Презентація на тему:
Хімія – наше життя, наше майбутнє

2011 рік оголошено Міжнародним роком хімії! Девіз року: «Хімія – наше життя, наше майбутнє»

Мета: відзначити внесення хімії у покращення добробуту людства у всьому світі

Генеральна Асамблея Організації Обєднаних Націй на 63-ій сесії ухвалила проголосити 2011 рік Міжнародним роком хімії.

Проголошення 2011 року Міжнародним роком хімії не є випадковим. 100 років тому, в листопаді 1911 року Марію Склодовську-Кюрі було відзначено Нобелівською премією в області хімії за відкриття і дослідження радію і полонію і тому з'являється можливість відмітити вклад жінок в науку.

«Наука в цілому і хімія, зокрема, є стратегічними важелями розвитку. Відкриття в сфері хімії можуть допомогти вирішити проблеми глобальної зміни клімату, сприяти розробці альтернативних джерел енергії. Хімія може також полегшити доступ до джерел чистої води – завдання, від вирішення якого багато в чому залежить стабільність у багатьох регіонах у майбутньому» Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова

Походження слова «хімія» точно невідоме. Найчастіше його пов'язують з назвою Стародавнього Єгипту —Хем, що означає «чорний» (мабуть, за кольором ґрунту в долині річки Ніл), а зміст цієї назви — «єгипетська наука». Інші дослідники вважають, що слово «хімія» старогрецького походження. Воно означає мистецтво виплавляння металів.

Історія розвитку хімії Хімія давнини Хімія, як наука про склад речовин і їх перетворення, почалася з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н. е. З 7 ст. до н. е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н. е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить — повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення.

Історія розвитку хімії Грецька та римська філософії Міфологічні ідеї проникли в Грецію через Фалеса Мілетського (бл. 625—547 до н. е.), який зводив все різноманіття явищ і речей до єдиної першостихії — води. Пізніше вважалося, що всі матеріальні об'єкти утворяться при з'єднанні вічних і незмінних елементів-стихій: води, повітря, землі і вогню під дією космічних сил любові (тяжіння) і ненависті (відштовхування). Цю теорію елементів прийняли і розвинули спочатку Платон (427—347 до н. е.), що уточнив, що нематеріальні сили добра і зла можуть перетворювати ці елементи один в іншій, а потім Аристотель (384—322 до н. е.). За Аристотелем, елементи-стихії це не матеріальні субстанції, а носії певних якостей: тепла, холоду, сухості і вогкості.

Історія розвитку хімії Алхімічний період: III—XVII ст. Алхімія — мистецтво вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Прагнучи до досягнення найпривабливішої для них мети — створення незліченних багатств, алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Алхімічний період, у свою чергу, поділяється на три підперіоди: олександрійську (греко-єгипетську), арабську і європейську алхімію.

Історія розвитку хімії Досягнення алхімії Розвиток ремесел і торгівлі, піднесення міст в Західній Європі 12-13 ст. супроводжувалися розвитком науки і появою промисловості. Рецепти алхіміків використовувалися в таких технологічних процесах, як обробка металів. У ці роки починаються систематичні пошуки способів отримання і ідентифікації нових речовин. З'являються рецепти виробництва спирту і удосконалення процесу його перегонки. Найважливішим досягненням було відкриття сильних кислот сірчаної, азотної. Тепер європейські хіміки змогли здійснити багато нових реакцій і отримати такі речовини, як солі азотної кислоти, купорос, солі сірчаної і соляної кислот. Послугами алхіміків, які нерідко були майстерними лікарями, користувалося вища знать. Вважалося також, що алхіміки володіють таємною силою — перетворення металу в золото. До кінця 14 ст. інтерес алхіміків до перетворення одних речовин в інші поступився місцем інтересу до виробництва міді, латуні, оцту, оливкового масла і різних ліків. У 15-16 ст. досвід алхіміків все частіше використовувався в гірництві і медицині.

Зародження сучасної хімії Кінець Середніх віків відмічений поступовим відходом від окультизму, і поширенням механістичного погляду на устрій природи. Всі тіла «складаються з численних дрібних часток різної форми і розмірів,… які не настільки точно прилягають один до одного, щоб навколо них не залишалося проміжків; ці проміжки не пусті, а наповнені… розрідженою матерією». Рене Декарт

Історія розвитку хімії 18 століття З 1670 по 1800 хімія отримала офіційний статус в учбових планах провідних університетів поряд з натурфілософією і медициною. У 1675 з'явився підручник Ніколя Лемері «Курс хімії», який завоював величезну популярність, було опубліковано 13 його французьких видань, а крім того, його було перекладено на латину і багато інших мов. У 18 ст. в Європі створюються наукові хімічні товариства і велика кількість наукових інститутів; дослідження, що проводяться в них тісно пов'язані з соціальними і економічними потребами суспільства. З'являються хіміки-практики, що займаються виготовленням приладів і отриманням речовин для промисловості. У творах хіміків другої половини 17 ст. велика увага приділялася тлумаченням процесу горіння. Найбільшим представником напряму пневматичної хімії був Р.Бойль: він не тільки відкрив газовий закон, що носить тепер його ім'я, але і сконструював апарати для збирання повітря. Хіміки отримали найважливіший засіб для виділення, ідентифікації і вивчення різного «повітря». Роберт Бойль

