Презентація на тему:
ГЕЛІОТЕРАПІЯ(лікування сонячним світлом)

ГЕЛІОТЕРАПІЯ (лікування сонячним світлом)

Геліотерапія (від грец. “геліос” – сонце) – один із самих доступних видів лікування. Сонце – природне джерело світла, і люди здавна користуються цим благом, яке дароване їм Богом.

Дія сонячного світла Сучасні дослідження дозволили вияснити, що під впливом сонячного світла шишкоподібна залоза, яка знаходиться в проміжному мозку, виробляє гормон, який називається мелатонін. Від кількості цього гормону залежить, наприклад, швидкість старіння організму. Мелатонін перехоплює так звані вільні радикали – сполучення які утворюються в результаті обміну речовин. Вільні радикали шкідливі для організму, роблять кровоносні судини ламкими, здатними утворювати атеросклеротичні бляшки, руйнувати генетичну інформацію в ядрах клітин.

Який ефект виявляє сонячне світло - Стабілізує кровообіг. Влітку скорочується смертність від інфаркту міокарда. - Вчені встановили, що сонячна енергія активізує статеву активність. - Прискорюється серцебиття, пульс, розширюються кровоносні судини, і як наслідок посилюється приплив крові до шкіри і покращується її трофіка. - Стають більш еластичними м’язи. - Посилюється обмін речовин: швидше перетравлюється їжа, швидше розпадаються жири і легше засвоюється білок. - Сонячна енергія збуджує дію головного мозку. - Сонячні промені стимулюють імунну систему. - Корисно дивитись на сонце – це добре тренування для очей.

Сонячне світло необхідне для утворення вітамінну Д, який служить будівельним матеріалом для зубів і кісток. Коли не вистачає вітаміну Д, (ультрафіолетового – опромінення) у дітей розвивається рахіт – хвороба, яка викликає викривлення хребта, деформацію грудної клітини, крім того з’являються неврологічні симптоми: підвищена дратівливість, поганий сон, пітливість, діти стають неуважними на уроках, відстають у навчанні, а також у фізичному розвитку. Остеопороз, який являється причиною ламкості кісток у людей похилого віку, в деякій мірі залежить від недостачі віт. Д. Остеопорозом страждають люди похилого віку, які ведуть малорухливий спосіб життя і рідко бувають на сонці.

Ультрафіолетові промені сповільнюють ріст ракових клітин (в певній дозі). За допомогою сонячного світла наш організм виробляє речовини, які успішно борються з раковими клітинами: інтерлейкіни і інтерферон. Люди, які рідко бувають на сонці, більше ризикують захворіти раком. Геліотерапія виходить з того, що природні лікувальні середники мають оздоровчу силу сонячного світла. Так, рослини або рослинні екстракти, які накопили за літо сонячне світло, можуть принести користь при лікуванні захворювань. При висушуванні і подальшій переробці лікарські рослини поміщають у фіолетові скляні ємності і опромінюють сонцем. Вважають, що від цього вони оживають і збагачуються. Фіолетова частина сонячного спектра вбиває шкідливі бактерії. Потім рослини переробляють в сонячні еліксири, есенції для соляріїв.

Геліотерапія в народній медицині інших країн Англійський лікар Едвард Бах розробив свою квіткову терапію, яка популярна в наші дні. Суть її полягає в тому, що для кожного захворювання і кожного індивідуума, вибирають певні квіти. Їх збирають тільки тоді, коли вони повністю розцвіли і вбрали в себе максимально можливу кількість сонячного світла. Лікар Бах вкладав їх у свіжу воду, виставляв на сонце і чекав, доки вони зів’януть, вважаючи, що тільки так їх енергія і цілюща сила передаються воді. Лікар називав цей процес виготовлення лікарських засобів “сонячним” методом. Швейцарець Август Рол’є, який називав себе геліотерапевтом, мав “сонячну лікарню” в швейцарських Альпах, і з великим успіхом лікував там хворих туберкульозом. Лікував сонцем і травами. Він стверджував, що чим вища доза сонячного опромінення рослини, тим краще проходить лікування. Він з успіхом коліти, анемію, подагру, атеросклероз, захворювання шкіри, астму. Свій метод він описав в книзі “Лікування сонцем”.

