Презентація на тему:
Хіміко-токсикологічний аналіз алкалоїдів та визначення їх впливу

Хіміко-токсикологічний аналіз алкалоїдів Доц. Михалків М.М. ЛЕКЦІЯ № 12, 13

ПЛАН Фізико-хімічні властивості алкалоїдів та їх застосування. Токсична дія. Поводження в організмі й метаболізм. Перша допомога при отруєннях. Направлений хіміко-токсикологічний аналіз алкалоїдів.

1. Фізико-хімічні властивості алкалоїдів та їх застосування

формули

формули

формули

формули

Фізико-хімічні властивості алкалоїдів Алкалоїди як основи - це порошки, добре розчинні в органічних розчинниках (хлороформ, ефір, ізоаміловий спирт), але гірше розчинні або практично не розчинні у воді. Алкалоїди у формі солей добре розчинні у воді, але гірше розчинні чи практично не розчинні в органічних розчинниках. Похідні піридину й піперидину - ареколін, коніїн, нікотин, анабазин і пахікарпін - у вигляді основ є безбарвними маслянистими рідинами, які швидко осмолюються на повітрі; добре змішуються з водою та органічними розчинниками.

2. ТОКСИЧНА ДІЯ. анабазин - порушення і згодом параліч закінчень передгангліонарних волокон вегетативної нервової системи (почастішання дихання, підвищення кров'яного тиску), випадіння волосся; нейролептична дія; нікотин - нейролептична дія; порушення, а потім пригнічення Н-холінореактивних систем ЦНС, гангліїв надниркової залози (слинотеча, диспептичні розлади, звуження зіниць, порушення зору, слуху, міофібриляція). Смертельна доза 0,01-0,08 г; пахікарпін - порушення проведення імпульсів до дихальної мускулатури, порушується вентиляція легенів. Ускладнення - гостра ниркова недостатність, ураження серцевого м'яза та порушення коронарного кровообігу, психомоторне збудження зорових та слухових галюцинацій, судомні реакції; порушення пам'яті, поліневрити. Смертельна доза 1,0-1,5 г.

атропін - у токсичних дозах атропін викликає різке психічне та рухливе збудження (дія на кору мозку). При отруєнні з’являється сухість у роті, носі, спрага, розлад ковтання, мови (беззвучність голосу), нудота, блювота. Характерне різке розширення зіниць, які не реагують на світло, порушення близького бачення. Смертельна доза: 0,01 г - для дітей, 0,05-0,1 г - для дорослих. скополамін – затримка сечі, сухість у роті, гіперемія шкіри, тахікардія, пригнічення моторики ШКТ, тимчасове порушення зору. кокаїн - нейротоксична дія; звикання, галюцинації, марення, страх або отупіння, втрата відчуттів смаку, слуху, зору, розширення зіниць. Смертельна доза 0,1-1,2 г при підшкірних ін'єкціях.

хінін - порушення функції ЦНС, нирок, печінки. Розлад зору та слуху, дихання та кровообігу, галюцинації, гіпотермія. На початку отруєння відмічаються розлад зору, сліпота, запаморочення, відчуття сп’яніння, головний біль; потім приєднуються диспепсичні розлади (нудота, блювота, білі шлунку). Смертельна доза близько 10-15 г; морфін - в патогенезі отруєння морфіном головне місто займає недос-татність дихання через те, що морфін пригнічує дихальний центр. На початковій стадії отруєння відмічається також стимуляція блювотного центру. Порушує функції серцево-судинної системи, викликає також спазм гладких м’язів, запор і затримку сечовиділення, а також спазм м’язів бронхів. Гостре отруєння морфіном характеризується симптомами порушення функцій центральної нервової системи. Спостерігається збудження, яке змінюється наростаючою сонливістю, сопорозним станом, гіпертонусом м’язів, шумом у вухах, запамороченням, сухістю у роті, нудотою. Смертельна доза 0,1-0,4 г;

кодеїн - те ж саме. Смертельна доза 0,8 г; стрихнін - порушення ЦНС із переважним підвищенням реф лекторного збудження; “судомна” отрута; напруга в жувальних і потиличних м'язах, утруднення дихання, ковтання; раптові на пади тетанічних судом рефлекторного характеру; гіркий смак у роті; почуття страху; параліч центру дихання. Смерть настає від кисневої недостатності головного мозку. Смертельна доза 0,05 г; резерпін - при частому вживанні резерпіну може кумулюватись в організмі. Сповільнює серцеву діяльність, підсилює перистальтику шлунково-кишкового тракту. В токсичних дозах резерпін викликає гіперемію слизових оболонок очей, нашкірні висипи, біль у шлунку, брадикардію, запаморочення, задишку, нудоту, блювоту, кошмарні сновидіння. При хронічному отруєнні можливі явища паркінсонізму.

