Презентація на тему:
Фармакопея, як один із документів, який гарантує якість ліків.

Фармакопея, як один із документів, який гарантує якість ліків.

Якість ліків знаходиться в прямій залежності від якості вихідних сировинних матеріалів і препаратів, та від їх чистоти. Якість ліків залежить від способу їх виготовлення. Можна застосовувати доброякісні препарати, але отримати недоброякісну лікарську форму, тобто якість буде залежати від способу виготовлення. Тому якість лікарських засобів і сировини, а також спосіб виготовлення лікарських форм повинні відповідати визначеним вимогам та нормам, котрі регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією. Так, збірником загальнодержавних обов’язкових стандартів та положень, які нормують якість найбільш важливих лікарських засобів та лікарських форм, які застосовують в сучасній медицині, є Державна фармакопея.

Фармакопея має законодавчий характер, - тобто її вимоги обов’язкові для всіх закладів та підприємств, які виробляють, зберігають, контролюють та застосовують лікарські засоби. Згідно другому визначенню: Фармакопея – це правовий документ, який містить вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а також методики контролю якості лікарських засобів. Термін “фармакопея” походить від грецьких слів – “ліки, роблю”, тобто дослівно можна перекласти як “Керівництво по виготовленню ліків”. Як видно із визначення фармакопеї , цей термін не відповідає сучасному складу документа, тому що державна фармакопея в наш час не є посібником по виготовленню ліків, як це було в минулому. Але ця назва використовується по наш час.

Попередники фармакопеї. Попередниками фармакопей вважають єгипетський папірус, складення якого відносять до 1400 року до н.е., твір відомий під назвою “Карабаддіні” арабського лікаря Сабур-бен-Саалом видане в 840 році в Персії. Першою Державною фармакопеєю вважається китайська фармакопея 659 р., в якій описано 844 лікарських засобів. Перша фармакопея в Європі була видана в 1140 році в м. Салерно, пізніше в 1498 році у Флоренції, а потім і в інших державах.

На Русі до XVII ст. прообразами самобутньої фармакопеї були різні травники, зельники, лікувальники, в яких описувалися різні лікарські засоби, способи приготування лікарських препаратів та їх застосування. Перша згадка про рукописну фармакопею датована 1676 роком, російським лікарем Іваном Венедиктовим: був зроблений переклад із латинської на російську мову фармакопеї про складання ліків. Ним також був написаний лікувальник “Фармакопея або аптека”, в якому були описані всі ліки, які малися в аптеках. Фармакопея Венедиктова була створена по матеріалам російської медицини і користувалася великим успіхом. Пізніше в кінці XVII ст. складена рукописна фармакопея аптекарем Д.А.Гурчиним, а на початку XVIII ст. – Афанасієм Любимовим. Ці та інші рукописи поклали початок узагальнення і уніфікації відомостей про ліки та їх якості.

Але до другої половини XVIII ст. лікарі та аптекарі Російської імперії користувалися в основному фармакопеями різних європейських держав із-за відсутності єдиної вітчизняної фармакопеї. Це було також пов'язано з тим, що в Росії у той період переважали лікарі та аптекарі з інших країн, які не були зацікавлені в розвитку російської фармацевтичної промисловості і всі медикаменти, навіть галенові препарати і трави, виписували із-за кордону. Наші перші рукописні фармакопеї були під впливом іноземців принижені та забуті.

Військові та громадські фармакопеї Росії XVIIIст. Наказом Катерини II в 1763 р. була створена Медична колегія, яка вирішувала питання охорони здоров'я та фармації. Праця по підготовці та виданню фармакопеї була також покладена на медичну колегію, яка вивчила та відбирала для внеску у фармакопею найбільш ефективні лікарські засоби того часу, які виготовлювались із сировини вітчизняного походження. Ця обставина повинна була зменшити залежність Росії від завезення іноземних ліків і звільнити від користування закордонними фармакопеями. Медична колегія розпочала свою діяльність з підготовки до випуску Військової фармакопеї, яка вийшла в 1765 році в кількості 600 екземплярів і складалася з двох розділів. Перший розділ присвячений полковому каталогу, в якому були приведені найменування і опис лікарських засобів. В другому розділі розміщена рецептура складних лікарських препаратів, причому перевага була віддана таким лікарським формам, як мазі, пластирі. Далі приводився список необхідних хірургічних інструментів, які повинні бути в розпорядженні полкового лікаря.

