Презентація на тему:
Історія становлення та розвитку міжнародних організацій

Міжнародні організації Оксана Головко-Гавришева, Кафедра європейського права, факультет міжнародних відносин, Львівський національний університет імені Івана Франка

Історія становлення та розвитку міжнародних організацій VI ст. д.н.е. - Лакедимінська, Делійська симмакії, Дельфійсько- Фермопільська амфіктіонія ХVI ст. – Ганзейський Союз 1648 р. – Вестфальський мирний договір; 1805 р. – Священний Союз; 1815 р. – Віденський конгрес; 1831 р. – Центральна комісія з судноплавства по Рейну; 1864 р. – Міжнародні союзи виміру землі; 1865 р. – Всесвітній телеграфний союз; 1874 р. – Всесвітній поштовий союз; 1875 р. – Міжнародне бюро мір і ваг; 1878 р. – Всесвітня метеорологічна організація; 1919 – 18.04. 1946 р. – Ліга Націй; 1919 р. – Міжнародна Організація Праці

Форми міжнародного співробітництва Міжнародні договори; Міжнародні конференції; Постійні органи міжнародного співробітництва; Міжнародні організації.

Міжнародні договори Міжнародний договір – це укладена суб'єктами міжнародного права письмова угода, яка регулюється нормами міжнародного права незалежно від назви і документального оформлення. --- Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. --- Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами і міжнародними організаціями і між міжнародними організаціями 1986 р.

Міжнародні конференції Міжнародна конференція – це тимчасовий орган міжнародного співробітництва, покликаний сприяти обговоренню чітко визначених питань та уповноважений приймати узгоджені рішення

Постійні органи міжнародної співпраці Постійні міжнародні органи – органи міжнародного співробітництва, наділені обмеженими повноваженнями і елементами інституційно-правового механізму

Ознаки міжнародної організації Міжнародний договір Членський склад (держави та інші суб'єкти міжнародного публічного права) Постійний характер діяльності Цілі та завдання Інституційно-правовий механізм Міжнародна правосуб'єктність Діяльність у відповідності із нормами та принципами міжнародного публічного права

Види міжнародних організацій За правовою природою установчого акту; За характером прийняття нових членів; За географічним охопленням; За предметною компетенцією; За інтенсивністю співробітництва між її учасниками;

Правова природа установчого акту Міжнародні міжурядові організації -- міжнародний договір -- інституційна структура -- створення відповідно до норм сучасного міжнародного права Міжнародні неурядові організації Міжнародна мета Членський склад з правом голосу щонайменше з трьох країн; Внутрішня структура, включно із міжнародними офісами; Міжнародне фінансування; незалежність; Безперервна діяльність на міжнародній арені протягом 5 років;

Міжнародні неурядові організації Неурядові організації Міжнародні компанії Створені на основі міжнародного публічного права; Діють в операційній сфері організації; Автономний характер діяльності; Статус суб'єкта публічного права

Порядок прийняття нових членів

Членство у міжнародних організаціях Членство – правовий зв’язок між міжнародною організацією та її учасниками, виражений у взаємних правах та обов’язках

Географічне охоплення Універсальні (глобальні) міжнародні організації; Регіональні міжнародні організації;

КОМПЕТЕНЦІЯ Міжнародні організації з універсальною компетенцією (ООН, ЄС, Панафриканський Союз тощо); Міжнародні організації з спеціальною компетенцією (НАТО, Європейські Співтовариства, ОЧЕС тощо)

ПРЕДМЕТНА КОМПЕТЕНЦІЯ Політичні організації (ООН, НАТО, ЗЄС, ОБСЄ, Рада Європи); Економічні організації (СОТ, Європейські Співтовариства, ЕАВТ); Соціальні організації (ВООЗ, МОП, МОМ тощо); Вузькофункціональні організації (ІНТЕЛСАТ, ІНМАРСАТ, МАГАТЕ)

Інтенсивність співробіт-ництва між учасниками Традиційні міжурядові організації -- прийняття рішень здійснюється представниками держав; -- право вето; Наднаціональні організації -- обов'язковість рішень для держав; -- незалежні органи; -- обов'язковість рішень у державах; -- дієве виконання рішень; -- фінансова незалежність; -- неможливість денонсації установчого акту в односторонньому порядку

Міжнародні організації та інші суб'єкти міжнародного права Міжнародні організації -- установчі акти -- відсутність персональної сфери дії -- політична влада -- похідна правосуб'єктність Держава -- конституція -- народ -- державна влада -- універсальна правосуб'єктність

