Презентація на тему:
Сучасний аналіз політики: зміст, структура, методологія”

ФОНД СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРЕЗЕНТУЄ: “Сучасний аналіз політики: зміст, структура, методологія”

Комплексний характер аналітичних операцій, який передбачає використання декількох критеріїв оцінки політики; Комплексний характер дослідницьких методів, наприклад, поєднання кількісних та якісних методів вивчення проблеми; Комплексний аналітичний синтез; Багатовимірний (ситуаційний) аналіз, який передбачає включення чисельних змінних у модель політики; Сучасний аналіз політики: зміст, структура, методологія

Сучасний аналіз політики: зміст, структура, методологія Комплексний аналіз стейкхолдерів; Багатоперспективний аналіз, який передбачає введення в аналіз різноманітних аспектів світогляду – етичного, економічного, політичного, культурного, психологічного, технологічного тощо; Мультимедійні комунікації, як використання різноманітних форм та методів доведення аналітичної інформації до політиків та громадськості.

Етапи політики: встановлення порядку денного політики, коли політиками ті чи інші проблеми визначаються як пріоритетні; формулювання політики, яке передбачає формулювання альтернатив політики для розв’язання проблеми; ухвалення політики як вибір однієї із альтернатив відповідним політичним рішенням; впровадження політики як здіснення органами виконавчої влади практичної реалізації політичного рішення; оцінювання політики з боку органів урядового чи парламентського контролю Ефективність аналізу політики визначається степеню наближеності до тих чи інших етапів політики

Для кожного з цих етапів окремо чи в комплексі аналітик готує певне знання (аналітичну інформацію), покликану удосконалити процес політики. Виділяється п’ять різновидів такої інформації щодо: проблем політики (характер проблем) майбутності політики (альтернативи розв’язання проблем) дії щодо політики (політичні рішення) наслідки політики; дієвість політики.

Структурування проблем постачає інформацію про умови, що породжують проблему політики; Прогнозування – інформацію про наслідки запровадження альтернатив політики; Рекомендації – інформація про цінність, ціну наслідків обраної альтернати політики; Моніторинг – інформація про поточні наслідки застосування альтернативи; Оцінювання – інформація про цінність наслідків політики у процесі розв’язання проблеми. Для одержання такої аналітичної інформації застосовуються політико-аналітичні процедури:

Аналітична робота та процес політики

Синтез масивів даних у коротку і одночасно змістовну інформацію; Організація інформації у зв’язаному, логічно послідовному й лаконічному вигляді; Переклад як вміння трансформувати складні професійні терміни у непрофесійну термінологію, доступну всім групам стейкхолдерів Навики необхідні для підготовки аналітичного документу для політики

Навики необхідні для підготовки аналітичного документу для політики Спрощення всього масиву альтернатив політики, критеріїв їх оцінки у найважливіші; Наочне відображення інформації у вигляді графіків, діаграм тощо; Резюме, яке повинно стисло відображати зміст політико-аналітичного документу у формі резюме керівництва чи політичного меморандуму

Супровідний лист, що звернення до адресата із визначенням призначення документа та переліку додатків. Резюме керівництва, в якому стисло повинні бути описані всі елементи документу і зроблено особливий акцент на рекомендаціях; Структурні елементи політико- інформаційного документу

Структурні елементи політико- інформаційного документу Основна частина: Загальна характеристика проблеми Масштаб і гострота проблеми (дієвість політики, оцінювання) Формулювання проблеми (проблеми політики, структурування проблем) Альтернативи політики (майбутності політики, прогнозування) Рекомендації щодо політики (дії щодо політики, рекомендації)

Важливим напрямком аналітичної роботи є презентація пропонованої політики особі, яка приймає рішення. Аналітики повинні вміти презентувати свої документи чи рекомендації у форматі: безпосередніх розмов із клієнтом; в ході брифінгів; конференцій; слухань.

Сесія друга Структурування проблем

Поняття „проблема” є грецького походження і означає „труднощі”, „перешкоду”. Зазвичай, проблема ототожнюється із сформульованим питанням чи комплексом питань, які виникають в процесі пізнання. Структурування проблем Проблемні ситуації та структурування проблем Проблеми політики – це нереалізовані потреби, цінності, можливості удосконалення ситуації засобами політичної дії. (В.Данн) В аналізі політики поняття проблеми є центральним і має специфічне визначення

Проблемна ситуація „Проблемна ситуація” це те, з чого починається аналіз політики і воно являє собою відчуття проблеми з боку політиків, чиновників, зацікавлених громадян. Відчуття проблеми виникає, як правило, в результаті негативної оцінки ситуації, відчуття стурбованості, загроз. Проблемні ситуації – це системи чи комплекси взаємозалежних суспільних проблем, які через процедуру структурування формулюються як проблема політики.

