Презентація на тему:
Колективне самоврядування та фінансова діяльність сільськогосподарських підприемств

Колективне самоврядування та фінансова діяльність сільськогосподарських підприемств

1.Поняття та сутність права колективного самоврядування с\г підприємств. 2.Повна матеріальна відповідальність працівників с\г підприємств. План

1.Поняття та сутність права колективного самоврядування с\г підприємств.

Колективне самоврядування — система суспільних владно-управлінських відносин, що існують у кожному колективному сільськогосподарському підприємстві як самостійному колективному утворенні (формі) сільськогосподарського виробництва.

Загальна схема управління суб’єктом господарювання

Найбільш важливі відносини колективного самоврядування закріплюються законами і Статутом колективного сільськогосподарського підприємства. Взяті у своїй єдності й сукупності, правові норми, покликані регулювати владно-управлінські відносини у КСГП, становлять право колективного самоврядування, що є самостійним інститутом аграрного права, елементом останнього.

Функції управління господарською діяльністю підприємства

Правову основу колективного самоврядування становлять положення ст. 22 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Цією правовою нормою визначено: самоврядування у підприємстві забезпечується на основі права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності й підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов'язковості рішень, прийнятих більшістю для всіх членів підприємства. Викладені засади відповідним чином розвиваються і деталізуються у статуті кожного конкретного КСГП.

Організаційно-правова схема управління акціонерним товариством

Організаційно-правова схема управління товариством з обмеженою відповідальністю

Організаційно-правова схема управління приватним підприємством

Правову основу самоврядування в сільськогосподарському кооперативі становлять норми статей 13—19 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.

Колективне самоврядування — це соціально-організаторська владно-управлінська діяльність членів колективного сільськогосподарського підприємства способом власного волевиявлення через систему органів управління, яка вирішує свої справи в межах статутної правоздатності.

У вирішенні всіх найважливіших питань діяльності КСГП безпосередньо його членами незалежно від стану їх працездатності, віку і статі; У виборності виконавчо-розпорядчих і контрольно-ревізійних органів, а також окремих посадових осіб КСГП; У додержанні вимог гласності при обговоренні та прийнятті рішень із питань діяльності КСГП; Сутність колективного самоврядування полягає в таких й ознаках і складниках:

У поєднанні колегіальності та єдиноначальності при здійсненні функцій органами управління і , де кожний окремий член КСГП зобов'язаний підкорятися утвореним органам управління і сумлінно дотримуватись вказівок осіб, яких самі члени КСГП обрали до органів управління; в обов'язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів КСГП; у відповідальності та підзвітності перед членами КСГП виконавчих органів управління і посадових осіб підприємства; у свободі критики з боку членів КСГП і обов'язку керівників та інших посадових осіб підприємства своєчасно враховувати у своїй роботі критичні зауваження і громадську думку колективу.

Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" містить правову форму гарантій самоврядування. Згідно зі ст. 24 цього Закону демократичне самоврядування на підприємстві забезпечується додержанням закріпленої в його статуті системи організаційно-управлінських і процедурно-правових норм.

до Перехідних “Про ліси комунальної та приватної власності” до Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

Діюча редакція Пропоновані зміни Нова редакція У пункті 7 ст. 6 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” вилучити слова: „землі лісового фонду за межами населених пунктів”, як такі, що порушують конституційні права та інтереси територіальних громад на право комунальної власності на ці землі в межах територій сільських, селищних рад. Стаття 6. Землі державної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів;

Додати до статті 6 новий пункт в такій редакції: “землі лісового фонду поза межами населених пунктів на яких розміщені “казенні ліси”. “землі лісового фонду поза межами населених пунктів на яких розміщені “казенні ліси”. Стаття 7. Землі комунальної власності землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст Пункт 3 ст. 7 цього Закону викласти у такій редакції: “землі лісового, водного фонду, природоохоронного призначення, віднесені до земель запасу Стаття 7. Землі комунальної власності землі лісового, водного фонду, природоохоронного призначення, віднесені до земель запасу сільських,

відповідно до законодавства України; сільських, селищних та міських рад при ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, в т.ч. земельні ділянки, на яких розміщені природні ресурси місцевого значення, в межах територій сільських, селищних та міських рад” селищних та міських рад при ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, в т.ч. земельні ділянки, на яких розміщені природні ресурси місцевого значення, в межах територій сільських, селищних та міських рад; Додати до статті 7 новий пункт в такій редакції: “землі лісового фонду в межах територій сільських, селищних та міських рад, крім земель на яких розміщені “казенні ліси” та ліси приватної власності“. землі лісового фонду в межах територій сільських, селищних та міських рад, крім земель на яких розміщені “казенні ліси” та ліси приватної власності