До 1777 р. медична колегія закінчила складання першої загальнодержавної фармакопеї. Для кінцевого затвердження її розіслали лікарям і аптекарям для перегляду і внесення зауважень. Фармакопея була надрукована в 1778 році і стала обов’язковою книгою для кожної аптеки. Перша громадянська фармакопея була названа “Російською диспенсаторією” від латинського слова “розподіляти, розважувати”. Друга загальнодержавна фармакопея побачила світ в 1798 році. Над цією фармакопеєю працювала група вітчизняних вчених під керівництвом професора анатомії і фізіології Н.К.Карпинського. По традиції проект фармакопеї в процесі підготовки широко обговорювали серед вчених, практичних лікарів і аптекарських працівників. Фармакопея має 570 статей: із них 106 – про речовини хімічного та мінерального походження, 254 – рослинного, 17 – тваринного, 193 – складні суміші, введені також загальні статті та ін.

Друга фармакопея значно відрізнялася від попередньої як по змісту так і по формі висловлення. Вперше в російській фармакопеї статті були розміщенні по алфавіту, і мали строго визначену структуру: IV. латинська і російська назва; V. смак і запах; VI. дія на організм; VII. при яких хворобах вживається; VIII. доза застосування; IX. спосіб перетворення в ліки.

В додатку були описані правила збору лікарських рослин, умови їх сушки і зберігання, дані рекомендації по використанню свіжих лікарських рослин. На основі даних, поданих в II загальнодержавній фармакопеї були видані військові, лікарняні, придворні фармакопеї і фармакопеї для бідних. Військові фармакопеї служили керівництвом для фармацевтів по зберіганню, витрачанню і приготуванню лікарських засобів, мали всі необхідні вказівки для лікарів по перевірці якості і призначенню. Вони служили військовому лікарю настільною книгою * Лікарняні фармакопеї були складені з метою дотримування елементарного порядку лікувального процесу і упорядкування відпуску ліків хворим для зниження вартості ліків. * В придворних фармакопеях велику увагу приділяли якості приготування ліків, строкам зберігання як вихідної сировини, так і готових препаратів, їх дозуванням. Придворна фармакопея ніякого значення для суспільної медицини не мала, і призначалась для царської родини і близьких до неї людей.

* Фармакопеї для бідних. Номенклатура лікарських засобів, яка містилась в різних фармакопеях для бідних, значно не відрізнялися одна від одної. Загальним для цих фармакопей було те, що в погоні за нижчою вартістю, хворому призначали ліки, які значно відрізнялися своїм складом, а отже і якістю, від лікарських засобів, які застосовувались в офіціальній Російській фармакопеї. Ряд препаратів, хоча ввійшли до складу фармакопеї, але їх не рекомендувалося прописувати без крайньої необхідності. Російські фармакопеї I-VI видання Перші фармакопеї в Росії, як і в інших державах, видавались на латинській мові. Перша фармакопея на російській мові була видана в 1866 р. і поклала початок порядковій нумерації видань російських, а потім і державних фармакопей СРСР. Тобто фармакопея 1866 р. стала першим виданням, хоча по суті є третьою державною фармакопеєю. Російська фармакопея I-го видання вийшла в світ у двох частинах: вона складалась з 906 статей, розміщенних в алфавітному порядку.

Друге видання російської фармакопеї було опубліковано у 1871 році і було складено по тій самій схемі як і перше. Але кількість статей та об’єм деяких з них був змінений. Так, маловживані на практиці лікарські засоби були вилучені, а включені нові препарати, введені в медичну практику. В фармакопеї II видання був поповнений розділ положень: доповнені таблиці удільної ваги всіх розчинів і рідин. Введена таблиця вищих разових прийомів отруйних та сильнодіючих речовин. Якщо в першому виданні дози деяких отруйних засобів були розміщені в самому тексті, то в другому виданні ці данні були вилучені із тексту і зведені в таблицю. Друге видання Російської фармакопеї має 876 статей. В 1880 році побачило світ третє видання Російської фармакопеї. Автором другого і третього видання фармакопеї вважається академік Ю.К.Трапп. Значні зміни в третьому виданні складалися в слідую чому: виключено 35 статей, які входили до другого видання: введено 175 нових статей на прості, галенові і хімічні препарати. Таким чином загальне число статей на лікарські засоби збільшилося до 1026. Вперше були включені в Російську фармакопею такі препарати як йодоформ, борна кислота, саліцилова кислота, її натрієва сіль.

Через 11 років в 1891 році було видано четверте видання фармакопеї. В ньому було описано 808 статей. Із 1026 статей, які розміщувалися в третьому виданні було виключено 318 та добавлено 100 з описом нових лікарських засобів. До фармакопеї четвертого видання були видані коментарії в двох томах. П’яте видання фармакопеї побачило світ у 1902 році. В ньому була скорочена кількість статей до 615. Були змінені прописи деяких складних фармацевтичних препаратів. Для опису і контролю деяких лікарських рослин, крім мікроскопічних ознак, вказані також характерні особливості при їх дослідженні в порошку під мікроскопом. Переглянуті вищі дози деяких лікарських засобів.