Види сонячного випромінювання Оптичне випромінювання сонця складається із видимого випромінювання (власне світла) і невидимого – інфрачервоного і ультрафіолетового (УФ) випромінювання. Різні шари шкіри неоднаково поглинають ці промені. Глибина їх проникнення зростає при переході від ультрафіолетового (УФ) до інфрачервоного випромінювання. Сонячні промені мають оздоровчу дію на весь організм. Активується кровообіг і робота серцевого м’язу, укріплюється нервова система, підвищується фізична активність, покращується забезпечення органів і кісток кальцієм. Сонячне випромінювання протипоказано при злоякісних і доброякісних новоутворах, серцево-судинних захворюваннях.

Сонячні ванни Сонячні ванни корисні при багатьох захворюваннях. Але існують певні правила їх прийому, яких необхідно дотримуватись, щоб не спричинити собі шкоди. В перший день не можна знаходитись під прямими сонячними променями більше 5-10 хв., на другий день час прийому ванни може бути 15 хвилин, на наступний день час перебування на сонці збільшити ще на 5 хв., можна довести процедуру до 50-60 хв. Знаходитись на сонці більше 1 години не рекомендується.

Інфрачервоне випромінювання Джерелом його може бути любе нагріте тіло, а інтенсивність і склад такого випромінювання визначається температурою тіла. Організм людини також являється джерелом інфрачервоного випромінювання. Інфрачервоні промені складають до 45-50 % сонячного випромінювання, які попадають на землю. Під їх дією збільшується приплив крові до тканин. Інфрачервоні промені стимулюють процеси заживлення в вогнищах запалення, вони мають протизапальну, метаболічну і судиннорозширюючу дію. Вони корисні при хронічних і підгострих негнійних запаленнях внутрішніх органів, опіках, відмороженнях, в’яло заживаючих ранах і язвах, захворюваннях периферичної нервової системи (міозит, невралгія), наслідках травм опорно-рухового апарата. Не слід використовувати інфрачервоне випромінювання при злоякісних новоутворах, схильності до кровотеч, при гострих запальних і гнійних процесах, недостатності мозкового кровообігу, серцево-судинній недостатності.

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) УФ частина сонячного світла ділиться на спектри: А – довгохвильове випромінювання, В – середньохвильове випромінювання, С – короткохвильове випромінювання.

УФ довгохвильове випромінювання А обумовлює пігментацію або загар шкіри. Під дією цих променів стимулюється імунна система організму, підвищується його стійкість до шкідливих факторів оточуючого середовища. Показаннями до цього виду опромінення служать: хронічні запальні захворювання внутрішніх органів (особливо дихальної системи); захворювання суглобів і кісток; опіки і відмороження; в’яло заживаючі рани і язви; екзема, псоріаз. Протипоказання до довгохвильового опромінення: доброякісні і злоякісні пухлини, серцево-судинні захворювання, захворювання печінки і нирок, підвищена чутливість до УФ.

Середньохвильове УФ випромінювання В приводить до почервоніння шкіри. Почервоніння з’являється через 3-12 год від початку випромінювання, зберігається до 3 діб. Під дією цих променів провітамін Д, який міститься в поверхневих шарах шкіри, перетворюється у вітамін Д3, необхідний компонент кальцієво-фосфорного обміну організму. В нирках вітамін Д3 регулює виведення іонів кальцію і фосфору із сечею. При недостачі цього елементу знижується розумова працездатність, підвищується збудливість нервових клітин і центрів, вимивається кальцій із кісток і зубів, гірше згортається кров. Діти відстають у розвитку. Даний метод лікування застосовується при захворюваннях дихальної системи, наслідках поранень і травм кістково-м’язевої системи, рахіті, захворюваннях нервової системи (неврит, радикуліт).