Як моніторинг постачає інформацію щодо проблемної ситуації? Моніторинг постачає в першу чергу факти, які описуються проблемну ситуацію. Щодо фактів принципове значення мають джерела інформації про державну політику та суспільство. Моніторинг відповідає на питання „Що сталось, яким чином і чому?” Фактично проблемні ситуації є наслідками політики, а тому моніторинг постачає інформацію про наслідки політики.

Наслідки політики Як на Заході, так і в Україні можна виділити такі наслідки політики як: Продукти політики – товари, роботи, послуги, одержані цільовою групою та бенефіціаріями. Приклади: соціальна допомога бідним родинам, надання продуктів харчування особам похилого віку. Одиниця моніторингу (індикатор) в даному випадку є розмір соціальної допомоги, кількість продуктів харчування;

Наслідки політики Впливи політики – зміни в становищі, можливостях, поведінці, які є наслідками постачання продуктів. Приклад: підвищення рівня споживання бідними родинами. Індикатором моніторингу є зростання кількості родин, яким забезпечені можливості споживання товарів та благ на рівні не нижчому за споживчий кошик. Щодо оцінки впливу політики варто розрізняти „цільові групи” та „бенефіціаріїв”. Цільові групи – це групи, на які держава повинна впливати; бенефіціарії – це групи, для яких такий вплив є вигідним та цінним. ЖЕКи є цільовими групами програми розвитку ЖКХ, а бенефіціаріями – є споживачі послуг.

Дії політики Моніторингу чи контролю також піддаються дії уряду, які умовно можна розділити на: нормативні чи регуляторні, які вимагають цільові групи дотримуватись певних стандартів „інвестиційні” – передбачають інвестування коштів, товарів, адміністративних ресурсів. Інвестиційні інструменти здійснюються у формі програм та проектів. Контролю також піддаються затрати на політику – матеріальні ресурси, та процеси політики(процеси прийняття та виконання рішень) – адміністративні процедури, способи прийняття рішень, соціальні договори тощо.

Критерії моніторингу Здіснення моніторингу діяльності уряду та наслідків політики вимагає чітко визначених критеріїв змін у суспільстві (змінних), які в моніторингу можуть виступати у формі „операційних визначень” та „індикаторів”. Операційне визначення визначає процедуру пошуку інформації відносно визначеного чи бажаного наслідку політики. На основі операційних визначень встановлюються індикатори наслідків політики (продукти, впливи) та дій уряду (витрати політики, процеси політики). Такими індикаторами можуть бути статистичні показники середньої кількості учнів шкіл та ВНЗ, кількість родин за межею бідності, середня заробітна плата тощо.

Формати моніторингу Показники соціально-економічного розвитку в Україні чи показники людського розвитку ООН Соціальний експеримент (вибіркове обстеження в Україні) передбачає довільну вибірку досліджуваної соціальної групи Соціальний аудит – оцінка витрат та впливів політики від започаткування дії політики до відчуття її наслідків кінцевими споживачами Моніторинг як поєднання дослідження та попередньої практики досліджень

Моніторинг та аналітичний документ Моніторинг постачає інформацію по такій частині аналітичного документу, як „Загальна характеристика проблеми”, необхідно дати опис проблемної ситуації та наслідки попередніх спроб розв’язання проблеми. Інформація повинна відповідати наступним контрольним запитання: Чи охарактеризовані всі сторони, виміри проблемної ситуації? Чи описані наслідки попередніх спроб розв’язання проблеми? Чи дана оцінка дієвості попередніх дій уряду?

Процедура оцінки для визначення дієвості політики масштабу та гостроти проблем Оцінювання наслідків політики передбачає надання інформації про степінь відповідності наслідків політики її цілям та завданням, бажаним результатам, які висловили стейкходери і які були поставлені урядом. Якщо моніторинг відповідає на питання „Що сталося, яким чином і чому?” то оцінювання відповідає на питання „Яка з цього користь?”. Якщо дія політики у вигляді регуляторного рішення чи програми досягла поставлених цілей і відповідає очікуванням політиків та стейкхолдерів варто вважати, що проблема політики розв’язана.