В 1910 році побачило світ шосте видання Російської фармакопеї. Головним приводом видання цієї фармакопеї була необхідність узгодження Російської фармакопеї з загальним положенням, прийнятим Міжнародною Брюссельською конференцією. В шосте видання фармакопеї були внесені слідуючи найбільш суттєві зміни та доповнення: змінені прописи складних фармацевтичних препаратів (екстрактів, настоїв), яке застосовується до вимог міжнародної згоди, встановлені норми складу діючих речовин в деяких сировинних лікарських матеріалах та їх препаратах, надані способи кількісного визначення діючих речовин, які містяться в них.

Iсторiя розвитку хiмiко-фармацевтичної промисловостi В 1912 р. синтезом сальварсену П.Ерлiх поклав початок хiмiотерапiї. В 1935 р. Г.Домарк вiдкрив перший сульфанiламiновий препарат - пронтизол, вiдомий як червоний стрептоцид. З вiдкриттям цього препарату розпочалася нова ера в терапiї. А.Флемiнг в 1929 р. виявив антибактерiальнi властивостi речовини, яка видiлена з плiенi. Вона була названа пенiцiлiном i стала першим антибiотиком, який поклав початок новому перiоду в розвитку медицини i фармацiї. Тiльки через 12 рокiв Е.Б.Чейн i Х.У.Флорi змогли видiлити пенiцилiн в чистому виглядi i використати для лiкування хворих. Успiшне функцiонування лiкувально-профiлактичних i аптечних закладiв можливе при наявностi лiкарських препаратiв i виробiв медичного призначення. Вiд своєчасного поступлення їх в аптеку залежить i ефективнiсть лiкування хворих. Розрiзнiють наступнi окремi галузi медичної промисловостi: хiмiко-фармацевтична, фiтохiмiчна, промисловiсть антибiотикiв, бiотехнологiя, промисловiсть вiтамiнiв.

До хiмiко-фармацевтичної промисловостi вiдноситься виробництво синтетичних лiкарських препаратiв, а також виробництво готових лiкарських препаратiв. До компетенцiї фiтохiмiчної промисловостi вiдноситься отримання галенових i новогаленових препаратiв, переробка лiкарської рослинної сировини. Виробництво антибiотикiв i вiтамiнiв має специфiчнi особливостi i зосереджено на спецiальниї пiдприємствах. Iнтенсивно розвивається бiотехнологiя лiкарських засобiв, де використовують сучаснi досягнення генної iнженерiї i мiкробiологiчного синтезу.

Iсторiя зародження i розвитку хiмiко-фармацевтичної промисловостi. Зародковою формою вiтчизнянного аптечного виробництва, а вiдповiднло, i хiмiко-фармацевтичної происловостi явилась переробка народними лiкарями схiдних слов’ян продуктiв росллинного, тваринного i мiнерального походження в лiкарськi засоби. Подальший досвiд народних лiкарiв з фармацевтичної обробки лiкарської сировини i виготовлення лiкiв був використани в Київськiй Русi при створеннi наприкинцi ХI ст. лiкарняних аптек. В результатi поступового розвитку людського суспiльства i його виробничих сил аптеки видiлились в самостiйнi в господарському вiдношеннi заклади з виготовлення не тiльки екстемпоральних лiкiв, але ф iнших медикаментiв (кiнець ХIУ ст.)

В їх арсеналi переважали галеновi препарати, продукти переробки землеробної сировини (рослиннi олiї, вина, пива, оцеу , крохмалю та iнш.), хiмiчних i доугих промислiв. Починаючи вже з ХУIII столiття аптеки функцiонували як хiмiчнi, дослiдницькi i виробничi лабораторiї i школи для пiдготовки спецiалiстiв. В цей час в аптечних лабораторiях здiйснювалась очистка солей, кислот, спирту, готувалися мiнеральнi води, органiчнi кислоти i iншi продукти. На стан аптечного виробництва благотворно вплинуло розвиток хiмiї i хiмiчної промисловостi. Аптечнi лабораторiї були першими закладами, котрi виготовляли хiмiчнi продукти i розробляли методики їх використання. В процесi виготовлення лiкарських засобiв (сепрiйно) i хiмiчних продуктiв в лабораторiях застосовувалися рiзноманiтнi технологiчнi прийоми: змiшування, дистиляцiя, кристалiзацiя, технiчна обробка i iнш., а також створювались новi речовини i оригiнальнi методи виготовлення лiкарських засобiв.