Короткохвильове УФ випромінювання С має високу бактерицидну дію. Воно застосовується при ранах, порізах, захворюваннях шкіри (вугрі, виразки), гнійні запалення. Протипоказано це випромінення як і інші види опромінення, при злоякісних і доброякісних новоутворах, серцево-судинних захворюваннях.

Сильна дія ультрафіолету виявляється у вигляді сонячної еритеми і/або опіку, що позначаються як засмага – місцева фазна реакція шкіри на поєднану дію всіх ділянок оптичного спектру. Через 1-2 години після опромінювання виникає почервоніння шкіри, викликане інфрачервоним і видимим випромінюванням. Потім, через 6-12 годин, з’являється УФ-ерітема, обумовлена UVB-опроміненням. Через 3-4 доби виявляється пігментація шкіри, викликана UVA-опроміненням. UVB-промені викликають еритему. Для оцінки ефекту UV-опромінення використовується термін “мінімальна еритемна доза” (МЕД) – енергетична експозиція UV-опромінення, що викликає ледве помітну еритему неопроміненої раніше шкіри. Для світлої шкіри 1 МЕД дорівнює 200-300 Дж/м2. Проте величина випромінювання, необхідна для розвитку еритеми, є суто індивідуальною і залежить від типу шкіри, її фізіологічної чутливості до сонячних променів. Серед чинників природного фотозахисту людини особливе місце належить меланіну. Кількість і якість меланіну визначає стійкість до ультрафіолетової дії, що пов’язано з кольором шкіри, волосся, очей. Відома дія ультрафіолету на імунітет. Ряд дослідників припускає, що UV-опромінення пригнічує реакції імунної системи людини. UVA- і UVB-опромінення може активізувати вірус герпесу. Експериментальні дані про можливу активацію ВІЛ, за даними ВООЗ, не підтвердилися. Проте про недолік ультрафіолету також свідчить зниження імунітету (зменшується титр комплементу, активність лізоциму і ін.). Застосування профілактичних курсів UV-опромінення в умовах його дефіциту (у північних широтах) володіє вираженою адаптаційною дією. Клітини Лангерганса (мігруючі дентритні клітини) грають роль в імунологічному розпізнаванні і надзвичайно чутливі до ультрафіолету. Їх функція порушується при досягненні суберитемних доз опромінювання (1/2 МЕД). Спостерігається і триваліший термін відновлення популяції цих клітин після UVA-опромінення (2-3 тиж.), ніж після UVB (48 год.).  

Сонячні ванни у повністю або частково голої людини (місцеві ванни) проводять при різних значеннях температури і вологості повітря, швидкості вітру і щільності сумарного сонячного випромінювання. Для подібної комплексної оцінки введено поняття радіаційно-еквівалентно-ефективної температури (РЕЕТ), що розраховується за номограмою міри теплового відчуття голої людини, що знаходиться у спокої і піддається сонячному опромінюванню, з урахуванням вказаних метеопараметрів. Залежно від фізичних умов освітлення сонячними променями, сонячні ванни діляться на ванни сумарної, розсіяної, ослабленої радіації; загальні і місцеві.

Сумарні радіації проводяться під відкритим сонцем. Людина опромінюється прямим світлом всіх ділянок сонячного спектру. Можлива переривиста методика, коли опромінювання наміченої тривалості 2-3 рази переривається на 10-20 хвилин і більше;   Ослаблені радіації проводяться під матерчатими тентами і екранами (жалюзійним або гратчастим) для зниження інтенсивності сонячного випромінювання;   Розсіяні радіації – з виключенням прямих сонячних променів для більш м’якої і щадної дії. Хворий піддається дії переважно сонячної радіації, що йде від небосхилу, для чого встановлюються спеціальні тенти, змонтовані на достатній висоті і такі, що обертаються на шарнірах, які, закриваючи диск сонця, залишають максимально відкритим небосхил;   Концентровані – за допомогою спеціальних дзеркальних рефлекторів різної конструкції (циліндровий увігнутими алюмінієвими дзеркалами або сферично розташованими прямокутними дзеркалами);   Селективні – зі світлофільтрами різного кольору.

