Презентація на тему:
Діяльність людини і екологія

Екологічна складова в управління проектами. Вирішення екологічних проблем організації (підприємства, установи) Лекція 7

План 1. Розробка програм та проектів при вирішенні екологічних проблем 2. Моніторинг. Методи та форми контролю стану екосистеми. 3. Фінансово-економічні аспекти екологічної діяльності підприємства 4. Система екологічного менеджменту як фактор забезпечення екологічної безпеки . Customer - null

Алгоритм проведення розрахунків показників проекту

Основними завданнями системи моніторингу є: проведення систематичних спостережень, збирання та збереження даних про стан навколишнього природного середовища; створення та ведення банків даних і забезпечення інформаційного обміну; аналіз інформації, оцінка стану навколишнього природного середовища і впливу на нього факторів забруднення; прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки; удосконалення нормативного, методичного та технічного забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних; забезпечення достовірності інформації для органів державної влади, місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям.

Державна система моніторингу довкілля це система спостережень, збирання, передавання, збереження, оброблення, та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розробка науково - обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Основні документи, що регламентують проведення моніторингу довкілля в Україні Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища", Постанова „Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну обстановку та стан захворюваності населення", Положення про державну систему моніторингу довкілля; Положення про моніторинг земель, Порядок здійснення державного моніторингу вод, Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря

Об'єкти системи моніторингу атмосферне повітря, вода, біологічне різноманіття, ліси, землі, поводження з відходами, фізичні фактори впливу, геологічне середовище.

Екологічний моніторинг у місті Києві Моніторинг довкілля міста є складовою частиною державної системи моніторингу ДСМД і водночас - частиною регіональної інформаційно-аналітичної системи Києва загального призначення. Система моніторингу Києва має на сьогодні дві складові: державну, що формувалася та розвивалася відповідно до державних нормативно-правових актів, та муніципальну.

Суб'єктами моніторингу в м.Києві є: Центральна геофізична обсерваторія Київське міське територіальне медичне об'єднання “Санепідемслужба". Північне державне регіональне геологічне підприємство „Північгеологія". ВАТ „АК «Київводоканал". Дніпровське басейнове управління водних ресурсів.

Екологічна карта м. Києва.

Моніторинг якості повітря Києва Моніторинг забруднення атмосферного повітря міста проводиться Центральною геофізичною обсерваторією на 16-ти стаціонарних постах (ПСЗ) в 8-ми районах столиці. Для визначення забрудненості повітря в 2009 р. було відібрано і проаналізовано 76811 проб.

Моніторинг якості повітря Києва На всіх стаціонарних постах визначається вміст основних забруднюючих речовин (пил, діоксид сірки, оксид вуглецю і діоксид азоту). За вмістом специфічних речовин - сірководень, фенол, фтористий водень, хлористий водень, аміак, формальдегід, бенз(а)пірен, важкі метали - залізо, кадмій, марганець, мідь, нікель, свинець, хром, цинк. Масові викиди шкідливих речовин, тис. т

Джерелом водопостачання м. Києва є поверхневі води річок Дніпро, Десна та підземні води горизонтів сеноман-келовейського та середньоюрського водоносних горизонтів. Поверхневі води в районі м. Києва відрізняються великою забрудненістю органічними речовинами природного походження – фульвіновими та гуміновими кислотами. Крім того вода річки Десна в окремі періоди року має велику кількість бактеріальних забруднень.

Моніторинг забруднення води Києва Контроль якості питної води на всіх етапах її очистки, насосних станціях, мережах, в бюветних комплексах та в джерелах водопостачання здійснюється трьома хіміко-бактеріологічними лабораторіями АК „Київводоканал” і лабораторіями МіськСЕС.

Система моніторингу м.Києва повинна об'єднати окремі суб'єкти моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного та метрологічного забезпечення, яке на сьогодні знаходиться в стадії розробки. Моніторинг довкілля м.Києва є складовою частиною державної системи моніторингу і водночас - частиною регіональної інформаційної аналітичної системи м.Києва загального призначення.

Організація моніторингу якості атмосфери на підприємстві Підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.

Стаціонарні джерела забруднення: Пересувні джерела забруднення.

Згідно зі ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" усі підприємства повинні платити за забруднення навколишнього природного середовища згідно з "Інструкцією про порядок обчислення та сплати зборів за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.07.99 року №162/379 3. Фінансово-економічні аспекти екологічної діяльності підприємства

За даною Інструкцією обчислюються суми збору, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у природному середовищі.

Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, та відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Ліміти викидів Органи Міністерства екології та природних ресурсів встановлюють ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення терміном на 5 років Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення визначаються для платників збору на підставі затверджених нормативів гранично допустимих викидів. Для пересувних джерел забруднення ліміти викидів забруднюючих речовин не встановлюються. Щорічні ліміти скидів у водні об'єкти загальнодержавного значеній для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають органи Міністерства екології та природних ресурсів Ліміти скидів Ліміти на розміщення відходів Ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на 1 рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року.

Стаціонарні джерела забруднення: дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу; ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферу; статистична звітність по формі 2 -ТП(повітря). санітарно-технічний звіт по обстеженню вентиляційних систем, відповідність його матеріалам інвентаризації; інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу по формі 1-повітря визначає кількість організованих чи неорганізованих джерел викидів, оснащених газоочисними установками (ГОУ). Кількість джерел викидів, що вимагають оснащення ГОУ. Карта-схема підприємства з нанесеними на ній джерелами викидів.

Об'єкти, які в процесі виробничої діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, підлягають інспекційним перевіркам. Періодичність перевірок встановлюється в залежності від категорії об'єктів.