Вибір критеріїв оцінювання

Види оцінювання Псевдо-оцінювання Формальне оцінювання Оцінювання з позиції теорії рішень

Масштаб проблеми Результати оцінювання дозволяють отримати важливу для аналітичного документу інформацію щодо масштабу проблеми Масштаб проблеми передбачає визначення: Причин проблеми (що живить проблемну ситуацію) Чисельність причетних груп (скількох осіб зачіпає проблема) Місце розташування (територія, яку охоплює проблемна ситуація)

Оцінювання та аналітичний документ За допомогою процедури оцінювання в аналітичному документі готується розділ ІІ „Масштаб і гострота проблеми”, який складається із параграфів: Оцінка дієвості попередньої державної політики; Вагомість проблемної ситуації, Необхідність аналізу. Повнота відображення інформації у цьому розділі аналітичного документу контролюється наступним питанням: Чи охарактеризовані чітко масштаб (вплив на значну/незначну кількість населення) та гострота (найгостріша протягом певного періоду часу і потребує негайного вирішення)

Як структурується (формулюється) проблема політики? Для успішного структурування проблем політики варто усвідомлювати їх особливості чи характерні риси: взаємозалежність проблем політики (клубки проблем політики); суб’єктивність (об’єктивні дані проблемних ситуацій інтерпретуються при визначенні проблем по різному, оскільки визначення проблем є продуктом мислення); штучність (проблеми політики залежать і практично створюються індивідами і групами); динамічність (варіантів вирішення проблем створюється безліч і при сталій проблемі вони постійно оновлюються).

Класифікація проблем: Добре структуровані проблеми. Передбачають наявність мінімального числа суб’єктів прийняття рішень і невеликий набір альтернатив політики, які можна визначати як альтернативні методи вирішення проблеми. Бажаний результат вирішення проблеми однаково сприймається виробниками рішень та стейкхолдерами. Наслідки кожної альтернативи вирішення проблеми є детермінованими (відомі з впевненістю), або припустиме незначне відхилення;

Класифікація проблем: Помірно структуровані проблеми. Принциповою відмінністю цього типу від попереднього є відсутність будь-якої впевненості щодо результатів чи наслідків застосування методів вирішення проблеми. Погано структуровані проблеми. Такі проблеми передбачають велику кількість виробників рішень, а бажані вигоди (цінності) кожного від вирішення проблем не відомі. Суперечність між цілями виробників політики є ключовою відмінністю цього класу проблем. Проблема вибору альтернатив зводиться до визначення характеру проблеми, а не прорахунку ризиків.

Фази структурування проблем Відчуття проблемної ситуації. На етапі пошуку проблем аналітик визначає не одну проблему, а цілий комплекс проблем, сформульованих стейкхолдерами (суб’єктами політики та зацікавленими особами) і визначений В.Данном як метапроблема – проблема проблем, що є погано структурованою.

Фази структурування проблем Визначення проблеми. Метапроблема структурується у субстантивну проблему, яка дозволяє визначити проблему у її найбільш загальних термінах, властивих конкретним дисциплінам, наприклад, економіці. Часто перехід до субстантивного рівня проблеми або до концептуальної структури проблеми часто нагадує вибір світогляду чи ідеології і може свідчити про надання переваги якомусь конкретному ставленню до дійсності. Варто відзначити високий ідеологічний вплив на бачення проблемних ситуацій.

Фази структурування проблем Формулювання проблеми. Формулювання проблеми в термінах державної політики, як завдання яке повинно вирішуватись в межах компетенції та повноважень уряду. Специфікація проблеми. Демонстрація проблеми у форматі математичних моделей, графіків, таблиць тощо.

Спрощені практичні підходи до структурування проблеми Кого стосується проблема? Чи загострюється проблема? Що зараз робиться для вирішення цієї проблеми? Чи це що робиться спрацьовує? Як ця проблема вирішується в інших місцях?

Структурування проблеми та аналітичний документ В аналітичному документі структурування проблеми стосується розділу ІІІ „Формулювання проблеми”, яка складається із параграфів: Визначення проблеми; Основні стейкхолдери; Цілі і завдання щодо вирішення проблеми; Параметри результативності; Потенційні варіанти вирішення проблеми.