В перiод росту мiст, перемiщення значної частини населення вiд землеробства до промисловостi, розширення сiтки лiкарських закладiв, потреба в медикаментах зросла настiльки, що її вже неможливо було задовiльнити за рахунок аптечного виробництва, внаслiдок чого виникла необхiднiсть їх промислового виробництва. Цьому сприяв розвиток хiмiчної промисловостi. Однак, за аптеками продовжувало зберiгатися монопольне право на виготовлення лiкарських засобiв. Влвасники деяких великих аптек почали виготовляти медикаменти i для других аптек i поступово перетворили аптечнi лабораторiї в промисловi пiдприємства. Таким же чином виникло виробництво медикаментiв i при деяких аптечних складах. На хiмiчних заводах було створено виробництво очищених хiмiчних продуктiв, якi використовувались в медицинi.

Під впливом Лібіха аптекар Мерк в 1827 р. заклав основу фабричного виробництва морфіну, наркотину, хініну, еметину, стрихніну та інш. В прейскуранті заводу Рідаля вже в 1844 р. числилось 570 препаратів. Із аптечних лабораторій утворилося багато фармацевтичних фірм. До світової війни (1914 р.) Німеччина займала переше місце в світовій фармацевтичній промисловості (20% світового виробництва). В 1895 р. швейцарський аптекар Голец випускає діалізати - галенові препарати, які позбавлені від баласних речовин. В 1800 р. мельник Ч.Гагнер із Філадельфії запропонував місцевим аптекам приносити йому речовини, які в аптечній практиці трудно подрібнити. Це був початок подрібнення лікарських засобів на особливих млинках з стальними і гранітними частинами. Впереше визначення настойок і їх виготовлення зустрічається в 1712 р.

В 1813 р. французький фармацевт Вірей ввів в практику вакум-апарат і випаровування під зниженим тиском. Перколятори використовують з 1810 р. В 1795 р. інженер Брама зконструював гідравлічний прес. Відкриття аптекарем Ловітцем адсорбції вугіллям забарвлених речовин і колоїдів було використано для створення вугільних фільтрів. Великий вплив на розвиток i становлення хiмiко-фармацевтичної промисловостi мали вiдкриття закордонними вченими в галузi технологiї лiкiв. Так, в ХIХ ст. значним досягненням в цiй галузi був винахiд Уiльямом Брокдоном таблеток (1843 р.), впровадження французьким фармацевтом Лехабом твердих желатинових капсул (1846 р.), використання в якостi основ для виробництва мазей вазелiну (1873 р.) i ланолiну (1875 р.).

До перших хiмiко-фармацевтичних виробництв необхiдно вiднести заводи штучних лiкувальних мiнеральних вод, якi вiдкривалися на початку ХIХ ст. Кримська вiйна (1853-1856 р.р.) дала поштовх до виробництва дезинфекцiйних засобiв. Вже в 1874 р. їх випускала лабораторiя Й.Зiнгера, а в 1975 р. - завод П.Леграна i К в м. Одесi, а потiм пiдприємства П.Н.Груздєва (м.Харкiв) та iнш. В м. Одесi виникли iншi заводи, якi виробляли продукцiю для аптек: Свана i Пемiстана (1884 о) - тальк; Левiна i Дубовського (1886 р.), Шестопада (1895 р.) i Шполнського (1896 р.) - виннокам’яну кислоту; Блюмського (1890 р.) - чистий бензин, нафталiн, фенол; Леща (1893 р.) - парафiн i церазин; Аранзона (1895 р.) - вазелiн та iнш. В Полтавськiй губернiї зародилась промислова переробка рослин. Початок промисловому їх збору i заготiвлi положила Лубенська польова аптека, значно розширила аптека Ф.Деля в м. Лубни, а С.Н.Снапир в 1878 р. в м. Кременчугу вiдкрив спецiальний склад, на базi якого потiм виникла фiрма »Снапир i сини», яка займалася, в основному, заготiвлею i переробкою лiкарських рослин. Пiзнiше такi склади i фiрми були створнi в м. Кременчугу, Лубнах, Переяслава та iнш.

Лубненська аптека поклала початок виробництву ефiрних олiй. Найбiльш досконало воно було поставлено в аптецi Ф.Деля, при якiй працювали лабораторiя i завод, що займався також подрiбненням лiкарської рослинної сировини i виготовленням екстрактiв. В 80-х роках ХIХ ст. I.М.Iсаєвич почав культивувати м’яту i отримувати з неї олiю. В 1894 р. К.I.Дебу бiля м.Слав’янська заснований м’ятний завод. Пiзнiше виникло ще шiсть м’ятних заводiв. В 1885 р. в Куп’янському повiтi Штерич побудовав завод анiсової олiї. В 1887 р. її випускали ще 2 заводи в Подiльськiй губернiї. Пiдприємства ефiрних олiй працювали i в iнших районах, але iз-за сприятливих клiматичних i грунтових умов i близькостi споживачiв створювалися два основних райони виробництва: Полтавський i Подiльський. Потiм їх виробництво склалось в окрему галузь промисловостi.