Сумарна сонячна дія, за рекомендаціями ВООЗ, не повинна перевищувати 60 МЕД на рік. На практиці тривалість перебування під прямими променями Сонця складає на початку 5-10 хв. і поступово доводиться до 40-50 хв. в день. Сонячні ванни слід дозувати по біодозах – мінімальній кількості сонячної енергії, здатної викликати почервоніння – еритему, на непігментованій шкірі людини (в хвилинах). Одна і та ж біодоза досягається за різний проміжок часу залежно від пори року і доби, а також різна для різних географічних широт. Інтенсивність УФ залежить від положення Сонця – чим вище над горизонтом, тим вона більша. До 9 годин ранку в спектрі Сонця УФ-промені практично відсутні.   Геліотерапія не поєднується з іншими видами світлолікування. Її поєднують зазвичай з аеротерапією, таласотерапією, ЛФК. При комбінованій дії перерва між сонячними ваннами і сумісними з ними процедурами повинна складати не менше 2 годин. Дозована геліотерапія у дітей проводиться з 3-місячного віку. Для осіб старше 55 років режим геліотерапії повинен бути щадним!   Серед чинників природного фотозахисту від ультрафіолету використовуються дві групи з’єднань, що відрізняються по механізму захисної дії: екрани, що є за хімічною природою мінеральними сполуками, які відображають і заломлюють сонячні промені і, як правило, “працюють” на поверхні шкіри – діоксид цинку (ZnO), діоксид титану (TiO2), оксид заліза (FeO, Fe2O3); хімічні фільтри, що є органічними сполуками. Поглинаючи UV, вони перетворюються у фотоізомери, що вивільняють поглинену енергію при зворотному процесі вже в безпечному довгохвильовому випромінюванні

Ступінь фотозахисту оцінюють за т.з. “sun protection factor” (SPF). Це коефіцієнт, що відображає відношення МЕД захищеної UV-фильтром шкіри до МЕД незахищеної шкіри. SPF орієнтований на еритемний ефект, викликаний UVB-опроміненням. Оскільки ушкоджувальна дія UVA не пов’язана з еритемою, SPF не дає ніякої інформації про захищеність від UVA-променів. В даний час використовується декілька показників, в основі яких закладена вираженість моментальної і відстроченої пігментації, що виникає у відповідь на дію UVA-променів на захищену і незахищену фотопротектором (IPD – immediate pigment darkening, PPD – persistent pigment darkening) шкіру. Використовується також чинник, заснований на ступені прояву фототоксичності. Для європейських виробників фотозахисних засобів сьогодні існує єдина класифікація Colipa, що оцінює допустимі значення SPF: низький фотозахист – 2-4-6; середній фотозахист – 8-10-12; високий фотозахист – 15-20-25; дуже високий фотозахист – 30-40-50; максимальний фотозахист – 50+.   Показання: гіповітаміноз вітаміну D; початкові прояви атеросклерозу; артеріальна гіпертензія I-II стадії; ревматизм в неактивній стадії; запальні захворювання легенів, шлунково-кишкового тракту, нирок, суглобів і нервової системи поза загостренням; подагра; ожиріння; депресії і сезонні афективні розлади; дерматологічні захворювання (псоріаз, атопічний дерматит, склеродермія, іхтіоз); місцева геліотерапія області попереку, показана при хронічної люмбалгії, залишкових явищах неускладненого гломерулонефриту.   Протипоказання: захворювання в гострій стадії і періоді загострення, прогресуючий туберкульоз легенів і інших органів, серцево-судинна недостатність II-III ступеня, колагенози, органічні захворювання НС, кахексія, кровотечі, тиреотоксикоз, підвищена чутливість до УФ-опромінення.   Ускладнення: сонячний опік – поява почервоніння і хворобливості, слід припинити на 2-3 дні прийом сонячних ванн, а шкіру протерти спиртом, одеколоном; сонячний удар – з’являється раптова слабкість, відчуття розбитості, головний біль, нудота, необхідно перенести постраждалого в тінь, звільнити від одягу, покласти холодні компреси з льодом на голову і серце або просто облити холодною водою; сонячна алергія – при підвищеній чутливості до Сонця перебувати на пляжі краще тільки рано вранці. Показано застосування спеціальних сонцезахисних засобів.  