Міжнародні організації та інші суб'єкти міжнародного права Міжнародні організації -- установчі акти -- інституційно-правовий механізм -- цілі та завдання -- міжнародна правосуб'єктність Конфедерації -- установчі акти -- інституційно-правовий механізм -- цілі та завдання -- відсутність міжнародної правосуб'єктності

Міжнародні організації та інші суб'єкти міжнародного права Міжнародні організації --- Міжнародний договір; --- міжнародна правосуб'єктність Державоподібні утворення --- Міжнародний договір --- міжнародна правосуб'єктність

Правосуб'єктність міжнародної організації -- міжнародна правоздатність; -- міжнародна дієздатність; -- міжнародна деліктоздатність;

Види компетенції міжнародних організацій За способом закріплення; За механізмом реалізації; За характером повноважень

Способи набуття компетенції міжнародними організаціями За способом закріплення в правовому акті; За юридичним механізмом набуття

Компетенція міжнародної організації Горизонтальний поділ компетенції Вертикальний поділ компетенції

Функції міжнародних організацій Інформаційна; Консультативна; Регулятивна; Охоронна; Контрольна; Операційна; Правотворча.

Право міжнародних організацій Сукупність норм та принципів, як регламентують порядок створення, діяльність та припинення діяльності міжнародних міжурядових організацій Інституційне право, матеріальне право; Внутрішнє право, зовнішнє право; Первинне право, вторинне право, третинне право; Hard-law та soft-law; Писане право, “неписане право” міжнародних організацій

Суб'єкти права міжнародних організацій Держави Органи міжнародної організації фізичні та юридичні особи

Джерела права міжнародних організацій Імперативні норми міжнародного права; Установчі акти міжнародних організацій; Рішення органів міжнародних організацій; Міжнародні договори міжнародних організацій; Принципи права міжнародних організацій (принципи права, властиві правовим системам держав-членів, та спеціальні принципи права міжнародних організацій) Звичаєве право; Opinio iuris

Інституційно-правовий механізм міжнародних організацій Інституційно-правовий механізм міжнародних організацій - система їх органів, повноважень і функцій органів та процедур прийняття рішень Інституційний механізм - Система органів міжнародної організації

Орган міжнародної міжурядової організації - Створення на основі установчих актів; Визначення правового статусу в установчих актах; Участь у процесі управління та прийняття рішень; Самостійність та незалежність

Критерії класифікації органів За правовими підставами створення (в установчих актах, у вторинному праві тощо); За самостійністю (основні, допоміжні, структурні одиниці); За часовим критерієм (постійні, тимчасові); За роллю у процесі прийняття рішень (правотворчі, виконавчі); За порядком формування (пленарні, непленарні, адміністративні);

Прийняття рішень у міжнародних організаціях Прийняття рішень – процес, який має місце в органах організації, де воля її держав-членів трансформується відповідно до визначених правил та процедур у волю міжнародної організації Політичний контекст значно ширший, до уваги беруться і ті випадки формування і трансформації волі міжнародної організації, результати яких не завжди відображені на формальному рівні у системі правових актів міжнародної організації Endre Ustor, Decision-making in the Council for Mutual Economic Assistance, 134 RdC (1971 III), P.174.

Етапи процесу прийняття рішень у міжнародних організаціях Ініціювання Підготовка тексту рішення Голосування Вступ в силу (набуття чинності) Виконання рішення Оцінка ефективності рішення

Ініціювання Ініціювання урядами Ініціювання органами організації Секретаріати (стосовно власного статусу) Органи незалежних експертів (МОП, дорадчі коміттети спеціалізованих агенцій ООН, Комісія ООН з міжнародного права разом з Секретаріатом тощо) Інші міжнародні організації (ООН і її спеціалізовані установи) Приватні групи інтересів (приватні телеграфні компанії у Міжнародному Телекомінкаційному Союзі; неурядові організації) Фізичні особи (лише опосердковано, оскільки участі у створенні міжнародних організацій вони не беруть, діяти можуть черех власні уряди, неурядові і приватні структури та договірні органи співробітництва)

Підгтовка тексту рішення Підготовка пропозиції Обговорення пропозиції Внесення змін та доповнень Закриття обоговорення

Голосування Процес висловлення згоди на прийняття відповідного рішення у рамках міжнародної організації Одноголосність Прийняття рішень більшістю голосів Зважене голосування