кофеїн - збуджуюча дія на ЦНС; виснаження нервових клітин, клоніко-тонічні судоми, погіршення роботи серця. Смертельна доза 1,0-10,0 г; ефедрин - підвищує артеріальний тиск, звужує судини, розширює бронхи, зменшує перистальтику кишок, збуджує ЦНС. Тривале перезбудження ЦНС може призвести до послаблення серцевої діяльності та паралічу серця. На початковій стадії гострого отруєння спостерігається шум у вухах, головний біль, нудота, блювота, різка блідість обличчя, розширення зіниць, задишка. Артеріальний тиск та температура тіла підвищені. У важких випадках пульс аритмічний, прискорений. Смерть наступає в результаті зупинки дихання та паралічу серця. Смертельна доза: 0,2 г - для дітей, 2,0 г - для дорослих;

3. ПОВОДЖЕННЯ В ОРГАНІЗМ І МЕТАБОЛІЗМ Алкалоїди всмоктуються в тонкому кишечнику, частково зв’язуються з білками, піддаються метаболічним змінам переважно в печінці, виводяться з організму в нативному стані і у вигляді метаболітів нирками і кишечником. Нікотин і анабазин можуть виводитися через легені.

4. НАПРАВЛЕНИЙ ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ АЛКАЛОЇДІВ Об’єкти дослідження. Мозок, печінка, нирки, шлунок і кишечник із вмістом, промивні води, легені, сеча. Ізолювання проводиться при ненаправленому аналізі загальними методами (Васильєвої або Стаса -Отто), при направленому - за методом В.П. Крамаренка - з урахуванням фізико-хімічних властивостей алкалоїдів.

Установка для перегонки отрут при атмосферному тиску

ТШХ-скринінг: загальна система розчинників хлороформ-діоксан-ацетон-25 %-вий розчин аміаку (45:47,5:5:2,5); сорбент - силікагель КСК; проявник - реактив Драгендорфа за Муньє, Отруту із сорбенту (силікагель) виділяють елюентом метанол-діетиламін (9:1) з подальшим проведенням підтверджуючого етапу в поокремих системах розчинників: хлороформ-етанол (20:1); циклогексан-ацетон (5:1); хлороформ-діетиламін (9:1); хлороформ-ацетон (5:1). Як “свідки” використовуються хлороформні розчини препаратів даної групи. Для проведення наступного етапу аналізу алкалоїди елююють сумішшю розчинників метанол-діетиламін (9:1).

Підтверджуючі дослідження елюату. Для ідентифікації алкалоїдів використовують найбільш чутливі хімічні та фізико-хімічні методи аналізу алкалоїдів. Хімічні методи аналізу: 1. Реакції осадження із загальноалкалоїдними осадовими реактивами (пікринова кислота, сіль Рейнеке, реактиви Драгендорфа, Марме, Майєра, Зонненшейна та ін.). Аморфні або кристалічні осади з нехарактерною формою вказують на наявність гетероциклічного атома азоту в препаратах. Реакції високочутливі, неспецифічні. 2. Мікрокристалоскопічні реакції. Реакції високочутливі і специфічні за певних умов (додаткове очищення, температура, вологість).

Малюнки

Малюнки

Малюнки

Малюнки

Малюнки

3. Реакції забарвлення на алкалоїди. Для проведення цих реакцій на алкалоїди хлороформний екстракт або елюат вносять у кілька порцелянових чашок чи тиглів, одержують сухі залишки, до яких додають по одній краплі різних реактивів і спостерігають забарвлення (табл. 2). Можна провести реакції забарвлення на хроматографічних пластинках: - декілька крапель екстракту наносять в одну точку пластинки за допомогою капіляра; - після висихання плями на екстракт наносять різні реагенти. Реакції чутливі, неспецифічні.

Малюнки

Малюнки

4. Фізико-хімічні методи ідентифікації: за УФ- та ІЧ-спектрами, методами ТШХ, ГРХ, ВЕРХ Кількісне визначення проводиться спектральними (УФ-спектрофотометрія, фотоелектроколориметрія, екстракційна фотометрія) і хроматографічними (ТШХ - планіметричний і денситометричний методи; газо-рідинна та рідинна хроматографії) методами.

Дякую за увагу!