Презентація на тему:
Проектування уроку в умовах компетентнісно орієнтованого підходу до навчання

Тема: Проектування уроку в умовах компетентнісно орієнтованого підходу до навчання Відділ освіти Нікопольської райдержадміністрації Південна ЗОШ І – ІІІ ст. Підготувала: вчитель початкових класів Чорна Алла Семенівна 2015 рік

Мета: проаналізувати об’єктивні, суб’єктивні умови, складові аспекти ефективності сучасного уроку; акцентувати увагу на провідній ролі вчителя у плануванні та проведенні уроку; розглянути шляхи підвищення ефективності кожного уроку в школі.

Тип: семінар - практикум

Епіграф: «Хто намагається розібратися в хорошому та негативному на своїх уроках,той вже досяг половини успіху» В. Сухомлинський

це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учнів, що дозволяє досягти високих результатів у навчанні.

Основна форма навчання – урок. Це жива клітина навчально – виховного процесу.

Структура уроку: 1. Організаційний момент 2. Актуалізація опорних знань 3. Мотивація навчальної діяльності 4. Повідомлення теми і мети уроку, очікуваних навчальних результатів 5. Вивчення нового матеріалу 6. Надання необхідної інформації 7. Первинне сприйняття навчального матеріалу 8. Узагальнення і систематизація знань 9. Інтерактивні вправи 10. Проведення підсумків та оцінювання результатів

Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, який виникає в перші хвилини та за своєю якістю може бути позитивною або негативною.

Задум уроку – створити умови для максимального впливу на розвиток індивідуальності дитини.

Технологічний рівень Форми навчальної діяльності Методи навчання Глибоке володіння вчителем науковими знаннями Учитель Учні Співпраця Засоби навчання

Для того, щоб довести цю теорему,аби вивчення було більш ефективним, треба щоб учень самостійно відкривав настільки велику частину виучуваного матеріалу, наскільки це за цих обставин можливо. (Д. Пойа)

Загальнопедагогічні вимоги Дидактичні вимоги Психологічні вимоги Гігієнічні вимоги Складові уроку

Загальнопедагогічні вимоги Дидактичні вимоги Сучасний урок Психологічні вимоги Гігієнічні вимоги Складові уроку

“Дайте учням зрозуміти, що успіх уроку залежить від їхньої роботи на уроці, а не вашої, і пам’ятайте: учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього”.

“Якщо щось можна довести справою, то на це не слід витрачати слів” Езоп

Проектування навчально – виховного процесу в особистісно зорієнтованій системі навчання: пріорітет особистості учня в організації освітнього процесу; внутрішня мотивація навчальної діяльності; створення позитивної атмосфери; залучення учнів до активно – творчої діяльності; розробка завдань з високою ймовірністю їх виконання; використання нових знань на практиці.

1 2 3 4 5 6 7 активна позиція учня на кожному етапі уроку, що забезпечує отримання знань не на рівні пам’яті, а на рівні діяльності; спонукання до співпраці та співтворчості; прагнення до самоосвіти і саморозвитку.

Що ми розуміємо під особистісно орієнтованою освітою? Органічне сполучення навчання (нормативно відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значуща діяльність окремого суб’єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності.

Завдання вчителя в особистісно орієнтованій освіті: Допомогти кожному учневі вдосконалювати свої індивідуальні здібності з урахуванням того досвіду пізнання, якого він уже набув.

Основний задум особистісно орієнтованого уроку? У розкритті змісту індивідуального досвіду учнів, узгодженні його з поставленим завданням, з переведенням у соціально значущу площину (тобто “окультуренням”) і через те досягненням особистісного завдання його змісту.

Що таке суб’єктивний досвід? Досвід життєдіяльності, який дитина набуває до школи в конкретних умовах сім’ї, в процесі сприйняття та розуміння нею світу, людей і речей.

Який урок називають в особистісно орієнтованому навчанні? Де науковий зміст народжується як знання,яким самостійно оволодіває учень, спираючись на свій суб’єктивний досвід і за алгоритмом, заданим учителем.

Мета особистісно орієнтованого уроку Стимулювання учнів до розкриття їхніх особистісних якостей.

Основні вимоги до ООУ: Пріоритет особистості учня в організаційно освітнього процесу; Орієнтація на процес навчання; Орієнтація на особистісні досягнення учня; Чітке визначення завдань уроку; Використання активних методів навчання; Зв'язок з раніше вивченим матеріалом, з досвідом, набутим учнем; Формування вмінь учнів самостійно застосовувати знання; Підтримка прагнення учня знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Засоби досягнення мети особистісно орієнтованого уроку: Використання різноманітних форм і методів навчання, які дозволяють розкрити суб’єктивний досвід учнів. Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результаті роботи всього класу; Стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь; Використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього зміст, вид та форму; Оцінювання досягнень учнів протягом усього процесу їхньої діяльності, а не тільки за кінцевим результатом; Заохочення учнів знаходити свій спосіб роботи; Створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які допомагали б кожному учневі виявити ініціативу.

Що необхідно, щоб учень був суб’єктом навчальної діяльності? Він має оволодівати такими етапами діяльності: орієнтація –> визначення мети –> проектування –> організація –> реалізація –> контроль –> корекція –> оцінка

Якими є основні «вузли» ОО технології: 1. Етап орієнтації 2. Етап визначення мети 3. Етап проектування 4. Етап організації діяльності. Реалізація плану 5. Етап контрольно – оцінювальний

Етап орієнтації. • Мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу; • орієнтація учнів на місці даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, таблиці, словесна установка тощо); • опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

2. Етап визначення мети. Визначення спільно з учнями особистісно – значимих цілей наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для складання підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя). Визначення показників досягнення визначених цілей (які знання, уявлення, засоби діяльності будуть свідчити про це). Методи і засоби реалізації першого і другого етапів: актуалізація, проблемати- зація, інтрига, ігрова ситуація, формуван- ня пізнавального інтересу тощо.

3. Етап проектування. • Залучення учнів (по можливості) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджаючі завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності, самостійні завдан- ня); • складання плану наступної діяльності; • обговорення плану наступної роботи.

4. Етап організації виконання плану діяльності. • Надання варіативності у вибір засобів навчальної діяльності (письмово чи усно, індивідуально або в групі, виклад опорних положень чи розгорнута відповідь в узагальненому вигляді або на конкретних прикладах тощо); • вибір учнями засобів фіксації пояснення нового матеріа- лу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки); • вибір учнями (по можливості) завдань і засобів їх виконання при закріплені знань, формування умінь і вироблені навичок; • варіативність у завданні домашньої роботи (диференціа- ція за рівнем складності і засобом виконання). Методи і засоби психолого – педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення; створення яскравих наочно – образних уявлень; навчально – пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; поштовх до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперації учнів; створення ситуацій взаємодопомоги тощо. 

5. Етап контрольно – оцінювальний. • Залучення учнів до контролю процесу навчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю; самоконтроль); • участь учнів у виправлені допущених помилок, недоліків, осмислення їх причин (взаємо – і самоаналіз); • надання учням можливості самостійно чи за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати одержаний ними результат із критеріями еталону (мети); • використання механізмів „Цінування” (позитивного ставлення до успіху школяра) і „оцінювання” (виставлення оцінок, поурочного балу, рейтингових оцінок тощо) не лише кінцевого результату, але й процесу учіння.

За Я. А. Каменським: «... альфою та омегою нашої дидактики нехай буде пошук і відкриття способу, за якого б учителі менше навчали, а учні більше б училися».