Екологічний менеджмент – це система екологічно орієнтованого управління сучасним виробництвом. Мета екологічного менеджменту : досягнення бажаного, можливого і необхідного стану навколишнього середовища, як об’єкту управління; зведення до мінімуму ймовірності виникнення екологічних криз і екологічних катастроф. 4. Впровадження систем управління навколишнім природним середовищем на підприємстві.

* Цикл поліпшення

Принципи екологічного менеджменту: Принцип опори на екологічну свідомість і економічне мотивування; Принцип попередження і своєчасного вирішення проблем екологічного розвитку; Принцип відповідальності за екологічні наслідки всіх управлінських рішень; Принцип інтеграції управління екологічними процесами в загальну систему управління підприємством; Принцип послідовності (неперервності, поетапності) вирішення проблем екологічного розвитку.

Екоменеджмент в Україні повинен виконувати чотири основні функції: прийняття і реалізація природоохоронного законодавства; контроль за екологічною безпекою; забезпечення проведення природоохоронних заходів; досягнення погодженості дій державних і громадських органів.

AQAP і DEF STAN BS 5750 1979 і 1987 Екологічне законодавстство / громадська зтурбованість Аудит екологічної ефективності ISO 9000 BS 7750 1992 и 1994 Оцінка впливу на оточуюче середовище EMAS ISO 14001 Розвиток вимог до екологічного менеджменту

Серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту ISO 14000 Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри і не на технології. Основним положенням стандартів є те, що організація в спеціальному документі повинна заявити про своє прагнення відповідати національним стандартам в області охорони навколишнього середовища. Такий характер стандартів обумовлений тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні втручатися в сферу дій національних нормативів.

Система документів стандартів серії ISO 14000

Модель ISO 14000 Ранжування екологічних аспектів Плануй Виконуй Перевіряй Дій Серия ISO 14040 Оцінка життєвого циклу Серія ISO 14020 Еко-маркування ISO 14063 Информування про результативність Серія ISO 14030 Оцінка екологічної результативності ISO 19011 Аудит системи ISO 14062 Проектування з врахуванням аспектів ISO 4001 ISO 14050 Визначення ISO 14004 Інтегрування екологічних аспектів в проектах й розробках Інформування про екологічну ефективність Моніторинг екологічної ефективності Моніторинг ефективності системи

Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях: Організаційному - через поліпшення екологічного «поводження» корпорацій. Національному - через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненти державної екологічної політики. Міжнародному - через поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Документи, що входять в систему, можна умовно розділити на три основні групи: принципи створення і використання систем екологічного менеджменту; інструменти екологічного контролю і оцінки; стандарти, орієнтовані на продукцію.

ISO 14001 включає наступні розділи: Загальні вимоги Екологічна політика Планування Впровадження і функціонування Контроль і коректуючи дії Аналіз керівництва

Виконуючи вимоги ISO 14001 можна: Встановити аспекти діяльності, які чинять вплив на екологію, і отримати доступ до відповідного законодавства з охорони навколишнього середовища; Визначити цілі по покращенню діяльності і розробити програму для їх досягнення з регулярним контролем, що забезпечує постійне вдосконалення.

Структура Настанови по системі менеджменту навколишнього середовища

Законодавчі та інші вимоги Закони України Ресурсні кодекси Державні стандарти України Екологічна політика базується на наступних принципах:

Екологічна політика Екологічна програма Екологічні аспекти Нормативно- законодавчі вимоги Визначення мети та задач програми Реалізація контроль аудит програми

Програма екологічного менеджменту підприємства повинна включати екологічні цілі й завдання, заходи й дії по їх досягненню, відповідальних виконавців і строки реалізації. описує, яким чином будуть досягнуті планові екологічні показники організації, включаючи терміни та персонал, відповідальний за реалізацію екологічної політики організації. може складатися із декількох частин, кожна з яких охоплює конкретний елемент діяльності організації. повинна включати екологічний аналіз нових видів діяльності.

Програма менеджменту навколишнього середовища Автобусного парку №5 КП „Київпастранс” на 2010 рік

ДОКУМЕНТАЦІЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ НАВКОЛИШНЬГО СЕРЕДОВИЩА Структура документації Системи менеджменту навколишнього середовища включає чотири рівня. Рівень I: Настанова Системи менеджменту навколишнього середовища (Екологічна політика опис Системи). Рівень II: Процедури функціонування Системи менеджменту навколишнього середовища (згідно вимогам ISO 14001) Рівень III: Робочі інструкції діючих Систем менеджменту якості, навколишнього середовища і OH&S. Рівень IV: Реєстрація даних і документація (результати аналізу з боку керівництва, звіти про аудити, перелік відповідного законодавства і регламентуючих вимог, звіти первинного аудиту).

Що дає система екологічного менеджменту? Інформування споживачів про свої зобов'язання Створення сприятливих відносин із громадськістю Відповідність критеріям інвесторів і одержання доступу до фінансування Одержання страховки на вигідних умовах Зміцнення позицій на ринку і поліпшення іміджу компанії Відповідність критеріям торгівлі Удосконалювання керування витратами Зменшення числа випадків, що ведуть до фінансової відповідальності Збереження матеріалів і енергії Спрощення одержання дозволів і санкцій Стимулювання розвитку й ефективні екологічні рішення Поліпшення відносин з офіційними органами

Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні Серед причин, через які українському підприємству може знадобитися сертифікація чи впровадження СЕМА, можна назвати такі, як: • поліпшення іміджу фірми в сфері виконання природоохоронних вимог (у т.ч. природоохоронного законодавства); • економія енергії і ресурсів, у тому числі тих, що направляються на природоохоронні заходи, за рахунок більш ефективного управління ними; збільшення оціночної вартості основних фондів підприємства; бажання завоювати ринки «зелених» продуктів; поліпшення системи управління підприємством; інтерес у залученні висококваліфікованої робочої сили.