Презентація на тему:
Найдавніші часи в історії України

Найдавніші часи в історії України. Утворення держави у східних слов’ян Виконала студентка першого курсу Сумського медичного коледжу Групи 1А Федоренко Аліна

Доба Неоліту Хронологічні рамки: 6-4 тис. років до н. е. Природні умови: близькі до сучасних Характерні риси: неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відтворювальних (від полювання до скотарства, від збиральництва до землеробства); створення нових знарядь праці — мотики, серпа; виникнення нових прийомів обробки каменю — шліфування, свердління, розпилювання;

Трипільська культура Хронологічні рамки:КІНЕЦЬ V — СЕРЕДИНА III ТИС. ДО Н. Е. Територія розселення. Батьківщина трипільців — береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров'я, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорномор'я та на північ майже до сучасних кордонів України. Етнічна приналежність трипільців невідома.

Поселення.Відомо понад 3 тис. поселень зноходилися на берегах річок та на схилах долин. Найвідоміші — Майданецьке, Тальянки та ін. площею 250-400 га, в яких проживало до 10-20 тис. осіб (так звані протоміста, будинки в яких були розташовані по спіралі). Житла були дерев'яними, з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховими. Долівку робили глиняну, а стіни розписували фарбами.

Основа господарства— рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба). Кожні 50-70 років поселення переносилися на нове місце через виснаження землі. Трипільці виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням червоної, чорної та жовтої фарб. Перші в Україні застосували механічний предмет — свердло.

Релігія та культура. Головним божеством трипільців була богиня родючості. Вони поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцеві дому). У трипільській культурі створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці. Причини зникнення трипільської спільноти остаточно не з'ясовані. Основні версії: витіснена кочовиками;розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.

Життя та побут кіммерійців КІММЕРІЙЦІ (IX—VII СТ. ДО Н. Е.) — кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії. Територія розселення: Північне Причорномор'я, Крим, Кавказ. Кіммерійці — перший народ на території України, назва якого нам відома: вони згадуються в «Одіссеї» Гомера, в ассирійських джерелах. Суспільний устрій. Міжплемінний союз.

Господарство та етнічний склад.Населення кіммерійської держави складалося з кіммерійців та завойованих місцевих племен чорноліської культури Кіммерійці Чорноліська культура Територія розселення Причорноморські степи Лісостеп України Основні заняття кочове скотарство, провідна роль конярства; розвинуті ремесла (гончарство, лиття з бронзи, обробка заліза, зброярство) рільне землеробство (пше ниця, ячмінь, просо, жито), присадибне скотарство (кози, вівці, свині); ремесла (гончарство, ковальство) Етнічний склад іраномовні племена праслов'яни Головні пам'ятки поховання в курганах (с. Мала Лепетиха, Херсонщина); жител не залишили поселення й укріплені городища для боротьби з кіммерійцями

Військова справа. Основа війська — кіннота, оз броєна залізними мечами, луками та стрілами, бойо вими молотами і булавами. Здійснювали завойов ницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ассирії, Лідії. Релігія та мистецтво. Залишили по собі поховання в курганах. Ставили кам'яні сте ли, на яких зображено озброєні фігури без голів.

Життя та побут скіфів Скіфи (VII-III СТ. ДО Н.Е.) - кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм. Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини.

Суспільний устрій. Наприкінці VІ-V ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія.Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем. Столицею Великої Скіфії було Кам'янське городище на Дніпрі (біля Нікополя). Територія держави ділилася на номи,очолювані призначеними царем вождями.

Основою суспільства у скіфів була сім'я; родовід вівся по чоловічій лінії. Поширеним було багатоженство. Тривалий час найважливіші питання розв'язували на радах (зборах) скіфів, проте з розвитком рабовласницьких відносин їхня роль втрачається. Господарство.Писемні джерела розрізняють скіфів-скотарів (царських скіфів), скіфів-орачів (скіфів-землеробів).

Із заселенням Причорномор'я греками скіфи започаткували торгівлю з ними. В обмін на рабів, а також пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану кераміку, предмети розкоші. СКІФИ-СКОТАРІ (ЦАРСЬКІ СКІФИ) СКІФИ-ОРАЧІ (СКІФИ-ЗЕМЛЕРОБИ) Територія розселення Причорно морські степи Лісостеп Подніпров'я Основні заняття кочове скотарство (передусім конярство); ремесла землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, користувалися великим плугом, тягловою силою (волами). Можливо, займалися садівництвом Етнічний склад іраномовні племена імовірно, є нащадками племен чорноліської культури Головні пам'ятки Царські курга ни: Чортомлик, Солоха, Гайма-нова Могила, Товста Могила та ін. Більське городище (Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією харківського архео лога Б. А. Шрамка, який десятиліттями досліджував цю пам'ятку, воно мало на зву Гелон і згадується у Геродота

Військова справа. Озброєння складалося з коротких і довгих мечів, списів, дротиків тощо; скіфи винайшли складний далекобійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила важкоозброєна кіннота. У 514 р. до н. е. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Скіфи відмовилися від генеральної битви й застосували тактику відступу, спустошуючи території та виснажуючи ворога в незначних зіткненнях. Дарій зазнав поразки й повернувся додому ні з чим. Скіфи були дуже войовничим народом, здійснювали походи на Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту, але єгипетський фараон відкупився від них. У 331 р. до н. е. скіфи перемогли військо Александра Македонського.

