Презентація на тему:
Догляд за онкологічними хворими

Догляд за онкологічними хворими

Поняття про онкологію Галузь медицини, що вивчає причини виникнення, перебіг пухлин, розробляє методи їх профілактики та лікування, називається онкологією (від грец. оnkos – пухлина і logos – наука).

Лат. cancer – злоякісна пухлина). Інша назва – “рак” – зумовлена з особливостями росту злоякісних пухлин (інфільтративний ріст – подібно щупальцям і клешням крабів, раків).

Поширеність пухлин В Україні щорічно реєструють 160 тис. нових випадків захворювання на рак (щодня 400 хворих!). З виявлених 160 тис. хворих протягом року помирає 100 тисяч.

Поняття про пухлинний процес Пухлина (tumor, новоутворення, хвороба Петрова та ін.) – патологічний утвір, що розвивається без видимих причин шляхом неконтрольованого розмноження різних клітин організму (автономний ріст), що відрізняються своєю будовою (поліморфізм) та особливістю росту (атипія клітин).

Теорії виникнення пухлин Теорія Р. Вірхова (1821-1902 – причи-ою виникнення пухлин є механічна травматизація різних органів (стравохід; кардіалний, вихідний відділ шлунка; пряма кишка, шийка матки та ін.). Д. Конгейм (1839-1884) додав, що не тільки різні механічні а і хімічні подразники, діючи на “дрімаючі” ембріональні клітини організму, стимулюють їх ріст та розмноження. Значення хімічних канцерогенів у виникненні пухлин описав у 1775 р. англійський хірург Персівал Потт (Percivall Pott), що дьоготь, скіпідар і креозот, чадний газ здатні викликати рак шкіри, горла і бронхів; бензол – гострий лейкоз. α, β і γ-іонізуючі промені (рак щитовидної залози, лейкози), ультрафіолетове опромінення (рак шкіри у представників білої раси, які проживають у тропічних країнах). Вірусна теорія Л.А. Зільбера (1894-1966), згідно з якою, віруси, що потрапили в клітини організму, виділяють спеціальний онкоген, який представляє собою фрагмент ДНК, що зумовлює ненормальне розмноження і ріст клітин. Імунна теорія, спадковість

Класифікація пухлин. 1. Залежно від характеру росту і поширення клітин в організмі розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини. 2. За видом тканини вони можуть бути: епітеліальні, сполучнотканинні, м’язові, судинні, нервові та змішані. 3. За локалізацією: рак легень, шлунка, шкіри, печінки та ін.

Доброякісні пухлини Папілома –розвивається із епітеліальної тканини, частіше виникає на шкірі, слизовій оболонці (шлунка, кишечника, сечового міхура). Епідермальні кісти – це порожнисті, мішкоподібні утвори, що виникають внаслідок проникнення в глибину тканин невеликих частин шкіри в період ембріонального розвитку (дермоїди, тератомами). Атерома – ретенційна кіста, яка виникає при закупорці вивідної протоки сальної залози і накопичення її секрету. Аденома – це пухлина, яка утворюється із залозистої тканини. Фіброма – доброякісна пухлина із сполучної тканини. Ліпома – доброякісна пухлина, що розвивається з жирової тканини. Хондрома – пухлина, що розвивається з хрящової тканини. Остеома – пухлина, що розвивається з кісткової тканини. Ангіома –розвивається з кровоносних (гемангіома) судин. Міома – пухлина, що розвивається з м’язової тканини. Невринома – зі шванівської оболонки периферичних нервів

Аденома правої частки щитоподібної залози

Ліпома спини.

Гемангіома обличчя

Лімфангіома обличчя.

Злоякісні пухлини Рак – найпоширеніша злоякісна пухлина. Вона становить 90 % від усіх злоякісних пухлин, виникає з епітеліальної тканини (аденокарцинома, плоскоклітинний рак і т. ін.). Саркома - злоякісна пухлина із сполучнотканинних структур і других тканин мезенхімального походження (кісткова, судинна, м’язова).. Таку назву ці пухлини одержали тому, що на розрізі мають вигляд риб’ячого м’яса (“саркос” – м’ясо).

Рак шкіри.

Рак пілоричного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки: а - шлунок; б - дванадцятипала кишка.

