Іван Сірко
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Іван Сірко (1605(1610) – 1680) – подільський шляхтич , козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок. Після своєї смерті вважався характерником
Іван Сірко народився приблизно між 1605-1610 роками. Результати досліджень останків І. Сірка засвідчують, що на момент смерті кошовому отаманові було 70-75 років.
Існує думка, що кошовий отаман народився у Слобідській Україні в слободі Мерефі, проте сучасні дослідники вважають, що І. Сірко походив зі Східного Поділля, а місцем його народження було місто Мурафа Брацлавського полку.
За переказами, що були складені після смерті І.Сірка, майбутній отаман походив з козацького роду. Проте це твердження спростовують листи королів Речі Посполитої, в яких вони називали І.Сірка шляхтичем.
Вважається, що І. Сірко брав участь у Тридцятилітній війні (1618-1648) на стороні французів. Зокрема стверджувалося, що 1644 року Б.Хмельницький, військовий писар Війська Запорозького у Варшаві зустрічався з послом Франції і наступного року підписав контракт, за яким 2500 козаків дісталися морем до французького порту . Командиром цих козаків був Іван Сірко, який у жовтні 1645 року брав участь у боях проти Іспанії у Фландрії , а 1646 року, взяв неприступну фортецюДюнкерк.
Брав участь у війнах Б. Хмельницького з Польщею, але найбільше й успішно воював проти татар і турків. В історичних документах зафіксована участь Івана Сірка у визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої, зокрема у битві під Жванцем 1653р. 1654 року Іван Сірко, разом з полковниками І.Богуном, П.Дорошенком та іншими, виступає проти підписання Переяславської угоди, і, як більшість запорожців, відмовляється від присяги московському царю Олексію Михайловичу.
У другій половині 50-х років — вінницький полковник. Після перемоги гетьмана І.Виговського над московським військом під Конотопом 1659 року, І.Сірко на чолі запорожців завдає поразки союзникам гетьманів — кримським татарам під Аккерманом і плюндрує степовий Крим. А вже за кілька місяців він несподівано відмовляється ставити свій підпис, навіть за присутності гетьмана Ю.Хмельницького, під Переяславськими статтями 1659 р.
Наприкінці 1660 року І.Сірко остаточно пориває з Ю.Хмельницьким і відправляється на Чортомлинську Січ. У 1660-1680 pp. дванадцять разів його обирали кошовим отаманом. 1664 р. - поселився з родиною під Харковом, за дві версти від Мерефи. Обрано на посаду полковника Харківського полку (1664–1665, 1667) Як політик часто змінював орієнтацію.
Виступав проти І. Виговського, Ю.Хмельницького й Павла Тетері , яким закидав їх пропольську політику; однак, у цей же період був противником Москви. Після Андрусівського договору 1667 зайняв виразно антимосковську й антипольську позицію. Незважаючи на свою ворожість до турецько-татарського світу, довгий час підтримував гетьмана П. Дорошенка, з яким потім розійшовся. Мав великий вплив на Лівобережній і Слобідській Україні, на якій посідав маєток. Якийсь час був полковником ніжинським і харківським.
1672 р. претендував на гетьманську булаву, що посварило його з новим гетьманом І.Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольську. По поверненні з московської неволі (1673р.) до кінця життя лишився противником Москви і Самойловича, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запоріжжя й в ім'я їх встановлював зв'язки то з Польщею, то навіть з Туреччиною і Кримом. 1675 р. здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів , які вдерлися в Україну.
Запорозькі козаки взяли участь у відсічі другого Чигиринського походу турецько-татарського війська, яке взяло в облогу Чигирин. У 1678 р. до Чигирина прийшло 200 тисяч турецько-татарського війська, йому протистояли царська армія й українські козаки. Основні сили запорожців, які очолював Іван Сірко, діяли над Лиманом. На військовій раді вирішили знищити великий морський транспорт із продовольством, котрий був відправлений із Константинополя. В Очакові хлібні запаси через мілководдя Дніпра були перевантажені з 15 каторг і 7 кораблів на 130 дрібних суден. Запорожці пропустили турецькі кораблі в Дніпро, а потім із тилу вдарили по них. Низове запорозьке військо на чолі з І.Сірком пішло на Буг, де були турки . Запорозькі козаки спалили турецькі мости, знищили варту й захопили багато підвод із різними запасами, що направлялись у Чигирин.
У зв'язку з підготовкою до нового наступу султанський уряд ще навесні 1679 р. приступив до спорудження в пониззях Дніпра двох фортець-«городків». 25-тисячне військо мало виступити проти Запорозької Січі. Саме з цим турецьким походом історична традиція пов'язує знамениту відповідь запорожців та їхнього кошового отамана Івана Сірка турецькому султану. Відомий лист запорізьких козаків до султана Туреччини 1676 р. підписано Іваном Сірком.
Сірко виходив переможцем з десятків антиосманських походів. У боротьбі проти Османської імперії І.Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв. За боротьбу проти турків і татар — герой народних переказів і дум. 1680 року спільно з донцями І.Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями. Повертаючись з походу, він дізнається про вбивство синів і дружини після чого занедужав і поїхав з Січі на свою пасіку в село Грушівка.
Похований І.Сірко біля Чортомлинської Січі . 1976 року його перепоховали на іншому краю села, через те, що води Каховського водосховища наблизилися до могили. Точно сказати, що то є тіло Сірка, неможливо. Відомо, що йому відрубали праву руку, так він заповів у своєму заповіті. При розкопках могили було віднайдено обидві цілі руки, тому де його в дійсності поховано нікому не відомо.
Схожі презентації
Категорії