Релігія та мистецтво.Скіфи були язичниками; особливо поклонялися Арею - богові війни. Вірили в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали їжу, прикраси (пектораль), зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали курган, найвищими були кургани царів. У мистецтві скіфів був поширений звіриний стиль— зображення стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів.

VIII ст. до н. е. погіршується становище Скіфії: клімат став більш посушливим природні ресурси збідніли внаслідок людської діяльності. До кінця III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування: сарматські племена витіснили скіфів на захід (Болгарія, Румунія) та південь (Крим). У степовому Криму скіфи створили державу Мала Скіфія зі столицею в м. Неаполь поблизу сучасного Сімферополя.

Життя та побут сарматів САРМАТИ (IIIСТ. ДО Н. Є — III СТ. Н. Е.) — іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з'явилися з уральсько-поволзьких степів. Назва «сармат» означає «підперезаний мечем». Територія розселення:Північне Причорномор'я

Суспільний устрій. Жили племенами, кожне з яких мало свою назву (роксолани, алани, аорси тощо). Сарматами їх називали греки і римляни. У суспільному устрої сарматів зберігалися значні пережитки матріархату: жінка займала досить поважне становище і навіть могла володіти зброєю. Тому чимало дослідників вважають, що сарматські жінки були прототипами легендарних амазонок. Використовували рабську працю. Вважається, що державу сармати не створили.

Основні заняття. Кочове скотарство, полювання. На початку нової ери частина сарматів опанувала землеробство. Займалися ремеслами (ткацтво, гончарство, ковальство тощо). Військова справа.Військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти. Основні види наступальної зброї — луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Брали участь у війнах проти Риму.

Релігія та мистецтво.Обожнювали сили природи, мали культ богині-матері Астарти, покровительки коней. Вірили в очисну силу вогню. Особливою магією наділяли дзеркало. Пам'ятки.Найвідоміший сарматський курган — Соколова Могила на Миколаївщині

У IV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів. Асиміляція—злиття одного народу з іншим (як правило, більш численним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо. І кіммерійці і скіфи, і сармати були вихідця ми з азійських степів. Вони принесли на наші землі своєрідну культуру, а залишки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися донині в топоніміці України.

Античні міста-держави Північного Причорномор’я Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор'ї в кінця VII ст. до н. е., коли почалося активне розселення греків по узбережжях Середземного і Чорного морів. Колонізація — заселення та засвоєння нової території. Причини грецької колонізації: перенаселення Греції в І тис. до н. е.; нестача орної землі, нестача зерна; пошук нових джерел сировини, передусім металів; пошук ринків збуту своїх товарів; внутрішня політична боротьба змушувала до імміграції тих, хто програв; напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання. Засновувалися поселення переважно в гирлахрічок. Спочатку це були торгові факторії, які згодом виростали в адміністративні й культурні центри.

Найбільші міста: Ольвія (поблизу Миколаєва), Tipa (Білгород-Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч), Керкінітида (Євпаторія), були засновані виходцями з міста Мілет. Ольвія у перекладі з давньогрецької означає «щаслива», Херсонес — «півострів», Пантікапей — «рибний шлях».

Основні заняття.Землеробство (вирощували пшеницю, городину, виноград), виноробство, риболовля, ремесла (металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа). Важливе місце посідала торгівля.

Політичний устрій.Античні міста-держави Північного Причорномор'я копіювали грецькі міста-держави. Частина з них була рабовласницькими рес-ігубліками, в управлінні якими могли брати участь усі вільні громадяни, частина — монархіями (Босфорське царство).

Культура і релігія.Греки зберігали традиції своєї батьківщини в питаннях освіти, організації вільного часу, надання медичних послуг тощо. В усіх містах-колоніях були школи, театри; поширеними були гульти давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діоніса. Шанували міфологічних героїв Ахіла та Геракла: так, в Ольвії проходили спортивні витання Ахіллеї. VIII ст. у грецьких колоніях з'являються перші християни.

Боспорське царство було засноване близько 480 р. до н. е. внаслідок об'єднання держав-полісів Керченського півострова; до нього входили також Приазов'я та землі Кубані. Особливості Боспорського царства: монархічна форма правління; тісні торговельні й культурні зв'язки з Афінами; значна частка місцевого, негрецького населення; занепало під натиском гунів.

На початку нової ери грецькі міста почали занепадати: це було пов'язано з набігами кочовиків та появою дешевої єгипетської пшениці, яка склала конкуренцію скіфській. У І ст. до н. е. вони потрапили у залежність до Римської імперії, а в IV-V ст. були захоплені племенами готів та гунів. Тільки Херсонес і Пантікапей потрапили під владу Візантії.

Кінець Дякую за увагу!