Презентація на тему:
Формування опозиційних течій в культурі та реакція на них влади

Формування опозиційних течій в культурі та реакція на них влади

У СРСР була сформована одержавлена культура, яка знаходилася під постійним контролем компартії. Метод соцреалізму став панівним у радянській культурі. Теми революції, класової боротьби, соцбудівництва були обов’язковими для письменників, художників і кіномитців. Вони повинні були висвітлювати життя лише з позицій комуністичного світогляду. Цей метод заперечував свободу творчості. Компартія забороняла творчість, яка не відповідала вимогам соцреалізму.

КПРС проводила політику «зближення», «взаємодії», «інтернаціоналізації» національних культур. Контроль за процесами у сфері культури посилився в 1970-х роках. Були прийняті постанови ЦК КПРС «Про літературно-художню критику» (1972), «Про заходи по дальшому розвитку кінематографії» (1972), «Про народні художні промисли» (1974), «Про роботу з творчою молоддю» (1976). Ці партійні рішення були обов’язковими для виконання.

КПРС пильно контролювала кіномистецтво, яке вона вважала важливим засобом комуністичного виховання. В Україні працювали: Київська, Одеська та Ялтинська кіностудії художніх фільмів. Більшість кінофільмів озвучували російською мовою. Отже, кіно було потужним засобом зросійщення України. Однак саме в кіномистецтві почав формуватися напрям, який руйнував канони соцреалізму, — українське поетичне кіно.

Суперечливі тенденції у розвитку українського мистецтва Розвиток українського театрального мистецтва 70–80-х років пов’язаний з іменами таких режисерів: С. Сміян, А. Скибенко, В. Афанасьев

Напрям в українське поетичне кіно започаткував фільм режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Кадр із кінофільму «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов

Кадр із кінофільму «Криниця для спраглих» Яскравим представником українського кіно був Юрій Іляєнко, який дебютував як режисер у фільмі «Криниця для спраглих» (сценарій І. Драча). Фільм заборонили, бо в ньому партійне керівництво виявило «серйозні недоліки», зокрема виявлено «заперечення ідеалів, якими живе народ радянської України.

Скарбницю поетичного кіно збагатив фільм Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1970), відзначений на кінофестивалі в Москві (1971). Юрій Іллєнко

Неприйняття молоддю традиційних естетичних норм проявилося в рок- музиці, яка була частиною молодіжної культури. Своєрідним поєднанням поетичного та музичного мистецтва стала самодіяльна пісня, непідконтрольна владі. Комуністична влада жорстко критикувала нові течії в мистецтві, обмежувала їхній розвиток. Неформальними творчими групами постійно цікавилися партійні та правоохоронні органи, їхні учасники зазнавали переслідувань.

Державний хор ім Г. Верьовки

Художники: Т. Яблонська Головною темою їх творчості стала природа рідної землі й доля простої людини М. Дерегус А. Горська

На театральній сцені України у ці роки працювало ціле сузір’я талановитих акторів працювали у ці роки: Дмитро Гнатюк Володимир Дальський Ольга Кусенко

Наталія Ужвій  Володимир Добровольський

Широкою популярністю користувалися виконавці масової естрадної пісні: Василь Зінкевич Назарій Яремчук Софія Ротару

Музичне мистецтво М. Лисенко “Тарас Бульба”

Головними кіностудіями були Київська кіностудія ім. О. Довженка, Одеська кіностудія, студія «Укртелефільм». Засновниками українського поетичного кіномистецтва стали режисери Ю. Іллєнко («Криниця для спраглих») С. Параджанов («Тіні забутих предків») І. Миколайчук («Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ»), Л. Осика («Камінний хрест»)

У монументальній скульптурі та архітектурі помітним явищем стало спорудження пам’ятників до видатних дат української історії. Зокрема до 1500-річчя Києва(1982р.) були споруджені обеліск міст-герою Києву на площі Перемоги ,пам’ятний знак на честь заснування Києва, який зображав трьох братів – Кия, Щека і Хорива та їхню сестру Либідь.