В 80-х роках ХIХ ст. зародилося виготовлення бактерфіних препаратiв. В1865 р. проведена перша прививка тваринною вакциною проти вiспи. Пiсля розробки Л.Пастером методiв прививок проти сибiрської виразки i сказу передовi вченi при пiдтримцi громадських органiзацiй взялися за створення виробництва iнших препаратiв. Так, за iнiцiативою I.Г.Мечникова в 1886 р. в м. Одесi була вiдкрита перша бактерiологiчна станцiя. В 1887 р. Харкiвське медичне товариство створило пастеровський iнститут i бактерiологiчну станцiю. На базi деяких великих аптек i аптечних складiв виникли пiдприємства з виготовлення галенових препаратiв i готових лiккiв, Так, в м. Київi при аптецi Марцинчика працювала фармацевтична лабораторiя з їх виготовлення. Тут в 1881 р. виникло акцiонерне «Пiвденно росiйське товариство торгiвлi аптекарськими товарами», в сладi якого була лабораторiя. В 1894 р. в м Миколаєвi почала працювати хiмфабрика «Астра», яка випускала галеновi препарати i парфумерно-косметичнi вироби.

В 1847 роцi в Київi була створена «Перша лабораторiя фармацевтичних i галенових препаратiв». В 1907 р. в Харковi була органiзована 1 фабрика фармацевтичних i галенових препаратiв, в подальшому перейменована в товариство Галеника. В кiнцi ХIХ - на початку ХХ столiття зароджується хiмiко-фармацевтична промисловiсть в Галичинi. Обсяг лабораторних робiт в галицьких аптеках значною мiрою збiльшився i конкретизувався в ХIХ столiттi завдяки розвитку виробничих вiдносин в Галичинi, якi вимагали значної кiлькостi хiмiчних речовин для технологiчних процесiв рiзноманiтних виробництв.

Вiдсутнiсть на той час хiмiчної промисловостi в регiонi привели до того, що саме аптечнi лабораторiї стали центрами синтезу i аналiзу хiмiчної продукцiї для задоволення потреб молодої галицької промисловостi. Цей напрямок сприяв одержанню хiмiчно чистих речовин (алкалоїдiв, глiкозидiв) i розробки технологiй виготовлення з них нових препаратiв, удосконаленню апаратури для отримання бiльш складних лiкарських форм. Найкращою науковою лабораторiєю в Галичинi в ХIХ столiттi була зразкова на той час обладнана лабораторiя аптеки «Пiд римським iмператором Титусом» магiстра фармацiї Теодора Торосевича (1789-1876 рр.) - автора бiльше 120 наукових праць, дослiдника фiзико-хiмiчних властивостей мiнеральних вод теперешнiх курортiв Трускавця, Моршина, Немирова, Великого Любеча, винахiдника використання затемненого скла для зберiгання свiтлочутливих препаратiв, автора низки прикладних рекомендацiй для практичного застосування у хiмiчнiй, фармацевтичнiй i харчовiй промисловостi. Вiдмiнною рисою розвитку аптечної справи зазначеного перiоду є виникнення при аптечних закладах невеликих промислових виробництв з виготовлення лiкiв. Володiючи монополiєю на певний вид товару, вони забезпечували своєю продукцiєю не тiльки населення, але й iншi аптеки Галичини. Бiльшiсть аптечних виробництв з добре обладнаними лабораторiями могли конкурувати з продукцiєю закордонних фармацевтичних фiрм, якi шукали ринку збуту своєї продукцiї в Галичинi.

Науково-технiчний прогрес в умовах зростання промислових вiдносин у Галичинi на початку ХХ столiття сприяв формуванню фармацевтичного комплексу фiрми «Петро Мiколяш i Спiлка». Чеський пiдприємиць Петро Мiколяш ще в 1826 роцi заснував у Львовi аптеку «Пiд золотою зiркою», при якiй у 1852 роцi вiдкрилася хiмiко-фармацевтична лабораторiя. Споживачами продукцiї стали регiональнi аптеки, лiкарнi, вiйськовi шпиталi та населення всього регiону. Крiм виготовлення лiкарських засобiв в лабораторiї здiйснювали ректифiкацiю бориславської нафти i продаж для населення гасу. З фракцiї озокериту та його похiдних у лабораторiї виготовляли свiчки.. Аптека «Пiд золотою зiркою» стала однiєю з найбiльших у Европi як за обсягом товарообiгу, та i за розмiрами корисної площi. А в 1900 роцi створилася фармацевтична фiрма «Петро Мiколяш i Спiлка», яка мала аптеку, наукову хiмiчну лабораторiю, ряд магазинiв з продажу засобiв санiтарiї i гiгiєни, лабораторного скла i реактивiв, склади для гуртової реалiзацiї лiкарських засобiв, гомеопатичних препаратiв, виробництво i склади для розчинникiв i фарб.

В першому десятилiттi ХХ столiття фiрма забезпечувала чверть загального обсягу потреб в лiкарських засобах всiєї Галичини. В 1910 р фiрма «Петро Мiколяш i Спiлка» одержала концесiю на вiдкриття фармацевтичної фабрики «Ляокоон» у Львовi, яка iснувала як окремий вiддiл фiрми. Тут вiдразу розпочали масове виготовлення таких лiкарських форм як таблетки, мазi, пластирi, екстракти, настої, розчини для вливань та пiдшкiрних iн’єкцiй. Почали продавати i власнi фiрмовi препарати, зокрема популярний у той час препарат арсену для пiдшкiрних iнєкцiй. У 1913 р на 3-Мiжнароднiй виставцi продукцiя фабрики «Ляокоон» була вiдзначена золотою медаллю i почесним дипломом.В1921 стала юридичною особою - товариство хiмiчних закладiв «Ляокоон». Пiсля вiйни (1945 п.) - завод медичних препаратiв «Ляокоон», 1946 р - Львiвський хiмiко-фармацевтичний завод, з 1986 ВАТ «Галичфарм».

Ще 100 рокiв тому Україна практично не мала своєї хiмiко-фармацевтичної промисловостi. Небагаточисельнi кустарнi пiдприємства обмежувались виготовленням настоянок, сиропiв, екстрактiв, мазей та iнших галенових препаратiв, якi вiдзначалися простотою виготовлення. Вiдсутнiсть в достатнiй кiлькостi власних лiкарських препаратiв приводило до неминучостi iмпорту лiкiв в широких масштабах. Постачання медикаментiв знаходилось в повнiй залежностi вiд заграницi, головним чином, Нiмеччини. Нiмецькi пiдприємцi були не тiльки основними постачальниками лiкiв, но i вкладували свiй капiтал i хiмiко-фармацевтичну промисловiсть, створюючи пiдприємства з переробки iмпортних напiвфабрикатiв в готовi лiкарськi препарати, i займаючись у великих об’ємах готовими лiкарськими формами. З початком першої свiтової вiйни призупинилося поступлення лiкiв iз Нiмеччини.

На базi деякий аптек i галенових лабораторiй стали створюватись дрiбнi напiвкустарнi майстернi з виготовлення найбвльш дефiцитних лiкiв. Велику активнiсть в органiзацiї виробництва рiзних медикамментiв проявило фiзико-хiмiчне товариство при унiверситетi св’ятого Володимира (м.Київ) на чолi з професором Реформатським. Це товариство органiзовало виготовлення медикаментiв в м. Київi. В лабораторiях виробляли в достатньо значних кiлькостях такi препарати, як новокаїн, кислоту ацетилсалiцилову, хлороформ i iнш. В 1916 р. була видана брошура «Устрiй хiмiко-фармацевтичного заводу», що сприяло унiфiкацiї технологiчних процесiв на вже iснуючих i створюваних пiдприємствах.

В м.Харковi в полiтехнiчному iнститутi пiд керiвництвом О.I.Гундера виробляли хлоретил, амонiю сульфат, натрiю хлорид; в унiверситетi пiд керiвництвом К.А.Красуського i Пищимука - салiцилати; в Харкiвському медичному товариствi - лецитин i фiтин. В кiнцi 1916 р. цi виробництва об’єднали в хiмiко-фармацевтичний iнститут. В Криму бiля Сакського озера в 1916 р. будується завод бромбензолу, де вперше розпочали отримувати бром. В м. Одесi був створений хлороформний завод. Позитивний вплив на розвиток медикаментiв мало збiльшення збору i культивування лiкарських рослин, розвiдка мiнеральної сировини i хiмiчної промисловостi. Отже, вiйна (1914-1918 р.р.) дала поштовх для пiдйому галузi. Хоч кiлькiсть пiдприємств було значним (в 1917 р. в Українi їх було бiльше 120), но в бiльшостi малопотужнi i не зумiли подолати технiчних i економiчних трудностей, внаслiдок чого рiвень виробництва медикаментiв був недостатнiй i країна не змогла перендолiти лiкарський голод.