До Земельного кодексу України Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних Статтю 12 Земельного кодексу викласти у такій редакції: До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальних громад відповідно до цього Кодексу; передача земельних ділянок Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальних громад відповідно до цього Кодексу;

ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності громад та приватної власності у власність громад та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних комунальної власності територіальних ділянок у постійне або тимчасове користування (на умовах оренди) із земель комунальної власності територіальних громад та приватної власності за згодою власників та припинення права користування ними відповідно до цього Кодексу. вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності територіальних громад за згодою власників відповідно до Лісового передача земельних ділянок комунальної власності територіальних громад та приватної власності у власність громад та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у постійне або тимчасове користування (на умовах оренди) із земель комунальної власності територіальних громад та приватної власності за згодою власників та припинення права користування ними відповідно до цього Кодексу.

2.Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства.

становлять відповідний пункт Статуту конкретного господарства та розділ IX КЗпП України, яким передбачено правові гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Правову основу матеріальної відповідальності членів К.СГП та найманих працівників сільськогосподарських підприємств, агро господарських товариств усіх форм власності та організаційно-правових форм

Зазначені правові норми являють собою відповідні інститути аграрного права і трудового права

Соціально-економічне та юридичне значення і функція цих інститутів полягають у правовому забезпеченні схоронності колективної та державної власності, здійснюваному покладенням матеріальної відповідальності на членів КСГП і працівників радгоспу, винних у заподіянні господарству май нової шкоди (збитків).

Передбачаючи матеріальну відповідальність працівників, законодавець виходить із того, що вони сумлінно ставляться до виконання своїх трудових обов'язків, а факти заподіяння шкоди, безгосподарності й марнотратства мають випадковий характер.

Суспільні відносини, що виникають при заподіянні шкоди з вини працівників, є аграрними трудовими відносинами. Застосування правових норм про матеріальну відповідальність обов'язково має відповідати вимогам законодавства — саме таким чином забезпечується охорона трудових прав працівників.

Згідно зі Статутом КСГП, член підприємства, винний у заподіянні шкоди, несе відповідальність лише за прямі дійсні збитки. Він не відповідає за ту шкоду, яка є для підприємства упущеною вигодою, і не зобов'язаний її відшкодовувати.

. Отже, існуючий порядок і умови притягнення працівників, винних у заподіянні шкоди, до відповідальності лише за пряму дійсну шкоду гарантують членові КСГП його право на одержання заробітку від трудової участі в громадському господарстві.

Такою ж важливою гарантією є положення закону про те, що працівник, який притягається до матеріальної відповідальності, несе її в обмеженому розмірі — не більше середньомісячного заробітку. Аналогічну правову норму про обмеження матеріальної відповідальності встановлено трудовим законодавством для працівників, які заподіяли шкоду підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків.

Це означає, що при правовому регулюванні матеріальної відповідальності трудівників законодавець виходить з єдиних принципів такої відповідальності як для працівників державних підприємств, установ, організацій, так і для членів колективного сільськогосподарського підприємства і громадської організації. Такими ж рисами характеризується повна матеріальна відповідальність названих груп працівників.

Згідно зі статутом члени КСГП, винні в загибелі, недостачі, псуванні або втраті колективного майна, самовільному використанні тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, робочої худоби, а також ті, що завдали підприємству іншої майнової шкоди, мають її компенсувати. Розмір дійсної шкоди визначає правління КСГП. Стягнення шкоди проводиться в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку члена КСГП, якщо шкода заподіяна невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов'язків.

У разі навмисного заподіяння шкоди, а також у випадках, передбачених законодавством, на членів КСГП покладається матеріальна відповідальність у повному або підвищеному розмірі. Заподіяна шкода стягується з члена КСГП у повному обсязі також у разі, якщо він перебував у нетверезому стані.

Обмежена матеріальна відповідальність працівників визначається в розмірі дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, якщо шкода заподіяна недбалістю в роботі, невиконанням або неналежним виконанням своїх трудових обов'язків. В разі притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності членів КСГП стягнення заподіяної шкоди має провадитися з урахуванням їх середньомісячного основного заробітку, а не тільки з посадового окладу або тарифної ставки. Законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників державних підприємств, установ, організацій та членів КСГП: обмежену і повну. Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язковому відшкодуванні членом КСГП або працівником радгоспу всіх фактично заподіяних збитків незалежно від заробітку.

Відповідальність у повному обсязі настає у випадках, коли: шкоду заподіяно навмисно; самовільно використовувались трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини, робоча худоба; це спеціально передбачено законодавством; шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину; шкоду заподіяно не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;