ТАЛАСОТЕРАПІЯ – лікувальне використання клімату морського узбережжя і морських купань. За інтенсивністю дії послідовно розрізняють наступні види таласотерапії: обтирання морською водою, обливання водою заданої температури, занурення (перебування у воді менше 1 хвилини), морські купання і плавання в морі. Лікувальні купання проводять в прохолодній морський воді, а також – річок, озер, лиманів, відкритих і закритих штучних водойм при різній температурі води і ЕЕТ повітря. За температурним режимом купання діляться на дуже холодні (температура води 25°С). Залежно від хвилювання морські купання розділяються: при штилі і хвилюванні 1 бал – гідростатичні, 2-3 бали – слабкодинамічні, більше 3 балів – динамічні (не рекомендуються, оскільки висота хвиль більше 1,25 м). Чорне море відноситься до морів середньої солоності з мінералізацією води 17,6 г/л, Азовське море – 12 г/л (Середземне – 34 г/л). Завдяки цьому тіло людини підтримується на поверхні під час плавання. Дія методу обумовлена комплексним впливом термічних, механічних і хімічних чинників морської води, а також морського повітря (див. аеротерапія) і УФ-променів сонця, які проникають в товщу води на глибину до 1 м (див. геліотерапія). Механічна дія полягає в природному гідромасажі тіла під дією хвиль зі стимуляцією шкірного кровотоку гідростатичним тиском води. Підвищується м’язовий тонус при інтенсивних рухах, для підтримки рівноваги і подолання опору рухомих мас води. Хімічний вплив відбувається під дією осмотичного тиску – в організм через сальні і потові залози з морської води селективно проникають іони Ca, Mg, Na, K, Cl, Br, J (“внутрішньошкірні ін’єкції морських солей”), морські солі після купань також осідають на шкірі, створюючи “сольовий плащ”, в результаті підвищуючи тонус і еластичність шкіри. Фізичне роздратування рецепторного поля тіла, а також термічний ефект охолоджування як результат низької температури морської води і її великої теплопровідності викликає збільшення тепловіддачі організму і значне підвищення основного обміну. Чергування фаз звуження і розширення судин при кожному купанні – це своєрідна гімнастика для кровоносних судин, важливий засіб профілактики і лікування захворювань.

У першу нейро-рефлекторну фазу (первинного охолоджування) короткочасно через раптове охолоджування тіла виникає спазм судин шкіри і розширення глибоких судин з депонуванням крові у внутрішніх органах. Рефлекторне збудження переважно парасимпатичної нервової системи призводить до брадикардії і брадипное, підвищенню АТ. У другу (реактивну) фазу, за рахунок активації різних видів обміну в організмі, зростає рівень хімічної терморегуляції, підвищується питома вага метаболічної теплопродукції. Настає гіперемія шкіри, частішає і заглиблюється дихання, в 2-3 рази збільшується ступінь утилізації кисню і підвищується інтенсивність клітинного дихання. Характерне приємне відчуття тепла. Патологічна III фаза (вторинного охолоджування) є наслідком виснаження механізмів терморегуляції. Вона настає при тривалому перебуванні у воді і характеризується постійним ознобом, тремтінням, симпатичним пиломоторним рефлексом (“гусяча шкіра”). Настає парез судин шкіри із застійною венозною гіперемією (ціанозом), що може призвести до переохолодження хворого і загострення хвороби. Дозиметрія морських купань направлена на попередження цієї патологічної фази. Морські купання сприятливо впливають на всі органи і системи організму. Забезпечується тренування терморегуляції, стимуляція ЦНС, симпато-адреналової системи, обміну речовин, окислювальних процесів, підвищення життєвого тонусу організму, його адаптаційних можливостей, виражена гартуюча дія. Краса моря і прибережний ландшафт разом з плескотом хвиль (0-1 бал – седативна дія) або шумом прибою (2-3 бали – тонізуюча дія) мають позитивну психоемоційну дію.  

