентом метанол- 25 % розчин аміаку (9:1).

Слайд 18

Хімічні методи аналізу: 1. Реакції осадження із загальноалкалоїдними осадовими реактивами (пікринова кислота, сіль Рейнеке, реактиви Драгендорфа, Марме, Майєра, Зонненшейна та ін.). 2. Реакції забарвлення засновані переважно на хімічних процесах окиснення, дегідратації, конденсації з альдегідами з використанням концентрованих кислот H2SO4, HNO3, HC1, НС1О4; реактивів Фреде, Манделіна, Маркі; розчинів солей FeCl3, NaNO2. Продукти реакцій забарвлені в червоно-фіолетовий, синюва то-червоний кольори. Реакції забарвлення чутливі, неспецифічні.

Слайд 19

3. Мікрокристалоскопічні реакції - більшість фенотіазинів утворю ють характерні кристалічні осади із сіллю Рейнеке, однак диференціація окремих представників цієї групи за формою кристалів складна. 4. Фізико-хімічні методи аналізу: УФ-спектри похідних фенотіазину та продуктів їх окиснення. Абсорбція похідних фенотіазину в УФ-області спектра характе ризується наявністю двох максимумів: мах= 250-260 нм б) мах= 300-315 нм Сульфоксиди фенотіазинів мають на відміну від нативних сполук чотири максимуми в УФ-області: maх=230, 265, 285 і 400нм.

Слайд 20

Кількісне визначення проводиться спектральними (УФ-спектрофотометрія, фотоелектроколориметрія, екстракційна фотометрія) і хроматографічними (ТШХ - планіметричний і денситометричний методи; газо-рідинна та рідинна хроматографії) методами. Екстракційна фотометрія заснована на екстракції хлорофор мом іонних асоціатів фенотіазинів з кислотним індикатором (метиловим оранжевим) із подальшим вимірюванням оптичної густини забарвленого органічного шару. Метод чутливий, не вимагає високого ступеня очистки від домішок.

Слайд 21

Слайд 22

3. ЗАСТОСУВАННЯ, ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МЕТОДИ ВИДІЛЕННЯ З БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ І МЕТОДИ АНАЛІЗУ ПОХІДНИХ 1,4-БЕНЗОДІАЗЕПІНУ

Слайд 23

ХЛОРДІЗЕПОКСИД ДІАЗЕПАМ

Слайд 24

НІТРАЗЕПАМ ОКСАЗЕПАМ

Слайд 25

Токсична дія Вибіркова токсична дія - психотропна, нейротоксична. При вживанні терапевтичних доз можливі ускладнення: розлад травлення, серцево-судинні, нервово-психічні порушення, алергічні реакції. Легкий ступінь отруєння характеризується млявістю, загальмованістю, сонливістю, розширенням зіниць, зниженням м’язового тонусу. При отруєнні середнього ступеня зазначені вище симптоми більш виражені, а також спостерігаються гіперемія обличчя, сухість шкіри, тахікардія. У ряді випадків відзначається ейфорія, м’язева гіпотонія. Важка форма отруєння характеризується плутаною свідоміс тю, появою судом, галюцинації. Смерть настає у зв’язку з дихальною і серцево-судинною недостатністю - судинний колапс, зупинка дихання, набряк легень. Смертельна доза хлордіазепоксиду 1-2 г. Токсична концентрація в крові – 5-20 мг/л, смертельна - понад 50 мг/л.

Слайд 26

Слайд 27

Слайд 28

Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні 1,4-бензодіазепіну Об’єкти дослідження. Шлунок і тонкий кишечник із вмістом, головний мозок, печінка, нирки, кров, сеча. Аналіз біологічного матеріалу на похідні 1,4-бензодіазепіну та їхні метаболіти виконується за двома напрямками: напрямок І - за продуктами гідролізу - 2-амінобензофенонами (метод Б. М. Ізотова); напрямок II - за вмістом в об’єктах дослідження нативних сполук разом із метаболітами (методи Васильєвої або Стаса-Отто).

Слайд 29

Слайд 30

Слайд 31

Аналіз безофенонів (І напрямок) ТШХ-скринінг. 1-й етап - у загальній системі розчинників хлороформ-діоксан-ацетон-25%-ий розчин аміаку (45:47,5:5:2,5); сорбент - силікагель КСК. Виявлення бензофенонів проводиться за власним жовтим забарвленням плям; за реакцією утворення азо барвника (2-амінобензофенони) з -нафтолом (оранжеві плями) або з N- -нафтилетилендіаміном (рожево-бузкові плями). Бензофенони (Rf = 0,63-0,70) із сорбенту елююють бензолом. 2-й етап - у окремій системі розчинників хлороформ-ета нол (20:1); сорбент - алюміній оксид; Rf= 0,60-0,63; елюент - бензол.

Слайд 32

Виявлення бензофенонів проводять за допомогою:

Слайд 33

Кількісний аналіз бензофенонів проводиться фотометричне у видимих межах спектра, в УФ-області спектра, екстракційно-фотометрично, з кислотними барвниками. Хроматографічні методи ГРХ і ВЕРХ застосовуються для ідентифікації і кількісного аналізу продуктів гідролізу похідних 1,4-бензодіазепіну в біологічних витяжках після очистки від домішок.

Слайд 34

Аналіз за ІІ напрямком Ізолювання проводиться загальними методами. ТШХ-скринінг у загальній системі розчинників (для речовин основного характеру); проявник - реактив Драгендорфа за Муньє (оранжево-коричневі плями з Rf = 0,63-0,77). Речовини елююють розчинниками метанол-25 %-вий розчин аміаку (9:1) і хроматографують у окремій системі розчинників хлороформ-етанол (20:1). Після проявлення плям реактивом Драгендорфа ідентифікують нативні речовини, порівнюючи їх за “свідками”, з подальшим елююванням отрут (елюент метанол-25 %-вий розчин аміаку (9:1)) і проведенням підтверджуючих досліджень.

Слайд 35

Хімічні методи: 1. Реакції осадження. Похідні 1,4-бензодіазепіну утворюють осади із загальноалкалоїдними осадовими реактивами Драгендорфа, Бушарда, пікриновою кислотою, сіллю Рейнеке та ін. 2. Реакції забарвлення на нативні речовини: Хлордіазепоксид: реактив Маркі (жовте забарвлення), реактив Фреде (оранжеве забарвлення) реактив Віталі-Морена (жовте забарвлення) Діазепам і хлордіазепоксид з нінгідрином дають жовто-коричневе забарвлення. 3. Реакції забарвлення на метаболіти (продукти гідролізу) - 2-амінобензофенони, утворені при гідролізі хлордіазепоксиду, нітразепаму, оксазепаму, дають реакцію утворення азобарвника (за винятком 2-метиламінобензофенону).

Слайд 36

4. Фізико-хімічні методи ідентифікації: за УФ- та ІЧ-спектрами, методами ТШХ, ГРХ, ВЕРХ Кількісне визначення проводиться спектральними (УФ-спектрофотометрія, фотоелектроколориметрія, екстракційна фотометрія) і хроматографічними (ТШХ - планіметричний і денситометричний методи; газо-рідинна та рідинна хроматографії) методами.

Слайд 37

Дякую за увагу!!!

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Медицина