Одноголосність Абсолютна одноголосність Відносна одноголосність Консенсус (ОБСЄ, ЄС) Принцип: одна держава-один голос (Ліга Націй, Східноафриканський Союз, Бенелюкс, Організація Економічного Співробітництва та Розвитку тощо)

Мажоритарний метод Majority of membership Majority of votes Abstention Absence

Рішення міжнародної організації Рішення міжнародної організації - правові акти, які міжнародна організація ухвалює на виконання своїх статутних цілей - передбачені у статуті – правові акти органів організації, адресатами яких є держави-члени та самі ж інститути органіазції - непередбачені у статуті односторнні акти, прийняті від імені організації (коммюніке, декларації тощо), які самі по-собі є результатми відповідного процесу ухвалення рішень

“Дипломатичне право” міжнародних організацій Дипломатичні місії держав виконують наступні функції: Предстивницьку Захист інтересів власної держави у державі акредитації Переговори Збір законними методами інформації про події та тенденції розвитку приймаючої держави Сприяння мирним відносинам між екредатованою державою і державою перебування

Дипломатичне право міжнародних організацій Надсилання постійних та тимчасових місії Переговори з урядами Збір інформації законними засобами про події у країнах Сприяння мирним відносинам у системі організації Обмежена компетенція Повноваження, відмінні від держав

Пасивне право посольства Право на предстивництво держав при міжнародних органіазціях виникло ще у часи існування Ліги Націй Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. визнає право держав-членів на надсилання постійних місій до мо, якщо це передбачено правилами організації.

Постійні представництва держав-членів при міжнародних організаціях Вірчі документи видаютьсі главою держави, уряду або міністром закордонних справ Вручаються в ООН Генеральному сектретареві - Правила створення та функціонування визначаються у Віденській конвенції про представництво держав у їх відносинах з міжнародними органзаціями універсального характеру

Постійні представництва держав-нечленів при міжнародних організаціях Право на постійні представництва, окрім держав-членів, наділені: будь-які треті країни (Віденська конвенція 1975 р.); Представництва третіх держав при міжнародних організаціях універсального характеру носять назву постійних місій спостергачів. В ООН таким статусом у свій час були наділені Північна та Південна Корея, Швейцарія, а зберегли його Ватикан та Монако) Країни, залучені до діяльності міжнародної організації як неповні члени (Югославія в Організації Економічного Співробітництва та розвитку) Інші міжнародні організації (ЕС має статус спостерігача в Раді Європи, Організації Африканських Держав та Організації Африканської Єдності) Визвольні рухи (екзильні уряди);

Особливості привілеїв та імунітетів постійних представництв та їх персоналу Тристоронній характер відносин (міжнародна організація- держава, де розташована штаб-квартира, та держава, яка надсилає своїх представників); Органи постійного представництва по факту можуть здійснювати не лише представницькі функції, але й надсилати представників у органи організації, тобто, фактично замінювати органи організації у їх поточній діяльності Особливі функції постійних представництв держав при міжнародних організаціях(координація національного представництва у різних органах організації) Особливості функціонування постійних представництв при міжнародних організаціях (етикет)

Активне право посольства у діяльності міжнародних організаціях Теза: право міжнародних організацій надсилати та приймати місії зумовлене фактом наявності у них міжнародної правосуб’єктності: Ліга Націй, ЄС Умови надсилання місій міжнародними організаціями: Дозвіл приймаючої держави Рішення компетентного органу міжнародної організації про створення місії

Представництво міжнародних організацій у державах-членах; у третіх країнах; у інших міжнародних організаціях; делегації на міжнародних конференціях

Представництво мо у відносинах з державами-членами Місії задля розвитку (ООН, МОП, ФАО, UNDP: Гаїті, Пакістан; У 1974 р. UNDP залучило 115 постійних пердставників з власним персоналом ) Місії для інших цілей Національні комітети

Місії задля розвитку 1) постійні представники з технічного співробітництва в системі ООН 2) постійні представники UNDP: - оперпативний характер діяльності; Не представляє інтереси організації, а допомагає державі акредитації брати участь у роботі організації Не лише представляє організацію, а діє у вузькоспеціалізованому полі

Інші види місій Інформаційні центри Тимчасові місії: ООН у Йорданії Завдання місій ООН: Виконання завдань національних урядів Фукнції захисту цивільного населення Фнкції поліції Національні комітети: -дорадчі повноваження: ЮНЕСКО -координаційні повноваження: ФАО -

Визнання суб’єктів міжнародного права міжнародними організаціями Визнання держав Визнання урядів Визнання територіальної цілісності