Історія розвитку хімії 19 століття З'явилося поняття - атомна вага. У 1869 російський хімік Дмитро Менделєєв, що був присутнім на конгресі в Карлсруе, опублікував свою періодичну таблицю. Всі відомі елементи він розташував відповідно до збільшення їх атомної ваги і розбив на періоди і групи, що відповідають зміні валентності. Відкриття і виділення величезного числа складних сполук гостро поставило питання про склад їх молекул і привели до необхідності ревізувати існуючу систему класифікації. Була запропонована узагальнена «теорія типів». До кінця 19 ст. з'явилися перші праці, в яких систематично вивчалися фізичні властивості різних речовин (температури кипіння і плавлення, розчинність, молекулярна вага). Дмитро Менделєєв Так виглядала перша періодична система

Історія розвитку хімії 20 століття З розвитком фізичних теорій про будову атомів і молекул були переосмислені такі старі поняття, як хімічна спорідненість і трансмутація. Виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності, виявивши спонтанне випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. У 1897 Джозеф Джон Томсон відкрив електрон, заряд якого з високою точністю виміряв в 1909 Роберт Міллікен . У 1911 Ернест Резерфорд виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома. Всі нові уявлення про будову речовини могли формуватися тільки внаслідок розвитку у 20 ст. експериментальної техніки і появи нових методів дослідження. Відкриття в 1892 Іваном Пулюєм Х-променів послужило основою для створення згодом методу рентгенівської кристалографії. Найбільш важливим етапом в розвитку сучасної хімії було створення у 19 ст. різних дослідницьких центрів, що займалися, крім фундаментальних, також прикладними дослідженнями Джозеф Джон Томсон Антуан Анрі Беккерель Ернест Резерфорд Іван Пулюй

Довгий час зусилля хіміків були спрямовані винятково на синтез природних речовин. Плоди початих у цьому напрямку зусиль тепер ми цілком можемо оцінити по достоїнству: у наші дні синтезуються найрізноманітніші продукти, починаючи від аміаку і кінчаючи гормонами комах. Заснований на аналізі речовин синтез зовсім нових продуктів і матеріалів робить хімію могутньою продуктивною силою. Потенційні можливості хімічного перетворення і зміни природних речовин в інтересах людини воістину безмежні.

ТВОРЦІ ХІМІЇ З УКРАЇНИ Вернадський Володимир Іванович організатор і перший президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій. Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст Пилипенко Анатолій Терентійович усе своє життя присвятив науці – академік НАН України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, відомий учений у галузі аналітичної хімії та хімії комплексних сполук. У колі постійних інтересів Анатолія Терентійовича знаходилися проблеми захисту водного басейну України від забруднення техногенними відходами... Учений займався такими важливими проблемами, як створення замкнутих циклів водопостачання в промисловості, розробка технології комплексної переробки шахтних вод

ТВОРЦІ ХІМІЇ З УКРАЇНИ Горбачевський Іван Якович синтезував і дослідив сечову кислоту, добув її штучно і встановив роль сечової кислоти у живих організмах. Ці дослідження мали велике значення для вивчення біохімічних процесів уремії та вагомий вплив на розвиток клінічної медицини. І. Горбачевський висловив думку про амінокислотний склад білків. Праці І. Горбачевського присвячені також гігієні,  епідеміології та судовій медицині. Великі заслуги його в опрацюванні української хімічної та медичної термінології. Він видав українською та чеською мовами підручники з хімії Зелінський Микола Дмитрович. Химия нефти и аминокислот, практическое применение  теоретических представлений о катаклизме и проблема происхождения нефти, синтетический каучук и создание угольного противогаза, реакции при сверхвысоких давлениях и при ультрафиолетовом излучении – вот далеко не полный перечень вопросов, занимавших ученого в течение его долгой жизни

ХІМІЧНА ПРОДУКЦІЯ Сучасна хімічна промисловість поділяється на окремі групи підприємств, що виробляють хімічні продукти з певної галузі, а саме: гірничохімічна промисловість, яка виробляє апатито-фосфоритну й калійну сировину, хімічну мінеральну сировину; основна хімічна промисловість - підприємства, що виробляють кислоти, луги, солі, гази, мінеральні добрива и т. п.; анілінобарвникова промисловість; виробництво синтетичних та інших платмас і пластичних мас; виробництво штучного волокна; виробництво синтетичного каучуку; виробництво різних інших синтетичних продуктів-спиртів, альдегідів, кислот, вуглеводів і т. п.; виробництво хіміко-фармацевтичних препаратів; виробництво фотохімічних препаратів і матеріалів; лісохімічна промисловість, що об'єднує виробництва рослинних екстрактів, сухої перегонки деревини, гідролізу деревини, ефірних масел, дубильних екстрактів, рослинних смол та ін.; лако-фарбні виробництва; гумово-азбестові виробництва. Усі галузі хімічної промисловості тісно пов'язані між собою та з Іншими близькими за характером галузями виробництва, особливо такими, як металургія, виробництво будівельних матеріалів, скла і фарфоро-фаянсових виробів, шкіри, паперу.

