Презентація на тему:
Фашизм

Фашизм

У своєму первинному значенні, «фашизм» відносився до італійських фашистів при правлінні Беніто Муссоліні. Авторитетним документом на цю тему є «Доктрина фашизму», яка з’явилася як запис для цього терміну в італійській енциклопедії, опублікованій в 1932 році. Автором даного документа був вказаний сам Муссоліні, хоча справжнім та найбільш імовірним автором є філософ Джованні Джентіле. Саме він допоміг Муссоліні сформулювати свою політичну філософію.

Основні ознаки фашизму: Націоналізм; Корпоративізм; Тоталітаризм; Ідея національного лідера; Мілітаризація та культ війни (наявність реального чи вигаданого зовнішнього ворога); Ксенофобія; Традиціоналізм та консерватизм.

Ідеологія фашизму — це войовничий антидемократизм і антикомунізм, расизм і шовінізм. В її основі лежать ідеї соціал-дарвінізму про боротьбу видів і рас. Особливе місце в ідеології фашизму посідає концепція нації як вищої і вічної реальності, заснованої на спільності крові. Звідси постає завдання збереження чистоти крові і раси. У фашистському суспільстві «вищі» нації мали панувати над «нижчими».

Прихід до влади фашистів ознаменував початок планомірного руйнування всіх інститутів буржуазно-демократичної парламентської держави, усіх демократичних завоювань німецького народу, створення "нового порядку" - терористичного антинародного режиму.

Створивши тоталітарні терористичні режими, фашизм знищив усі демократичні свободи та інститути. Контроль над суспільством здійснювався не лише з допомогою державних структур, а й партійних воєнізованих формувань. Державне й партійне насильство стало нормою життя. Воно виявилось у переслідуванні та фізичному знищенні інакомислячих, а в роки Другої світової війни — у створенні гітлерівських таборів смерті, геноциді, масових злочинах проти людськості.

Фашизм відіграв вирішальну роль у розв´язанні Другої світової війни, в якій зазнав нищівної воєнної і морально-політичної поразки. Та ця поразка не поклала край фашизму. Невдовзі по закінченні війни в деяких західних державах — ФРН, Італії, США, Великобританії, Франції — він почав відроджуватися вже як неофашизм. Неофашизм проповідує ті самі ідеологічні й політичні погляди, що й фашизм, спирається на ту ж соціальну базу — верстви, витіснені ходом суспільного розвитку на обочину життя, маргиналів. Саме вони легко сприймають екстремістські заклики неофашистів і поповнюють лави їхніх організацій.