В 1918 р створюється народний комiсарiат охорони здоров’я, при якому органiзовано управлiння промисловостi фармацевтичних пiдприємств «Фармцентр». Сюда увiйшло 62 фармацевтичних пiдприємства. Потреба населення в лiках задовiльнялась тiльки на 11%. Розпочалась робота заводiв в Київi, Харковi, Одесi, Лубнах. В 1925 введений в експлуатацiю Київський хiмiко-фармацевтичний завод iм. М.Ломосоносова - перше пiдприємство з виробництва синтетичних лiкарських засобiв, створене на Українi - хлороформ, салiцилову кислоту, натрiя салiцилат. Продовджувало розвиватися галенове виробництво в аптекоуправлiннях - 28 фабрик. В 1931 р був створений новий хiмфармзавод «Червона зiрка»

На передоднi другої свiтової вiйни в Українi працювало 20 пiдприємств i 5 фiлiалiв. Крiм цього, у пiдпорядкуваннi аптекоуправлiнь знаходилось 51 галеново-фасувальна лабораторiя, фабрика ефiру, завод гiпсу i фабрика зубних цементiв. Промисловiсть задовольняла потребу країни в бактерiйних, органотерапевтичних, галенових, багатьох синтетичних i iнших препаратах. Частина продукцiї вивозилась в iншi республiки. В 1957 р в МОЗ СРСР було створене управлiння лiкарських засобiв i медичної технiки. В 1967 р було утворено Мiнiстерство медичної промисловостi. Темпи росту продукцiї медичної промисловостi росли в середньому на 47% (10% - свiтовi). В 1985 р пройшла лiквiдацiя Мiнiстерства медичної промисловостi. На базi Мiнiстерства i Головного управлiння мiкробiологiчної промисловостi було створене мiнiстерство медичної i мiкробiологiчної промисловостi. Перше здiйснювало випуск лiкарських препаратiв, друге випуск бiлкiв, кормових добавок, продукцiї для тваринництва. При обє’єднаннi двух мiнiстерств випуск готових лiкарських засобiв був відсунутий на другий план. Так, капіталовкладення на хiмiко-фармацевтичну промисловiсть складали 40%, а на мiкробiологiчну - 60%.

Вiдставання в галузi виробництва лiкiв було суттєвим в бувшому Союзi. В розпорядженнi охорони здоров’я було чуть бiльше трьох тисяч лiкарських засобiв, вiтчизняна промисловiсть складала - 40%, iмпорт з країн Ради економiчної взаємодопомоги (РЕВ) - 40 %, 10% - випускали фармфабрики та аптеки бiля 10% - постiйний дефiцит. Для порiвняння на ринку медикаментiв США в ту пору було представлено 19000 препаратiв, Японiї - 15093, Швейцарiї - 9359. ФРН - 8930, Iспанiї - 5830, Францiї - 5255, Iталiї - 5200. Кооперацiя серед країн РЕВ щодо спiцiалiзацiї випуску хiмiчної промисловостi сприяла розвитку фармацевтичної промисловостi бувших соцiалiстичних країн, а не власної хiмiко-фармацевтичної промисловостi, якiй власне вiдведена роль сировинного придатку. За 12 рокiв 1978-1990 р.р. було закуплено лiкiв в соцiалiстичних країнах на 9,6 млр крб. Якщо прийняти мiнiмальну рентабельнiсть 30%, то в розвиток фармiндустрiї соцкраїн було вложено 3,4 млр крб, тодi як на власну хiмiко-фармацевтичну промисловiсть було витрачено 1,3 млр. ,тобто в 3 рази менше

Ситуацiя категорично поглибилась пiсля дезентиграцiї Союзу. Бiльше 80% лiкарських субстанцiй, якi споживали для виготовлення готових лiкарських форм виготовлялися в Росiї, Прибалтицi та Вiрменiї. На початок 1992 р пiдприємства України випускали 156 назв у виглядi таблеток i 110 у виглядi ампул. В цiлому продукцiя, що випускалася на Українi складала лише 12,9% в номенклатурi зареєстрованих лiкарських засобiв. З 98 фармакотерапевтичних груп випускалися пiдприємстваи України 34 основних груп. В 1991 р створюється концерн «Укрмедбiопром». В 1993 р на його основi - Державний комiтет з медичної та мiкробiологiчної промисловостi, в 1998 р - Комiтет увiйшрв до складу Мiнiстерства охорони здоров’я України. Зараз за виробництво лiкарських препаратiв в Українi вiдповiдає Державна служба лікарськиї засобів і виробів медичного призначення. Сьогоднi виробництвом лiкарських препаратiв займаються державнi, корпоративнi i приватизрванi пiдприємства.