3 хімією пов'язано життя природи й людського суспіль ства. Хімія відіграє важливу роль у сучасній енергетиці, сільському господарстві, металургії, виробництві будівель них матеріалів, паперу, фотоматеріалів, барвників, вибухо вих речовин, пластмас, тканин, гуми тощо. Всюди, куди б ви не глянули, вас оточують предмети та вироби, виготов лені з речовин і матеріалів, добутих на хімічних чи спорід нених підприємствах з використанням хімічних процесів. Одяг, взуття, посуд, парфуми, ліки —все це результати практичного застосування хімії.

Хімічна промисловість та наука хімія багато корисного зробили і роблять для суспільства. Вони дають лікарські препарати, виготовляють штучні тканини та пластмаси, які так необхідні сьогодні, дозволяють замінювати природну сировину на штучну. Хімічні перетворення речовин самовільно відбуваються в природі. Під час фотосинтезу в зелених рослинах вуглекис лий газ і вода постійно перетворюються на органічні речо вини з виділенням кисню. Цей кисень у процесі дихання живих організмів поглинається, окислюючи в них органічні речовини, внаслідок чого в атмосферу виділяється вуглекис лий газ. Так хімічні перетворення речовин забезпечують життя на Землі.

Хімія і будівництво Вчені-хіміки протягом віків вивчали і продовжують ви вчати речовини та їх хімічні перетворення. Добуті й нагро маджені знання дають змогу широко використовувати хімію в практичній діяльності людини. Металург у результаті перетворення руди на метал добу ває матеріал, необхідний для будування машин, верстатів та інших металевих виробів. Енергетик добуває електричну й механічну енергію в основному за допомогою перетворення хімічної енергії при родного палива. Будівельник змішує порошок цементу з водою та піском і добуває цементний розчин, яким скріплює цеглу або блоки під час будівництва різноманітних споруд. Особливо важливу роль відіграє хімія у розвитку таких галузей промисловості, як мікроелектроніка, радіотехніка, космічна техніка, автоматика та обчислювальна техніка. Для їх розвитку необхідні матеріали з особливими властивостями, яких немає у природі: надчисті, надтверді, надпровідні, жароміцні тощо, їх дає сучасна хімія.

Хімія і народне господарство Застосування хімічної продукції в сільському господарстві є запорукою високих урожаїв. Використання хімічної продукції в різних галузях народного господарства сприяє технічному прогресу підвищує культуру виробництва. Хімія глибоко проникла в сільське господарство: рослин ництву вона дає мінеральні добрива, засоби захисту рослин від шкідників і хвороб, тваринництву—кормові добавки, лікарські препарати, засоби санітарії тощо.

Хімія і медицина Величезне значення має хімія для охорони здоров'я людей. З давніх-давен вчені-хіміки вивчали перетворення речовин, що відбуваються в організмі людини. Завдяки цьому лікарі знають, які препарати слід застосовувати для лікування тієї чи іншої хвороби, для знеболювання, дезинфекції тощо. За допомогою хімії виготовляють замінники крові, штучні суглоби, серцеві клапани, зубні протези тощо.

Хімія і побут Широко використовується хімія в сучасному побуті. І не тільки опосередковано, через використання їжі, одягу, взуття, палива, будівельних матеріалів, а й безпосередньо, через використання мила, пральних порошків, соди, дезин фікуючих і профілактичних речовин, засобів для виведення плям, лаків і фарб, парфумів і ліків, харчосмакових речовин тощо. Продуктами хімічної промисловості, шампунями, лосьонами, кремами сучасна людина користується з дитинства.

Хімія і косметика Косметика (від грецьк. kosmetike — «мистецтво прикрашати») — це мистецтво зберігати красу і поліпшувати вигляд людини, омолоджувати її. Косметологія — комплексна наука, головна роль у якій належить знанням основ дерматології, оскільки шкіра, її будова, функції, вікові і статеві особливості є основним предметом інтересу косметологів. Косметологія неможлива без сучасних знань у галузі загальної біології, дієтології, хімії, фізики, фармакології.

Хімія і екологія Найбільший «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору. Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Досить значна кількість забруднювальних речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів. Значне забруднення ґрунтів, а як наслідок сільськогосподарських культур, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

«Широко простягає хімія руки свої у справи людські. Куди не подивимось, куди не оглянемось, скрізь обертаються перед очима нашими успіхи ЇЇ старанності» М. В. Ломоносов 1751 р.