Презентація на тему:
Сталінградська битва (1942—1943)

Сталінградська битва (1942—1943) {

Сталінградська битва (17 липня 1942 — 2 лютого 1943) — битва радянських військ проти німецьких, італійських, румунських і угорських військ у ході Німецько-радянської війни. Битва була однією з найважливіших подій Другої світової війни й поряд з битвою на Курській дузі була переломним моментом у ході воєнних дій.

Сталінградська битва поділяється на два періоди: наступ німецьких військ (з 23 серпня по 18 листопада 1942 року), і контрнаступ радянських військ (з 19 листопада 1942 року по 2 лютого 1943 року).

У травні 1942 року Гітлер розділив групу армій "Південь" на дві частини - перша рушила до Каспію уздовж Північного Кавказу. Інша, яку склала Шоста армія вермахту, взяла напрямок на Сталінград, до того місця, де Волга виступає на Захід. Емблема 6-ї армії Німецький план Сталінграда 1942 року

Шостою армією командував генерал Фрідріх Паулюс - автор плану нападу на СРСР у 1941 році "Барбаросса". Фрідріх Паулюс

Наступ було розпочато 28 червня. Атаки були успішними насамперед тому, що радянські війська чинили невеликий опір у степу і почали безладний відступ на схід. Кілька спроб військ Червоної Армії відновити лінію оборони не мали успіху, бо зазнали нападу з боку німецьких військ на флангах.

Сталін заборонив повну евакуацію жителів міста, щоби їхня присутність сприяла захисникам в організації опору. Цивільні особи, включно з жінками та дітьми, були мобілізовані для копання траншей і будівництва оборонних позицій. Масові бомбові атаки люфтваффе* 23 серпня призвели до пожеж, в яких загинули тисячі мирних жителів і які перетворили місто в «місячний ландшафт» (80 % житлових будинків в місті були знищені). *Люфтваффе — повітряні сили, вид Збройних сил Третього Рейху

Обидві воюючі сторони зазнали важких втрат, але німецькі відшкодовувалися важче, через переважання у людських ресурсах СРСР. Крім того, нацистська Німеччина втратила багато військової техніки, запасів палива і престиж серед своїх союзників. Під час радянського контрнаступу (після 19 листопад 1942 р.) Німеччина втратила близько 2000 танків та штурмових гармат, близько 3000 винищувачів, бомбардувальники і транспортних літаків і більш ніж 10 000 гармат і мінометів проти 4341 танків і 2769 літаків втрачених радянською стороною. Німецькій військовій промисловості було важко відшкодовувати зростаючі втрати. Для СРСР втрата такої кількості техніки не була критичною, для промисловості настільки сильної держави відшкодувати такі втрати можна було за декілька тижнів

Справжня кількість людських смертей у цій битві невідома. За останніми даними, радянські війська втратили близько 1,15 млн людей, з них близько 480 тисяч - мертвими. Німці і союзники втратили близько 850 тисяч, із них 150 тисяч - мертвими. Ще близько 100 тисяч німців помре у полоні. Плюс іще кількадесят тисяч цивільних.

Частину з них поховали у братських могилах. А кілька десятків тисяч учасників битви, яку називають найкривавішою в історії людства, досі лежать на схилах пагорба, вперемішку з іржавим залізом. На вершині пагорба стоїть грандіозний монумент висотою 85 метрів - розпочатий за Хрущова, закінчений за Брежнєва. Монумент "Батьківщина-Матір кличе" (відкритий у 1967-му) на Мамаєвому кургані

https://uk.wikipedia.org/wiki/ https://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/02/2/110947/ https://www.youtube.com/watch?v=edoGQ_ajkLU Джерела: