Презентація на тему:
Мило

Мило 11Б

Мила – це солі лужних елементів і вищих карбонових кислот, переважно стеаринової та пальмітинової з добавками барвників, запашних речовин, антисептиків, тощо. Більшість властивостей мила, наприклад, твердість, розчинність у воді залежить від його жирового складу. Так пальмітинова кислота надає милу твердості і гарні піноутворюючі якості, а олеїнова кислота – розчинність у холодній воді і миючу здатність. Стеаринова кислота посилює миючу здатність мила у гарячій воді. Якщо атомів Карбону в аніоні солі менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна у воді.

Процес миловаріння полягає в нагріванні жирів з лугами (омилення жирів):

Миюча дія пов’язана з особливостями будови солей жирних кислот. Потрапляючи у воду, мило розчиняється і частково взаємодіє з нею. Це реакція гідролізу. С17Н35СООNa + H2O ↔ С17Н35СООH + NaOH

Під час розчинення мила у воді відбуваються такі процеси: 1. Емульгування жирів. Бруд містить жир або його включення. Утворений при гідролізі мила луг емульгує жир, перетворює його в дрібні краплинки, які відокремлюється від поверхні тканини разом з аніонами кислоти і попадають у водний розчин. 2. Зменшення поверхневого натягу на межі вода – поверхня тканини. Отже, при митті відбуваються такі процеси: а) відрив часток бруду від мийної поверхні; б) перехід часток бруду в розчин; в) утримання часток бруду в розчині й усунення можливостей їх повторного прилипання.

Синтетичні мийні засоби (СМЗ) – складні суміші, які крім мийної основи, містять різні добавки Синтетичні мийні засоби є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. Це і рідке мило, шампуні, гелі для душу, піна для ванн, пральні порошки, пасти та інші. До складу СМЗ крім мийної основи входять ензими, відбілювачі, стабілізатори піни, пом’якшувачі та ін.

Твердість води — сукупність властивостей, зумовлених вмістом у воді катіонів кальцію та магнію.

Цікаві факти про мило 1. Під час археологічних розкопок Помпеї були виявлені приміщення миловарень. Мило в ту пору було напіврідким. Ним не тільки милися, але і фарбували волосся в жовтий, рожевий і червоний колір. Мило довго було предметом розкоші і цінувалося поряд з дорогими ліками і зіллям. Але навіть заможні люди не могли собі дозволити прати ним білизну. Для цього використовували різні глини, рослини (наприклад, мильний корінь). Прання була важкою справою, і займалися нею найчастіше чоловіки.

2. У середні 16 століття мило цінувалося на вагу золота і було абсолютно недоступно для більшості людей. Так, королева Іспанії Ізабелла Кастильська зізнавалася, що милом вона користувалася лише два рази в житті: при народженні і напередодні весілля. 3. У 1841 році в Мексиці мило було в такому дефіциті, і коштувало так дорого, що виконувало функцію грошей. 4. Вчені з Університету Мічигану, які провели власне дослідження, довели, що антибактеріальне мило захищає від інфекцій точно так само, як звичайне. Висновок зроблений на основі вивчення тривіальної процедури - миття брудних рук. Як виявилося, на руках після використання антибактеріального мила залишається стільки ж бактерій, скільки і після вживання мила традиційного.

5. Нікола Леблан (1742-1806) був першим, хто відкрив спосіб сучасного масового виробництва мила - спосіб ХІМІЧНОГО виробництва сильного лужного розчину. До цього лужний розчин видобувався складним методом із золи.

Лабораторна робота