Методики таласотерапії сумісні з багатьма фізичними лікувальними чинниками, в першу чергу з іншими методами кліматотерапії і ЛФК. Слід уникати морських купань в дні призначення бальнеологічних процедур, загальних грязьових аплікацій і чергувати їх по днях в курсовому лікуванні. Дозовані морські купання призначаються з 1-2 років і не мають вікових обмежень. За даними В.Г. Бокши (1983), поліпшення дихання при кліматолікуванні без застосування спеціальних процедур відмічене в 43,4%, при включенні сну на повітрі – у 56,1, при морській аеротерапії – 68,5%, при морській аеротерапії з купаннями –у 70%. Поєднання таласотерапії з іншими методами кліматолікування, а також всіма чинниками моря (ландшафтотерапія, вживання морепродуктів, катання на човнах і катерах) сприяє зростанню ефективності даного виду лікування. Лікувальні ефекти: тонізуючий, адаптогенний, загартування, метаболічний, трофічний, актопротекторний, вазоактивний.   Показання: хронічні запальні захворювання поза загостренням (бронхіт, пневмонія, гастрити); бронхіальна астма, ІХС, стенокардія напруги I-II ФК, постаінфарктний кардіосклероз (1 рік); артеріальна гіпертензія I-II стадії; наслідки травм і захворювань опорно-рухового апарату і периферичної нервової системи. Протипоказання: гострі і хронічні запальні захворювання у фазі загострення, серцево-судинна і легенево-серцева недостатність II-III ступеня, гіпертонічна хвороба III стадії, органічні захворювання НС, атеросклероз судин нижніх кінцівок з трофічними розладами, епілепсія.

Геліотерапія, або Не бійся штучного сонця Майже 70% жінок Західної Європи відвідують солярій регулярно раз на місяць, і частіше двох разів на місяць у холодну пору року. А лідерами серед засмаглих європейок виступають німкені й австрійки. Найновітніші й найдосконаліші моделі соляріїв випускають саме ці країни – фірми Ergoline і Salana. Протягом кількох років проводили різні дослідження, і ці наукові праці довели, що залежність «засмага в солярії – рак» не завжди правильна. Насамперед були зроблені такі висновки – помірна засмага в солярії є профілактикою від багатьох видів захворювань і навіть раку. Геліотерапія рекомендована при багатьох інших захворюваннях, пов'язаних із дефіцитом вітаміну Д. Однак лікарі визначили й низку обмежень для засмаги в солярії. Це насамперед прийом гормональних препаратів, гінекологічні захворювання, порушення ендокринної системи, спадкова схильність до раку, вовчого лишаю та цукрового діабету. Не рекомендується засмагати при виявленому в організмі дефіциті нікотинової кислоти; якщо ви приймаєте деякі антибіотики або різні складні препарати. Щоб уникнути появи пігментних плям, краще не засмагати під час вагітності.

Ультрафіолетове світло, хоч що було б його джерелом: сонце чи солярій, складається з двох основних компонентів – UVA і UVB, які по-різному діють на вашу засмагу. Для засмаги в солярії використовується ретельно збалансована комбінація цих двох променів, що зводить ризик одержання опіку до мінімуму. Для рівного кольору шкіри рекомендується засмагати в солярії приблизно раз на тиждень, якщо немає протипоказань.

Якщо ви зібралися засмагати в солярії, то головне – дотримуватися помірності. Якщо вирішили засмагати оголеними, то повинні бути впевнені в тому, що лежатимете на чистій і продезінфікованій поверхні. Бережіть очі та груди! Інструктори в солярії рекомендують брати з собою косинку для захисту волосся. Рекомендується засмагати в одному салоні, де інструктор може скласти індивідуальний графік процедур, відповідний вашому типу шкіри й особливостям солярію. Людям зі світлою, чутливою до опіків шкірою, порадять засмагати по п'ять хвилин два-три рази за 10 днів із перервою у два-три дні. Той, хто практично ніколи не обгоряє на сонці, можуть одразу засмагати по 15 хвилин, однак перший сеанс усе-таки краще зробити п'ятихвилинним – для підготовки.  

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