Лімфосаркома

У формуванні патологічного процесу виділяють три стадії: 1) передракового стану та передракових захворювань; 2) доклінічна, на цій стадії відбувається ріст пухлини, вона перебігає без клінічних ознак і функціональних порушень ураженого органа; 3) клінічна, на цій стадії уже виникають функціональні порушення ураженого органа і клінічні ознаки захворювання.

У клінічному перебігу злоякісних пухлин виділяють чотири синдроми: синдром малих ознак, порушення функції органу, наявність патологічних виділень, “плюс тканина”.

Додаткові методи дослідження 1) ендоскопічне дослідження (гастродуоденоскопія, колоноскопія, бронхоскопія, цистоскопія); 2) біопсія, цитологічне дослідження; 3) ультрасонографія (ехографія); 4) комп’ютерна томографія; 5) визначення онкомаркерів – спеціальних речовин, які продукуються пухлинними клітинами (α –фетопротеін – для раку печінки, карціно-ембріональний антиген – для аденокарціноми шлунка, товстої кишки і т. ін.).

Класифікація пухлин за стадіями та групами І стадія – пухлина займає обмежену ділянку органа, не проростає в сусідні органи, не дає метастазів; її можна оперувати, прогноз хороший; ІІ стадія – пухлина великих розмірів, може проростати в стінку органа, але не виходить за його межі, можливі поодинокі метастази в регіонарні лімфатичні вузли першого порядку; її можна оперувати, але при цьому немає впевненості в її повному видаленні; ІІІ стадія – пухлина великих розмірів, виходить за межі ураженого органа, проростає в навколишні тканини, дає множинні метастази в регіонарні лімфатичні вузли другого порядку; пухлина операбельна, але в більшості випадків не резектабельна; ІV стадія – метастази пухлини у віддалені органи і лімфатичні вузли; пухлина не операбельна, прогноз поганий.

Міжнародна класифікація пухлин: T, N, M, P, G. Т – tumor, характеризує розмір первинної пухлини і відображає стадію пухлини (Т1-4). Т1 – пухлина займає частину стінки кишки; Т2 – пухлина займає половину окружності кишки; Т3 – займає всю окружність кишки; Т4 – циркулярно звужує просвіт кишки, викликаючи кишкову непрохідність. Для пухлин молочної залози: Т1 – пухлина розміром до 2 см; Т2 – пухлина розміром 2-5 см, втягнутий сосок, шкіра; Т3 – пухлина розміром 5-10 см, зрощена з шкірою або фіксована до грудної клітки; Т4 – пухлина розміром більше 10 см з ураженням шкіри грудної стінки або із розпадом. N – nodes, характеризує ураження лімфатичних вузлів. М – metastasis, вказує на наявність віддалених метастазів. Р – penetration, проростання стінки порожнистого органа. G – grade, ступінь диференціації клітин (злоякісності)

Лікування. Існують три основних методи лікування: хірургічний (радикальні, паліативні та симптоматичні операції ); променева терапія; медикаментозна терапія – хіміо- і гормонотерапія: 1) алкілувальні препарати (цитостатики) – циклофосфан, тіофосфамід (Тіо-Теф), дегранол, сарколізин тощо); 2) антиметаболіти – меркаптопурин; 5-фторурацил, фторафур, метотрексат тощо; 3) протипухлинні антибіотики, андріаміцин, блеоміцин, дактиноміцин Д, мітоміцин С, спірубіцин, брунеоміцин, рубоміцин, сарколізин та ін.; 4) препарати рослинного походження: алкалоїд чистотілу – "Україн“, фітопрепарат Яворського, арменікум та ін. 5) імунні препарати (хрящ акули, (катрекс), вітурид Воробйової; 6) гормони (андрогени) - тестостерон, метилтестостерон, синестрол, діетилстильбестрол та ін.

Первина документація обліку онкологічних хворих На кожного вперше виявленого хворого із злоякісною пухлиною заводять форму № 281. Це сигнально-оперативний документ, який протягом 3 днів необхідно надіслати в онкологічний диспансер. На кожного хворого, у якого виявлено злоякісну пухлину, у стаціонарі заповнюють "Виписку" – форму № 27-онко, яку теж надсилають в онкодиспансер. На основі цих документів в онкодиспансері заводять "Контрольну карту диспансерного спостереження (онко)" (форма № 30). У випадках виявлення у хворих запущеної форми злоякісної пухлини складають протокол за формою № 027. .

Презентація відеофільмім Методика обстеження хірургічного хворого

Дякую за увагу !