До державних пiдприємств вiдносятьс: «Львiвдiалiк», Одеське виробниче хiмiко-фармацевтичне пiдприємство, Одеське пiдприємство по виробництву бактерiйних препаратiв, Дослiдний завод Державного наукового центру лiкарських засобiв, «Здоров’я народу» та iнш. До приватизованих пiдприємств вiдносяться: ФФ «Дарниця», ВАТ Фармак», ВАТ «Галичфарм», ВАТ «Київмедпрепарати», ВАТ «Лубнифарм», ФФ «Здоров’я» та iнш. Про iсторiю ВАТ «Галичфарм» розповiдь була вище. Розглянемо iсторiю найбiльш важливих вiтчизняних пiдприємств з випуску лiкарських препаратiв.

Фармацевтична фiрма «Дарниця» створена в 1954 р. У 1994 р ФФ «Дарниця» була викуплена трудовим колективом. Була прийнята програма реструктуризацiї, яка пропускала змiни практично у всiх функцiональних напрямках дiяльностi фiрми. Вже з 1994 р почалася робота щодо приведення дiяльностi фiрми у вiдповiднiсть з умовами належної виробничої практики (GMP). В 1995 р. був створений цех м’яких лiкарських форм. Впроваджена валiдацiя виробничих процесiв, якi дозволили контролювати не тiльки промiжнi продукти, але й сам процес виробництва. Зробленi важливi кроки в кадровiй полiтицi. Проводяться регулярнi атестацiї, створено систему постiйного навчання спiробiтникiв, яка ключає семiнари, тренiнги, iнструктажi. Повний товарний асортимент включає бiльше 90 найменувань. Вiдкрите акцiонерне товариство «Фармак» створено в 1991 р. на базi Київського хiмiко-фармацевтичного заводу iм. М.В.Ломоносова . Було першим пiдприємством з синтезу лiкарських субстанцiй - хлороформ, кислота саоiцилова та iнш. ВАТ «Фармак» займає одне iз провiдних мiсць з випуску лiкарських препаратiв, а також є базовим пiдприємством з випуску рентгеноконтрасних засобiв. Випускає понад 80 найменовань продукцiї рiзного призначення: лiкарськi препарати для медичної i ветеринарної практики, хiмiчнi субстанцiї та iнш.

Борщагiвський ХФЗ веде iсторiю з 1947 р з виробничої артiлi. Сьогоднi одно iз найбiльших пiдприємств України з випуску лiкарських препаратiв. Асортимент продукцiї збiльшився з 14 до 90 найменувань. АТ «Київмедпрепарати» започатковано з 1848 р. - Парова лабораторiя фармацевтичних i галенових препаратiв. В 1908 р. виникає - Пiвденно-росiйське товариство торгiвлi аптекарськими товарами. Головний виробник лiкарських препаратiв-антибiотикiв та iнш. Фармацевтична фiрма «Здоров’я» веде iсторiю з 1907 р. як товариство «Галеника», з 1923 р - хiмiко-фармацевтичний завод «Здоров’я трудящихся». Асортимент лiкарських засобiв складає понад 100 найменувань.

В 1999 р об’єм продаж лiкарських препаратiв на свiтовому фармацевтичному ринку збiльшився на 10,7% i досяг 332,2 млрд дол. На долю 10 крупних ринкiв приходиться 79% загального обїєму продаж : США - 130,1 млрд.дол. (39 свiтового ринку), Японiя - 53.% млрд. (16%), Нiмеччина - 18,5 (5%), Францiя - 17, 8 (5%), Iталiя - 11 (3%), Англiя - 11 (3%), Iспанiя - 6,6 , Бразiлiя - 6,3, Китай - 6,2 млрд (2%), Канада - 5,5. Всього: 266,8 млрд Суттєвий рiст об’єму свiтового фармацевтичного ринку буде продовжуватися як мiнiмум 5 рокiв. Це пов’язано з появою нових iновацiйних продуктiв, агресивною маркетинговою полiтикою компанiй i економiчним виздоровленням таких регiонiв як Азiя, i i таких країн як Мексiка. Очiкується, що пiд впливом цих та iнших факторiв середньорiчний прирiст об’єму продаж на протязi 5 рокiв складе 8,1 % i до 2004 року обїєм свiтового фармацевтичного ринку може досягти 506 млрд дол.

Номенклатура ліків, що випускаються нараховується сотнями тисяч. За розмірами ринкової капiталiзацiї серед 500 великих світових компаній 27 виробників ліків, а Мерк США займає 8 мiсце. Необхідно відмітити, що фармацевтична iндустрiя входить до числа високотехнологічних. Щорічні витрати 10-ти фiрм на НДР складають 14 млрд доларiв. Для основних економічно розвинутих країн світу показовим є досить вагома частка фармацевтичних препаратів у структурі хімічної продукції. У США вона дорівнює 14,6%, Німеччині - 15,2, Італії - 21,7, Японії - 18,2. В Україні цей показник знаходиться на рiвнi 3,1%.