Структурування проблеми та аналітичний документ Повнота висвітлення інформації перевіряється наступними запитаннями: Чи чітко сформульована проблема? Чи визначені та розташовані в порядку пріоритетності всі стейкхолдери? Чи чітко сформульовані цілі та завдання політики для вирішення проблеми? Чи чітко визначені критерії результативності політики? Чи чітко визначені всі варіанти вирішення проблем? (зниження злочинності повинно супроводжуватись активною політикою подолання безробіття тощо)

ТРЕТЯ СЕСІЯ АЛЬТЕРНАТИВИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПОЛІТИКИ

Визначення критеріїв оцінки майбутньої політики Критерії майбутньої політики – це умови, які включають характеристики проблем для політики і застосовуються для оцінки альтернатив політики та обґрунтування обраної альтернативи Вони також впливають потенційну здійсненність чи імплементацій ну реалістичність політики

Типові критерії для політики перехідних держав (Крістін Морс) Вартість пропонованих заходів політики для вирішення проблеми Чиста вигода для бенефіціаріїв Ефективність політики Рівність у розподілі вигод від запровадження політики Спрощення / ускладнення адміністрування Правові питання (необхідність змін у законодавстві) Політична прийнятність політики стейкхолдерами Обсяг невизначеності результатів політики

Визначення альтернатив політики Способи генерування ідей для оцінки альтернатив: Мозковий штурм Консультації із експертами Консультації з іншими відомствами Вивчення досвіду інших регіонів

Інструменти політики як предмет пошуку альтернатив Як правило, уряд має чимало повноважень для реалізації своїх цілей. Найбільш очевидним є постачання робіт та послуг або інтервенції. Інші інструменти передбачають використання ринку для досягнення політичних цілей. Наприклад, уряд може надати субсидії на житлове будівництво для створення нового житла та розвитку комерції. Уряд також може використати „поліцейські повноваження” та протягнути закон про заборону тютюнопаління в громадських місцях. Можна використовувати моральні впливи у формі підтримки публічних компаній просвіти шкоди тютюнопаління.

Типи інструментів політики Прямі/грошові інструменти. Прямі дії уряду, які передбачають використання бюджетних коштів для виконання програм, або закупівлю товарів та послуг за державні кошти Прямі /не грошові. Прямі дії без використання бюджетних коштів через дію законів чи регуляторних актів. Наприклад, заборона керувати авто після вживання алкоголю, ліцензування певних видів господарської діяльності Непрямі /грошові. Використання бюджетних коштів для заохочення інших суб’єктів господарства чи суспільства у необхідному напрямку. Обкладання податком доходів корпорацій від алкоголю, тютюну та субсидіювання клінік для сприяння охороні здоров’я Непрямі /не грошові. Використання інформації для заохочення інших діяти у необхідному напрямку. Інформування малого бізнесу про послуги, які запроваджуються для його потреб, організація публічних компаній для обмеження споживання тютюну.

Оцінювання та порівняння альтернатив політики Першим кроком оцінки альтернатив політики є оцінка „нульової альтернативи” або „не робити нічого”. Інколи політична альтернатива є настільки неефективною, ресурси та інтерес стейкхолдерів настільки обмежений, що краще нічого не робити. Наступним кроком оцінки є розрізнення альтернатив політики відповідно до критеріїв оцінки. При цьому варто чітко визначати обмеження, які походять від ваги критерію. Якщо бюджетні обмеження є істотними, вартість програми є критичним або найвагомішим фактором.

Схема аналізу альтернатив Для зручності варто заповнити таку таблицю:

Практика аналізу стейкхолдерів Аналіз стейкхолдерів має принципове значення на різних етапах аналізу політики. Стейкхолдери відчувають проблемну ситуацію, пропонують рішення, оцінюють політику. Аналіз стекхолдерів передбачає здіснення декількох кроків. Крок 1 Визначення ключових стейкхолдерів Хто є потенціальним бенефіціарієм? На кого здійснюється вплив? Чи можна ідентифікувати соціально вразливі категорії громадян? Чи можуть бути ідентифіковані прихильники чи противники програми? Які стосунки між стейкхолдерами?

Крок 2. Оцінка інтересів стекхолдерів і впливу цих інтересів на програму Які очікування стейкхолдерів від програми? Які вигоди чи кошти очікують стейкхолдери? Які ресурси стейкхолдери можуть мобілізувати для вирішення проблеми? Які інтереси стекхолдерів конфліктуються з цілями програми?

Крок 3. Оцінка впливу та важливості стекхолдерів Політична, соціальна, економічна влада та статус; Ступінь організованості; Контроль над стратегічними ресурсами; Неформальний вплив; Владні відносини із стекхолдерами; Важливість залучення до проекту.

Краща практика стратегії залучення стейкхолдерів до участі у прийнятті рішень: Стекхолдери високого впливу та великої важливості можуть бути інтенсивно залучені до всіх стадій прийняття рішень; Стейкхолдери з високим впливом та незначною важливістю (включаючи політиків прямо не залучених) можуть бути залучені формально, а їхні погляди визнані; Стейкхолдери з низьким впливом та незначною важливістю (учасники програми можуть не розглядатись. Вини можуть залучатись для прояснення своїх потреб.